Франка

en\ \ Frank dislocation

див. джерело дислокацій

en\ \ dislocation source

Брагінець, Андрій Степанович (1903, с. Малі Канівці Полтавської обл. - 1963) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т ХДУ їм. В. Каразіна. Докт. філософських наук (1956), проф. (1958). Працював зав. кафедрою філософії ЛНУ ім. І. Франка, деканом історичного ф-ту, проректором з навчальної і виховної роботи. Фахівець у галузі історії укр. філософії. Автор низки наукових статей та монографій.

[br]

Осн. тв.: "Філософські та суспільно-політичні погляди Івана Франка" (1955) та ін.

Захара, Ігор Степанович (1943) - укр. філософ. Закінчив ф-т іноземних мов ЛНУ ім. І. Франка. Канд. філософських наук (1977), доц. кафедри історії філософії ЛНУ ім. І. Франка. Тема канд. дис.: "Філософські погляди Стефана Яворського". Працює в галузі історії укр. філософії.

[br]

Осн. тв.: "Боротьба ідей у філософській думці на Україні на зламі XVII - XVIII ст." (1982); "Стефан Яворський" (1992); "Лекції з історії філософії" (1998); Переклад з лат. мови курсу лекцій з філософії Стефана Яворського: "Яворський Стефан. Філософські твори." В 3 т. Т. 1. (1987).

Пашук, Андрій-Ярослав Іванович (1927, с. Скорики Тернопільської обл.) - укр. філософ. Навчався на історичному ф-ті ЛНУ ім. І. Франка (1945 - 1950). Докт. філософських наук (1969), проф. (1971). Президент Клубу Григорія Сковороди, голова філософської секції НТШ О. д 1951 р. працює у ЛНУ ім. І. Франка, од 1995 р. - зав. кафедрою історії філософії. Фахівець у галузі історії філософії, зокрема у ділянці філософської думки в Україні.

[br]

Осн. тв.: "Соціологічні та суспільно-політичні погляди С.А. Подолинського" (1965); "Іван Вишенський - мислитель, борець" (1990).

en\ \ twist disclination

en\ \ disclination

en\ \ dispiration

en\ \ wedge disclination

en\ \ double cross slip

en\ \ [lang name="English"]multiplication of dislocations, dislocations multiplication

en\ \ sessile dislocation

АНТРОПОЛОГІЯ ( від грецьк. ανδρωποζ - людина; λόγοζ - поняття) - наука про походження людини, утворення людських ареальних груп (рас), про типи й варіації фізичної будови людини. А. обіймає, окрім природної історії людини, також етнографію та археологію. "Філософський словник" Лаланда дає визначення А. як однієї з галузей природничих наук, яка вивчає людський вид загалом, в його особливостях та зв'язках з усім іншим у природі. Леві-Cmpoc обстоює тезу про те, що зачинателем антропології є Руссо, який передбачив і заснував цю науку на століття раніше її офіційного визнання. У "Роздумах щодо походження нерівності" Руссо зазначає, що "світ населений народами, про котрих ми знаємо лише імена, а попри те, зважуємося розмірковувати про людство". Згадану працю можна вважати першим науковим дослідженням із загальної А., позаяк тут поставлено проблему взаємовідносин між природою та цивілізацією. За Клакхоном, основні тенденції антропологічної думки зосереджено на питаннях: якою була історія людства - і біологічна й культурна? Чи існують загальні принципи або "закони", що управляють цією еволюцією? Якими є природні зв'язки, якщо такі існують, між фізичними типами, мовою й звичаями людей у минулому та сьогодні? Наскільки пластичною є людина? До якої міри вона може підлягати впливові виховання або природних умов? Чому певні особистісні типи більш притаманні одним суспільствам, аніж іншим? ("Дзеркало для людини. Вступ до антропології"). З наведеного переліку зрозуміло, що антропологічна думка обіймає як низку спеціально-наукових питань, так і філософських уявлень про людину (див. антропологія філософська). Ще 1596 р. протестантським гуманістом Гасманном видано кн. під назвою "Антропологія", де остання постає як наука про подвійну духовно-тілесну природу людини. Загалом же людинознавство од перших своїх кроків зіткнулося з надзвичайною полівалентністю свого об'єкта. І донині існує загроза редукціонізму, перебільшення значущості одних ознак людського на шкоду іншим. (Типовий вияв крайнощів у тлумаченні людини: недоврахування біологічних факторів її розвитку або навпаки - факторів соціуму, культури та довкілля.) Як самостійна наукова галузь А. складається з серед. XIX ст.: 1850 р. у Гамбурзі засновано музей етнології; археологічний та етнологічний музей Пібоді в Гарварді засновано 1866 р.; Королівський антропологічний інститут - у 1879 р.; Бюро американської етнології - у 1879 р.; Тейлор почав викладати А. в Оксфорді 1884 р. Розвиток укр. А. започатковано Міклухою-Маклаєм. З 1871 р. він здійснює антропологічне вивчення корінного населення Пд.-Сх. Азії, Австралії, о-вів Тихого океану. Обстоював ідеї видової єдності й взаємної спорідненості рас людини, спільності здібностей архаїчних і сучасних народів. Вивчення укр. народу, як окремої, неповторної антропологічної та етнографічної цілості здійснив з початку 1870-х рр. Вовк. Змушений після Емського указу залишити Україну, він засвоює антропологічні здобутки європейських учених, студіює в "Антропологічній школі" та інших наукових закладах Парижа, стає тут членом Археологічного та Історичного тов-в та Тов-ва народних переказів. Був редактором ж. "Антропологія" (паризьке видання франц. мовою) та "Матеріалів до українсько-руської етнології", що виходив у Львові за ініціативою Франка. Підсумкову працю вченого "Студії з української етнографії та антропології" вперше видано у Празі 1928 р.

Верников, Марат Миколайович (1934, с. Щербинівка, нині Червоноармійськ, Донецької обл.) - укр. філософ. Закінчив юридичний ф-т ЛІГУ ім. І. Франка. Докт. філософських наук, проф., чл.-кор. Академії політичних наук України, засл. діяч науки і техніки України, голова Львівської філософської спілки "Соgito", головний редактор ж. "Філософські пошуки". Від 1999 р. - проф. філософського відділення ОНУ ім. І.Мечникова. Фахівець у галузі історії укр. і польськ. філософії, а також соціальної філософії.

[br]

Осн. тв.: "Методологічний аналіз кризи філософського ідеалізму. На матеріалах польської філософії кінця XIX - першої третини XX ст." (1978).

Вільчинський, Юрій Михайлович (1958, смт. Літин Вінницької обл.) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка. Докт. дис. "Етнокультурні проблеми філософії мови Олександра Потебні" (1997). Дод. кафедри філософії ЛНУ ім. І. Франка. Автор понад 70 наукових праць з укр. філософської думки, філософії мови, філософії історії.

[br]

Осн. тв.: "Олександр Потебня як філософ" (1995); "Розвиток філософської думки в Україні. Курс лекцій", у співавт. (1994).

Возняк, Степан Михайлович (1929, с Ш. арпанці Львівської обл.) - укр. філософ. Закінчив філологічний ф-т ЛНУ ім. І. Франка (1953). Докт. філософських наук (1986), проф. (1989). Від 1990 р. - проф. кафедри філософії ПУ ім. В.Стефаника. Наукові інтереси - історія філософії України, релігієзнавство. Автор понад 120 наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Іван Франко - поборник єднання народів" (1974); "У боротьбі за дружбу народів: Проблеми нації і національних відносин в ідеології української революційної демократії останньої чверті XIX - початку XX ст." (1981); "Духовні цінності українського народу", у співавт. (1999) та ін.

Головаха, Іван Петрович (1916, с Д. ербетовка, Ставропольський край) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т Московського ун-ту (1944). Докт. філософських наук (1969), проф. (1971) В. 1947 - 1956 працював в Ін-ті філософії НАНУ - ст. наук. співр., зав. від. історії філософської та суспільної думки України (1952 - 1955), згодом (1986 - 1988) - пров. наук, співр.-консультантом. Досліджував філософські та соціологічні погляди Шевченка, Лесі України, Франка; історію марксистської думки на Україні; проблеми філософії діалектичного матеріалізму, атеїзму.

[br]

Осн. тв.: "Т.Г.Шевченко і російські революційні демократи 50-60-х рр. XX ст." (1953); "Суспільно-політичні і філософські погляди Лесі Українки" (1953); "Історичний матеріалізм - наука про закони суспільного розвитку" (1959); "Про матеріалістичне розуміння історії", у співавт. (1975); "Ідейні зв'язки українських і російських революційних демократів", у співавт. (1981); "Філософська думка в Києві", у співавт. (1982); "Історія філософії на Україні". В 2 т., у співавт. (1987).

Гончаренко, Микола Васильович (1924, с. Васильківка, тепер смт. Дніпропетровської обл. - 1993) - укр. філософ З. акінчив філологічний ф-т Харківського ун-ту (1949). Докт. філософських наук (1963), проф. (1967), чл.-кор. НАНУ (19 79). Од 1960 р. - в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ зав. від. естетики і етики, од 1962 р. - заст. директора. У 1973 - 1993 рр. - в ІМФЕ ім. М. Рильського НАНУ, од 1974 р. - зав. відділом теорії мистецтва. Г. належать дослідження з історії розвитку естетичної думки в Україні, з теорії естетичного виховання, з проблем впливу науково-технічного прогресу на розвиток мистецтва· прогресу духовної культури, місця укр. культури у світовому культурному контексті. Автор численних статей і монографій.

[br]

Осн. тв.: "Естетичніпогляди І.Я. Франка" (1950); "Геній в мистецтві і науці" (1991); "Культура і нація", у співавт. (1994).