бунтівник

См. также в других словарях:

• бунтівник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• бунтівник — а/, ч. Учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар …   Український тлумачний словник

• бунтівник — [бун т іўни/к] ниека/, м. (на) ниеко/в і/ ниеку/, кл. и/чеи, мн. ниеки/, ниек і/ў …   Орфоепічний словник української мови

• бунтівник — ника, ч. Сб. Див. бунтар …   Словник лемківскої говірки

• бунтівницький — а, е. Прикм. до бунтівник. || Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством …   Український тлумачний словник

• бунтівниця — і. Жін. до бунтівник …   Український тлумачний словник

• бунтівливо — прислівник незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

• ребелізант — бунтівник …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

• ворохобник — Ворохобник: бунтар, повстанець [10] бунтівник [47] тут: бунтівник [44 2] …   Толковый украинский словарь

• баламут — а, ч. 1) Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник. || Той, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник. 2) Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагається взаємності в коханні;… …   Український тлумачний словник

• ворохібник — а, ч., зах. Бунтівник …   Український тлумачний словник