-
1 улучити
поража́ть -
2 поражать
поразить1) (наносить удар) уражати, уразити, побивати, побити кого чим, (попадая) улучати, улучити кого. [Ударити кого ножем. Ударив його в саме серце. Трудно рану гоїти, а не вразити (Приказка). Де я мрію, там я вцілю, де я важу, там я вражу (Гол.). Хай на тебе х(в)ороба ударить. А побий тебе джума]. -зить кого болезнью, слепотою - ударити кого и на кого х(в)оробою, сліпотою; побити кого х(в)оробою, сліпотою. [І пішов Сат на з-перед Господа та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тім'я (Св. Пис.). На людей-же, що були під дверима в будинку, вдарили сліпотою (Св. Пис.)]. Его -зила слепота - його побила сліпота или його побило сліпотою. -зить столбняком, контрактурой - справчити, правцем поставити кого. [Та це вже два місяці, як його отак справчило (Полт.)]. -зить громом - ударити громом. -зить пулей - влучити кулею кого. Ослепительный свет неприятно -жал глаза - сліпуче світло неприємно разило (вражало) очі. -жать, -зить неприятеля - побивати, побити ворога; срв. Разбить. [За козацькі і за тії пречистії сльози побив Петра, побив ката на наглій дорозі (Шевч.)];2) (производить сильное впечатление) уражати, разити, уразити, ударяти, ударити. [Море вразило його своєю красою. Поглянь по городах, по містечках, - усюди вдарить тебе слід русько-польської старосвіччини (Куліш)]. - зить кого удивлением, неожиданностью - дивом вразити, здивувати кого, вразити несподіванкою кого. Эта печальная весть глубоко -зила его - ця сумна звістка дуже (тяжко) вразила (прибила, приголомшила) його. Это событие -жает меня - ця подія вражає, дивує мене. Это -жает воображение - це вражає, захоплює уяву. -зить до глубины души - (описат.) живим вразом вразити, в саме серце вразити, (удивить) великим дивом здивувати кого. Поражённый -1) ударений, улучений, уражений. -ный саблею, кинжалом - ударений шаблею, ґинджалом. Стоял словно громом -ный - стояв, наче громом ударений. -ный пулею - улучений кулею. -ный болезнью, слепотою - побитий, ударений х(в)оробою, сліпотою; (о частях организма: повреждённый) уражений х(в)оробою, увереджений. -ный столбняком - справчений;2) (удивлённый, огорчённый) уражений. Он был неприятно -жён неожиданностью - він був неприємно вражений несподіванкою. -жённый смертью сына - вражений (прибитий, приголомшений) смертю сина. -ный мыслью - вражений думкою. -ный удивлением - дивом уражений, здивований.* * *несов.; сов. - пораз`ить1) уража́ти и ура́жувати, ура́зити и урази́ти, поража́ти, порази́ти; ( ударять) ударя́ти, уда́рити; ( попадать) влуча́ти, влу́чити3) ( производить впечатление) вража́ти, вра́зити; ( удивлять) дивува́ти, здивува́ти; ( ошеломлять) приголо́мшувати, приголо́мшити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти4) юр. поража́ти, порази́ти\поражать в права́х — поража́ти, порази́ти в права́х, позбавля́ти, позба́вити прав
См. также в других словарях:
Улучити — достигнуть, получить, застать, найти … Краткий церковнославянский словарь
улучити — [ўлу/чиетие] = влучити чу, чиеш; нак. уч, у/чтеи … Орфоепічний словник української мови
улучити — влучити, улучати, влучати (про людину кидаючи щось / стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю тощо досягати цілі), у[в]цілити, у[в]ціляти, поцілити, поціляти, у[в]дарити, у[в]даряти, у[в]гатити, у[в]гачувати, у[в]садити, у[в]саджувати … Словник синонімів української мови
улучити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
улучити — одержати, знайти, досягти … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
улучити — (да) заваря; (да) намея; (да) получа … Църковнославянски речник
улучить — др. русск. улучити встретить, найти; попасть в цель; взять; достичь , ст. слав. оулоучити τυγχάνειν, ἐπιτυγχάνειν (Супр.), см. лучить II … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
плаз — I ч. 1) род. а. Те саме, що гад. 2) род. у, заст. Дитяча гра, учасники якої кидають палку так, щоб улучити в іншу, що лежить. 3) род. а, зах. Плаский бік меча, шаблі, кинджала. II у, ч. Майданчик для розбивки в натуральних розмірах креслення… … Український тлумачний словник
спильнувати — у/ю, у/єш, док., діал. З явитися вчасно; улучити час … Український тлумачний словник
влучити — [ўлу/чиетие] = улучити чу, чиеш; нак. уч, у/чтеи … Орфоепічний словник української мови
влучати — див. улучити … Словник синонімів української мови
