-
1 Анаксимандр з Мілету
Анаксимандр з Мілету (бл. 610 - 540 до н. е.) - давньогрецьк. натурфілософ, учень Фалеса. Його праця "Про природу" (назва, можливо, пізніша) присвячена питанням космогонії, космології, походження метеорологічних явищ. Першоосновою всього сущого, за А., є "нескінченне всеохопне" (апейрон), яке розглядається А. не як абстрактний принцип, а як означення (атрибут, а не субстанція). Космогенез, за А., налічує три основні етапи: 1) виокремлення з "нескінченного всеохопного" світового зародка; 2) поділ останнього і поляризація протилежностей (вологе холодне ядро і гаряча вогненна кора); 3) взаємодія й боротьба "гарячого та холодного", що породжує впорядкований Космос. Характеризуючи загальний, космічний хід речей, А. твердить, що з яких елементів вони виникають, у ті самі повертаються при загибелі (бо ж повинні відшкодувати заборгованість і бути засудженими за свою несправедливість у визначений термін часу). Внеском А. в космографію є перша геометрична модель Всесвіту, наочно проілюстрована небесним глобусом; з нього ж започатковуються геоцентрична гіпотеза і "теорія сфер" в астрономії. А. також вперше створив географічну карту, сконструював перший у Греції сонячний годинник та астрономічні інструменти; обстоював ідею походження тварин з води без втручання божественних сил, людей - від тварин іншого виду (на кшталт риб). -
2 мілетська школа
МІЛЕТСЬКА ШКОЛА - перша історично засвідчена філософська школа. Існувала протягом VI ст. до н. е. у м. Мілет, що в Іонії (Греція), звідки і її назва. Започаткував М.ш. Фалес Мілетський, котрий визнається у західній традиції першим філософом; у Стародавній Греції він вважався найвидатнішим із семи еллінських мудреців. Інші представники М.ш. - учень Фалеса Анаксимандр, якому належить перший в історії філософії твір, написаний прозою, і учень Анаксимандра Анаксимен. Поняття "школи" відносно вчень цих філософів означає передусім спадковість думки, єдину традицію постановки і розв'язання метафізичних питань. За своїм змістом вчення мілетських філософів належать до ранньофілософських космогоній, характерних для досократичної (дософістичної) доби античної думки. Головна філософська проблема, що її розв'язує М.ш., - походження і будова світоустрою, Космосу. У тезі Фалеса "все (суще) є Водою" набуває метафізичного виразу світоглядна інтуїція щодо животворності Космосу, характерна для Античності. У Анаксимандровому визначенні першопочатку і основи сущого як "безмежного Всеосяжного" (інколи неточно передається терміном "апейрон") висувається ідея трансцендентальності першопочатку сущого відносно наявного буття, їх різного онтологічного статусу. Розглядаючи Повітря як космогонічний першопочаток, Анаксимен поєднує ідею Фалеса щодо животворності сущого і Анаксимандрову ідею трансцендентальності онтологічного першопочатку. Повітря є і універсальною метафорою життя, і разом з тим охоплює і пронизує все суще, забезпечуючи цілісність форми кожного існування (принцип єдності мікро- і макрокосму) І. сторичне значення М.ш. полягає у заснуванні інтелектуальної традиції послідовного осмислення певної філософської проблематики на ґрунті єдиної теоретичної настанови. М.ш. стала першим в історії досвідом формування та існування такої традиції, яка становить один з головних елементів строгого філософського мислення. У вченнях мілетських філософів вперше висувається низка фундаментальних метафізичних концептів, які відігравали значну роль у подальшій історії думки. Серед них: дві концепції розвитку - генезис шляхом поєднання і роз'єднання різноякісних початків (Анаксимандр) та генезис шляхом іманентних змін висхідної субстанції (Анаксимен); ідея універсального всесвітнього закону, під дію якого підпадає будь-яке суще (Анаксимандр); принцип єдності мікро- і макрокосму (Анаксимен); виділення чотирьох стихій (вогонь, повітря, вода, земля) як головних складових Всесвіту (Анаксимандр).С. Пролеєв
См. также в других словарях:
АПЕЙРОН — (от греч. apeiron беспредельное, безграничное, безмерное) единственное вещественное первоначало и первооснова всего сущего (Анаксимандр). Истолкования: «мигма» смесь (земли, воды, воздуха и огня); «метаксю» нечто среднее (между огнем и воздухом) … Философская энциклопедия
АПЕЙРОН — АПЕЙРОН (греч. ἄπειρον, от ἀ отрицательная частица и πέρας конец, предел), термин древнегреческой философии, означающий «бесконечное»; в пифагорейско платоновском словоупотреблении означает также «неопределенное, неоформленное» (отсутствие… … Античная философия
Апейрон — (гр. аpeiron – шексіз, бітпейтін) – Анаксимандр философиясында бастама, барлық бардың басы мен негізі , уақыт пен кеңістікте басы жоқ шексіз алғашқы материя. Апейрон сапасыз, бірақ барлық сапалы анықталған денелердің негізі болады; мәңгі… … Философиялық терминдердің сөздігі
апейрон — протовещество Словарь русских синонимов. апейрон сущ., кол во синонимов: 2 • материя (50) • … Словарь синонимов
АПЕЙРОН — (греч. apeiron бесконечное беспредельное), термин древнегреческой философии; у ранних философов свойство первоэлементов, у Платона и пифагорейцев синоним материи. Анализ понятия дан Аристотелем в Физике … Большой Энциклопедический словарь
АПЕЙРОН — (греч. Α отрицательная частица, peiron предел, конец) понятие древнегреческой философии, обозначающее ‘беспредельное’. В ранних мифологических картинах мира (Веды, школа орфиков и т.д.) ‘беспредельное’ исполняло роль значимого космогонического… … История Философии: Энциклопедия
АПЕЙРОН — (греч. а отрицательная частица, peiron предел, конец) понятие древнегреческой философии, обозначающее «беспредельное». В ранних мифологических картинах мира (Веды, школа орфиков и т.д.) «беспредельное» исполняло роль значимого космогонического… … Новейший философский словарь
Апейрон — (греч. ἄπειρον, «бесконечное, беспредельное») понятие древнегреческой философии, введённое Анаксимандром, означающее неопределённое, беспредельное и бесконечное первовещество. Апейрон у Анаксимандра является основой мира и существует в… … Википедия
апейрон — (греч. ápeiron бесконечное, беспредельное), термин древнегреческой философии; у ранних философов свойство первоэлементов, у Платона и пифагорейцев синоним материи. Анализ понятия дан Аристотелем в «Физике». * * * АПЕЙРОН АПЕЙРОН (греч. apeiron … Энциклопедический словарь
АПЕЙРОН — понятие, введенное Анаксимандром для обозначения бесформенного первовещества, из которого состоят все вещи. Бесконечное многообразие вещей и миров возникло путем выделения из апейрона противоположностей и их борьбы. Этот термин обозначает то, что … Тематический философский словарь
Апейрон — (греч. áреiron бесконечное) в философии Анаксимандра неопределённое, беспредельное и бесконечное первовещество. Понятие А. было шагом вперёд в выработке понятия материи по сравнению с отождествлением перво вещества с одним каким либо… … Большая советская энциклопедия
