Хапа

1) ( схватывать) хапа́ти, схо́плювати, редко хвата́ти; диал. порива́ти

2) ( достигать) сяга́ти

набросаться

I. 1) (стр. з.) накидатися и накидуватися, бути накиданим, понакиданим, понакидуваним;

2) (возвр. з.) накидатися и накидуватися, накидатися, понакидатися и понакидуватися куди. Много рыбы -салось в лодку - багато риби накидалося (понакидалося, понакидувалося) в човен.

II. Набрасываться, наброситься -

1) (стр. з.) накидатися, бути накинутим и накиненим, напинатися, бути напнутим и нап'ятим;

2) (возвр. з.) накидатися, накинутися, нападатися, напастися, (напускаться) напускатися, напуститися, наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися на кого. [Вони налазили з сіней, як оси з гнізд, і накидалися осліп на все, що попадало під руки (Коцюб.). На нього накинулись усі (Коцюб.). Не думай, що ми всі хочемо нападатися на тебе (Грінч.). Чорти як напустяться на його (Манж.). Як наскіпався на мене, так куди тобі! (Мирн.)]. Собаки -сились на меня, на них - собаки накинулися на мене, на них (їх), (напали со всех сторон) обпали мене їх. [Собаки обпали тих людей (Бердич.)]. -ситься на кого (с укорами, криком, бранью) - накинутися, напастися, напуститися, наскіпатися, накотитися, накопатися на кого (з докорами, з криком, з лайкою). [Як вернувсь додому без грошей Семен, як накотиться на його жінка: ти пішов між чужі люди з грішми та почав пиячити (Вовчанщ.)]. -ться на еду - допадатися, допастися, довалюватися, довалитися, доскіпуватися, доскіпатися до їжі, нариватися, нарватися на їжу. [Допався як муха до меду (Номис). Доваливсь як віл до браги (Номис). Ото доваливсь до миски, як свиня до корита (Сл. Гр.). Доскіпається до горілки, що й не встане (Зміївщ.). Сонце на захід; отара наривається на пашу (Основа 1862)].

* * *

1) накида́тися

2) накида́тися, накреслюватися, -люється

1) ( на кого-что - нападать) накида́тися, наки́нутися (на кого-що); ( со всех сторон) обпадати, обпа́сти, -падуть и мног. пообпада́ти, опада́ти, опа́сти и поопада́ти (кого)

2) (на что - с усердием приниматься за что-л.) накида́тися, наки́нутися, ки́датися, кинутися (на що), несов. хапа́тися (до чого); ( с жадностью) допадатися, допастися, -падуся, -паде́шся (до чого)

3) ( с бранью) накида́тися, наки́нутися; нападатися, напа́стися, наскіпуватися, -пуюся, -пуєшся и наскіпатися, наскі́патися, напуска́тися, напусти́тися, -пущу́ся, -пустишся

несов.; сов. - схват`иться

1) схо́плюватися, -лююся, -люєшся, схопи́тися, -плю́ся, -пишся и мног. посхо́плюватися; ( хвататься) хапа́тися, ухопи́тися

2) (вступать в борьбу, в спор) зчі́плюватися, -лююся, -люєшся и зчіпля́тися, зчепи́тися, -плю́ся, -пишся и мног. позчі́плюватися; ( сражаться) стина́тися, стя́тися (зітну́ся, зітне́шся) и зітну́тися

3) ( спохватываться) спохва́чуватися, -чуюся, -чуєшся, спохвати́тися, -вачу́ся, -ва́тишся; (сов.: опомниться) схамену́тися

4) (с неопр.: поспешно или внезапно начинать что-л. делать) ки́датися, ки́нутися, схо́плюватися, схопи́тися

5) ( о вяжущих веществах) спец. тужа́віти, затужа́віти

6) страд. несов. схо́плюватися; охо́плюватися; обхо́плюватися; схо́плюватися; уло́влюватися, -люється; схо́плюватися, підміча́тися; перехо́плюватися, -люється; перетя́гуватися; скрі́плюватися, -люється; ско́вуватися

несов.; сов. - хват`иться

1) хапа́тися, схопи́тися и хопи́тися, редко хвата́тися, хвати́тися; ( браться) бра́тися, узя́тися

2) страд. несов. хапа́тися

1) (хватать когтями, царапаться) дря́пати, дря́патися

2) ( хвататься) хапа́тися

3) ( ссориться) свари́тися; ги́ркатися, гари́катися

4) страд. дря́патися; хапа́тися; хаптися; зага́рбуватися

веретено (ум. веретінце). [На сорочку не напряла, веретін не було. Два веретінця напряла]. - То же в смысле стержень, как часть разл. снарядов машин. [Вода б'ється об колеса, колеса кружляють, і зубами веретено колесо хапає, веретено як на жорнах камінь обертає (Рудан.)].

* * *

1) річ (р. речи), штука, (только с вещественным значением) надібка. [За кожну річ дитина хапається руками. Піч - то бабська річ, а пляшка - козацька. Не люблю я брати чужу надібку. Філософія річ поважна. Страшна річ - оця розтіч. І в ворога учиться - добра штука (Грінч.)];

2) вещи мн. (пожитки, багаж) - речі, манатки, (соб.) добро, збіжжя, знадіб'я, начиння, манаття. [Всяке хатнє знадіб'я (начиння)].

* * *

спохвату, поспіхом, прихапцем, прихапці, хаптом. [Поспіхом творяться нові форми життя на Україні (Єфр.)].

* * *

з-похвату, прихапці, хапки, хапком, хапцем, хапаючись, за поспіхом; (наскоро) нашвидку, на швидку руч.

* * *

вынуть виймати, вийняти, (доставать из ножен, кармана, кошелька) добувати, добути, видобувати, видобути. [Видобув годинника з кешені. Хапає його за груди, добуваючи шаблю]; (хлеб из печи) вибирати, вибрати; (из узла, мешка, развязав его) вив'язувати, вив'язати; (покопавшись) видлубувати, видлубати. -ать дно (из бочки) - роздинати (діжку), оддинати, одіднути, розіднити, (мног.) пооддинати. -ать деньги из банка - брати, забирати (сов. забрати, вибрати) гроші з банку. -ать двойные рамы - виставляти, повиставляти вікна. -ать жребий - витягати жеребок, жереб; (сделать выемку в крае) вирізувати, вирізати, викочувати, викотити. [Викоти лиш дужче на рукава].

* * *

несов.; сов. - в`ынуть

глотнуть, проглотить ковтати, ковтнути, проковтнути, глитати, гли(т)нути, проглинути, (грубо) лигати, лигнути. Глотать слюнки - слинку ковтати.

* * *

несов.; сов. - глотн`уть

1) медиц. - гарячка, (в)огневиця, пал, палючка. Послеродов. -ка - породільна гарячка. Белая -ка - запійне маячення (маячіння), омут п'яничний. Быть в горячке - на гарячку лежати. В -ке, в горячечном состоянии - в огні. [Не знать що провадить, буцім ув огні (Квіт.)];

2) (пыл, увлечение) - см. Горячность. Пороть горячку - парка парити, гарячкувати, хапатися. [Вже він парка парить];

3) (горячий челов.) гарячка, запальний, палкий (чоловік), -на, -ка людина. [Ти таки добра гарячка (Неч.-Лев.)].

* * *

1) ( болезнь) гаря́чка; лихома́нка; вогневи́ця, огневи́ця, палю́чка

2) перен. гарячка; ( спешка) хапани́на

3) ( вспыльчивый человек) гаря́чка; запальна́ люди́на

1) (жизнь) життя, буття, (архаич.) живот. Не на живот, а на смерть - до загину. [Вони наважилися битись до загину: котрийсь мусів наложити життям]. Книга живота - книга життя, книга буття. [Це буде записано йому в книгу життя];

2) (чрево) живіт (р. -вота) (ум. животок), черево (ум. черевце), (грубо) пузо. [Нездужає - на живіт кородиться. У дитини животок болить. Бач, яке черево відпас]. Вверх животом - горічерева. [Тільки і можна животом лежати, а горічерева або набік - і не думай (Квітка)]. С большим животом - череватий. [Чужі діти - череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої як паненята (Ном.)]. Болит живот - бере, хапає за живіт, болить живіт. [Так бере за живіт, що й не розігнуся. А щоб тебе за живіт узяло!]. Надсадить, надорвать живот - підвередитися, порушити в животі. Надорвать животики смеясь - кишки порвати з реготу. Мять руками живот с целью лечения (народный массаж) - вибирати живіт, перебирати в животі. [Ворожка вибирає живіт].

* * *

1) см. животина

2)

заключить

1) (в тюрьму и т. п.) ув'язнювати, в'язнити, ув'язнити, зачиняти, зачинити, замикати, замкнути, завдавати, завдати, закидати, закинути, засаджувати, засадити (до в'язниці, у в'язницю), (фамил.) запакувати кого. [Нашого національного генія і кращих наших людей завдавав у неволю (Грінч.). Давно Марусю зачинено? - Та вже третій тиждень!];

2) (в себе) містити, вміщати, вмістити що в собі, обіймати, обняти собою, мати в собі, (стар.) замикати в собі. [Книжка обіймає собою двадцять аркушів];

3) что из чего - виводити, вивести що з чого, робити, зробити висновок, висновувати, виснувати з чого. [З цього можна вивести (виснувати), що…];

4) кінчати, скінчити, закінчати, закінчити. [Свою промову він закінчив такими словами];

5) (условие, договор, контракт) складати, скласти, робити, зробити, писати, написати, підписувати, підписати (умову, договір (рядну), контракт), брати, узяти контракт з ким; (уславливаться, особ. устно) умовлятися, умовитися, договорятися, договоритися з ким. [Сьогодні складаємо умову з видавництвом. Ніхто з богом контракту не брав (Номис)]. -чать мир, перемирие - замиряти(ся), замирити(ся), вчиняти, вчинити замирення, складати, скласти мир. [Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив? (Дума)]. -чить союз - зав'язати спілку, вступити в спілку з ким. [Ображено мого державця, й він за це порве зав'язаную спілку (Грінч.)]. -чать, -чить в скобки - брати, взяти щось у дужки. -чить счёт(ы) - замкнути рахунки. -чать форму, тип. - слюсувати, заслюсувати форму. Заключённый - ув'язнений; вміщений; виведений, виснуваний, зроблений; складений, підписаний; (о мире, перемирии) вчинений, складений; (тип.) заслюсований.

* * *

несов.; сов. - заключ`ить

1) ( запирать) замика́ти, замкну́ти и мног. позамика́ти; ( в тюрьму) ув'я́знювати, ув'язни́ти

2) ( помещать внутрь) поміща́ти, помісти́ти, -міщу́, -мі́стиш

3) (несов.: содержать в себе) місти́ти (міщу́, мі́стиш)

4) ( делать вывод) виво́дити, -во́джу, -во́диш, ви́вести, -веду́, -веде́ш, роби́ти (-блю́, -биш) ви́сновок, зроби́ти ви́сновок, висно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, ви́снувати

5) (заканчивать, завершать) закі́нчувати, закінчи́ти, заве́ршувати, заверши́ти

6) (договор, мир) уклада́ти, укла́сти (укладу́, укладе́ш), склада́ти, скла́сти