-
1 сумно
нареч. диал.су́мно -
2 грустный
сумний, сумовитий, засмучений, смутний, зажурений, журний, журливий, тужливий, жалісливий. [Жалісливі пісні]. Срв. Печальный. Сделаться грустным - осмутніти, засмутитися. Грустно - сумно, сумовито, смутно, журно, журливо, тужно, тужливо, жалібно, тоскно. [Дивилася жалібно]. Становится грустно - сум (журба) бере, обнімає, сумно стає.* * *сумни́й, смутни́й, сумови́тий; сумли́вий; журбе́нний жу́рний, журли́вий, зажу́рений; ( печальный) ту́жний, тужли́вий, жальни́й -
3 прискорбно
прикро, сумно, тужно, боліз[с]но. Мне -но говорить об этом - мені сумно (мені боляче) за це (про це) казати. Мне -но (было -но) это - мене болить (мене боліло) це.* * *нареч.су́мно; при́кро -
4 безмолвный
безмолвствующий безмовний, німотний, німий, мовчазний, мовчущий, безгучний, безгласний. -но - безмовно, мовчки, мовчазно, німо, німотно, німуючи. [У хаті сумно, німо. Мовчки насунули хмари (Грінч.)]. Безмолвно красноречивый - німопромовистий. [Бачу наші німопромовисті могили (Конис.)].* * *безмо́вний; ( молчаливый) мовчазни́й, мовчазли́вий; ( исполненный тишины) безгомі́нний; ( немой) німи́й, німо́тний -
5 взгрустнуться
безл. Взгрустнулось кому сум (журба, смуток) обгорнув (оповив) кого, сумно (журно) комусь стало, притужив хто. [А коли притужиш, приходь до нас - ми розважимо].* * *взгрустну́лось кому́ — су́мно (жу́рно) ста́ло кому́, засумува́в (зажури́вся, посмутні́шав) хто, сум (журба́, сму́ток) огорну́в (обгорну́в, охопи́в, опови́в) кого́
-
6 гудеть
гудіти (він гуде), густи, гучати. Глухо гудеть - дудніти, стугоніти; (о пламени) гуготіти, гуготати; (о воде) ревти. Гудящий - гучливий, гудючий. [Хрущі літають гучливі (М. Вовч.). Гудючий лютий вітер (Неч.-Лев.). Сумно-гудюча довга нота].* * *1) гуді́ти, густи́; ( о пламени) гуготі́ти, гогота́ти, гоготі́ти, гугоні́ти; ( урчать) гурча́ти; ( глухо) стугоні́ти, дудні́ти2) (ныть, ломить) густи́ -
7 заунывно
тужливо, журливо, жалібно, журно, сумно.* * *нареч.тужли́во, журли́во; су́мно, сумови́то, смутно -
8 молчаливо
нрч. мовчазно, мовчазливо, мовчки, (безмолвно) німо, німотно, безмовно; срв. Молча. [Лиш тихі води все стоять мовчазно (Л. Укр.). У хаті сумно, німо (Мирн.)].* * *нареч.мовча́зно, мовчазли́во; ( молча) мо́вчки -
9 монашенка
черниця, ма[о]нашка, ум. черничка, черниченька, чернушка, чернушечка, ма[о]нашечка. [Якась байдужа, чужа черничка читала сумно святі кантати (Чупр.). Що й у Київі да в манастирі там жила-була чернушечка (Чуб. V)].* * *1) рел. черни́ця, мона́шка, уменьш.-ласк. черни́чка2) энтом. мона́шка -
10 моркотно
нрч. моторошно, мло[і]сно, нудно, сумно, журно, (зап.) маркітно. [Прокинувся я, - холодно мені так, моторошно (Тесл.). Чогось їй стало млосно й нудно (Квітка)].* * *нареч.маркі́тно; мо́торошно -
11 музыка
1) (искусство) музика. [В сфері музики з'являється перший серйозний композитор - Микола Лисенко (Єфр.)]. Чувствовать склонность к -ке - мати потяг (нахил) до музики. Учиться -ке -учитися музики, учитися грати. Положить на -ку - завести в ноти, покласти на музику;2) (игра) музика, музики (-зик и -ків), ум. музиченька. [Огні горять, музика грає (Шевч.). Якби мені черевики, то пішла-б я на музики (Шевч.). Андрій кудись подався; Гафійка на музиках, а в хаті сумно (Коцюб.). Ой, на балі веселая музиченька грає (Л. Укр.)].* * *1) му́зика2) ( оркестр) му́зика; музи́ки, -зи́к -
12 наклонять
наклонить нахиляти, хилити, нахилити, похиляти, похилити, схиляти, схилити, перехиляти, перехилити, нагинати, нагнути, (редко) поклоняти, клонити, поклонити, уклоняти, уклонити, (о мног.) понахиляти, посхиляти, поперехиляти, понагинати що до кого, до чого, в що, над ким, над чим; (к кому к чему ещё) прихиляти, прихилити, пригинати, пригнути, (редко) приклоняти, приклонити, (о мног.) поприхиляти, попригинати, поприклоняти що до кого и кому, до чого. [Нахиляє дуб високий віти дужі і широкі до червоної калини (Грінч.). Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш (Номис). Куди хилить вітер, туди й я хилюся (Пісня). Скрізь-же ти, буйнесенький, по полю гуляєш, тирсу похиляєш (Основа 1861). Червонії корогви розпустив, до води похилив (Ант.-Драг.). Журавель схилив довгу шию у колодязь (Коцюб.). Нехай ударять в тулумбаси сумно, а ратища додолу посхиляють (Куліш). Перехилив порожню пляшку над чаркою (Н.-Лев.). Витягає пляшку і перехиляє до рота (Васильч.). Нагинай гілляку, доки молода (Номис). Поле усіляке зілля до себе клонить, аби з нього води напитися (Стефан.). Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок (М. Вовч.). Він радніший був- би їй небо прихилити (Загірня). Пригинав їм вишні, а вони обривали ягоди (Богодух.). Приклонив голову їй на плече і пильно слухав (Загірня)]. -ть голову - нахиляти, нахилити, схиляти, схилити, похиляти, похилити, перехиляти, перехилити, уклоняти, уклонити, (понуро) похнюплювати, похнюпити голову, похнюплюватися, похнюпитися, (приветствуя, прося) уклонятися, уклонитися, похилятися, похилитися, (о мног.) понахиляти, посхиляти голови. [Стискаємо руки й схиляємо голови (Коцюб.). Ще нижче голову похилила (Грінч.). Перехилить голову (Номис). Стоїть, уклонивши голову (Квітка). Сиділа, низько похнюпивши голову (Грінч.). Сидів похнюпившись (Богодух.). Мовчки похилились: «Благослови, - кажуть, - батьку!» (Шевч.)]. -ть на один бок - нахиляти, нахилити на один бік, (пров.) перехняблювати, перехнябити що (набік, на один бік). [Нащо ти так шапку порехнябив? (Сл. Гр.)]. -ть в разные стороны - нахиляти, нахилити в різні боки, розхиляти, розхилити що. [Вітер віє по долині, розхиляє лист калині (Грінч.)]. Наклонённый - нахилений, похилений, (прлг. похилий), схилений, перехилений, нагнутий, понахиляний, посхиляний, поперехиляний; прихилений, пригнутий, приклонений, поприхиляний; похнюплений; перехняблений; розхилений. [Похилена голівка (М. Вовч.). З перехиленої пляшки нічого не текло: була вже порожня (Червоногр.). Видко було тільки похнюплену голову (Богодух.)].* * *несов.; сов. - наклон`ить1) нахиля́ти, нахили́ти, -хилю́, -хи́лиш и мног. понахиля́ти, похиляти, похили́ти; ( склонять) схиля́ти, схили́ти и мног. посхиля́ти; ( нагибать) нагина́ти, нагну́ти и мног. понагина́ти; ( пригибать) прихиля́ти, прихили́ти и мног. поприхиля́ти; ( на бок) перехиля́ти, перехили́ти и мног. поперехиля́ти, сов. диал. перехня́бити, -блю, -биш2) (к чему, на что - направлять, склонять) схиля́ти, схили́ти (до чого), направля́ти, напра́вити, -влю, -виш, спрямо́вувати, -мо́вую, -мо́вуєш, спрямува́ти, -му́ю, -му́єш (на що) -
13 неверный
1) (вероломный, изменяющий) невірний, (сщ.) невірник, (ненадёжный) непевний, (склонный к изменам) зрадливий, зрадний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непевний. [З невірною дружиною куди піду, то загину (Пісня). Невірний (непевний) приятель (Київ). Човен непевний воді доручив (Л. Укр.). Зрадливий чоловік (Київ)]. -ная женщина - невірна (зрадлива) жінка (женщина), невірниця. -ное счастье - непевне щастя. -на их любовь - непевна (зрадлива, зрадна) їх любов, непевне (зрадливе, зрадне) їх кохання;2) (ложный) неправдивий, невірний, (неправильный) несправедливий, неправильний, непоправний, (неосновательный) неслушний, (ошибочный) хибний, помилковий, (фальшивый) фальшивий. [Неправдиве змалювання події (Київ). Несправедливе (неслушне) зауваження (Київ). Чи вірна наша, чи хибна дорога? (Франко)]. - ный вес - неправдива (несправедлива) вага. -ный взгляд (в перен. знач.) - неправдивий (хибний, помилковий) погляд. -ное вычисление - неправильне (невірне) обчислення. -ный (фальшивый) голос - фальшивий голос. -ное известие - неправдива (помилкова, грубо: брехлива) (з)вістка. -ный ответ - неправдива (хибна, помилкова) відповідь. -ный перевод - неправильний (непоправний, невірний) переклад. -ный путь - непевна (хибна) путь (дорога). -ный слух (молва) - неправдива (грубо: брехлива) чутка. -ный счёт (бухг.) - неправильний (невірний) рахунок. -ные часы - неправильний (невірний) годинник;3) (нетвёрдый, неустойчивый) непевний, невпевнений; (колеблющийся) хиткий, хисткий; (капризный) химерний. [Дрібним, непевним кроком пішов бічною вулицею (Коцюб.). Блимає непевний огник (Р. Край)]. -ный взгляд (в прям. знач.) - непевний (невпевнений) погляд, непевне око. -ный (неуверенный) голос - непевний (невпевнений) голос. -ная походка - непевна (невпевнена, хитка) хода. -ный свет, блеск - непевне (химерне) світло, непевний (химерний) блиск. -ные тени - непевні (хисткі, химерні) тіні;4) (сомнительный, ненадёжный) непевний. -ное дело - непевна справа;5) (не исповедующий господств. веры) невірний, (сщ.) невір (-ра, м. р.), невіра (-ри, общ. р.), невірник, -ниця, (соб.) невірство; (язычник, -ница) поганин (стар.) поган (мн. -гани) поганка, (соб.) поганство; (басурманский) бузувірний, (сщ.) бузувір (-ра), -вірка; срв. Неверующий 1. [Абдулла сумно дивився на цього невірного, з котрим так довго змагався (Олм. Примха). Ця, бачте, невіра, то й темниці доладу не вміє змурувати, - не то що ми, християни (М. Вовч.). Християни ставали учениками невірника (Павлик). Бо незрячий сей поганин був, ще вірив непохитно в честь і в вірність (Крим.)];6) (недоверчивый) невірний, неймовірний. Фома -ный - Хома невірний, Хома неймовірний (Д. Укр.). [Знайшовся таки один Хома невірний, та так Хомою і звався (Франко)].* * *1) неві́рний; ( неправильный) непра́вильний; ( фальшивый) фальши́вий\неверныйая но́та — неві́рна (фальши́ва) но́та
\неверныйое вычисле́ние — неві́рне (непра́вильне) обчи́слення
\неверныйый глаз — невірне о́ко
\неверныйьй перево́д — непра́вильний пере́клад
сде́лать (соверши́ть) \неверныйый шаг — перен. зроби́ти непра́вильний крок
2) ( ненадёжный) неві́рний; ненаді́йний, непе́вний; ( вероломный) віроло́мний, зрадли́вий\неверныйое — дело непе́вна річ
мый сою́зник — неві́рний (ненаді́йний, непе́вний, віроло́мний, зрадли́вий, підсту́пний) сою́зник (спільник)
\неверныйый муж — зрадли́вий чолові́к
3) ( колеблющийся) непе́вний, хитки́й, хистки́й, хитли́вий, хитля́вий\неверныйая похо́дка — непе́вна (хитка́, хистка́, хитли́ва) хода́
\неверныйый свет — непе́вне (хитке́, хистке́, хитли́ве) світло
4) ( недоверчивый) диал. неві́рний5) ( исповедующий чужую веру)а) прил. невірнийб) в знач. сущ. неві́рний, -о́го, невіра, -ри6) (в знач. сущ.: чёрт, нечистый) диал. нечи́стий; лихи́й, -ого -
14 невнимательно
нрч. неуважно, (реже) неуважливо (до кого, до чого), (без внимания) безуважно. [Карпо Петрович неуважно їх слухав (Коцюб.). Кивала головою неуважливо (М. Вовч.). Я сумно слухала товаришки розповідь і безуважно торочки сплітала на обрусі (Л. Укр.)].* * *нареч.неува́жно, безува́жно; неуважливо -
15 нежить
сщ.I. нечиста сила, нечисть (-ти), погань (-ни).II. Нежить, глаг. - пестити (пещу, пестиш), пестувати, голубити, милувати, (редко) ніжити, (зап.) ніжити, (холить) кохати, викохувати, плекати кого, що, (перен.) в розкоші купати; срв. Лелеять. [Його (море) сонечко пестить кохано (Л. Укр.). Сумно пестила їх нічка осіння (Чупр.). Власне безсилля колисало й пестило Марту (В. Підмог.). Галя його заспокоювала, голубила (Мирний). Образ за образом проходили йому в голові, голублячи його відблиском перебутого щастя (Грінч.). Буду тобі годити, буду тебе ніжити (Квітка). Як ягідку, як пташечку, кохала, ростила (дочку) (Шевч.)]. -жить слух - голубити (тішити) слух ((в)ухо). Нежащий - що пестить и т. п.; пест(л)ивий, приголубливий. Неженный - пещений, голублений; коханий, плеканий. [Пещена Катерина не була слухняна (Грінч.)]. -ться -1) (стр. з.) пеститися, голубитися; бути пещеним, голубленим; кохатися, викохуватися, плекатися, бути коханим, плеканим;2) (возвр. з.) пеститися, пестуватися; розкошувати, (редко) ніжитися; (в постели) вилежуватися, (валяться) викачуватися. [У спеці опівденній так солодко пеститись у воді (Грінч.). Хлопчик пеститься на зеленій шовковій травиці (Грінч.). На сонці і пеститься й мліє переспіло-солодка малина (М. Рильськ.). Чому не йде до свого діла? що вона ніжиться мов пані? (М. Вовч.). Ми робимо, а вона на подушках викачується (Звин.)];3) (взаимн. з.) голубитися, голубкатися, милуватися, пеститися, пестуватися (з ким); срв. Ласкаться 2.* * *I глаг.пе́стити (пе́щу, пе́стиш) и пести́ти (пещу́, пе́стиш), ні́жити; ( голубить) голу́бити, -блю, -биш, милува́ти, -лу́ю, -лу́єш; ( баловать) ма́затиII сущ.\нежитьть слух (у́хо, взор) — пе́стити (ні́жити; услаждать: ті́шити, потіша́ти) слух (о́чі, о́ко)
1) собир. миф. нечи́ста си́ла, не́чисть, -ті, по́гань, -ні2) диал. см. нежиль -
16 немо
нрч. німо, безмовно; отерпло, замліло; неголосно, недзвінко; срв. Немой. [Мати приглядається, наче що випитує німо (Г. Барв.). У хаті сумно, німо (Мирний). Німо шепотіли його губи (Крим.). І німо - може, хвильку - дивилися мовчки один на одного (Головко)].* * *нареч.ні́мо -
17 неповинный
1) невинуватий, невинний (в сказ. и невинен), неповинний, безвинний, безневинний у чому и чому; срв. Невинный 1 а. [Я в тім невинен (Звин.). Невинен я тому, що сумно співаю (Франко). Карайте мене, а неповинного пустіть на волю (Сторож.). Погибає безвинна людина (Грінч.)]. Ни в чём -ный - ні в чому невинуватий (невинний);2) непідлеглий, що не підлягає.* * * -
18 нерадостно
нрч. нерадісно, невідрадісно, невтішно. [Нерадісно й смутно гляділа стара на свого сина (Сторож.). Коли на душі важко та нерадісно, то жарти і співи не милі (Мирний). Тобі сумно? та й мені невтішно (Крим.)].* * *нареч.нера́дісно -
19 огорчительный
-
20 отъезд
від'їзд, виїзд. [Сумно стало по його від'їзді]. Быть на -де, быть готовым к -ду - бути на від'їзді. За -дом, по случаю -да - з причини від'їзду, виїзду. Накануне -да - напередодні від'їзду. Мы зимой в -де (уезжаем) - на зиму ми виїздимо.* * *від'ї́зд, -у
- 1
- 2
См. также в других словарях:
сумно — нареч, кол во синонимов: 3 • мрачно (47) • печально (51) • уныло (37) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Триш … Словарь синонимов
Сумно — нареч. качеств. обстоят. местн. Мрачно, уныло, печально. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
СУМНО — печально, грустно … Казачий словарь-справочник
сумно — присл. 1) Присл. до сумний. 2) у знач. присудк. сл. Про почуття суму, журби або туги за ким , чим небудь; тужно, журно. || зі спол. що і з інфін. Про почуття жалю з приводу чого небудь; шкода, жаль, жалко. || Про ситуацію, яка викликає, навіває… … Український тлумачний словник
сумно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
маркотно — сумно, невесело, марудно, моторошно, скучно … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
маркітно — Маркітно: невесело, нудно, незадоволено [51] ніяково, сумно [22] сумно, невесело [19] сумно, неприємно [6] сумно, ніяково [21;IV] … Толковый украинский словарь
СУМНЫЙ — СУМНЫЙ, сумная, сумное; сумен, сумна, сумно (обл.). Задумчивый, тоскливый. Сумное настроение. Сумно (нареч.) сидеть. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
Майоров, Марк Вениаминович — Майоров Марк Вениаминович … Википедия
СУМОВАТЬ — южн., зап. думать, думу думать; раздумывать, гадать; задумываться; говорят и суму сумовать, думу думать, мозговать. | Горевать, грустить. Сумно нареч. думчиво, опасно, сомнительно, страшно. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
Дворец Дедушицких — Бывший дворец Дедушицких Дворец Дедушицких памятник архитектуры классицизма во Львове (Украина). Находится в центральной части города, на улице Театральной, 18. Здание выстроено из кирпича, оштукатуренное, квадратное в плане, с внутренним… … Википедия