-
1 наущать
наущать; наустить ; instigate, incite, egg on -
2 наущать
(вн.) уст.instigate (d.), incite (d.), egg on (d.) -
3 наущать
-
4 наущать
-
5 наущать
уст.inciter vt -
6 наущать
уст.inciter vt -
7 наущать
наустить наущати, наустити, (чаще) намовляти, намовити, підмовляти, підмовити, призводити, призвести кого, давати, дати при(з)від (-воду) кому на що, до чого и що (з)робити, направляти, направити кого на що и що (з)робити, (о мног.) понаущати, понамовляти, попідмовляти, попризводити, понаправляти. [Наустив його і поміг йому (Основа 1862). Намовляють дитину красти в матери (Проскурівщ.). Не вона, а вони мене на це призвели (Звин.). До лукавства призводите (Крим.). Ти повинен виказати товаришів, бо напевне тебе хтось призводив (вкрасти кожуха) (Звин.). Не той злодій, хто руками бере, а той, хто призвід дає (Звин.). Направив його вкрасти (Канівщ.)]. Наущённый - наущений, намовлений, підмовлений, призведений, направлений, понаущуваний, пона[попід]мовлюваний, понаправляний. -ться - наущатися, намовлятися, бути наущуваним, наущеним, намовлюваним, намовленим, понаущуваним, понамовлюваним и т. п.* * *несов.; сов. - науст`итьнамовля́ти, намо́вити, -влю, -виш и мног. понамовля́ти, підмовля́ти, підмо́вити и мног. попідмовля́ти; науща́ти, наусти́ти, -ущу, -устиш -
8 наущать
несовер. уст. падгаворваць -
9 наущать
(вн.) уст.instigate (d), incite (d), egg on (d) -
10 наущать
-
11 наущать
ρ.δ.βλ. наустить. -
12 наущать
õhutama; ässitama -
13 наущать
несов. кого-что уст. иғво кардан, барангехтан, аз роҳ баровардан, гап ёд додан -
14 наустить
-
15 наустить
-
16 настраивать
настроить1) (строение) - см. Надстраивать;2) (строений) набудовувати, набудувати, наставити, (каменных, кирпичных) намуровувати, намурувати, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудовувати, понамуровувати чого. [Будував, будував, - ото й набудував (Брацл.). Понабудовував комір повен двір (Сл. Ум.). Понабудовували і понамуровували собі пани замочків (Куліш)];3) (проказ) нароблювати, наробити, накоювати, накоїти (фіґлів, вредных: збитків, шкоди; пакостей: капостів), наброювати, наброїти; срв. Напроказить;4) (музык. инструмент) настроювати, строїти, настроїти (в лад, до ладу), наладжувати, ладити, наладити, налагоджувати, налагодити, наладновувати, наладнувати, вилагоджувати, вилагодити, направляти, направити, (о мног.) понастроювати и т. п. що. [Як дудку настроїш, так вона грає (Чуб. I). Настроїв ліру (Рудан.). Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! (Колядка). Ти теж (зозуле) строїла струни моєї душі (Коцюб.). Налагоджує свою скрипку (Васильч.). Вилагодить скрипку (Федьк.). Взяла гітару, направила її, натягуючи струни (Н.-Лев.)]. -ть радио-антенну - настроювати, настроїти радіо-антену;5) (перен.) - а) кого, что как, на какой лад - настроювати, настроїти, наладжувати, наладити, направляти, направити кого, що як, на який лад (тон). [Се вже приятелі Виговського простих козаків так наладили (Куліш)]. -ить кого на враждебный лад - настроїти кого вороже; б) кого на что - (подговаривать) намовляти, намовити кого на що и (чаще) що (з)робити, підмовляти, підмовити, підбивати, підбити кого на що, до чого, що (з)робити, (направлять) направляти, направити кого на що, (насоветывать) нараювати, нараяти, (преимущ. на что- л. плохое) наструнчувати, наструнчити, настренчувати, настренчити кого на що, що (з)робити, (подстрекать) під'юджувати, під'юдити, підтроюджувати, підтроюдити, (наущать) наущати, наустити кого що (з)робити, призводити, призвести кого на що и що (з)робити, (науськивать) нацьковувати, нацькувати, підцьковувати, підцькувати кого що (з)робити. [То він намовив (підмовив, направив) її на це (Київщ.). Нараяли люд на святе діло (Стор.). То вони наструнчують та підшпиговують, то бо їх користь (Мирний). Все Васюту настренчує, щоб із тебе на вулиці знущався (Грінч.). Не хто й наустив Варку, як не Дмитрик (Кониськ.). То його панич підтроюдив (Харківщ.)]. -ить кого на тяжбу с кем - намовити (нараяти, настру[е]нчити, підбити) кого - позиватися з ким; в) кого против кого, чего - настроювати, настроїти, ставити, поставити кого проти кого, проти чого, (исподтишка) настру[е]нчувати, настру[е]нчити кого проти кого, (возбуждать) підбурювати, підбурити кого проти кого, проти чого. [Не наструнчуй других проти його (Мирний). Настренчила всіх дітей проти мене (Грінч.)]. Настроенный -1) см. Надстроенный;2) набудований, наставлений, намурований, понабудовуваний, понамуровуваний;3) нароблений, накоєний, наброєний;4) настроєний, наладжений, налагоджений, наладнований, вилагоджений, направлений, понастроюваний и т. п. [Струни тугі, наладжені (Коцюб.)];5) - а) настроєний, наладжений, направлений. [Було тут багато молоди, настроєної романтично (В. Петров). Поетично направлена душа (Н.-Лев.)]; б) намовлений, підмовлений, підбитий, направлений, нараяний, наструнчений, настренчений, під'юджений, підтроюджений, наущений, нацькований, підцькований; в) настроєний, настру[е]нчений, підбурений. -ться -1) см. Надстраиваться;2) набудовуватися, набудуватися, понабудовуватися; бути набудовуваним, набудованим, повабудовуваним и т. п.;3) (перен.) настроюватися, настроїтися, настру[е]нчуватися, настру[е]нчитися; бути настроюваним, настроєним, настру[е]нчуваним, настру[е]нченим и т. п.; (собираться) налагоджуватися, налагодитися, налаштовуватися, налаштуватися, збиратися, зібратися, (забрать себе в голову) навратитися, наповратитися. [Знаходити шлях до иншого серця, що й само настроюється в унісон до співця свого інтимного світа (Рада). Значні групи українського пролетаріяту, селянства та війська настроєні по-більшовицькому (Н. Рада). Коли думки наструнчилися так, то їх не легко збити з тієї стежки (Мирний). Уява у Василька настренчувалася вже заздалегідь (Корол.). Вже він навратився продати свою теличку, - нічим його не переконаєш (Звин.). Коли наповратилися вкрасти, то вкрадуть (Звин.)]. Вы сегодня хорошо -ны - ви сьогодні в гарному (доброму) настрої (в доброму гуморі), ви сьогодні гарно настроєні. [О! ви настроєні сьогодні гарно (Куліш)]. Всё общество явно было -но против этой авантюры - усе суспільство (громадянство) явно ((в)очевидячки) було настроєне (стояло) проти цієї аванту[ю]ри;4) (вдоволь, сов.) - а) (строя здания) набудуватися, наставитися, понабудувати (досхочу), (каменные, кирпичные) намуруватися, попомурувати (досхочу), (о мног.) понабудовуватися, понамуровуватися; б) (настраивая музык. инстр.) настроїтися, наладитися, налагодитися, наладнуватися, нанаправлятися, попостроїти (досхочу) и т. п., (о мног.) понастроюватися и т. п.; в) (строя в ряды) нашикуватися и т. п. Срв. Строить.* * *I несов.; сов. - настр`оить1) (строить в каком-л. количестве) набудо́вувати, -довую, -довуєш, набудува́ти, -дую, -дуєш и мног. понабудо́вувати; (из камня, кирпича) намуро́вувати, -ровую, -ровуєш, намурува́ти, -рую, -руєш и мног. понамуро́вувати2) ( надстраивать) надбудо́вувати, надбудува́ти и мног. понадбудо́вувати3) (озорничать, проказничать) витворя́ти и витво́рюґвати, -рюю, -рюєш, навитворя́ти, сов. напроку́дити, -джу, -дишII несов.; сов. - настр`оить1) муз., радио и пр. стро́їти и настро́ювати, -роюю, -роюєш, настроїти и мног. понастро́ювати, ла́дити, -джу, -диш, на́ладити, ла́днати, наладна́ти, наладно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, нала́днувати, -ную, -нуеш, нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш; направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, настру́нчувати, настру́нчити2) ( приводить в нужное для работы состояние) нала́годжувати, нала́годити, настро́ювати, настро́їти3) перен. настро́ювати, настро́їти и мног. понастро́ювати; (возбуждать против кого-чего-л.) підбу́рювати, -рюю, -рюєш, підбурити; ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, -влю, -виш, намовля́ти, намо́вити, настре́нчувати, настре́нчити, настру́нчувати, настру́нчити -
17 научать
научить1) (обучать кого чему) навчати, (реже) научати и научувати, навчити и (реже) научити, вивчати и (реже) виучувати, вивчити, (приучать) зучати и зучувати, зучити, (о мног.) понавчати и понаучувати; повивчати и повиучувати кого чого и що робити. [Навчає чужих мов (Київ). Я дурно гроші беру, а вас нічого не навчаю (Крим.). Звідки знаєш, чого там научають? (Л. Укр.). Ви, каже, дітей не научуєте страху (Стефаник). Хто мовчить, той двох навчить (Приказка). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав (Пирят.). Всіх сама навчала пісень (Харківщ.). Важка робота в убозтві зучила їх труситися над кожною крихтою (Грінч.)];2) (наставлять) нав[у]чати, навчити (на розум, на добрий розум) кого, давати, дати науку кому, настановляти, настановити (на розум, на добрий розум), напучувати и напучати, напутити, нарозумляти, нарозумити (диал.) нагрущати, нагрустити кого, (советовать) радити, нарадити, раяти, нараювати, нараяти кого и кому, порадити кого. [Як жити він повинен, його научає (Рудан.)]. -чить уму-разуму - навчити (настановити, навести) на (добрий) розум. [Нехай прийде, навчимо його на добрий розум (Звин.). Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе (Номис)];3) (подучать) навчати, навчити, намовляти, намовити, наущати, наустити кого; см. Наущать. [Ви навчаєте його, щоб він мене лаяв (Крим.)]. Науче[ё]нный -1) навчений и (реже) научений, вивчений, понаучуваний, повиучуваний. -ный горьким опытом - гірким досвідом навчений;2) навчений, научений, настановлений (на розум, на добрий розум), напучений, нарозумлений, нагрущений;3) навчений, научений, намовлений, наущений. -ться -1) (стр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, бути навчаним и научуваним, навченим и (реже) наученим, понаучуваним чого и т. п.; срв. Научать;2) (возвр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, навчитися, вивчатися и (реже) виучуватися, вивчитися, (о мног.) понавчатися и понаучуватися, повивчатися и повиучуватися чого и що робити. [В школі вони знання навчаються (Звин.). В кого ти навчився тієї пісні? (Грінч.). В панів навчались (Квітка). І від кого вони понавчались так робити! (Грінч.). Понаучувались вони усяку пашню сіяти (Дещо). Звідки люди виучуються пісень? (Крим.). Став усього вчитися і за рік усього вивчився (Рудч.)]; -читься уму-разуму - вивчитися на добрий розум (Крим.), навчитися розуму, настановитися на (добрий) розум;3) (вдоволь, сов.) навчитися, поповчитися (досхочу).* * *несов.; сов. - науч`ить(чему) навча́ти, навчи́ти и мног. понау́чувати, -чую, -чуєш и понавча́ти, науча́ти, науча́ти, -учу, -учиш (чого, чому) -
18 наущение
1) (действие) наущання, намовляння, підмовляння, призводження, направляння, оконч. наущення, намовлення, підмовлення, призведення, направлення; срв. Наущать;2) (подговор) науст (-ту), наушання, (обычно) намова, намовка, (ум. намовонька), підмова, при(з)від (-воду), направа, (тайное) нашепт (-ту). [То намова була, бо він сам не годен те зробити (Кам'янеч.). Не здавайся на підмову (Чуб. V). Думають, що то з мене вся направа, щоб не оддавав бомаги (Козелеч.). Од Романа вся направа (Гнід.)]. По -нию - з намови, з підмови, (реже) з наусту, (реже) за намовою и т. д., за при(з)водом (Кониськ.). [Усе оце я чинила з намови і підговору злих людей (Ор. Левиц.). Зневажали князі громаду, за наустом духовенства (Куліш)].* * *1) ( действие) намовля́ння, намо́влення, підмовля́ння, підмо́влення; наущання, нау́щення и нау́щення2) ( подговор) намо́ва, підмо́ва; науще́нняпо \наущение нию кого́ (чьему́) — з намо́ви чиє́ї (кого́), за намо́вою чиє́ю (кого), по намо́ві чиї́й (кого́)
-
19 Поднаущать
Поднаустить см. Наущать. -
20 научать
teach; learnСинонимический ряд:подговаривать (глаг.) наущать; подговаривать; подучивать
- 1
- 2
См. также в других словарях:
наущать — См. научать... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. наущать подучать, настропалять, подзуживать, инспирировать, подуськивать, подстрекать, научать, подговаривать, подучивать,… … Словарь синонимов
НАУЩАТЬ — НАУЩАТЬ, см. наука. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
НАУЩАТЬ — НАУЩАТЬ, наущаю, наущаешь, несовер. (к наустить), кого что (устар.). Подговаривать, подстрекать на дурной поступок. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
НАУЩАТЬ — НАУЩАТЬ, аю, аешь; несовер., кого (что) (устар.). Подговаривать, подстрекать на плохой поступок. | совер. наустить, ущу, устишь; ущённый ( ён, ена). | сущ. наущение, я, ср. По чьему н. наущению. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова … Толковый словарь Ожегова
Наущать — несов. перех. устар. Подстрекать к нападению на кого либо или к каким либо враждебным действиям по отношению к кому либо. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
наущать — наущ ать, аю, ает … Русский орфографический словарь
наущать — (I), науща/ю, ща/ешь, ща/ют (несов. к наусти/ть) … Орфографический словарь русского языка
наущать — наущ/а/ть … Морфемно-орфографический словарь
Наваждати — наущать, подговаривать, клеветать … Краткий церковнославянский словарь
научать — Наущать, подучать, подущать, подбивать, подговаривать; внушать, догадать, надоумить. Ср. . См. внушать, выучить, учить (кого)... . Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. научать… … Словарь синонимов
архаизмы — (от греч. archáios древний), 1) слова и выражения, а также синтаксические конструкции и грамматические формы, вышедшие из активного употребления (например, в русском языке «втуне», «наущать», «шелом»). Используются как стилистическое средство.… … Энциклопедический словарь
