Шани

1) ( действие) змі́шування, зміша́ння; перемі́шування, переміша́ння; змі́шування, зміша́ння; сплу́тування, сплу́тання, поплу́тання

2) ( состояние) зміша́ння; переміша́ння; зміша́ння; сплу́тання, поплу́тання

3) ( смесь) су́міш, -і, су́мішка; мішани́на, мі́шка

1) (кушанье) вінегрета (ж. р.) ґодзя;

2) (ирон.) мішанина.

* * *

1) плутанина, розгардіяш, шарварок (р. -рку), гармидер, метушня;

2) нісенітниця - см. Вздор;

3) (смесь конфет и сладостей разных сортов) мішанина;

4) (карт. игра) розгардіяш (р. -шу).

* * *

1) ( беспорядок) розгардія́ш, -у, гарми́дер, -у, ша́рварок, -рку; ( путаница) плутани́на, плутани́ця, плу́танка; ( вздор) нісені́тниця

2) ( смесь сухого варенья) єрала́ш, -у; мішани́на

3) карт. єрала́ш, -а

(крошеная зелень для борща, супа) закришка. [Закришка - бутвиння, що кришать у борщ: петрушка, цибуля, кріп, то-що (Свидн.)].

* * *

1) (замесок) місиво. [З своїх преділів вийдуть бурні води і зроблять місиво з землі твердої (Куліш)];

2) (корм) місиво, замішка, мішка, мішанка. [Треба качкам замішку зробити (Сл. Ум.)]

* * *

1) мі́сиво; ( смесь) мішани́на

2) с.-х. мі́сиво, за́мішка

смесь) мішанина.

* * *

(невежа) не(о)теса, нескреба, невиглада, нечема (общ. р.), (неуч) неук (м. р.) простак (-ка) (соб. простаччя), -стачка, (пренебр.) сліпак (-ка, м. р.), (увалень) вайло, товпига, макуха, хамло (общ. р.), чвалай (-лая, м. р.), (вахлак) мурло, мурляка, (соб. мурляччя), мурмило (общ. р.), ґевал (м. р.), (зап.) мудь, вахлай (-лая), книп, книпоть, кабро, кабряка, квак (м. р.), (байбак) тюхтій (-тія), -тійка, (болван, дубина) бовдур, лобур (-ра) (соб. лобуряччя, лобурня), -бурка, лобуряка (м. р.), йолоп, бевзь (-зя), лобоз, бецман (м. р.), незграба, одороб(а)ло, доробало, бамбула, мамула, маштула, мачула, мармуза (общ. р.), мармос (м. р.), (мужлан, пренебр.) мугир (-ря) (соб. мугиряччя), -гирка, мугиряка (м. р.) мужлай (-лая, м. р.); срв. ещё Неуклюжий. [Яка була неотеса, такою й зосталась (Мова). Ой, вийду я за ворота - нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба (Пісня). Чвалаями ходять, а бісів проводять (Номис). Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде (Сл. Гр.). Провадячи розмову, цей мурло ледві повертає язиком (Н.-Лев.). Там такий тобі мурляка, що й слова по-людському не скаже (Звин.). Чи чуєш, ти, мурмило? (Гул.-Арт.). Ґевали, ґевали, їм що не ляпати язиком, аби ляпати (Васильч.). Та що й говорити з такими мудями! (Н.-Лев.). Там ходило два: подивитись - книпи, а як загра! (Лебед.). Чортів книпоть, туди-ж таки до панів тешеться (Новомоск.). Чортів кабро (Харк.). Хто-ж їй більше любий - пан чи квак? (Хорольщ.). Цить лишень, гультяю! не знаєш шани, дикий лобуряко! (Куліш). А вони лобурня, як одвезуть (сболтнут) що-небудь, то за їх зчервонієш (Васильч.). Бісова ти бамбула, не підбіжиш! (Канівщ.). Не кожен бачив отаку маштулу, як ото був у бурсі Макар Мусійович (Яворн.). Нема мого мармузи (Пісня). Там такий мачула (Яворн.). Що це за мугиряка? (Звин.)].

* * *

1) (действие) непошанування, невшанування;

2) (отсутствие чувства уважения) непошана, нешаноба, неповага, не(по)шану[о]вання, неповажання до кого, до чого, зневага до кого, до чого и (реже) кому, чому. [Скарати вчителя за його непошану до свого начальства (Грінч.). Щоб за неповагу до старших була зараз кара (Грінч.). Побачив Турн собі зневагу (Котл.)]. С -нием относиться к кому - ставитися без пошани (поваги, шани, (по)шану[о]вання, поважання) до кого, не шанувати, не поважати кого, ставитися зневажливо до кого. Оказать кому -ние - виявити до кого (вчинити кому) непошану и т. п., не пошанувати кого.

* * *

холодник, холодець (-дцю). [Холодник з раками. Найсмачніший холодець з огірками та з раковими шийками].

* * *

1) кул. холодни́к, -у, холоде́ць, -дцю́

2) перен. мішани́на

отказать

1) кому в чём - відмовляти, відмовити кому чого (в чому). [Навіть вороги йому відмовить не повинні шани (в уважении) (Л. Укр.). Відмовити сватам]; (жениху) відмовляти, відмовити, (опис.) гарбуза давати, дати (підносити, піднести, покотити), давати, дати одкоша кому. -зывать (женихам) - гарбузувати. -зать наотрез - цілком відмовити. Ему -зали в его просьбе - йому відмовили на його прохання. Он ни в чём себе не -вает - він нічого собі не жалує (не відмовляє). Он -зал ему в руке своей дочери - він йому відмовив віддати за нього свою дочку. -зать кому от дому - не приймати кого більше;

2) что кому (завещать) - відписувати, відписати, відказувати, відказати, приказувати, приказати, леґувати що кому. Срв. Завещать. -зать на богадельню - відписати на шпиталь, на богадільню. Отказанный (завещанный) - відказаний, відписаний, леґований;

3) кому от чего (отрешать, увольнять) - звільняти, звільнити кого з чого, від чого, скидати, скинути з чого. См. Увольнять, Отрешать. За неаккуратность ему -ли от места - за несправність його звільнили з посади; (о прислуге) відправляти, відправити кого. -зать кому от квартиры - відмовити (вимовити, виповісти), кому помешкання. Учителю -ли от уроков - у[нав]чителеві відмовили лекцій;

4) юрид. - см. Вводить (во владение).

* * *

1) відмовля́ти, відмо́вити

2) ( увольнять) звільня́ти, звільни́ти

3) ( переставать действовать) відмовля́ти, відмо́вити

1) (смесь животн. или веществ) мішанка, мішанина, мішаниця, переміш (-ши). [Це не чиста глина: переміш із піском];

2) (самое животн. или человек: ублюдок болдырь) покруч (-чи и -ча), підтумок (-мка), переводня, (только челов.) мішанець (-нця), перевідник. [Чужинці варварської крови, усяка темношкура покруч (Л. Укр.). Тибетанці-мішанці монголів з індами (Кал.). То не справжній хорт, а покруч (підтумок, переводня)]. Помесь собаки с волком - покруч від собаки (пса) й вовка.

* * *

1) по́місь, -сі, по́круч, -і

2) перен. по́місь; ( смесь) мішани́на

I. попадати.

II. попасть

1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;

2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];

3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.

* * *

1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися

2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти

3) ( упасть много раз) попа́дати

1) су́міш, -і, су́мішка; мішани́на, мі́шка

2) техн. су́міш, су́мішка

3) (отдел в журнале, газете) розмаї́тості, -тей, рі́зне, -ого, про все потро́ху; вся́чина

годен, варт(ий), (в возвыш. стиле) достойний. [Хто любить батька чи матір над мене - не годен мене. Чи варт-же він такої шани високої?]. Он достоин наказания - він варт кари, він заробив кару.

(нелюдим, -а, -о)

1. одамгурез, хилватнишин, гӯшани-шин, сӯр; нелюдимый человек одами хилватнишин; нелюдимый характер сӯрӣ

2. беодам; нелюдимый край кишвари беодам