-
1 Раймунд
General subject: Raymund -
2 Раймунд де Сабунд
(ум. 1432-36; испан. схоластик-философ) Raymond of SebondeРусско-английский словарь религиозной лексики > Раймунд де Сабунд
-
3 Раймунд из Пеньяфорте, еп.
Русско-английский словарь религиозной лексики > Раймунд из Пеньяфорте, еп.
-
4 Луллий, Раймунд
(ок. 1235-1315; испан. теолог и миссионер, поэт, философ-мистик) Lull(y), RaymondРусско-английский словарь религиозной лексики > Луллий, Раймунд
-
5 Raymund
-
6 Raimund Ferdinand
драматург, поэт, актёр. Создатель театрального фарса (Zauberposse), надолго определившего развитие австрийской и немецкой комедии. Автор комедий-сказок, пьес из народного быта, в которых сам играл. В своих произведениях воплощал идеи бидермайера - верность, благодарность, умеренность. Установлен памятник в Вене перед Фолькстеатром -
7 Raimund Hans
род. в 1945, писатель и переводчик, автор лирических стихотворений и прозы о судьбах современников -
8 Raymund
Общая лексика: Раймунд, Реймунд (мужское имя) -
9 Montecuccoli, Reimund
Монтекукколи, Раймунд (1609-1680)князь, фельдмаршал, военный теоретик. Участник Тридцатилетней войны 1618-1648. Одержал ряд побед над шведскими и турецкими войсками. Сторонник создания постоянной хорошо обученной армии и сильной артиллерииАвстрия. Лингвострановедческий словарь > Montecuccoli, Reimund
-
10 Popper Karl Raimund
философ, логик, социолог. Представитель аналитической философии, примыкал к Венскому кружку. Развил концепцию, близкую к логическому позитивизму (критический рационализм). Выдвинул принцип фальсифицируемости (опровержимости) в качестве критерия разделения научного и ненаучного знания. С 1945 в Великобританиисм. тж. Wiener KreisАвстрия. Лингвострановедческий словарь > Popper Karl Raimund
-
11 Raimunds Geburtshaus
nдом, в котором родился Ф. Раймундв Вене, на улице Марияхильфер-Штрасе. Построен в конце XVIII в.Австрия. Лингвострановедческий словарь > Raimunds Geburtshaus
-
12 Raimundsitz
mкаменная скамья, которую некогда сложил Раймунд во время своих прогулок по окрестностям Гутенштайна. Об этом сообщает надпись на мемориальной доске: "Diese steinerne Bank wurde von Ferdinand Raimund zusammengetragen" -
13 raymund
(n) раймунд; реймунд -
14 Raymund
[ʹreımənd] nРаймунд, Реймунд ( мужское имя) -
15 Raymund
n Раймунд, Реймунд -
16 Києво-Могилянська академія
КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ - загальнонаціональний інтелектуальний центр, перший вищий навчальний заклад, де впродовж двох сторіч формувалася церковна та світська укр. еліта; наукова інституція, що об'єднувала тогочасний учений світ України і водночас осередок мистецтв, що притягував до себе діячів культури. Заснована 1632 р. як Києво-Могилянський колегіум (на базі злиття Київської братської школи та Лаврської школи) з ініціативи Київського митрополита Петра Могили. 1658 р., відповідно до Гадяцької угоди між Україною і Польщею, колегіум набув статусу академії. Цей статус 1670 р. було підтверджено польськ. королем Корибутом Вишневецьким і 1701 р. - рос. царем Петром І. КМА існувала до 1817 р. Значення КМА для подальшого духовного розвитку України полягає насамперед у здійсненні її інтелектуальними силами важливого за своїми наслідками культурного синтезу, метою якого було включення в українізовану греко-слов'янську духовну систему переосмислених надбань західної вченості і входжень України в європейський інтелектуальний процес як самобутньої культурної одиниці. Діяльність КМА спричинилася до зміни способу філософування в Україні (традиційне тяжіння до містичного споглядання змінилося переважною орієнтацією на схоластичний і новітній раціоналізм), до відокремлення філософії від релігії, до утвердження розуміння філософії як окремої системи теоретичних знань, що складається з раціональної, натуральної і моральної філософії Ф. ілософія КМА стала підґрунтям доби укр. бароко. Її можна було б визначити як укр. версію схоластики барокової доби, яка органічно поєднала характерні для укр. традиції ідеї з філософським змістом; синтезувала ідеї, що становили підґрунтя духовної творчості попередніх епох, з філософськими здобутками латинського Заходу, вписала в цю систему елементи таких різних філософських і світоглядних станів, як Ренесанс, Реформація, раннє Просвітництво; поряд з властивою цій філософії ретроспективністю й традиціоналізмом уможливила пошук шляхів включення елементів новітньої філософії, а також започаткувала формування ідей наукового знання. До сфери наукових інтересів вчених-могилянців входила антична спадщина (Платан, Аристотель, Плутарх, Сенека, Цицерон, Псевдо-Тален, Діоген Лаертський, Боецій), патристика (Августин, Климент Александрійський, Ориген, Діонісій Ареопагіт, Максим Сповідник, Василій Великий, Григорій Ниський, Григорій Назіанзин та ін.), схоластика (Петро Ломбардський, Тома Аквінський, Бонавентура, Альберт Великий, Туго Сент-Вікторський, Абеляр, Дуне Скот, оккамісти XIV ст., Раймунд Лумій, Авіценна, Аверроес, Суарес, Братиславський та ін.). З представників новітньої філософії в академії вивчали Мак'явеллі, Кардано, Галілея, Тихо де Браге, Коперника, Декарта, Ляйбніца, Вольфа, Баумайстера, Ліпсія, Греція, Спінозу, Гассенді, Ф. Бекона. Домінуюча в укр. думці неоплатонівська традиція (з характерною для неї етико-релігійною інтерпретацією смислів буття) від поч. XVII ст. доповнюється теоретично викінченою системою аристотелізму. Особливості рецепції західної філософії в лекційних курсах викладачів КМА відстежуються у доборі й інтерпретації ними філософських ідей західних мислителів, у їх тяжінні до тих філософів, які у своїх вченнях поряд з натурфілософськими питаннями чільне місце відводили з'ясуванню проблем метафізики, схилялися до концептуалізму як більш поміркованого варіанту західної середньовічної реалістичної традиції. У XVII ст. філософія КМА забезпечила належний розумовий вишкіл і повагу до теоретичної думки, підготувавши ґрунт до осмислення і подальшого розвитку (хоч і в схоластичному оформленні) новітньої філософії в Україні. Починаючи від XVIII ст. вчені-могилянці включають у свої курси системний виклад основних положень античних атомістів, а також ідей Гассенді й Ф. Бекона (хоч і дають їм негативну оцінку). Неабияку схильність вони виявляють до філософських ідей Декарта й Ляйбніца. Останні засвоювалися переважно з поширених тоді в Україні творів популяризатора й систематизатора вчення Ляйбніца Вольфа та через підручник представника вольфіанської школи Баумайстера. Не менш популярним був у КМА підручник професора Сорбонни Пурхоція, відомого як радикального послідовника Декарта. В КМА найбільш послідовним прихильником картезіанської системи був Щербацький. У дусі духовних тенденцій епохи бароко вчені-могилянці поряд з питаннями теології велику увагу приділяли логіко-гносеологічній і натурфілософській проблематиці. В галузі етики найбільша увага зосереджувалася на проблемах взаємозв'язку волі і розуму, самопізнання, сенсу життя та вибору шляху досягнення щастя. Сенс життя вбачався у творчій праці, спрямованій на власне й громадське добро, а досягнення щастя розглядалось як компромісне поєднання задоволень тілесних та духовних потреб людини. До останніх належав також пошук пізнання істини, себто природи і Бога. Проблему взаємозв'язку волі і розуму могилянці розв'язували, спираючись на концепцію етичного інтелектуалізму, що утверджувала пріоритет розуму над волею, його моральний вплив на волю (через надання останній різних варіантів вибору між добром і злом). КМА увійшла в історію розвитку філософії в Україні також завдяки такій яскравій постаті, як видатний укр. філософ Сковорода, який тут навчався у роки 1734 - 1735 та 1744 - 1745. У галузі політико-правової думки чільні представники і вихованці академії - Петро Могила, Сильвестр Косов, Йосиф Тризна, Мілетій Дзик, Варлаам Ясиневський, Пилип Орлик - зробили помітний внесок у розвиток державотворчих ідей. Це стосується розмірковувань Петра Могили про роль церкви в державі, про необхідність утвердження в Україні влади сильного православного володаря, "філософа на троні"; спроб в академічних інтелектуальних колах обґрунтувати божественне право Богдана Хмельницького з метою розв'язання проблеми легітимності гетьманської влади в Україні; статей "Конституції" Пилипа Орлика та політико-правових ідей його ж меморіалу під назвою "Вивід прав України". Група вчених-могилянців, що працювала на терені Росії (Прокопович, Яворський та ін.), узагальнювала і розвивала досвід рос. політичних традицій. Так, Прокопович створив рос. просвітницько-абсолютистську версію теорії природного права й суспільного договору, а Яворський та Лопатин обґрунтували концепцію розмежування світської і церковної влад, обстоювали автономію церкви.Я. СтратійФілософський енциклопедичний словник > Києво-Могилянська академія
См. также в других словарях:
Раймунд — Раймунд имя Раймунд IV (граф Тулузы) Раймунд VI (граф Тулузы) Раймунд VII (граф Тулузы) Раймунд II (граф Руэрга) Раймунд V (граф Тулузы) Раймунд де Пуатье Раймунд II (граф Тулузы) Раймунд Бургундский Раймунд Тулузский Раймунд III, граф… … Википедия
Раймунд II — Раймунд II, граф Триполи Раймунд II (ок. 1115 1152), граф Триполи в 1137 1152 гг. Содержание 1 Биография 2 Семья 3 Краткая и … Википедия
Раймунд де Пуатье — (фр. Raimond de Poitiers; 1099/1115, Аквитания 29 июня 1149, Антиохия) князь Антиохии с 1136, младший сын Гильома IX, герцога Аквитании и его жены Филиппы, графини Тулузы … Википедия
Раймунд VI Тулузский — фр. Raymond VI de Toulouse Раймунд VI сообщает городу Тулузе в 1218 году о смерти Симона де Монфора и подтверждает свободы, дарованные городу е … Википедия
Раймунд, князь Антиохии — Раймунд де Пуатье (фр. Raimond de Poitiers; род. 1099/1115 гг., Аквитания ум. 29 июня 1149 г., княжество Антиохии) князь Антиохии с 1136 по 1149 гг. Младший сын Гильома IX, герцога Аквитании и его жены Филиппы, графини Тулузы. Содержание 1… … Википедия
Раймунд князь Антиохии — Раймунд де Пуатье (фр. Raimond de Poitiers; род. 1099/1115 гг., Аквитания ум. 29 июня 1149 г., княжество Антиохии) князь Антиохии с 1136 по 1149 гг. Младший сын Гильома IX, герцога Аквитании и его жены Филиппы, графини Тулузы. Содержание 1… … Википедия
Раймунд VII Тулузский — фр. Raymond VII de Toulouse Раймунд VII Тулузский (печать) … Википедия
Раймунд Беренгер IV (граф Прованса) — Раймунд Беренгер IV фр. Raimond Bérenger IV de Provence окс. Ramon Berenguier IV de Provença … Википедия
Раймунд Ноннат — Ramón Nonato, Raymond Nonnat, Ramon Nonat … Википедия
Раймунд Пеньяфортский — Раймунд де Пеньяфорт оригинальное имя Raimundo de Peñafort, Ramon de Penyafort родился 1175 год … Википедия
Раймунд Роже де Фуа — фр. Raymond Roger de Foix … Википедия