альтернативно

Бистрицький, Євген Костянтинович (1948, Плявіняс, Латвія) - укр. філософ З. акінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1976). Докт. філософських наук (1991). Од 1989 р. - зав. відділом Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ; виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження". Коло наукових інтересів - розробка філософської концепції розуміння як альтернативної класичній теорії пізнання (розуміння тлумачиться як феномен практичної свідомості, як культурно-історичнапередумова осмислення загальних, пізнавальних значень); аналіз "онтологічного повороту" (при розгляді проблем людини та культури); дослідження проблематики, що стосується легітимації політичного режиму укр. незалежності як культурполітичного феномена, а також методологічних принципів осягнення посткомуністичної реальності.

[br]

Осн. тв.: "Наукове пізнання і проблема розуміння" (1986); "Загадка людського розуміння" (1991); "Буття людини в культурі: Досвід онтологічного підходу", у співавт. (1991); "Феномен особистості: Світогляд, культура, буття" (1996); "Чому націоналізм не може бути наукою" (1994); "Феномен української культури" (1997), у співавт.; "Політична філософія посткомунізму: горизонти методології" (1995).

ФІНАЛІЗАЦІЯ НАУКИ - методологічна концепція пояснення процесу соціокультурної детермінації наукових досліджень. Ф.н. протистоїть неопозитивістській концепції ціннісно "нейтральної" науки і "фаллібілістській" моделі наукового прогресу Поппера. Її ініціатори - Беме, В. ван ден Деле, Крон, Шефер, Холфельд, Шпенглер - вважають головними детермінантами розвитку сучасної наукової думки не іманентні їй цілі, а соціокультурні, зовнішні щодо науки Н. айвиразніше Ф. н. втілилась у XX ст. в нових формах взаємодії науки і соціокультурної практики, які культивуються сучасними міждисциплінарними науково-технічними співтовариствами (останні створюють і здійснюють комплексні науково-технічні проекти). Концепція Ф.н. ініціювала появу проекту "альтернативної науки", тобто не тільки соціально детермінованого природознавства, а й науки про природу людини. В межах цього проекту модерністська концепція науки (як знаряддя "панування над природою") постає як вкрай застаріла, а метафізична дихотомія "природознавство - суспільствознавство" стає умовною. Ф.н. сполучена з тотальним процесом "сайєнтифікації" соціокультурних практик ненаукових співтовариств, що, в свою чергу, породжує найскладніший комплекс екзистенційних, гносеологічних, світоглядних проблем М. етодологічна цінність концепції Ф.н. полягає в тому, що вона розкрила об'єктивну суперечність соціокультурного статусу науки XX ст., суть якої полягає в тому, що, з одного боку, наука перетворюється на технологічний ресурс цивілізації, а з другого - НТП перетворює науку на могутній фактор, котрий дедалі більше впливає не тільки на розвиток індустрії, що виробляє засоби досягнення стратегічних соціокультурних цілей, а й на вибір самих цих цілей.