видний

См. также в других словарях:

• видний — а, е. 1) Якого можна бачити; приступний зорові. || Помітний. 2) перен. Який вигідно відрізняється від інших своїми якостями; значний. 3) Ясний, світлий …   Український тлумачний словник

• видний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• трапецієвидний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• помітний — I (який / якого можна помітити, вирізнити з поміж оточення), примітний, відмітний, показний, очевидний, прикметний Пор. видний II ▶ див. важливий, відвертий 1), відчутний 1), видний …   Словник синонімів української мови

• видненький — а, е. Пестл. до видний (у 1, 3 знач.) …   Український тлумачний словник

• виднесенький — видні/сінький, а, е. Пестл. до видний (у 1, 3 знач.) …   Український тлумачний словник

• видність — ності, ж. Абстр. ім. до видний …   Український тлумачний словник

• презентабельний — а, е. Який вигідно відрізняється від інших своїми якостями; показний, видний (у 2 знач.) …   Український тлумачний словник

• примітний — а, е. 1) Помітний, видний для ока. 2) Який вирізняється з поміж інших. || Який чимсь відзначається; характерний …   Український тлумачний словник

• тьмяний — а, е. 1) Слабий, неяскравий (про світло, вогонь і т. ін.). || Який дає мало світла, погано освітлює. || Сірий, похмурий, не сонячний, хмарний. || Слабо, погано освітлений, до якого погано проникає світло; темний. 2) Без блиску, матовий. || Мутний …   Український тлумачний словник

• ясний — я/сна/, я/сне/. 1) Який випромінює яскраве світло. || Освітлений яскравим світлом. || Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). || розм. Начищений, відполірований до блиску; блискучий. 2) Нічим не затьмарений; світлий, чистий. || Чітко… …   Український тлумачний словник