-
1 біжучий
-
2 біжучий
теку́щий -
3 плоскоріжучий
= плоскорі́зальнийплоскоре́жущий -
4 протиріжучий
техн.противоре́жущий -
5 ріжучий
ре́жущий -
6 швидкоріжучий
= швидкорі́зальний; спец.быстроре́жущий -
7 біжучий
biżuczyjприкм. -
8 край
I ч ім.1) ( крайня частина чогось) border, side, rim, verge, extremity; end; ( кручі) brink, edge; (посуду, рани) brim, lipкрай дороги — wayside, roadside
на краю могили — at death's door, one foot in the grave
через край — limitless, without limit, enough and to spare
переливати(ся) через край (через вінця) — to overflow, to overbrim, to run over
повний до країв — full to the brim, brimful
2) ( місцевість) country, land, region3) ( адміністративно-територіальна одиниця в Росії) krai, region, territory4)покласти край — to put an end (to), to make an end (of), to put one's foot down
дійти до краю — to run to an extreme, to be reduced to extremity
передній край військ. — first line, forward positions
II прийм.на краю могили — at death's door, on the brink of death; on the edge of the grave
beside, at, by, near -
9 плоскорізальний
см. плоскоріжучий -
10 швидкорізальний
см. швидкоріжучий
См. также в других словарях:
Жучий — прил. разг. 1. соотн. с сущ. жук I, связанный с ним 2. Свойственный жуку [жук I], характерный для него. 3. Принадлежащий жуку [жук I]. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
жучий — ж учий, ья, ье … Русский орфографический словарь
жучий — жу/чья, жу/чье, жу/чьи (от жук) … Орфографический словарь русского языка
плоскоріжучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
протиріжучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
ріжучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
швидкоріжучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
біжучий — а, е. 1) Який біжить, тече; проточний, бігучий (у 2 знач.). Біжуча вода. 2) перен. Який відбувається, здійснюється тепер; поточний … Український тлумачний словник
плоскоріжучий — а, е. Призначений для підрізування (без перегортання) і розпушування орного шару ґрунту. || Забезпечений таким ріжучим органом (ножем) (про обробне знаряддя) … Український тлумачний словник
ріжучий — а, е. 1) Дієприкм. акт. теп. ч. до різати 1). 2) у знач. прикм. Признач. для різання. 3) у знач. прикм., перен. Різкий, гострий (про біль). 4) у знач. прикм., перен. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження … Український тлумачний словник
біжучий — прикметник … Орфографічний словник української мови