анарх

См. также в других словарях:

• анарх — а, м. anarchiste m. устар. В среде революционеров нач. 20 в. Анархист. Нам кто мешает? говорил он: буржуазия? Ну и бей всех их, гадов пузатых! Так мы анархи понимаем. С. За железн. решеткой. // РБ 1912 6 1 160. В газете анархов появилась заметка… …   Исторический словарь галлицизмов русского языка

• анархізм — Анархізм: тут: невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля [54] …   Толковый украинский словарь

• анархізм — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

• анархіст — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• анархія — хії, ж. Рс. Анархія, бездіяльний стан суспільства, в якому відсутня організована влада, немає певних обов язкових норм поведінки. Анархія мати порядку (лозунг анархістів під час Першої світової війни) …   Словник лемківскої говірки

• анархіст — а, ч. 1) Прибічник анархізму (у 1 знач.). 2) Про людину, яка нехтує встановленими правилами виробничої й суспільної дисципліни …   Український тлумачний словник

• анархістичний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• анархістка — іменник жіночого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• анархістський — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• анархічний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• анархічність — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови