-
1 євразійство
ЄВРАЗІЙСТВО - напрям суспільно-політичної думки Росії. Період формування - 20 - 30-ті рр. XX ст. Є. виникло у середовищі рос. еміграції, котра сприйняла Жовтневий переворот 1917 р. як своєрідну історичну помсту за насильницьку вестернізацію Росії у XVIII ст. Головні представники: економіст і географ Савицький, філософ та історик культури Флоровський, мистецтвознавець Сувчинський. Згодом до них приєдналися Г. Вернадський, Карсавін, Алексєєв, Франк та ін. Як опоненти Є. виступали Мілюков, Бердяєв, Кизеветтер, Струве. Є. намагалося визначити культурну та геополітичну приналежність Росії як цивілізації в контексті проблеми Заходу і Сходу у світовій історії. Всупереч рос. слов'янофілам, прихильники Є. вважали рос. суспільство переважно азійським, а не європейським. У центрі історіософської уваги Є. були духовно-цивілізаційні метаморфози рос. етносу у XIII - XV ст., коли Московія була складовою частиною Золотої Орди. Саме цей період, на думку прихильників Є., сформував фундаментальні особливості ідеалів, побутових стандартів, життєвих норм рос. народу. Є. заперечувало київські витоки московської державності, вбачаючи такі в імперії Чингіза. Віддаючи належне азійському корінню рос. культури і державності, Є. відстоювало ідею "неповної подібності" своєї країни до азійських політичних і культурних форм, наполягаючи на тому, що її характер є настільки самобутнім, що його не можна цілковито віднести ані до Європи, ані до Азії. Представники Є. сподівалися на порозуміння з комуністичним режимом СРСР на ґрунті боротьби із Заходом за допомогою азійських цивілізацій; деякі з них безпосередньо співпрацювали із спецслужбами Радянського Союзу. Прихильники Є., за винятком Савицького та Трубецького, не сприймали Україну як окрему культурно-історичну реальність. Є. втратило будь-який вплив у кін. 30-х рр. XX ст. У сучасній Росії відбувається "ренесанс" Є. Його представники: Дугін, Проханов, Гумільов та ін. Теоретичними речниками виступають ж. "Наш современник" та "Москва". Для ідеологів Є., Україна - малозначущий провінційний елемент рос. суперетносу та суперкультури. У неоєвразійських глобальних концепціях, що мають за мету відновлення імперської наддержави, Україна розглядається лише як пасивний об'єкт окультної змови "мондіалістів-атлантистів" проти Є. Європейський характер укр. духовності відкидається, натомість постулюється невід'ємне "Є." України. Усе питомо укр. розчиняється у безмежному євразійському космосі, але то є рос. космос, що не втрачає своєї етнічної визначеності і державницької москвоцентричної спадковості. Неоєвразійство, як і неослов'янофільство, дедалі більше виступає як чинник ідеологічного обслуговування рос. внутрішньої та зовнішньої політики.І. Лосєв
См. также в других словарях:
Струве — дворянские роды. Один из них происходит от Георга Адама Струве (1619 1692), профессора юриспруденции в Иенском университете. Его внук Антон Севастиан Струве (1729 1802) был русским поверенным в делах при германском имперском сейме. Из сыновей… … Биографический словарь
СТРУВЕ — Петр Бернгардович (26 янв. 1870 – 26 февр. 1944) – рус. экономист, философ, публицист и обществ. политич. деятель. Окончил юридич. фак т Петерб. ун та. Один из гл. представителей т.н. легального марксизма. Автор Манифеста I съезда РСДРП, один из… … Философская энциклопедия
Струве — Петр Бернгардович (1870 1944). Русский экономист, философ, историк и публицист. Виднейший представитель легального марксизма . В начале 90 х годов Струве активно участвовал в идейной борьбе с народниками, выпустил в 1894 г. нашумевшую книгу… … 1000 биографий
СТРУВЕ — (Struve) Фридрих Георг Вильгельм фон (1793 1864), немецкий астроном, работавший в России и занесший в каталог более 3 000 звезд, включая многие ранее не обнаруженные ДВОЙНЫЕ ЗВЕЗДЫ. В 1839 г. стал одним из первых астрономов, измеривших ПАРАЛЛАКС… … Научно-технический энциклопедический словарь
Струве — Петр Бернгардович (1870 1944) российский политический деятель, философ, экономист, историк, публицист, академик РАН (1917, в 1928 исключен). В 1890 х гг. теоретик «легального марксизма», вел полемику с народниками, автор Манифеста РСДРП (1898). С … Политология. Словарь.
СТРУВЕ — Пётр Бернгардович (1870 1944), рус. экономист, представитель легального марксизма . Окончил юридич. ф т Петерб. ун та (1895). Критикуя народничество, выступал с дополнениями и критикой экон. и филос. учения К. Маркса. Враждебно встретил Окт.… … Демографический энциклопедический словарь
СТРУВЕ — Петр Бернгардович (1870 1944), экономист, философ, историк, публицист. Теоретик легального марксизма , участвовал в составлении Манифеста Российской социал демократической рабочей партии (1898). Один из лидеров кадетов, редактор журнала… … Современная энциклопедия
СТРУВЕ — Петр Беренгардович (1870 1944) российский мыслитель, философ, экономист, правовед, историк. Студент юридического факультета Петербургского университета (с 1890), стажировался у Гумпловича в г. Граце, Австрия (1892). Сдал экстерном экзамены за… … Новейший философский словарь
Струве — (Петр Бернгардович) публицист, внук астронома В. Я. С.; род.в 1870 г.; вскоре по окончании курса на юридическом факультете спб.унив. выпустил книгу: Критические заметки к вопросу об экономическомразвитии России (СПб., 1894), давшую первое в… … Энциклопедия Брокгауза и Ефрона
Струве — Содержание 1 Струве (фамилия) 1.1 А 1.2 Б 1.3 В … Википедия
Струве — I Струве Василий Васильевич [21.1(2.2).1889, Петербург, 15.9.1965, Ленинград], советский востоковед, основатель сов. школы специалистов по истории Древнего Востока, академик АН СССР (1935). В 1911 окончил Петербургский университет, ученик … Большая советская энциклопедия
