балакун

См. также в других словарях:

• балакун — а/, ч., розм. Балакуча людина; базіка. || зневажл. Людина, яка любить багато говорити про що небудь, не виконуючи того на ділі …   Український тлумачний словник

• балакун — (той, хто полюбляє поговорити, балакуча людина), балаклій, балакайло, говорун, торохтій, лепетун, лепетень; баляндрасник (той, хто полюбляє занадто говорити, пересипаючи мову жартами); балясник, веселун, щебетун, щебетій, цвентюх, цокотун (той,… …   Словник синонімів української мови

• балакун — іменник чоловічого роду, істота розм …   Орфографічний словник української мови

• балагур — а, ч., розм., рідко. Той, хто любить балагурити; балакун …   Український тлумачний словник

• балакало — а, ч. і с., діал. Балакун, пустомеля …   Український тлумачний словник

• балаклій — я/, ч., діал. Балакун, пустомеля …   Український тлумачний словник

• балакуха — и, розм. Жін. до балакун …   Український тлумачний словник

• баляндрасник — а, ч., розм. Той, хто любить баляндраси точити; балакун …   Український тлумачний словник

• галайко — а, ч., діал. Крикун, балакун …   Український тлумачний словник

• говорун — а/, ч., розм. Той, хто любить поговорити; балакун …   Український тлумачний словник

• дробитько — а, ч., діал. Балакун із невиразною мовою …   Український тлумачний словник