Чуба

1. идти, двигаться гуськом;

баатыр болсоң, жол башта, артыңдан жолдош чубасын фольк. если ты батыр, иди вперёд, чтобы за тобой пошли товарищи;

2. волочить (что-л. длинное и тонкое);

жипти чубадым я волочил верёвку;

чучугуңду чубап жей бер (из сказки) выволакивай свои кишки и ешь (говорит лиса медведю);

сен анын эбин таба албасаң, мен, оорутпай, кең оюп, чучугуңду чубап чыгарып берем (из сказки) если ты с этим не можешь справиться, я безболезненно, пошире расковыряв, кишки твои (тебе) выволоку;

убап-чубап см. уба-;

чуусун чубап салды см. чуу II.

одежда вдовы

F (42 K.) mit Schopf od. großem Schopf

1) ( о птице) чуба́рка, чуба́тий птах, чуба́та пта́шка; чуба́йка

2) бот. ряст, -у

-ся, выдрать, -ся видирати, -ся, видрати, -ся, видерти, -ся. Выдирать яйца из гнезда - видирати, дерти. В. мёд из ульев (о медведе) - піддирати. Выдрать за волосы - поскубти чуба, наскубти чуба, почубити, вичубити, чуба нам'яти, матланки дати; (за уши) вуха нам'яти. Выдрать розгами, нагайкой - вибити різкою, відчухрати, відшкварити, відбатожити. Выдранный - видертий; наскубаний, почублений, відчухраний, відбатожений.

* * *

несов.; сов. - в`ыдрать

1) видира́ти, ви́дерти и ви́драти, вирива́ти, ви́рвати

2) (сов.: высечь) ви́сікти, відшмага́ти

намять

1) наминати, нам'яти, м'яшкурити, нам'яшкурити, (комкать) набигати, набгати, нажужмлювати, нажужмити, нагарбувати, нагарбати, нажмакувати, нажмакати, жмакувати, нажмакувати; (о глине и т. п.) намішувати, намісити; (о волокнистых растениях) наминати, нам'яти, натирати, натерти, натіпувати, натіпати; (о коже) наминати, нам'яти, виминати, вим'яти; (о соломе ещё) намервлювати, намервити; (о мног.) понаминати, понамішувати, понатирати, понатіпувати и т. п. що, чого. [Нам'яла повісмо прядива (Богодухівщ). Намісила вальків на десять глини (Київщ.). От мерви намервили! (Липовеч.)]. -мять бока кому - полатати боки кому, дати наминачки кому. [Як-би, слухай, ще боків не полатали (Короленко). Дали йому такої наминачки (Гліб.)]. -мять уши, хохол кому - нам'яти (нам'яшкурити) вуха, чуба кому. [Батька впіймали, чуба намняли (Вірша). Мене перестріла да за ухо, да так добре нам'яшкурила (Г. Барв.). Нам'яшкурити чуба (Сл. Гр.)];

2) (о тесной обуви) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити (ногу), (о мног.) понамулювати (ноги). Намятый -

1) нам'ятий, нам'яшкурений, набганий, нажужмлений, нагарбаний, нажмаканий, нажмакований, намішений, натертий, натіпаний, вим'ятий, намервлений, полатаний, понаминаний и т. п.;

2) намуляний, намулений, понамулюваний. -ться - наминатися, нам'ятися, понаминатися; бути наминаним, нам'ятим, понаминаним и т. п.

* * *

несов.; сов. - нам`ять

натаскать и натащить

1) что - натягати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, наволікати, наволокти, (о мног.) понатягати и понатягувати, понапинати, понаволікати що; срв. Натягивать. [Натягни на себе укривало (Київщ.)];

2) (во множестве) натягувати, натягати (сов.), натаскувати, натаскати, натирювати, натирити кого, чого, натарабанити, натарганити, (наносить) наносити, нанести и наносити, (наволакивать) наволікати, наволокти и наволочити чого, (о мног.) понатягувати, понатаскувати, понатирювати, понаносити, понаволікати; (вытаскивая отовсюду, сов.) навитягати чого. [Нащо ти сюди мішків такого багато натягав? (Сл. Гр.). Повну холодну натирили людей (Квітка). Звідусіль понаносили харчів на ярмарок (Київщ.). Нащо то ти всякого ломаччя сюди понаволікав? (Харківщ.). Написати програму, навитягавши й насмикавши до неї звідусюди (Рада)];

3) (накрадывать) натягувати, тягати, натягати, накрадати, накрасти, (о мног.) понатягувати, понакрадати чого; срв. Натибрить;

4) -кать кого - а) (на руках, на плечах) натаскати, попотаскати кого. -кать кого по судам - натягати кого по судах; б) (задать потасовку) (зав)дати прочуханки (прочухана) кому, (с тасканьем за волосы) натягати за чуба кого, нагріти чуба, дати чубійки (чубрія) кому;

5) -вать, -кать кого - а) (собаку, охотн.) муштрувати, вимуштрувати, намуштрувати (собаку), призвичаювати, призвичаїти, принатурювати, принатурити (собаку) до чого. [Свого собаку він сам вимуштрував (Звин.)]; б) (ученика) намуштровувати, намуштрувати, натовкмачувати, натовкмачити, натоптувати, натоптати, наламувати, наламати и наломлювати, наломити кого до чого. [Маєте за два місяці намуштрувати (наламати) мені сина до іспиту (Київ). Натовкмачте його добре, щоб не зрізався на іспиті (Київ)]. Натасканный -

1) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, наволочений, понатяг(ув)аний, понапинаний, понаволіканий;

2) натяганий, натасканий, натирений, натарабанений, натарганений, нанесений наволочений, понатягуваний, понатаскуваний, понатирюваний, понаношений, понаволіканий) навитяганий;

3) натяганий, накрадений, понатягуваний, понакраданий;

4) натасканий, попотасканий; натяганий;

5) муштрований, вимуштруваний, намуштрований, призвичаєний, принатурений; намуштрований, натовкмачений натоптаний, наламаний и наломлений. [Тра це щенятко вимуштрувати, - буде муштрований (Звин.)]. -ться -

1) натягатися, натяг(ну)тися, понатягатися и понатягуватися; бути натяг(ув)аним, натягнутим и натягненим, понатяг(ув)аним и т. п.; натягуватися, натягатися (сов.), понатягуватися; бути натягуваним, натяганим, понатягуваним и т. п.; муштруватися, намушровуватися, бути муштрованим, намуштровуваним, вимуштруваним, намуштрованим и т. п.;

2) (сходиться во множестве) стягатися, настягатися, сходитися, насходитися, находити, найти, понаходити куди;

3) (вдоволь, сов.) - а) (таская) натягатися, натаскатися, попотягати, попотаскати (досхочу), (о мног.) понатягуватися, понатаскуватися и т. п.; б) (таская друг друга) натягатися, попотягатися. [Натягалися за чуба (Сл. Гр.)]; в) (слоняясь) натягатися, наволочитися, натинятися, навештатися, наблукатися, попотягатися (досхочу) и т. п. Срв. Таскать, -ся.

* * *

1) (притаскивать, нанашивать) нано́сити, -ношу, -носиш, нанести́ и наноси́ти, -ношу, -носиш и мног. понанясити; натя́гувати, -гую, -гуєш, натяга́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати, настяга́ти сов., ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати

2) (вытаскивать, извлекать из чего-л.) натя́гувати, натяга́ти и мног. понатяга́ти

3) ( наворовывать) накрада́ти, накра́сти, -краду, -крадеш и мног. понакрада́ти; ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати, сов. натягяти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

4) ( кого - наказывать) дава́ти (даю́, дає́ш) прочуха́нки (прочуха́на), да́ти (дам, даси́) прочуха́нки (прочуха́на) (кому); ( дёргая за уши) скубти́ (-бу, -бе́ш) за ву́ха, наску́бти за ву́ха, скуба́ти (ску́бати) за ву́ха, наскуба́ти за ву́ха (кого), скубти́ (скубати) ву́ха, наскубти́ ву́ха, м'яти (мну, мнеш) ву́ха, нам'я́ти вуха (кому); ( дёргая за волосы) тяга́ти за чу́ба, натя́гати за чу́ба (кого)

1) охотн. муштрува́ти, намуштрува́ти, ната́скувати, натаска́ти

2) перен. ната́скувати, натаска́ти

1) см. натаскивать I

2) ( натягивать) натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну, -тягнеш и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

вспотеть

1) пітніти, спітніти, потіти, употіти, пітнявіти, спітнявіти, упрівати, упріти, з[у]мокріти, (о мн.) попітніти, попотіти, попітнявіти, попріти, помокріти, (от работы) нагріти чуба, чуприну, (покрываться влагой: об окнах и т. п.) пітніти, с[за]пітніти, мокріти, змокріти, (о мн.) попітніти, помокріти. [Робить, аж упріває. Упріли, піт з чола їм ллється (Ворон.). Потіє цілий день коло плуга. Нагрів я чуба, поки постягав мішки на віз];

2) (трудиться усердно) гріти чуприну (чуба), пріти над чим и коло чого. [На що, про що тобі над цим чуприну гріть? (Г. Арт.)]. Вспотевший, -телый - спітнілий, употілий, упрілий, змокрілий, гарячий. [Гарячі коні].

* * *

1) поті́ти, пітні́ти; ( преть) прі́ти, упріва́ти

2) ( покрываться влажным налётом) пітні́ти

3) ( над чем) поті́ти, прі́ти, грі́ти чу́ба (чупри́ну)

1) чуба́р, -я; чуба́тий, -ого; ( о человеке) чупри́ндир, -я и чупринди́р, -я

2) зоол. чуба́ч, -а

1) разношёрстный, пёстрый ( о животных и их масти); разнома́стный ( о животном); чуба́рый ( о коне)

2) ча́ло-пе́гий; см. бурлы 2); ала-тилә 2)-4)

•

- ала-кола итү

1)

а) в я́блоках (кра́пинах, кра́пинках), пятни́стый, кра́пчатый, с кра́пинками

б) пе́гий, чуба́рый, се́рый в я́блоках ( о масти лошади)

2) в знач. сущ. чуба́рый, пе́гий, пе́гая; пега́шка, пега́ш прост.

-рок чуб, чубок. Взять за вихор - взяти за чуба, за чуприну. Выдрать вихор - нам'яти чуба. Вихры - клоччувате волосся, клоччя, кудли. [Чешеться, чешеться, а клоччя на голові стирчить].

* * *

надирывать, надрать надирати, надерти и надрати, (о мног.) понадирати чого, що. [Надер березової кори (Брацл.). Надерла пір'я на подушку (Канівщ.). Надрав лика (Сл. Ум.). Надрала струп у голові (Богодух.)]. -ть ворсу на сукне - наворсовувати, наворсувати сукно. -ть ногу, руку - надряпувати, надряпати (подряпати) ногу, руку. -драть за уши кого, уши кому - наскубти за вуха кого, накрутити (наскубти, нам'яти, нам'яшкурити) вуха кому. - драть чуб кому - наскубти (надрати) чуба кому, начубити кого. [Батька впіймали, чуба надрали (Пісня)]. Надранный - надертий, надраний, понадираний; наворсований; на[по]дряпаний; наскублений и наскубаний. -ться - надиратися, надертися, надратися, понадиратися и т. п.; бути надираним, надертим, надраним, понадираним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надр`ать

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) не́бо

2) (в шахте, печи) верх, -у; ( потолок) сте́ля; ( свод) склепі́ння

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) анат. піднебі́ння

2) ( свод русской печи) диал. склепі́ння