ХОМА

1) (вероломный, изменяющий) невірний, (сщ.) невірник, (ненадёжный) непевний, (склонный к изменам) зрадливий, зрадний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непевний. [З невірною дружиною куди піду, то загину (Пісня). Невірний (непевний) приятель (Київ). Човен непевний воді доручив (Л. Укр.). Зрадливий чоловік (Київ)]. -ная женщина - невірна (зрадлива) жінка (женщина), невірниця. -ное счастье - непевне щастя. -на их любовь - непевна (зрадлива, зрадна) їх любов, непевне (зрадливе, зрадне) їх кохання;

2) (ложный) неправдивий, невірний, (неправильный) несправедливий, неправильний, непоправний, (неосновательный) неслушний, (ошибочный) хибний, помилковий, (фальшивый) фальшивий. [Неправдиве змалювання події (Київ). Несправедливе (неслушне) зауваження (Київ). Чи вірна наша, чи хибна дорога? (Франко)]. - ный вес - неправдива (несправедлива) вага. -ный взгляд (в перен. знач.) - неправдивий (хибний, помилковий) погляд. -ное вычисление - неправильне (невірне) обчислення. -ный (фальшивый) голос - фальшивий голос. -ное известие - неправдива (помилкова, грубо: брехлива) (з)вістка. -ный ответ - неправдива (хибна, помилкова) відповідь. -ный перевод - неправильний (непоправний, невірний) переклад. -ный путь - непевна (хибна) путь (дорога). -ный слух (молва) - неправдива (грубо: брехлива) чутка. -ный счёт (бухг.) - неправильний (невірний) рахунок. -ные часы - неправильний (невірний) годинник;

3) (нетвёрдый, неустойчивый) непевний, невпевнений; (колеблющийся) хиткий, хисткий; (капризный) химерний. [Дрібним, непевним кроком пішов бічною вулицею (Коцюб.). Блимає непевний огник (Р. Край)]. -ный взгляд (в прям. знач.) - непевний (невпевнений) погляд, непевне око. -ный (неуверенный) голос - непевний (невпевнений) голос. -ная походка - непевна (невпевнена, хитка) хода. -ный свет, блеск - непевне (химерне) світло, непевний (химерний) блиск. -ные тени - непевні (хисткі, химерні) тіні;

4) (сомнительный, ненадёжный) непевний. -ное дело - непевна справа;

5) (не исповедующий господств. веры) невірний, (сщ.) невір (-ра, м. р.), невіра (-ри, общ. р.), невірник, -ниця, (соб.) невірство; (язычник, -ница) поганин (стар.) поган (мн. -гани) поганка, (соб.) поганство; (басурманский) бузувірний, (сщ.) бузувір (-ра), -вірка; срв. Неверующий 1. [Абдулла сумно дивився на цього невірного, з котрим так довго змагався (Олм. Примха). Ця, бачте, невіра, то й темниці доладу не вміє змурувати, - не то що ми, християни (М. Вовч.). Християни ставали учениками невірника (Павлик). Бо незрячий сей поганин був, ще вірив непохитно в честь і в вірність (Крим.)];

6) (недоверчивый) невірний, неймовірний. Фома -ный - Хома невірний, Хома неймовірний (Д. Укр.). [Знайшовся таки один Хома невірний, та так Хомою і звався (Франко)].

* * *

1) неві́рний; ( неправильный) непра́вильний; ( фальшивый) фальши́вий

2) ( ненадёжный) неві́рний; ненаді́йний, непе́вний; ( вероломный) віроло́мний, зрадли́вий

3) ( колеблющийся) непе́вний, хитки́й, хистки́й, хитли́вий, хитля́вий

4) ( недоверчивый) диал. неві́рний

5) ( исповедующий чужую веру)

а) прил. невірний

б) в знач. сущ. неві́рний, -о́го, невіра, -ри

6) (в знач. сущ.: чёрт, нечистый) диал. нечи́стий; лихи́й, -ого

…и хома; дюнный песок реги хома

бандаки ҷумла, калимаҳоро пайваст мекунад.

Бо хома навис, на бо қалам (на ҳамчун а меояд)

аммо, лекин, вале, балки

\дюннаяи хома

\дюнноеи хома

\дюнныйи хома

хомаҳои рег, реги равон

тӯда, тӯб, хома

1) (умолкнуть) заніміти, оніміти, замовкнути, змовкнути, (о мн.) поніміти, помовкнути. [Заніміли твої устоньки (Мил.). І язик мій оніміє (Шевч.)];

2) (потерять чувствительность) заніміти, затерпнути, затерпти; см. Отёрпнуть. [Зуб занімів трохи від крапель. Пий горілку, то затерпне (Стеф.)]. Занемевший - занімілий, затерплий. -ший от лежанья - залежаний, (от сиденья) засиджений. [Хома нарешті встає, розминає залежане тіло (Коцюб.). Не може й підвести засидженої ноги].

* * *

1) ( потерять чувствительность) занімі́ти и мног. понімі́ти, зате́рпнути, оте́рпнути, оте́рпти, -пну, -пнеш и мног. поте́рпнути; замлі́ти, мног. позамліва́ти

2) ( замолчать) занімі́ти, мног. понімі́ти

злякатися, налякатися (реже залякатися), сполохатися, сполошитися, сполохнутися, острахнутися, страхнутися, зострахнутися, з(а)боятися, сторопитися, (с оттен. ужаснуться) жахнутися, з[у]жахнутися, (о животн. ещё) схарапудитися кого, чого, (о мн.) полякатися, пополохатися, пополошитися, пожахатися; см. Пугаться. [Злякався хлопчик, аж поблід (Глібов). А я молоденька залякалася, та в новую світлоньку заховалася (Чуб. V). Вона налякалась, кричить (Коцюб.). Старші-ж брати острахнулись (Мнж.). Вона сполохнулась, зирнула на моє вікно і зникла (М. Вовч.). Не лякайте, бо не збоюсь (Грінч. II). Так сердешний Хома зжахнувся, що й сам себе не стямив (Квітка). Де не взявся сірий вовк, отара (стадо) схарапудилась, сипнула вбік (Мирний). Полякались нечестиві (Тобіл.)]. -гался сильно - (опис.) аж йому в литках застигло, душі в нім нема. Испугавшийся - зляканий.

* * *

1) (о человеке, жив. сущ. и перен.: непроворный) повільний, забарливий, забарний; загайливий, загайний, угайливий, угайний, длявий, (вялый) млявий, (только о жив. сущ.) покволий, (пров.) мник[х]уватий, лемехуватий; срв. Мешкотный. [Я зроду повільний собі, а Хома - то прудке, як іскра (Франко). Забарнії гості забарилися в хаті (Метл.). Загайлива природа (Куліш). Татусь був дуже загайний, важкий на починок (Короленко). Угайливий розсудок (Куліш). Такий длявий! (Звин.). Покволий у мові і тугоязикий (Біблія). Мникуватий дуже попок (Борзенщ.). Стала така лемехувата (Г. Барв.)];

2) (не скорый, долговременный) см. Медленный 1.

* * *

подбить

1) что чем и что подо что - підбивати, підбити, (о мн.) попідбивати що чим и що під що, (подкладкою одежду, досками что-л.) підшивати, підшити, (о мн.) попідшивати що чим. -бей клин под стойку - підбий (піджени) клинка під стоян (під соху). - вать сапоги гвоздями - підбивати (підбити, попідбивати) чоботи гвіздками (цвяхами), підковувати (підкувати, попідковувати) чоботи (гвіздками); поцвяхувати чоботи. -бить платье шёлком - шовком підбивати, підбити, підшивати, підшити убрання. -бить мехом - підбивати (підбити) хутром, хутрувати, вихутрувати, похутрувати що. Утопленника теченьем -било под мост - топленика підбило течією (водою) під міст. -бить зайца, птицу (подстрелить) - підбити зайця, птицю. -бить глаз, глаза - підбити око, попідбивати очі. -бить кого (свалить с ног) - підбити (підчепити) кого. Они -били друг друга и оба упали - вони підбили один одного й обидва попадали. -бить щи забелкой - забілити борщ;

2) кого на что - підбивати, підбити, (подущать) підмовляти, підмовити, намовляти, намовити, (подстрекать) під'юджувати, під'юдити, підбуджувати, підбудити, підбурювати, підбурити, направляти, направити, настренчувати, настренчити, (советами) підраджувати и підраджати, підрадити кого на що. Срв. Побуждать. [Хіба не Хома підмовляв, не він скликав громаду (Коцюб.). Під'юдили мене на вас (Конис.). Цікавість, мабуть, вас підбуджує чимало (Самійл.). Підбурювали всіх царів в Европі, щоб воювати Англію ішли (Грінч.)]. Так меня и -вает поехать туда - так мене й пориває поїхати туди. Подбитый -

1) підбитий, підшитий, (мехом) (по)хутрований, вихутруваний чим. -тая птица - підбита, підтята птиця. -тый глаз, -тые глаза - підбите (підсинене) око, попідбивані (попідсинювані) очі;

2) (наущенный) підбитий, намовлений, під'юджений и т. д.

* * *

несов.; сов. - подб`ить

1) підбива́ти, підби́ти и попідбива́ти; (подшивать одежду подкладкой, сооружение досками) підшива́ти, підши́ти и попідшива́ти

2) (склонять на что-л.) підбива́ти, підби́ти; ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, намовля́ти, намо́вити; ( подстрекать) підбу́рювати, підбу́рити, несов. підбунтува́ти; ( подуськивать) під'ю́джувати, під'ю́дити, диал. нашти́рувати, нашти́рити

3) (итог, баланс) підбива́ти, підби́ти, підво́дити, підве́сти

понять

1) розуміти, зрозуміти, урозуміти, порозуміти, прирозуміти, вирозуміти; (соображать) тямити, утямити, утямати, утямкувати, стямкувати, розтямкувати, розбирати, розібрати; (взять в толк) діймати, дійняти, донимати, доняти, унимати, уняти, шупити, ушупити, утнути що; (схватить сущность) збагнути, вбагнути; (разобраться) второпати, розторопати; (описат.) у тямки брати, взяти, умом зносити, знести. Я не -маю (не пойму) их языка - я їхньої мови не тямлю (не втну). Она -мает чужое горе - вона розуміє чуже горе. Народ не -мает пропаганды на чужом языке - народ не розуміє чужомовної пропаганди. И сам не -маешь, что говоришь - і сам не тямиш, що говориш. Как ему ни втолковывай, он не -мает (-мёт) - хоч як йому витолковуй, він не розбирає (не второпає). Ничего не -му, что говорят - нічого не второпаю, що кажуть. Он ничего не -мает - він нічого не тямить. Не -мать ни аза - ні бе, ні ме не тямити. [Що хоч кажи йому, а він ні бе, ні ме]. Мне это трудно -нять - мені це трудно збагнути, мені це не міститься в голові; (в толк не возьму) мені це не втямки. Давать кому -нять - давати кому наздогад, взнаки, навзнаки. Стараться -нять - доумуватися. -ть всем существом - живцем розуміти. -нять, выслушав - розслухатися. -нять глубоко - зглибити що. [Він добре зглибив дітську натуру (Основа)]. -нять дело основательно - дійти діла; доняти діла. Он всё хорошо -нял - він усе добре збагнув. Прочтёт, и -мёт через пятое десятое - прочита й уторопа через п'яте в десяте. Если чего не -аешь, то и не берись за то - коли не тямиш, то й не берися;

2) -мать толк (смыслить в чём) - знатися на чому (до чого), розумітися на чому. Я в деньгах не много -маю - я на грошах не дуже-то знаюся. Он -ет толк в скоте, лошадях - він розуміється на худобі, на конях. -ешь толк, как свинья в апельсинах - тямиш, як Хома на вовні (як Гершко на перці);

3) (о воде: покрывать) понимати, поняти. Вода поняла луга - вода поняла луки;

4) (брать в жёны) брати, взяти, понимати, поняти [Поняв собі паняночку - в чистім полі земляночку]. Понятый - зрозумілий, урозумілий, прирозумілий, вирозумілий, збагнутий, уторопаний и т. д.

* * *

1) розумі́ти, зрозумі́ти; ( смыслить) тя́мити, утя́мити; (преим. с отрицанием: постигать) добира́ти, добра́ти и дібра́ти, утина́ти, утну́ти и утя́ти; (несов.: уразуметь) збагну́ти, урозумі́ти, уторо́пати, убагну́ти, узя́ти втямки́, узя́ти до тя́ми, доглу́патися, розчу́хати

2) (что, в чём - несов.: быть сведущим) розумі́ти (що), розумі́тися (на чому); тя́мити (в чому)

3) (о ком - несов.: иметь какое-л. мнение) ма́ти (ма́ю, ма́єш) ду́мку (про кого)

(от испуга) похолонути, охолонути, схолонути, захолонути; (остить) похолодніти. См. Холодеть. [Похолола я вся з остраху (Кониськ.). Я так і охолов, як забачив вовка (Звяг.). Хома як глянув, то й схолонув (Рудч.). Я так і захолола вся (Коцюб.)]. Похолодевший - похололий, захололий; похолоднілий. [Взяла його похолоднілу руку (Кониськ.)].

* * *

паристий, до пари. [Коні до пари]. -ые - паристі, до пари, дібрана пара. [То дібрана пара, як Хома й Варвара].

мн. (ед. дюна ж.) хомаҳои рег, реги равон

ж

1. тӯб, тӯда, хома; куча песку як тӯб рег, хомаи рег; куча листьев як тӯда барг

2. ғарам, тӯда; свалить груз в одну кучу борро дар як ҷо ғарам кардан; сбиться в кучу ба як ҷо тӯб (ғун) шудан

3. разг. бисьёр, як гала; у них куча детей онҳо як гала бача доранд; у меня куча дел ман як гала кор дорам <> куча мала! ғелғелакон! (нидоест, ки бачақо дар вақти бозӣ гуфта хамдигарро афтонда тӯб мешаванд); валить всё в одну кучу ҳамаро аралаш кардан