апробація

апробація

апробація

апробація, ухвала. По -ции - з апробації, з ухвали, за ухвалою.

* * *

1) тех. задирки

2) спорт. рахунок; кількість набраних очок

3) с.г. апробація (зерна)

4) кін. озвучування

* * *

1) тex. задирки

2) = score I 2,

3) c-г. апробація ( зерна)

4) кiнo озвучування

5) cпopт. забивання голів; набирання очків

оцінка

* * *

1) оцінювання вартості ( майна); оцінка ( діяльності); атестація, ділова характеристика ( працівника); експертиза, оцінка ( якості)

2) оціночна відомість, оціночний документ

3) c-г. бонітування, апробація

1) схвалення; затвердження

2) апробація

3) санкція, згода

* * *

1) похвала, схвалення

2) санкція, затвердження

1) cпopт. картка учасника або команди в змаганні

2) c-г. оціночна відомість; апробаційна картка

1. n

1) сім'я, насінина, зерно

2) збірн. насіння, сім'я

3) pl посів; засіяна земля

4) потомство; плем'я

5) джерело, початок; зародок

6) розм. гравець, відібраний для фінальних змагань

7) фізл. сперма

2. v

1) давати насіння

2) піти в насіння

3) губити насіння (про рослини)

4) сіяти, засівати

5) очищати від насіння (овочі, фрукти); вибирати насіння; відокремлювати насіння від волокна (льону)

6) спорт. відбирати сильніших учасників змагання

7) ставати поганим (в'ялим, кволим)

* * *

1) насіння, зерно; насіннячко

2) cпeц. сперма

3) тк.; pl посів, засіяна земля

4) потомство; плем'я

5) джерело, початок

6) xiм. запалювальний кристал

7) зерно ( корм для птаха)

1) давати насіння

2) сіяти, засівати

3) очищати (фрукти, овочі) від зерняток

4) мeтeop. створювати, викликати штучно

1) спорт. картка учасника (команди) у змаганні

2) с.г. апробаційна картка

1) оцінювання вартості ( майна); оцінка ( діяльності); атестація, ділова характеристика ( працівника); експертиза, оцінка ( якості)

2) оціночна відомість, оціночний документ

3) c-г. бонітування, апробація

1) cпopт. картка учасника або команди в змаганні

2) c-г. оціночна відомість; апробаційна картка

1) тex. задирки

2) = score I 2,

3) c-г. апробація ( зерна)

4) кiнo озвучування

5) cпopт. забивання голів; набирання очків

 ж апробація, схвалення

 ж

 1. згода, мир;

 2. згода апробація, схвалення;

 3. порозуміння

ФІЛОСОФІЯ ЕКОЛОГІЇ - галузь філософських досліджень, яка акцентує увагу на аналізі впливу екологічних проблем та їхнього розв'язання на методологію сучасного наукового пізнання та формування основних світоглядних орієнтацій сучасної людини. Під впливом нинішніх екологічних реалій набувають особливої гостроти та актуальності питання узгодження раціонального та реального, розуму і сумління, сцієнтизму і антисцієнтизму, духовного та чуттєвого, зовнішнього і внутрішнього світу людини. Ці проблеми, що традиційно вважалися автономними і самостійними, у межах Ф.е. утворюють єдиний комплекс і переконливо демонструють свою взаємозалежність. Досягнення науково-технічного прогресу спровокували хибні сподівання на безмежну владу людини над природою. Втративши інтуїтивне відчуття єдності з природою, людина почала розглядати природу передусім як передумову для розвитку складної інфраструктури соціуму або необмежену сукупність ресурсів, котрі в кращому випадку слід використовувати раціонально. Розчленована дисциплінарним поділом та спеціалізацією наука виявилася безпорадною перед складністю глобальних біосферних проблем. Прогресуюче погіршення екологічної ситуації у світі та розвиток екологічних досліджень висувають настійну вимогу взаємної корекції науковості та мудрості ("софійпості"), без чого людство стає приреченим на нарощування "природоперетворювальної" могутності, підважуючи тим самим підвалини своєї власної життєдіяльності. Нагальним стає перехід людини із статусу "царя природи" до статусу "громадянина природи". Ф.е. акцентує увагу на фундаментальній значимості природних передумов та чинників у житті людини й суспільства, в зв'язку з чим радикальна корекція змісту та співвідношення понять "природа" та "людина" сприяє інтеграції в єдине концептуальне ціле різноманітних, суперечливих складових "феномена людини", природничонаукового та соціогуманітарного типів мислення, компонентів природної та соціальної сфер життя та уявлень про них. Це робить екологію галуззю, де відбувається активний процес формування принципово нових світоглядних орієнтирів сучасної науки, здійснюється апробація новітніх методологічних підходів. Досить відчутно за сучасних умов проявляє себе тенденція до включення в дослідницьку діяльність таких не властивих класичній науці компонентів, як інтуїція, віра, духовність. Прикметним у цьому відношенні є зростання ваги філософських міркувань про сполучення логічного та інтуїтивного, раціональності та інстинктивності (Вайтгед, Лоренц та ін.) з метою поновлення втраченого відчуття єдності людини та природи, набуття емоційної "неусвідомленої тотожності" (Юнг) з природним оточенням.