Сувор

неослабність, непослабність; щирість, пильність, запопадливість, постійність, повсякчасність, невпинність, безупинність, безнастанність, незмінність; суворість (-ости); срв. Неослабный. -ность присмотра - неослабність (пильність, постійність, суворість) догляду. -ность слежки - запопадливість (безупинність, неослабність) слідкування (стеження, стежі).

* * *

1) вибагливість, вимогливість;

2) немилостивість (для провин), суворість.

* * *

вимуштрувати кого, видержати в (суворій) школі, вишколити, обкресати.

* * *

1) жорстокість, лютість (р. -ости), нелюдськість, немилосердність, запеклість, суворість;

2) тяжкість, пекучість. Срв. Жестокий.

* * *

1) (качество, свойство) жорсто́кість, -кості; лю́тість, -тості; немилосе́рдність, -ності; запе́клість, -лості

2) ( о поступке) жорсто́кість

1) проба, спроба, спиток (-тку), спит (-ту), спробунок (-нку), випроба; (процесс) випробування; срвн. Проба 1. [Його любов і вірність вийдуть з честю з якої хочеш проби (Куліш). Се велике горе! Велика проба, браття! (Л. Укр.)]. На -ние - на спробу, на спиток. По -нии - по спробі, по спитку, спробувавши. Дни -ний - дні (с)проби, (бедствий) дні лиха, дні злигоднів. [У дні проби і міри (Франко)]. Тяжёлые -ния нашего времени - тяжкі спроби сучасности (Єфр.). Время -ния до получения места - спроба, спиток, (стаж) стаж (-жу). Брать на -ние что - брати на (с)пробу, на спиток що. Подвергать, -гнуть -нию, жестоким -ниям кого, что - піддавати, піддати пробі, спробі, суворій (тяжкій) спробі кого, що. -ние строительных материалов - спроба, випробування (неок. випробовування и випробування) будівельних матеріялів, спроба над будівельними матеріялами (Крим.). Комиссия для -ния строительных материалов - комісія для випробування (для випробовування) будівельних матеріялів. -ние лошадей - випроба коней;

2) (бедствие) пригода, лиха пригода. -ния - злигодні (-нів). -ния судьбы - а) (пробы, искушения) спроби долі (від долі); б) (бедствия) злигодні долі;

3) (экзамен) іспит (-ту). [Іспит на учительку (Кониськ.)]. -ние на степень доктора - іспит на доктора. Подвергать кого -нию (экзамену) - піддавати іспитові кого, вивіряти кого;

4) дослідження, неок. досліджування чого (напр. природи); см. Исследование 1;

5) хим. - випробування, (опыт) дослід (-ду), (разложение) розклад (-ду), аналіза (-зи).

* * *

1) ( действие) випро́бування, (неоконч.) випробо́вування, випро́бування, ви́проба; переві́рка и пере́вірка; дослі́дження, (неоконч.) дослі́джування; ( проба) про́ба, спро́ба

2) ( экзамен) і́спит, -у

3) ( тягостное переживание) випро́бування; ( невзгоды) зли́годні, -нів

(сильно) міцно, цупко, кріпко, сильно, (хорошо) добре, (прочно) міцно, кріпко, тривко, дебело. [Він її пригорнув до серця міцно (Квітка). Глядіть-же, цупко прикрутіте (Котл.). Добре били (Шевч.). Пошито міцно (М. Грінч.). Дебело зроблена ряма (Грінч.)]. -ко обнять - міцно (тісно) обняти. -ко связать - міцно (тісно, щільно, цупко) звязати. -ко держать - цупко (міцно) держати кого, що. -ко схватиться за что - міцно (цупко) схопитися за що, вчепитися чого. -ко задуматься - дуже (тяжко, сильно) замислитися про що. -ко спать, уснуть - спати, заснути міцно (твердо, цупко, добре, тяжко, здорово), заснути міцним (твердим) сном. [А дівчина тверденько заснула і не зчулась, як нічка минула (Чуб.). Тяжко заснула в житах на межі (Олесь)]. -ко спится кому - добре (міцно) спиться кому. Встать -ко на ноги - стати твердо на ноги. -ко стоять - твердо (міцно) стояти. [Твердо гордий дуб стоїть (Грінч.)]. -ко стоять за свои права - твердо стояти за свої права (за своїми правами). -ко закрыть глаза - тісно (щільно, міцно) заплющити (стулити) очі. -ко ударить (выругать) кого - дуже (тяжко, кріпко, здорово) ударити (вилаяти) кого. -ко хочется - дуже (тяжко) хочеться кому, кортить кого, кому. Жить -ко - жити скупо (скнаро). -ко держаться своего мнения - твердо (міцно) триматися своєї думки. -ко пьян был - дуже (тяжко, здорово) п'яний (напитий) був, п'яненний був. -ко-накрепко (сильно) - міцно- преміцно, дуже-предуже. -ко-накрепко запер дверь - добре замкнув двері. -ко-накрепко запретили мне делать это - суворо-суворісінько заборонено мені це робити. Крепче - міцніш(е), цупкіш(е), дебеліш(е), кріпше, лучче. [Що-дня тісніш, міцніш стискає нас мов обручем зо сталі лядська сила (Грінч.). Жіноче царство стоїть кріпше над усі царства (Куліш). А його притискає ще лучче (Звин.)]. Довольно -ко - міцненько, кріп(к)енько, дуженько, тривкенько, дебеленько. [А рака кріпенько держить (Стор.)].

* * *

1) мі́цно, крі́пко; си́льно, цу́пко; ( хорошо) до́бре

2) ( очень) ду́же, си́льно, ве́льми

(берега, скалы, оврага и т. п.) крутість, стрімкість (-ости); (погоды) лютість; (характера) суворість, крутість (вдачі).

* * *

1) (действие) вживання (оконч. вжиття) заходів що-до кого, (що-) до чого, супроти кого, чого, над ким, чим, коло чого;

2) захід (-ходу), (чаще во мн. ч.) заходи (-дів); срв. Мера 6. [Наслідки сих заходів були гарні (Грінч.)]. Строгие -тия - суворі заходи. -тия в области чего - заходи коло чого. [Нещирі заходи коло кріпацької реформи (Єфр.)]. Предпринимать -тия в области чего - вживати заходів (робити заходи) до чого, коло чого, заходжуватися коло чого. [Наші брати заходжуються коло будування власного державного будинку (Н. Рада)].

* * *

1) (темно, переносно: без радости) похмуро, хмарно, тьмяно, темно, темряво, чорно. [Хмарно і тьмяно минав мій вік дитинний (Кониськ.). Надворі тьмяно й холодно сьогодні (Черніг.)]. Рівні й суворі цього будинку лінії чорно вирізувалися на зоряній блакиті (Корол.). Как -но в этой комнате! - як похмуро (темно, тьмяно) в цій кімнаті!

2) (угрюмо) похмуро, понуро, хмур(н)о. [Похмуро й уперто він кинув знову: «я не піду!» (Коцюб.). «Нічого я не скажу», - понуро відказав поет (Л. Укр.). Дико, понуро по тих країнах, людський голос рідко-де чути (Куліш)]. -но смотреть, посмотреть - похмуро (понуро) дивитися, подивитися, (образно) дивитися мов хмарить. [Всі похмуро і з злістю дивились (Коцюб.). Мовчать усі та дивляться понуро (Куліш). Дивиться мов хмарить (Кролевеч.)]. Не слишком ли -но смотрите вы на вещи? - чи не надто чорно дивитеся ви на речі (справи)? Он -но настроен сегодня - він у поганому (понурому) настрої сьогодні.

* * *

1) дуже міцно, наміць. [Це наміць робилося (Сл. Гр.)]. Крепко -ко - міцно- преміцно, дуже-предуже;

2) (строго) суворо, гостро. Крепко -ко - суворо-пресуворо, суворо-суворісінько. Срв. Крепко.

* * *

1) ду́же мі́цно (крі́пко)

2) ( категорически) категори́чно, рішу́че

неприступність, недоступність, (недосягаемость) недосяжність (-ности); срв. Недоступный. [В неприступності суворій в глибинах землі (Чупр.)].

* * *

неприступність, недоступність; (надменность) гордість, гордовитість (- ости). [В неприступності суворій (Чупр.)].

* * *

1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;

2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;

3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.

* * *

1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вів

2)

прикраса, окраса, оздоба, покраса. [Без ніяких прикрас і додатків (Ум.). Важко тих дрібних окрас в житті йому зректись (Грінч.). Уперше там мені суворії питання перед очима стали без покрас (Л. Укр.)].

* * *

см. прикрасы

1) причина; (основание) підстава, рація; (повод) привід (-воду), приключка, нагода. [Не постали ще ті причини, які навпослі поділили козаків і шляхту на два табори (Куліш). Таку саме вагу мали тут і причини соціяльно-економічні (Грінч.). Бог його знає, що то за причина (Рудан.). Виросте десять причин на сварку, на розбрат (Єфр.). Він завсіди знайде привід до сварки. Всі сміялись без нагоди, як діти (Васильч.). Без приключки ніхто не ворогує (Крим.)]. Следствие принято за -ну - наслідок узято за причину, в наслідкові вбачено причину. -на всех -чин - найперша причина. -на тепла, движения - причина тепла, руху. Нет следствия без -ны - не буває наслідку без причини. Есть -на надеяться - єсть рація (підстава) сподіватися. Эта строгость имеет свою -ну - ця суворість має свою причину (підставу). Нет -ны - нема причини (рації), нема чого. [Нема вже чого мені сваритися, коли він до мене по-людському озивається (Грінч.)]. Тут нет -ны сердиться - тут немає рації (причини, підстави) гніватися, тут нема чого гніватися. -на этому та, что… - причина цьому та, що… -на основательная, уважительная - причина поважна, слушна. [Він не прийшов з причин слушних (по причинам уважительным)]. -на ничтожная, маловажная - причина мала. Из-за маловажной, незначительной -ны - з малої причини; (из-за пустяка) через (за) марницю (дурницю, дрібницю), з малого чого. [Велику пожежу погашено, та з малого чого полум'я запалає знов (Куліш)]. -на побудительная - призвідна причина, привід (-воду), мотив. [Мотивів того вчинку не розуміли (Грінч.)]. -на (повод) поступка - привід для вчинку; (цель) мета вчинку. Какая тому -на - яка тому причина. [Яка-ж тому, благаю вас, причина? (Куліш)]. По -не чего - через що, через віщо, за чим, з причини, з приводу чого. [Не приїхали за холодом (через холод)]. По -не жестоких морозов - за лютими морозами, через люті морози. По -не недостатка в квалифицированных работниках - за браком кваліфікованих робітників. По -не позднего времени - за пізнім часом. По чьей -не - з чиєї причини, через кого. По какой -не - з якої причини, з якого приводу, з чого, через що, через віщо? [З якої-ж причини він так перемінився? (Кониськ.)]. По той -не - з тієї причини, з того приводу, через те. Но иным -нам - з инакших (з инших) причин (приводів). По этим двум -нам - через ці дві причини, з цих двох причин. По какой -не арестовали их? - задля якої причини, задля чого їх заарештовано? По какой -не (с какой целью, ради чего) вы это сделали? - з яким приводом, задля якої причини, задля чого ви це зробили? [Задля якої такої причини ви це робите? (Крим.)]. По той -не, что… - з тим приводом, що…, задля того, що…, за тим, що… [Приїхав я до Київа з тим приводом, що хочу тут дочку в школу оддать (Козел.)]. Не без -ны, не без -чин - не без причини, не без причин; срв. Не даром. [Мабуть його не без причин піддані звали татом (Самійл.)]. Без -ны - без причини, без приводу. Без видимой -ны - без видимої причини, не знати з чого. Без всякой -ны - без (жадної) причини (рації), без жадного приводу; (описат.) з доброго дива; ні сіло, ні впало. [Чіпляються до людини з доброго дива (Доман.). Ні сіло, ні впало, - давай йому грошей]. Бывать, -быть, служить, послужить -ной чего - спричинюватися и спричинятися, спричинитися до чого и чому, спричинювати и спричиняти, спричинити що; см. ещё Причинять что. [Історичний процес, що спричинився до українського відродження (Єфр.). Благала простити їй, наче вона спричинилася його смерті (Кониськ.). Це спричинює ворожнечу до його]. Это послужило -ною тому, что… - це спричинилося до того, що…, це спричинило те, що… Всецело являться -ной чего, быть исключительной - ной чего - бути на всій причині чого. [У перших поезіях Шевченкових на всій причині лиха бувають «злії люде» (Єфр.)];

2) (неприятный случай) причина, пригода. [Сталась йому причина: сіль голову пробила (Пісня)].

* * *