-
1 дуть
дунуть1) (о ветре) дути (дму, дмеш, дме, дмемо, дмете, дмуть), сов. дунути [Дунув вітер по-над ставом (Шевч.)], дмухати, дмухнути [Дмухнув вітер], подихати, подихнути, дихнути, духнути [Легкий вітрець подихнув. Вітер як духнув], подувати, подути (подму, -дмеш, -дме). [Вітре буйний, Аквілоне, подми чарами, крилатий (Кул.)], віяти, війнути [От вітер буйний повійнув (Руд.)], (сильно) гунути (сов.) [Як гуне вітер (Змієв. п.)], (порывисто) бурхати, бурхнути, шугати, шугнути. Сильно дующий (о ветре) - буйний, дуйний (Голов.), рвачкий; (см. Порывистый);2) (о человеке) дмухати, (редко) духати, сов. дмухнути [Не дмухай проти вітру. Він дмухнув і загасив свічку], (преимущественно дыханием) хук[х]ати, хук[х]нути. [Хукає собі в руки. Дитина хукає на гаряче молоко. Почав хухати на болючі руки (Фр.). Хукни у віконечко на скло (Щог.)]. Дуть мехом - димати, міхом димати [Коваль кричить: димай! димай!], міхом подувати. Дуть (надуть) губы - надимати губи, (иронич.) копилити губи, закопилювати (сов. закопилити) губи, мурмоситися. И в ус себе не дует - і гадки не має, ані гадки, ані в вус не дме. [А козак собі пішов і гадки не має. (Руд.). Його лають, а він - ані гадки]. Дуть стекло, бутылки - дути (видимати) скло, пляшки. Тот, кто дует - дмець (р. демця), видимач;3) дуть, отдуть (бить, колотить) - духопелити кого, давати (сов. дати) духу, духопелу, духопелків, матланки кому, шустрити, чустрити кого; - во что - гатити в що. Гатять в різкі тарабани (Л. Укр.). Срвн. Жарить 2;4) (скоро ехать) гнати (жену, -неш) [Жене, як вітер], гнатися, махати, махнути. [Треба кобилу запрягати та на село махати]. Дуй во всю мочь, во весь дух - махай що-сили, що-духу. Дуй, во всю ивановскую - махай на всі заставки;5) (пить слишком много) дудлити, цмулити, джук[ґ]лити, жлуктати, жлуктити, лигати. Выдуть - видудлити, вицмулити, виджуклити…6) дуть в хвост и в гриву - поганяти в три батоги; поганяти по конях і по голоблях;7) дует, безл. (сквозит) - віє, тягне, тут протяг, (сильнее) дме.* * *несов.; сов. - д`унуть2) несов. техн. ду́ти, видува́ти, видима́ти3) (несов.: нестись, мчаться) ката́ти, чеса́ти, жа́рити, шква́рити4) (несов.: делать что-л. с азартом, увлечением) чеса́ти, шква́рити, жа́рити5) (несов.: пить) смокта́ти, ду́длити, ду́ти, жлу́ктити, жлукта́ти, цму́лити, цмо́лити6) (несов.: бить) лупцюва́ти, дуба́сити, духопе́лити, чухра́ти, чеса́ти, шква́рити -
2 повалить
1) (повергнуть) повалити, звалити, завалити, беркиц(ь)нути кого, (всё или многое) поваляти, виваляти. [Повалив (звалив) його додолу. А чванитесь, що ми Польщу колись завалили (Шевч.). Так і беркицьнув його на землю. Сунули тії тури в пущу - так і виваляли дерево]. Ветром -лило много деревьев - вітер повалив (вітром поваляло) багато дерева. Дождём -лило хлеб - дощ виложив хліб. Он может и быка -лить - він і бика може звалити;2) (пойти массой) повалити, вальнути, повалувати, сунути, посунути, пошелевкати(ся) куди. [Повалили гайдамаки, аж стогне діброва (Шевч.). Усі сунули (посунули) з хати. Ач скільки людей вальнуло з ярмарку (Борз. п.)];3) (о дыме, паре) бурхнути, шугнути.* * *I1) поваля́ти, покача́ти2) ( рыбу в муке) обкача́ти, пообка́чуватиII III1) ( двинуться массой) посу́нути, су́нути, повали́ти, ри́нути; (быстро, с шумом) загуді́ти, загу́сти; (устремиться, броситься) поси́пати, си́пнути, сипону́ти; диал. завалува́ти, повалува́ти2) (о дыме, паре, снеге) повали́ти; (о дыме, паре диал.) завалува́ти, повалува́ти; ( о снеге) поси́пати
См. также в других словарях:
бурхнути — ну/, не/ш, док., розм. 1) неперех. Швидко рушити вперед. || Навально ринути. || перев. безос. Хлинути (про рідину). 2) перех. З силою кинути; шпурнути. || Линути (рідину) … Український тлумачний словник
бурхнути — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
налити — наливати (що й чого залити якусь рідину в що н.; ллючи, наповнити що н.; ллючи, утворити калюжу); набурити (багато); у[в]лити, у[в]вілляти, у[в]ливати (залити в що н.); линути, бурхнути, бухнути (налити в що н. відразу й багато); насипати,… … Словник синонімів української мови