Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

Любко

  • 1 милёнок

    любко, любченятко, любець (-бця), любчик, любенький, миленький (-кого), серденятко. [Ой, як любця не любити, коли очі чорні! (Гол. III)].
    * * *
    любко́, лю́бчик

    Русско-украинский словарь > милёнок

  • 2 лада

    1) (м. р.) ладо (-да), любко (-ка), любонько, любчик (-ка), любусь (-ся), любий, милий, ласк. любенький, любесенький, миленький, милесенький (-ого). [Загинув ладо, - я загину! (Шевч.)];
    2) (о женщине) ладо (-да, ср. р.) любка, любонька, любця, любуня, люба (-бої), мила (-лої), ласк. любенька, любесенька, миленька, милесенька (-кої). [Царівно, ладо моє, мостіте мости (Чуб. III)].
    * * *
    м., ж. фольк.
    ла́до м., с., любко́ (м.), лю́бка (ж.), лю́бий, -ого (м.), лю́ба, -ої (ж.), лю́бчик (м.), лю́бонька (ж.), лю́бця (ж.), ми́лий (м.), ми́ла (ж.), ласк. любе́нький (м.), любе́нька (ж.), любе́сенький (м.), любе́сенька (ж.), миле́нький (м.), миле́нька (ж.), миле́сенький (м.), миле́сенька (ж.)

    Русско-украинский словарь > лада

  • 3 милый

    прлг.
    I. 1) (любый, любимый, дорогой) любий, милий, коханий. [Доню моя, дитя моє любе! (Шевч.). Прости мені, мій голубе, мій соколе милий! (Шевч.). Добри-вечір, милий сину! (Рудан.). Вибачай, невісточко кохана! (Самійл.)]. -лый друг - любий (милий, коханий) друг. [Друзі кохані! (Грінч.)]. -лый дружок - любчик (любий), любко, милий, миленький, коханий (-ого); срв.
    II. Милый. Мой -лый! - а) (ласк.) мій милий! (мій) любоньку (им. любонько)! мій любцю! (моє) серденько! б) (пренебр., снисход.) (мій) голубе! (мій) голубе милий! (мій) лебедику! чоловіче (добрий)! дядечку! [А чого тобі треба тут, голубе? Іди собі, звідки прийшов (Брацлавщ.). Не баріться, чоловіче, як хочете жити (Кінець Неволі)]; срв. Милейший 2. Моя -лая! - а) (ласк.) моя люба! (моя) любонько (им. любонька)! (моє) серденько! небого! [«Сховайте мене!» - «Де-ж я тебе, любонько, сховаю?» (Франко)]; б) (пренебр.) моя люба! небого! [Чого це ви, небого, плюєтеся? Плюнуть і я вмію (Крим.)]. Мои -лые! - мої любі! люб'ята! (пренебр.) голуби (голуб'ята) мої! лебедики! Более -лый - см. Милее 1. Самый -лый - см. Милейший 1. Чрезвычайно -лый - надзвичайно любий (милий), любісінький, милісінький. Насильно мил не будешь - на милування нема силування (Крим.). Не по-хорошу мил, а по-милу хорош - не тим любий, що хороший, а тим хороший, що любий;
    2) (привлекательный) любий, милий, (доставляющий приятность) утішний, утішливий; (любезный) люб'язний, ґречний; (благосклонный) ласкавий, прихильний; (красивый, хороший) гарний, гожий. -лое дитя - люба (мила, втішна, втішлива) дитина. [Що то за люба дитина мій Карпо! (Н.-Лев.). Учителі аж нарадуватися не могли на втішну дитину (Крим.)]. -лый человек - мила людина. Она очень - ла - вона дуже мила. [Дівчата такі милі, скромні (Ол. Пчілка)]. -лый взгляд, голос, -лая улыбка - милий (любий) погляд, голос, усміх. Как это -ло! - як це гарно! як це любо! як це гоже!
    3) (приятный кому) любий, милий, приємний, люб'язний, (редко) коханий кому. [Працюю над любою мені наукою (Крим.). Кожній матері своя дитина мила (Квітка). Хоч за самого біднішого, аби тобі люб'язний (Квітка). Оця сорочка така мені люб'язна (Борзенщ.). Валерова сестра така мені кохана (Самійл.)]. Ему ничто не -ло - йому ніщо (в світі) не миле. [Усім людям тепер не дуже що миле (Чигиринщ.). Як злучаться по любові, то все миле буде (Чуб. V)]. Свет мне стал не мил - світ мені не милий став, світ мені знемилився (и не змилився).
    II. Милый, сщ. - милий (-лого), любий (-бого), люб (-ба), любко, (редко) любець (-бця), коханий, коханок (-нка), ласк. миленький, любенький, любонько, любцьо, любчик, коханочок (-чка). [(Море) знає, де мій милий, бо його носило (Шевч.). Піду шукать миленького, втоплю своє горе (Шевч.). А без любого сама горе я горюю (Боров.). На що люба любувала? (ЗОЮР. II). Прощалася зі своїм любком (Франко)]. Милая, сщ. - мила (- лої), люба (-бої и -би), любка (-ки), кохана (-ної), ласк. миленька, любенька, любочка, любонька, любця. [Милий милу покидає (Пісян). Підійшов під двері милої (Крим.). Тепер свою любу я везу до шлюбу (Рудан.). Моя далека любка (Вороний). Прощатися прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.)]. Милые, сщ. - коханці (-ців), коханки (-ків), закохані (-них), люб'ята (-б'ят). -лые бранятся, только тешатся - милі посваряться - ще краще помиряться. -лого побои не долго болят - милого друга мила й пуга.
    * * *
    1) прил. ми́лий; (дорогой, любимый) лю́бий, коха́ний; ( любезный) люб'язний, ласка́вий; ( красивый) га́рний; ( доставляющий удовольствие) уті́шний
    2) (в знач. сущ.: возлюбленный) милий, -ого, лю́бий, коха́ний

    Русско-украинский словарь > милый

  • 4 возлюбленный

    1) (прич.) улюблений, злюблений, укоханий. [Мати-ж моя улюблена];
    2) (сущ.) улюблений, любий, любко, любчик, милодан, укоханий, коханий, коханець, коханок, кохання (ср. р.), закохання (ср. р.), ладо (ср. р.); (о любовнике) коханець, полюбовник. Возлюбленная - улюблена, люба (р. люби и любої), любка, люблянка, милованка, милоданка, коханка, кохання (ср. р.), закохання (ср. р.), ладо (ср. р.). Первая -ная - первітка, люба-перволюба.
    * * *
    1) прич., в знач. прил. улю́блений, уко́ханий
    2) в знач. сущ. коха́ний, -ого, лю́бий, ми́лий; ( любовник) коха́нець, -нця, коха́нок, -нка, диал. люба́с

    Русско-украинский словарь > возлюбленный

  • 5 душенька

    1) (ум. и ласк. от Душа
    1) душенька, душиця;
    2) общ. р. (обращение к любимому человеку, срв. Душа
    1) - дуся, душко (м. р.), душка, душенька, душечка, душенятко. [Прийде мій душко. Марусю-дусю! Кучерявий Іван, моя душечка]; (ласков. обращение к низшему) серце, серденько;
    3) (любовник, -ца) коханець (р. -нця) или коханок (р. -нка), (ж. р.) коханка, полюбовник, -ниця, душко (м. р.), любко (р. -ка), любчик.
    * * *
    уменьш.-ласк.
    1) ду́шенька, ду́шечка
    2) (в обращении - зват.) се́рденько, серде́чко, серденя́, серденя́тко, ду́шко, ду́шечко

    Русско-украинский словарь > душенька

  • 6 любимый

    1) (излюбленный, дорогой) улюблений, люблений, укоханий, коханий, любий, уподі[о]бний. [Заграв свою улюблену пісню (Крим.). Уважав М. Вовчка за любленого в народі письменника (Грінч.). Пан-отченьку ти наш коханий! (Куліш). Чи я в батька не кохана була? (Пісня)]. -мый автор, -мое произведенне - улюблений, уподі[о]бний автор, твір. [Своїх уподобних авторів узяла з собою (Н.-Лев.)]. -мое чтение - улюблене читання. - мый вождь - улюблений проводир. -мое занятие, дело - улюблена, люба робота. -мое блюдо, кушанье - улюблена страва, їжа. -мая лошадь - улюблений кінь. -мое дитя - кохана (люба) дитина; найулюбленіша дитина. Самый -мый - найулюбленіший, найукоханіший, найулюблений, найлюбіший, наймиліший. [З своєю найулюбленішою лялькою (Грінч.). Найулюблена дитина (Вороний). Се була його найлюбіша робота (Стефаник)]. -мая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. - росичка круглолиста, росянка;
    2) (возлюбленный, милый) коханий, укоханий, милий, любий, люблений, (возлюбленная) кохана, люба (-бої и -би), мила, люблена, (сущ.) любко, любчик, коханок (-нка), кохана людина. [Прощатись прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.). Силкувалася виправдати вкохану людину бідолашна дівчина (Грінч.). Жінка суджена, а кума люблена (Приказка). Та вже мені не стояти із моїм коханком (Пісня)].
    * * *
    1) прич. лю́бий; коха́ний
    2) (в знач. прил.: излюбленный) улю́блений; ( милый) лю́бий, ми́лий; ( возлюбленный) коха́ний

    люби́мое де́ло — улю́блена спра́ва

    \любимый челове́к — лю́ба (ми́ла, коха́на) люди́на

    3) в знач. сущ. лю́бий, -ого, ми́лий, коха́ний

    Русско-украинский словарь > любимый

  • 7 любовник

    1) коханець (-нця), коханок (-нка), (зап.) (по)любовник, любко, любчик, любас, (грубо) бахур (-ра). [А я собі любчика привела (Пісня). Десь за иншим любасом ходила (Франко). Полюбовник Ганнин Бірон став її просити (Рудан.). В неї вже й бахур є (Мова)]. Он выступает в ролях первого -ника (театр.) - він на ролях першого коханця;
    2) см. Возлюбленный 2.
    * * *
    1) коха́нець, -нця; коха́нок, -нка, полюбо́вник; диал. люба́с
    2) ( влюблённый) зако́ханий, -ого: ( возлюбленный) коха́ний, лю́бий, ми́лий

    Русско-украинский словарь > любовник

  • 8 любушка

    любка, любочка, коханка, коханочка. [Ой, мамочко, любко (Номис). Оженися, мій синочку, візьми собі любку (Чуб. V). Вийди, серце, коханочко (Пісня)].
    * * *
    ласк., фольк.
    лю́бонька, лю́бочка, лю́бка

    Русско-украинский словарь > любушка

  • 9 миленький

    1) любенький, миленький, любесенький, милесенький; (в обращ. ещё) - (м. р.) любчик, любонько, любусь (-ся), (ж. р.) любка, любочка, любонька, любуся. [Тіточко наша любенька, не кидай нас! (М. Вовч.). Миленький, милесенький мій! (Метл.). Не їдь, братіку, не їдь любчику! (Чуб. V). Дідусю-любусю! (Чуб. V). Ой, мамко-любко! (Номис). Тіточко- любочко! (М. Вовч.)]. Мой -кий дружок - мій любчик коханий, (поэтич.) мій друженько милесенький, як голуб сивесенький;
    2) (хорошенький) гарненький, гарнесенький. -кая история! - гарненька історія (оказія, пригода)!
    * * *
    миле́нький, любе́нький, ласк. миле́сенький, любе́сенький; ( хорошенький) гарне́нький, гарне́сенький

    Русско-украинский словарь > миленький

  • 10 милка

    (ж. р.) любка; (м. р.) любко, любусь (-ся); (общ. р.) серденько; срв. Милочка 1, Милашка и Милёнок.
    * * *
    лю́бка, люба́нка, ласк. лю́бочка, люба́ночка

    Русско-украинский словарь > милка

  • 11 пассия

    1) церк. - пасія;
    2) (страсть) пасія, запал; (объект страсти) пасія, любко (-ка), любка (-ки).
    * * *
    па́сія

    Русско-украинский словарь > пассия

См. также в других словарях:

  • любко — іменник чоловічого роду, істота * Але: дві, три, чотири любка розм …   Орфографічний словник української мови

  • ЛЮБКО — Прокоп Любко, офицер, зап. 1567. Арх. Сб. IV, 216. Любко Токарев, монастырский подьячий, св. 1683. Доп. X, 416. Князь Любко Воинов, сын полоцкого князя. 1342. Лет. X, 214 …   Биографический словарь

  • Любко Дереш — Любомир Мирославович Дереш Любко Дереш Дата рождения: 3 июля 1984 Род деятельности: прозаик, публицист Жанр: молодёжный постмодернизм …   Википедия

  • любко — а/, ч., розм. Коханий хлопець або чоловік …   Український тлумачний словник

  • Дереш Любко — Любко Дереш Любомир Мирославович Дереш Любко Дереш Дата рождения: 3 июля 1984 Род деятельности: прозаик, публицист Жанр: молодёжный постмодернизм …   Википедия

  • Петрович, Любко — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Петрович. Любко Петрович …   Википедия

  • Дереш, Любомир Мирославович — Любко Дереш Любомир Мирославович Дереш Любко Дереш Имя при рождении: Любомир Мирославович Дереш Дата рождения: 3 июля 1984( …   Википедия

  • Дереш Любомир Мирославович — Любко Дереш Любомир Мирославович Дереш Любко Дереш Дата рождения: 3 июля 1984 Род деятельности: прозаик, публицист Жанр: молодёжный постмодернизм …   Википедия

  • Дереш Л. М. — Любко Дереш Любомир Мирославович Дереш Любко Дереш Дата рождения: 3 июля 1984 Род деятельности: прозаик, публицист Жанр: молодёжный постмодернизм …   Википедия

  • Дереш Л. — Любко Дереш Любомир Мирославович Дереш Любко Дереш Дата рождения: 3 июля 1984 Род деятельности: прозаик, публицист Жанр: молодёжный постмодернизм …   Википедия

  • Дереш, Любомир — Любко Дереш Любомир Мирославович Дереш Любко Дереш Дата рождения: 3 июля 1984 Род деятельности: прозаик, публицист Жанр: молодёжный постмодернизм …   Википедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»