-
1 сором
соромдиал. уст. благонравие, скромность, скромное поведениеИзишак соромым ыште, колышт! Ӱпымарий. Веди себя скромно (букв. делай благонравие), слушайся!
– Кай, мемнан Элвактын ялтак соромжо каяш тӱҥале. Э. Чапай. – Ну, у нашего Элвакте совсем уж начала пропадать скромность.
Смотри также:
савыр -
2 сором
м. уст., прост.см. срам -
3 сором
диал. см. срам -
4 сором
-а α. (παλ. κ. απλ.)βλ. срам. -
5 срамной
соромі́тний, соромі́цький; страмни́й\срамной ы́е гу́бы — анат. соромі́тні гу́би
-
6 срамник
соромі́тник -
7 срамница
соромі́тниця -
8 похабный
стидкий, стидний, соромітський, соромітний, сором(н)ицький, безецний, паплюжий. [Ні однієї жінки не згадували вони без якої стидкої безсоромної прикладки (Грінч.). Соромітські (стидні, безецні) пісні]. Похабно - безсоромно, без сорома, безецно.* * *паску́дний; соромі́тний, соромі́тницький, соромі́цький -
9 бесстыдный
бесстыжий1) безстидний, безсоромний, (нагло б.) - безчільний;2) соромітний, сороміцький, соромницький, срамотний, стидкий. [Сороміцькі пісні]. -но - безстидно, безсоромно, безчільно. -но лгать - без сорому брехати, брехати в живі очі.* * *безсоро́мний, безсти́дний, соромі́тний, соромі́тницький, соромі́цький, безсоромі́тний, наха́бний, безпардо́нний -
10 зазорный
ганебний, соромний, соромітний, соромітський, стидний, стидкий, неподобний. [Лається неподобними словами]. -ное поведение - нестатечна (ганебна) поведінка, нестатечність. Считать для себя -ным - мати собі за сором, вважати за ганьбу для себе. -ные дети - самосійні діти, байстрята.* * *соро́мний; него́жий; ( неприличный) соромі́тний, соромі́тницький, соромі́цький; ( постыдный) гане́бний -
11 дичок
1) дичка, дичок, дичник, сіянка. [Ця груша - дичка. З тої яблуні нічого не буде, бо то дичник (Звин.). Ці груші можна й повирубати: це-ж сіянки (Звин.)];2) дичак [Оцей півень свійський, а той - дичак, не йде до порога (Звин.)];3) (дикий рой) дичок (р. -чка).* * *1) сад. ди́чка2) перен. ди́кий, -ого (м.), ди́ка, -ої (ж.), соромли́вий (м.), соромли́ва (ж.), сором'язли́вий (м.), сором'язли́ва (ж.), сором'язни́й (м.), сором'язна́ (ж.) -
12 конфузливость
соромливість, сором'язливість, сором'яжність, конфузливість (-ости).* * *соромли́вість, -вості, сором'язли́вість, сором'я́зність, -ності, конфу́зливість -
13 конфузливый
соромливий, сором'язливий, сором'яжий, конфузливий.* * *соромли́вий, сором'язли́вий, сором'язни́й, конфу́зливий -
14 непечатный
такий, що не до друку; нецензурний; непристойний; соромітський, соромітний. -ная брань, -ное выражение, -ное словцо - непристойна (соромітська) лайка, непристойний вираз, вираз не до друку, соромітне (не до друку) слівце.* * *1) недруко́ваний2) ( неприличный) непристо́йний; ( нецензурный) нецензу́рний -
15 неприличный
1) непристойний, незвичайний, негожий, неподобний, (непотребный) непотребний, (срамной) соромітний, сороміцький, соромний, стидний, (вульг.) страмний. [Це-ж усе слова непристойні (Крим.). Чути було голосні незвичайні речі (Грінч.). Лається неподобними словами (Мирг.). Ганьбив бридкими, соромітними словами рідного брата (Ор. Левиц.). Сороміцькі пісні співа (Квітка). Ті, для реального ґешефтсмана навіть соромні дурниці (Франко). Не слухайте, це стидна пісня (Звин.)]. -ное - незвичайне, непристойне (- ного), (вульг.) страмне (-ного) и т. п. [Та й дочитались-же до такого страмного (Основа 1862)];2) (несоответственный) непристойний кому, чому и для кого, для чого, непідхожий, неналежний, неслушний для кого, для чого.* * *непристо́йний; незвича́йний; ( неподобающий) неподо́бний -
16 скабрёзный
непристо́йний; ( срамной) соромі́тний, соромі́тницький, соромі́цький -
17 стыдный
стидки́й, стидни́й; ( постыдный) гане́бний; ( непристойный) соромі́тний, соромі́тницький, соромі́цький -
18 бесстыдница
безстидниця, соромітниця, срамотниця, безсорома.* * *безсоро́мна, -ої, соромі́тниця, безсти́дниця, безсоро́ма -
19 застенчиво
соромливо, соромляже, (неловко) ніяково, (несмело) несміливо, (дичась) вовкувато. [Соромляже спустив очі додолу (Крим.). Соромливо на діл поглядає (Л. Укр.)].* * *нареч.соромли́во, сором'язли́во, сором'я́зно -
20 застенчивость
соромливість, соромляжість, несміливість, (дичащаяся) вовкуватість (- ости).* * *соромли́вість, -вості, сором'язли́вість, сором'я́зність, -ності
См. также в других словарях:
СОРОМ — муж. сором, южн., зап., пермяц., вят. срам, стыд, позор, поругание, безчестие, срамота, соромота, поношение, студ; укор совести или людей, за нарушение приличия, обычая, или за подлый поступок. За дочку, да сором пал на мою седую голову! Ему… … Толковый словарь Даля
сором — бесславие, срам, срамота, стыдоба, зазор, позор, стыд, бесчестье Словарь русских синонимов. сором см. позор Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011 … Словарь синонимов
СОРОМ — СОРОМ, сорома, мн. нет, муж. (обл.). Срам. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
сором — со/рому, розм. сорома/, ч. 1) Почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, негідні дії, вчинки і т. ін. || Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки і т. ін. || Почуття ніяковості, сором язливості. ••… … Український тлумачний словник
сором'язливий — прикметник … Орфографічний словник української мови
сором'язливість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
сором'язливіший — прикметник, вищий ступінь … Орфографічний словник української мови
сором'язливо — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
сором'язний — прикметник … Орфографічний словник української мови
сором'язність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
сором'язніший — прикметник, вищий ступінь … Орфографічний словник української мови
