-
1 дряблый
1) щуплий, миршавий [Щупла дитина. Щупле деревце. Увесь він якийсь миршавий], плюскний [Один гірок твердий, а всі плюскні], в'ялий, прив'ялий, зів'ялий [В'яла риба. Зів'яла редька], (о дереве, раст., овощах) трухлий, трухлявий;2) (рыхлый, скважистый) пухкий, дірчастий. [Пухка земля. Дірчастий камінь].* * *1) ( утративший свежесть) прив'я́лий, зів'я́лий, плю́склий; ( о плодах) тру́хлий, трухля́вий2) (ноздреватый, рыхлый) дірча́стий, ніздрюва́тий, ніздря́стий, пухки́й3) перен. кво́лий -
2 мозглый
1) - а) (об овощах, плодах) пригнилий, гнилий, (дряблый) морхлий, трухлий, трухлявий, плюсклий, (вялый) в'ялий, прив'ялий, зів'ялий; б) (о прочих съестных припасах) притхлий, тухлий; в) (о дереве) трухлий, тряхлий, трухлявий, порохнявий, струпішілий;2) (о воздухе) вогкий; гнилий, затухлий. -лая погода - см. Мокредь 3;3) (о человеке) - см. Мозглявый 1.* * *во́гкий, гнили́й, сири́й -
3 вялый
1) зав'ялий, прив'ялий;2) млявий, оспалий, кволий, лемішкуватий, марудний, розлізлий. [Ворушить нашу оспалу думку]. Делать вялым (вялить) - в'ялити, звялити. Вяло - мляво. Делать вяло - робити мляво, робити як не своїми.* * *( о растениях) зів'я́лий, прив'я́лий; (перен.) мля́вий, кво́лий -
4 дрябловатый
1) щуплявий, щупленький, плюскнявий, трохи зів'ялий, прив'ялий; трухленький, трухлуватий;2) пухкуватий, пухкенький, дірчастенький. См. Дряблый.* * *1) прив'я́лий, тро́хи зів'я́лий; трухлува́тий; трухля́венький2) пухке́нький -
5 завядать
завянуть1) (о раст.) в'янути, за[по]в'янути, зів'янути, зв'ялитися, (о мног.) пов'янути, пов'ялитися. [А в конвалії голівка пов'яла, схилилась (Л. Укр.). Зв'ялиться красне личенько в тюльпана (Крим.)]. -нуть от жары - зів'янути від спеки, поваритися. [Від спеки поварилося все на городі];2) (о людях и красоте) в'янути, за[і]в'янути, марніти, змарніти, (о мн.) пов'янути, помарніти. [Засох-зав'яв, як билина (Руданськ.). Щоб личко не марніло з чорними бровами (Шевч.)]. Завядший - зав'ялий, зв'ялений, пов'ялий.* * *несов.; сов. - зав`янутьв'я́нути, зав'я́нути, сов. зів'я́нути, зів'я́ти, -в'я́ну, -в'я́неш, пов'я́нути, зав'я́ти, зв'я́нути; ( привядать) прив'яда́ти, прив'я́нути -
6 Завялый
зав'ялий пов'ялий. -
7 Извядать
извянуть (геть) в'янути, зів'янути, пов'янути; срвн. Увядать. Извялый - зів'ялий, пов'ялий. -
8 Позавялый
пов'ялий, (несколько) прив'ялий. -
9 блёклый
1) збляклий [Збляклий колір];2) зів'ялий, пожовклий, змарнілий. [Зів'яле листя. Пожовкла троянда. З блідим, змарнілим лицем].* * *бля́клий; ( о лице) змарні́лий -
10 вялить
вывялить в'ялити, звялити. [В'ялить рибу. Чужина в'ялить як билину (Гліб.)]. Вяленый - в'ялений, в'ялий. [Просільна, в'яла і свіжа риба].* * *в'яли́ти -
11 неувядаемый
1) (о цветах) невідцвітний, неоцвітний, нев'янущий, (зап.) нев'ядущий, нев'ялий;2) (перен.) нев'янущий, (зап.) нев'ядущий, (неумирающий) невмирущий, (негибнущий) непропащий, (непреходящий) неминущий. [Краса моя нев'януща (Свидн.). Нев'янущі зразки літературної творчости (Рада). Невмирущий образ борця (Рада). Непропащі цінності великої культури (М. Калин.). В цьому його неминуща заслуга (Рада)].* * *1) неувяда́ющий2) нев'я́нучий3) перен. нев'я́нучий, нев'яну́щий, невмиру́щий; поэз. неув'я́дний -
12 поблёклый
поблёкнувший, поблёкший побляклий, збляклий, пополовілий, споловілий, полинялий, злинялий, вицвілий; зів'ялий, змарнілий. -лые цветы, листья - зів'ялі, побляклі квіти, зів'яле листя. -шее лицо - зблякле (змарніле) обличчя. -лый цвет, краска - збляклий (побляклий), споловілий, полинялий, вицвілий колір, фарба. -лое платье - поблякле, полиняле убрання.* * *побля́клий, збля́клий; зблі́длий, поблі́длий; полиня́лий, злиня́лий; змарні́лий, помарні́лий -
13 повялый
пов'ялий, побляклий, пожовклий. [Пов'ялі квіти].* * *зів'я́лий, пов'я́лий -
14 провяливать
провялить в'ялити, зв'ялити, пров'ялити, (хорошенько) вив'ялювати, вив'ялити, (немного) прив'ялювати, прив'ялити, (о мн.) пов'ялити що (напр. рибу, овочі). Провяленный - зв'ялений, пров'ялений, вив'ялений, прив'ялений. -ться -1) в'ялитися, вив'ялюватися, бути зв'яленим, про[ви]в'яленим;2) (средн. з.) в'ялитися, зв'ялитися, пров'ялитися, пров'янути, вив'ялюватися, вив'ялитися, (немного) прив'ялюватися, прив'ялитися, пров'янути. [Поставила вишні на сонці, нехай пров'януть добре, а до сушу в печі (М. Гр.)]. Провялившийся - пров'ялий.* * *несов.; сов. - пров`ялитьпров'я́лювати, пров'яли́ти -
15 Заблёклый
зів'ялий; (з)бляклий; змарнілий. -
16 Передряблый
в'ялий, плюсклий. См. Дряблый. -
17 Подряблый
потрухлий, потрухлявілий, пов'ялий. -
18 Позаблёклый
пов'ялий, пожовклий.
См. также в других словарях:
в'ялий — а, е. 1) Який перестав бути свіжим, соковитим; зів ялий (про рослини). 2) перен. Те саме, що млявий. 3) рідко. Те саме, що в ялений … Український тлумачний словник
зів'ялий — рідше зов я/лий, а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до зів янути, зов янути, зів яти, зов яти. 2) у знач. прикм. Який зів яв, перестав бути зеленим, свіжим; в ялий (про рослини). || перен. Позбавлений свіжості, пружності; зморшкуватий (про шкіру… … Український тлумачний словник
зов'ялий — див. зів ялий … Український тлумачний словник
пов'ялий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до пов янути. 2) у знач. прикм. Який втратив свіжість, соковитість; в ялий. 3) у знач. прикм., перен. Який схуд, виснажився, втратив привабливість; змарнілий … Український тлумачний словник
зав'ялий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до зав янути, зав яти. 2) у знач. прикм., перен. Виснажений, кволий (про людину) … Український тлумачний словник
засіялий — а, е. Який засія/в, заблищав … Український тлумачний словник
незів'ялий — а, е. 1) Який не втратив свіжості, зеленого кольору (про рослини). 2) перен. Який зберіг свіжість, попередній вигляд … Український тлумачний словник
прив'ялий — а, е. Дієприкм. акт. мин. ч. до прив янути … Український тлумачний словник
зів'ялий — [з івйа/лией] м. (на) лому/ л ім, мн. л і … Орфоепічний словник української мови
в'ялий — прикметник … Орфографічний словник української мови
зав'ялий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
