Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

величати

  • 1 величать

    1) (з)величати, величити, славити, вихваляти;
    2) величати, (чесно) звати, титулувати. [Не знаю, як вас чесно звати, як величати].
    * * *
    велича́ти

    Русско-украинский словарь > величать

  • 2 называть

    назвать
    1) (давать название, имя, кличку) звати, називати, назвати, нарікати, наректи, кликати кого, казати на кого, на що, (не только именовать) іменувати, на(й)меновувати, на(й)менувати, (преимущ. с оттенком пренебр.) узивати, узвати, (прозывать) дражнити, продражнити, (величать) величати, звеличати, (о мног.) поназивати, понарікати, пона(й)меновувати, повзивати кого, що ким, чим, яким. [Дехто звав тую квартиру катакомбою (Крим.). Їдного назвав Гавриїлом, другого Михаїлом, - усіх поназивав. (Чуб. I). Своє дитя без сорома байстрям нарікає (Шевч.). То як-же наректи мою психіку? (Крим.). Не кличте преподобним лютого Нерона (Шевч.). Тільки найгіршу жінку лахудрою кличуть (Крим.). Поступ веде за собою те, що можемо найменувати ростом особи (Доман.). Сонце найменував він небесним оком (М. Калин.). Автор наменував свого писаря таким ім'ям, що його ніхто не може вимовити (Грінч.). Нас хлопами взивали (Франко). Проклятим начинням не взивай святої арфи (Л. Укр.). То тільки собак дражнять рудими (Н.- Лев.). Народня муза так гарно звеличала Хмельницького Русином (Куліш)]. Как -вают это? - як зветься це? як кажуть на це? [В Херсонській губерні кажуть на затірку «мотузка» (Звин.)]. Он -вает себя вашим родственником - він зве себе вашим родичем. -вать кого дураком - дурнем звати (узивати, величати), назвати, дурняти (женщину: дуркати) кого, дурня завдавати, завдати, дурня загинати, загнути кому. Так называемый - так званий, так зветься, (мн.) так звуться. [Так звана слава (Грінч.). Ходить до нас, так зветься, мироносниця (Звин.). Бувають, так звуться, характерники (Звин.)];
    2) (по имени, по фамилии) звати, називати, назвати, кликати, величати кого на ім'я (на ймення, на прізвище), на(й)меновувати, на(й)менувати кого. [Та забула людей розпитати, як милого на імнячко звати (Пісня). Де-ж таки видано, щоб мати звала сина на прізвище? (Грінч.). Ой ти, дівчино, ти, мила моя, як-же тя кличе мати твоя? (Голов.). Їх ім'я всяке тепер знає і не треба їх тут наменовувати (Грінч.)]. -звать кого по имени и отчеству - назвати кого на ім'я й по батькові;
    3) (перечислять) називати, назвати кого, що (одно на одним, одно за другим), переказувати, переказати що, (о мног.) поназивати, попереказувати. [Цар переказав усе, що було в його найкращого, а чорт все кажс: «ні!» (Рудч.)]. -звал два-три имени и обчёлся - назвав два чи три (з два-три) ймення, - і край лікові (і недолік);
    4) (считать кем чем) звати, називати, назвати кого, що ким, чим, уважати, визнавати, визнати кого за кого, за що, що за що. Вы -ете это любовью? - ви це звете любов'ю (коханням)? ви вважаєте це за любов (кохання)?;
    5) (выдавать кого) виказувати, виказати кого. [Його піймано, мордовано, вимагаючи, щоб він виказав товаришів; він не виказав нікого (Грінч.)];
    6) (напрашивать) накликати, накликати, напрошувати, напросити, напрохувати, напрохати, (о мног. или в большом количестве) понакликати, наскликати, понапрошувати, понапрохувати кого. [Накличу веселих гостей (Н.-Лев.). Напросила старців і вбогих (Н.-Лев.). Нащо ти так багато людей понакликав, - де ми їх посадимо? (Харківщ.). Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим (Харківщ.)]. -вать гончих, охотн. - скликати, скликати, (о мног.) поскликати гончаків. Названный -
    1) названий, наречений, на(й)менований, поназиваний, пона(й)меновуваний; визнаний; виказаний;
    2) (напрошенный) накликаний, напрошений, напроханий, понакликуваний, понапрошуваний: понапрохуваний; (о гончих) скликаний.
    * * *
    I несов.; сов. - назв`ать
    1) назива́ти и звати (зву, звеш и зову, зовеш), назва́ти и мног. поназива́ти; наріка́ти, наректи́, -речу́, -рече́ш; (несов.: по имени, фамилии, кличке) кли́кати (кличу, кличеш); ( давать название) узива́ти, узва́ти и увізва́ти

    \называтьть себя — ( представляться) назива́ти, назва́ти себе

    2) (сообщать, объявлять) назива́ти, назва́ти
    II
    назва́ть (приглашать, сзывать) наклика́ти, наклика́ти, -кли́чу, кличе́ш и мног. понаклика́ти

    Русско-украинский словарь > называть

  • 3 блажить

    1) величати, славити;
    2) дуріти, пустувати. [Годі вам дуріти];
    3) (капризничать) вередувати, комизитися. [Дитина вередує или комизиться].
    * * *
    дурі́ти, химерува́ти, коми́зи́тися; пустува́ти

    Русско-украинский словарь > блажить

  • 4 возвеличивать

    -ся, возвеличить, -ся
    1) см. Увеличивать, -ся;
    2) звеличувати, -ся, величати, -ся, звеличати, -ся, звеличити, -ся, (величаться) високо носитися, (редко) вповажнювати, вповажнити кого перед ким. [Тим-то й годиться нам їх дикі образи перед потомками вповажнити (Куліш)].
    * * *
    торж.; несов.; сов. - возвел`ичить
    звели́чувати, звели́чити и звелича́ти

    Русско-украинский словарь > возвеличивать

  • 5 восхвалять

    восхвалить вихваляти (вихвалювати, хвалити), вихвалити, похваляти, похвалити, уславляти (славити), уславити, величати, звеличати, зохваляти, зохвалити [Бога вихваляти (Шевч.). Бога зохваляти (Вірша XVIII в.)], хвалу складати, скласти, хвалу віддавати, віддати кому. [За все добро його - хвалу йому складімо (Самійл.)]. Чрезмерно -лять (-лить) - перехвалювати (перехвалити) кого.
    * * *
    несов.; сов. - восхвал`ить
    вихваля́ти и вихва́лювати, ви́хвалити, звели́чувати и вели́чати, звели́чити и звелича́ти, уславля́ти и усла́влювати, уславити

    Русско-украинский словарь > восхвалять

  • 6 почесть

    I. шана, пошана, шаноба, повага, величання (-ня), честь, почесть (-сти). -сти - гонори (-рів, мн.), почесті. Дорога к -стям и должностям - дорога до гонорів та урядів. Тщета человеческих -стей - марність людської шаноби. Оказывать, -зать, воздавать, -дать -сти - віддавати, віддати, давати, дати хвалу, честь-хвалу, повагу, шанобу, шану кому, величати, звеличати кого. [І панові нашому честь-хвалу даймо (Чуб.). Ханові віддавали царську повагу (Леонт.)].
    II. см. Почитать.
    * * *
    I п`очесть
    по́честь, -ті; (уважение, почёт) пова́га, поша́на, ша́на, шано́ба, пошанува́ння
    II поч`есть III поч`есть
    нареч. диал.
    ма́йже; ( чуть ли не) ма́ло не, тро́хи не

    Русско-украинский словарь > почесть

  • 7 почёт

    шаноба, шанота, шана, пошанівок (-вку), повага, честь, почестка, гонор (-ру), (в нар. песнях) величчя (-чя). [Хороброму у нас хвала і слава, розумному шаноба і повага (Куліш). Матимеш достатки, родину чесну, шанобу од усіх (М. Вовч.). Тут усім однака шана (Франко). Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема (Основа). Дивись як Семен пішов у почестку (Гр.)]. Всякому -чёт по за-слугам (по роду) - усякому шаноба, шана по заслузі (по роду). Быть в -те - бути, пробувати у шанобі, у шаноті, в шані, в пошанівку, в гонорі, (образно) сидіти на високих стільцях. [Були золотії віки, як пісня і слово були у шанобі (Л. Укр.). Вона була там в такій шаноті (Берд.)]. Оказывать -чёт - віддавати шану, повагу кому, величати кого, (в нар. песне) величчя робити, зробити (наряджати, нарядити) кому. С -чётом - чесно, почесно, з шаною, з шанобою. [Та се вже річ річчю, що поховаємо його чесно (Куліш).]. Срв. Честь, Почесть, Почтение.
    * * *
    поша́на, ша́на, шано́ба, пошанува́ння; ( уважение) пова́га

    Русско-украинский словарь > почёт

  • 8 почитать

    почтить
    I. шанувати, пошанувати и ушанувати кого, поважати, уповажити, (народн. песен.) величати, звеличати кого, (реже: славянизм) почитати и почитувати, чтити, почтити кого. Срв. Чтить. [Земля мати, шануй її, то вона тебе озолотить (Грінч.). Дурня багатого всі величають (Номис). Подивітесь, як Касія він мертвого вповажив (Куліш). Ми-ж тебе, Оксанко, звеличаємо (Грінч.)]. -тать родителей, старших - шанувати, поважати батьків, старших. [Щоби старших шанували, батька й неньку чтили (Рудан.)]. -тать старость - шанувати, поважати старість. -тать праздники - шанувати, поважати свята. [Посту не тримали, свят не шанували (Рудан.). Селяни поважають неділю й празники і не роблять ніякої роботи (Н.-Лев.)]. -тить кого-л. чем - вшанувати (пошанувати) кого чим. -тить чью-л. память, умершего - вшанувати, уповажити, звеличати чию пам'ять, померлого. -тить память кого-л. вставанием - вшанувати (пошанувати) чию пам'ять уставанням. -чту (вас) по рублику с пуда - уважу (скину) вам по карбованцю з пуда. -ться - шануватися, пошануватися, и вшануватися, поважатися, уповажитися и т. д. Прямота всеми -тается - одвертість усі шанують, поважають. -таются какие-л. обычаи - поважаються, шануються якісь звичаї. Свято -таться - святитися. [Честь тоді святилась дуже (Мкр.)].
    II. Почитать, почесть - уважати, мати, (реже) тримати, ставити, поставити, узяти кого, що за кого, за що. [Мене люди за дурного мають (Г. Барв.). Ми тебе за святого уважаємо (Куліш). Взяли сиротину люди за ні за що (Грінч.). Ставили їх (людей) за скотів (Котл.). Тримай свято за свято (Номис)]. -тать полезным что-л. - уважати що за корисне. Я -чту за честь, за долг - за честь, за повинність собі матиму, за честь, за повинність свою уважатиму, за честь, за повинність собі поставлю. -тать себе за грех делать что-л. - за гріх уважати собі, гріхуватися що робити. -ться - уважатися, іти за кого, за що. Он -тается здесь лучшим доктором - його вважають тут за найкращого лікаря, він іде тут за найкращого лікаря. Это -тётся им за обиду - він матиме, візьме це за кривду, за образу. II.. Почитать - почитати - см. Читать. [Почитай мені що-небудь (Л. Укр.)].
    * * *
    I II
    ( испытывать почтение) шанува́ти; ( уважать) поважа́ти
    III несов.; сов. - поч`есть
    (кого-что кем-чем, за кого-что) уважа́ти (кого-що за кого-що, ким-чим) (несов.), визнава́ти, ви́знати (кого-що ким-чим, за кого-що), ма́ти (несов.), ста́вити, поста́вити (кого-що за кого-що)

    Русско-украинский словарь > почитать

  • 9 превозносить

    превознести вихваляти, вихвалити, уславляти, уславити, величати, звеличати, звеличувати, звеличити кого, що, підносити, піднести, виносити, винести кого, що по-над кого, по-над що. [Будемо захвачуватись і радіти тобою, ласку твою над вино вихваляти (Пісня Пісень). За що-ж,- хто-небудь попитає, - зозуля півня вихваляє? (Гліб.). А пани-сусіди нашу панію похваляють-величають: «Отто хазяйлива! Отто розумна!» (М. Вовч.)]. -сить до небес, свыше всякой меры - підносити, піднести до неба, підіймати, підняти вгору над усяку міру, звеличувати, звеличити над усе. [Нехай глузують над ними одні письменники, нехай инші знов підіймають їх над усяку міру вгору (Куліш)]. Превознесённый - вихвалений, уславлений, звеличений; (до небес) піднесений (до неба).
    * * *
    несов.; сов. - превознест`и
    звели́чувати, звели́чити и звелича́ти; ( расхваливать) вихваля́ти и вихва́лювати, ви́хвалити; ( возносить) підно́сити, піднести́

    Русско-украинский словарь > превозносить

  • 10 прославлять

    прославить
    1) (сделать славным) уславляти, уславити, прославляти, прославити кого чим, що, чинити славу кому. [Я вас породила, вигодувала, викохала, уславила (Грінч.). Славою його уславив (Кул.). Од Припеті до Синюхи вславили себе Обухи (Куліш). Дасть вінець йому царський і прославить безмірно (Франко)]. Он -вил себя учёными работами - він уславив себе науковими працями;
    2) (воздавать хвалу) прославляти, прославити, уславляти и славити, уславити, виславляти кого ким, що чим, (восхвалять) вихваляти и вихвалювати, вихвалити, величати, звеличати, (о мн.) попрославляти, повславляти см. Восхвалять. [Візантійство прославляв (Шевч.). Ні один співець її не вславив (Л. Укр.). Славу козацьку ви славляли (Лукаш.). Звеличав пишність і мудрість великих ханів (Коцюб.)];
    3) (ославить) ославлювати и ославляти, ославити, пославити, (о мн.) поославлювати кого ким; см. Разглашать, Расславлять. [Порішили, щоб божевільним його пославити (М. Вовч.)]. -вить кого скупым - ославити кого скупим;
    4) (Христа на Рождество) колядувати, проколядувати, славити Христа. Прославляемый - уславлюваний, прославлюваний, вихвалюваний. Прославленный - уславлений, прославлений, вихвалений, звеличений від кого (кем). [Мадонно моя, пренепорочна Маріє, прославлена в віках (Тичина)].
    * * *
    несов.; сов. - просл`авить
    прославля́ти, просла́вити, уславля́ти, усла́вити, несов. сла́вити, виславля́ти

    Русско-украинский словарь > прославлять

См. также в других словарях:

  • величати — ВЕЛИЧА|ТИ (28), Ю, ѤТЬ гл. Величати (кого л., что л.) величать, прославлять: заповѣдаемъ. ˫ако константин˫а града. прѣстолоу равьны˫а въсприимати. чьсти. ˫ако же и старѣи римьскыи прѣстолъ. и въ цр҃квьныихъ вещьхъ ˫ако иного величати въторааго по …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • величати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Називати кого небудь шанобливим ім ям, підкреслюючи цим свою повагу до нього. || розм. Називати кого небудь ім ям згідно з його чином; титулувати. || ірон. Називати когось яким небудь ім ям, прізвиськом, образливим… …   Український тлумачний словник

  • величати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • Величание — Величание  в ряде православных церквей краткое торжественное молитвенное песнопение, употребляемое на службе с полиелеем или на всенощном бдении. Название происходит от слова «величаем», с которого начинается большинство данных песнопений.… …   Википедия

  • благолюбьзныи — (1*) пр. Боголюбивый, добрый: тѣмь же должьнѡ есть. прѡповѣдати же и величати. такѡвѡе бл҃голюбьзное и достѡсловьнѡе дѣло исполньшихъ. КР 1284, 354б …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • гърдость — ГЪРДОСТ|Ь (130), И с. 1. Непокорность, дерзость: си же сѹть дѣла сотонина… прелюбодѣ˫ани˫а. гърдость лъжа. СбТр ХII/ХІІІ, 25 об.; Праведно ѹбо… послѹшати намъ паче б҃а. а не иже в гордости и нестроѥнии. неч(с)тыхъ ревнивыхъ началъ послѣдовати.… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • обнажатисѧ — ОБНАЖА|ТИСѦ (3*), ЮСѦ, ЮТЬСѦ гл. 1. Обнаруживаться, открываться, становиться явным: и не величати(с) словесы различными дерзою хытростiю истинѣ же ѡбнажающесѧ. (γεγυμνωμένοις) ΓΑ XIII–XIV, 47а. 2. Упражняться: на поспѣшенье. и на възврастенье… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • Флиз, Доминик Пьер де ля — Доминик Пьер де ля Флиз Dominique Pierre de la Flise Дата рождения: 18 декабря 1787(1787 12 18) Место рождения: Нанси …   Википедия

  • величання — я, с. 1) Дія за знач. величати. 2) Дія за знач. величатися 2). 3) Короткий хвалебний літургійний спів …   Український тлумачний словник

  • вихваляти — вихвалювати, вихвалити (дуже хвалити, підкреслювати добрі якості кого / чого н.) виславляти, величати, підносити до неба, піднести до неба, оспівувати, прославляти, прославити …   Словник синонімів української мови

  • назвати — 1) (говорячи про кого / що н., звертаючись до кого н., уживати те / інше ім я, назву; визначати, характеризувати кого / що н. якимось словом, назвою тощо), звати, прозивати, прозвати, величати, іменувати; кликати (звертаючись до кого н. /… …   Словник синонімів української мови

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»