безмежно

უსაზღვროდ

ВСЕСВІТ, універсум - увесь світ, нескінченний у часі і просторі та безмежно багатоманітний за формами, що їх набуває матерія у процесі розвитку. У вузькому значенні В. - предмет вивчення астрономії. В. мислиться у вигляді складної структурної єдності космічних систем різних порядків. Теоретичне узагальнення даних про астрономічно доступну частину В. дозволяє припустити, що він нескінченний у просторі та вічний у часі, тобто не має ні початку, ні кінця у будьякому напрямі, як не має ні початку, ні кінця у часі. Тривалий час це питання, як і питання про множинність світів та органічного життя в них, було предметом суто філософських дискусій. Із виникненням сучасної сценарної (інфляційної) космофізики окремі аспекти проблеми загальних властивостей В. набувають фізично і космологічно осмисленого характеру. Включення космологічних даних у число найважливіших експериментальних даних фізичних теорій дозволило фізичноосмислено моделювати сценарії поетапного динамічного розвитку В. у широкому діапазоні часу (у т.ч. білянульовому), розглядати комплекс космологічних проблем (площинності, баріонної асиметрії, доменів тощо) як результат природного суперексперименту. Унікальне поєднання інфляційної космології та єдиних супертеорій фізики елементарних частинок позначило місце факту існування життя і людини у В. Останній - у вигляді принципу антропності - стає породжуючим онтологічним елементом базису експериментальних даних, який герменевтично творить нову фактуальність. Смисловий зв'язок далеких від поєднання космологічних та фізичних рис "олюдненого" В. стає більш простою альтернативою аналізу основ космофізики. Сучасне наукове розуміння В. спирається на кілька стовпів безсумнівності, одним з яких є життя. Смислообрази буття людини і В. епістемічно заповнюють прогалини природної феноменології (актуально неіснуючого надраннього В.) і "замінюють" відсутні, але конче потрібні для когнітивної діяльності, образи високоенергетичних, у т.ч. експериментальних, реалізацій.

Джемс (Джеймс), Вільям (1842, Нью-Йорк - 1910) - амер. філософ, психолог; засновник прагматизму. Філософська концепція Д. ґрунтувалася на ідеях нейтралізму, плюралізму та інструменталізму. Всесвіт, за Д., складається з первісно "нейтральної речовини", яка у процесі її пізнання і "обробки" диференціюється на "фізичне" та "психічне", на свідомість і матерію. Дійсність безмежно багатоформна, плюралістична. Всі явища і факти поєднані лише зовнішніми, функціональними зв'язками, між ними не існує сутнісної залежності. Заснований на ідеї зовнішніх зв'язків плюралізм логічно уможливлює випадковість, непередбачуваність, появу нового, свободу. Вольовими зусиллями людина конструює із "потоку життя" певні речі, які існують як наслідок досвіду: "досвід і реальність", за Д., "одне й те саме". Практично діючи у царині випадковостей, суб'єкт виробляє уявлення про ідеї, поняття і теорії, які є розумовими засобами його пристосування до дійсності (інструменталізм). Критерієм істинності теоретичних конструктів виступає їх корисність для людини. Прагматичний метод поціновує значення всіляких теоретичних побудов за їх "наявну вартість" у конкретних обставинах (утилітаризм). Філософія Д. приділяє велику увагу людині, її турботам, пошукам і бажанням. У прагматичний спосіб Д. пояснює і релігію (релігійний досвід), вона у нього - результат вільного вибору людини, духовна опора у житті. Прагнення Д. подолати "диктат" абсолютистських і трансценденталістських систем, його ідеї "практичної філософії" спричинили широку популярність прагматизму, активізація якого спостерігається і наприкінці XX ст. (неопрагматизм - Льюїс, Куайн).

[br]

Осн. тв.: "Принципи психології" (1890); "Різноманітність релігійного досвіду" (1902); "Плюралістичний всесвіт" (1909); "Нариси з радикального емпіризму" (1912).