вигукнути

См. также в других словарях:

• вигукнути — див. вигукувати …   Український тлумачний словник

• вигукнути — [ви/гукнутие] ну, неиш, нак. ние, н іт …   Орфоепічний словник української мови

• вигукнути — див. вигукувати …   Словник синонімів української мови

• вигукнути — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• вигукувати — вигукнути (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), гукати, гукнути, гуконути, викрикувати, викрикнути, покрикувати, покликати, покликувати, покликнути погукувати, нагукувати,… …   Словник синонімів української мови

• закричати — чу/, чи/ш, док. 1) неперех.Почати кричати; загаласувати, залементувати. || Почати видавати різкі пронизливі звуки (про птахів, тварин). 2) перех. і без додатка. Голосно вигукнути. 3) неперех., на кого. Почати лаятись, гримати. 4) перех., рідко.… …   Український тлумачний словник

• покрикнути — ну, неш, док. 1) Те саме, що крикнути. ||Голосно, збуджено вигукнути щось. 2) на кого і без додатка. Крикнути на когось, примушуючи щось зробити …   Український тлумачний словник

• прокричати — чу/, чи/ш, док. 1) перех. і неперех.Видати крик. || перен. Гучно, пронизливо просвистіти, прогусти. 2) перех. Дуже голосно крикнути; вигукнути. || перен. Сповістити про щось криком. 3) перех. і неперех., про що, також із спол. що, перен. Широко… …   Український тлумачний словник

• скликнути — ну, неш, док., розм. Те саме, що вигукнути …   Український тлумачний словник