Крас

ж

1. поэт. уст. ἡ ὁμορφιά, ἡ ὠραιότητα [-ης], τό κάλλος, τό καμάρι:

2. (украшение, слава) τό κόσμημα, τό στολίδι.

м ὁ εὔμορφος, ὁ ὀμορφάν-θρωπος.

ж ἡ καλλονή, ἡ ὠραία γυναίκα.

м ирон. ὁ ὀμορφονιός.

несов φαίνομαι, διαγράφομαι, προβάλλω.

ж ἡ καλλονή, ἡ ὠραιότητό [-ης].

ж разг ἡ ὀμορ-φονιά.

крас||а́вец

belulo;

\красавеца́вица belulino;

\красавеци́вый bela.

* * *

* * *

* * *

1) gener. adonis, buen mozo, hombre bello (guapo, hermoso), guapo, pimpollo

2) simpl. bellezón

-крас πλθ. (ενκ. прикраса -ы θ.)

1. στολίδια• παραγεμίσματα• ωραιοποίηση, ω-ραιοστόλιση.

2. βλ. украшение (2 σημ.).

(крас|ен, -на)

1. сурх, қирмизӣ, аҳмар, арғувони, алвон, шаҳобӣ; красное знамя байрақи сурх; красное вино маи арғувонӣ; красное платье куртаи сурх

2. тк. полн. ф. уст. (левый) сурх // в знач. сущ. красный м уст. сурх

3. тк. полн. ф. сурх; красные партизаны партизанҳои сурх в знач. сущ. чаще мн. красные сурхҳо; воевал на стороне красных вай аз тарафи сурхҳо меҷангид

4. уст. поэт. зебо, хушрӯ; красная девица духтари зебо

5. уст. поэт. хурсандиовар, фараҳбахш; хеле хуб; на людях (на миру) и смерть красна посл. марги бо ёрон тӯй аст

6. поэт. равшан, тобон; красное солнышко хуршеди тобон

7. тк. полн. ф. уст. боло; красный угол гӯшаи боло

8. ҳамчун қисми таркибии баъзе номҳои зоологӣ ва ботаникӣ: красный перец қаламфур; красная верба беди сурх, сурхбед красная горка ҳафтаи аввали баъди иди писҳо, айёми тӯю сур; красное дерево чӯби сурх (чуби бештар дарахтҳои тропикӣ, ки барои сохтани навъҳои олии мебель ба кор меравад); красный зверь уст. охот. сайди қиматбаҳо; красная икра тухми моҳиҳои сурх; красное каление сурх кардани металл; Красная книга Китоби Сурх; Международный Красный Крест Салиби Байналхалқии Сурх; красный лес см. краснолесье; красная медь миси холис; красная рыба моҳии сурх (осётр, севрюгавағ.); красное словцо зарофат, базла, бадеҳа; ради красного словца барои изҳори фазл; красная строка сарсатр, абзац; красный уголок гӯшаи сурх; красная цена нархи хуб, нархи арзанда; долг платежом красен посл. « некӣ ба некӣ, хар кас аз кирдораш меёбад; проходить \красныйой нитью барҷаста намоён будан, фикрн (ғояи) асосӣ будан

1) красувати(ся), красіти, пишати(ся), пишнитися, викрашатися. [Темний гай вже забув зимування сумне і красує в зеленім наряді (Л. Укр.). І красіють запашнії квітки (Грінч.). Гордая пальма пишає (Грінч.). Пишається над водою червона калина (Шевч.). Самітно в садочках пишняться тюльпани (Крим.). Калина викрашається на сонці (М. Грінч.)]; 2 (о хлебных злаках) красуватися, квітувати. [Жито почало красуватися (Київщ.)].

* * *

у крас. и художн.) ґрунтувати.

* * *

кем чем залюбувати(ся), замилуватися ким, чим (и в кому, в чому), зачудуватися з кого, з чого. [І залюбував він дівчиною (М. Вовч.). Залюбувався тій дівочій красі (Крим.). Карпо глянув на тих людей і трохи злякався і здивувався і замилувався; такі вони були високі, рівні, дужі (Н.-Лев.)].

* * *

зоол. (жук) крицяк, красітка.

* * *

1) краса, красота, (стар.) ліпота, ласк. красонька; (пригожесть, красивая наружность) урода, вподоба, подоба, ласк. вродонька, вподобонька, подобонька; (роскошь) пишнота, (украса) оздоба, окраса. [Нащо-ж мені краса моя, коли нема долі? (Шевч.). Ой, хоч знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Пісня). Свою красоньку утеряла (Пісня). Відчути поетичну красу (Крим.). Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької (Метл.). Далеко їй було до стародавньої ліпоти (Куліш). Довго, довго дивувались на її уроду (Шевч.). Моя врода, як повная рожа: і на личеньку рум'яненька, і на стану гожа (Пісня). Вподобонькою звали: он де наша вподобонька (Г. Барв.). Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька (Пісня). Край тебе вся инша пишнота природи уваги моєї не зверне (Самійл.). Всю окрасу життя проглинуло словечко це: зрада! (Вороний)];

2) бот. Amarantus caudatus L. - краса, щириця, щир червоний, щирець (-рцю), лисячі хвости.

* * *

1) красуня, вродливиця, вродниця, хорошуля, красючка, гарнючка, краля, красочка, красоха, красітка, красуха, красовиця, (редко) красавиця, (пров.) хупавка, ум.-ласк. красуненька, хорошуленька, кралечка, (пров.) хупавочка. [Красуня дівчина Параска (Кон.). За ввічливі станси, гучні мадриґали вродливиці теж нагороду давали (Л. Укр.). Тихим сном навіки вродниця заснула (Щогол.). Таку кралю висватали, що хоч за гетьмана, то не сором (Шевч.). Що й казати, дівка красовиця (Звин.). Таких красивиць, як ти, на світі багато (Звин.). Красоха така! (М. Вовч.)]. -ца-щеголиха - красуня-чепуруха. -ца писаная - писана красуня, краля мальована. [Та й поберемося, моя краля мальована (Шевч.)];

2) бот. - ца ночная, Hesperis matronalis L. - вечірня фіялка, нічна фіялка, вечірня доба, нічна доба, вечерниці пахучі. -ца (девица) в зелени, Nigella damascena L. - чорнушка нечоса, нечесані панночки, павучки, кудринці, патлашки (-ків). -ца, Atropa Belladonna L. - белядона, вовчі ягоди, красавка, матриґан, запридух, отруйниця.

* * *

гарно, хороше, красно, красовито, красітно, чепурно, лепсько; срвн. Красивый. [Бачать сестру гарно вбрану (Казка). Красно в садочку (М. Вовч.). Як душі не вложив, так нарядив хороше (Номис). Чепурно зформована голова була трохи лиса (Грінч.). Підперезався знову і пояс притягнув лепсько (Квітка)]. Удивительно -во - напрочуд гарно, на диво (на продиво) гарно. -во (красно) говорить - красно мовити. [А третій не мовив нічого, він мовити красно не міг (Самійл.)]. -во сложённый (о фигуре) - гарно збудований, статурний. -во написанный - краснописний; см. Калиграфический. -во убрать - прикрасити, оздобити, причепурити, (зеленью) замаїти. Что к лицу, то и -во - що до лиця, те й гарне. Более -во (краше) - гарніше, краще, чепурніше.

* * *

гарний, красний, хороший, красивий, (зап.) файний, (о внешности ещё) вродливий, гожий, пригожий, чепурний, красовитий, красітний, ловкий, (фамил.) бравий; см. Пригожий; (прелестный, пленительный) чарівний, лепський, (привлекательный) принадний, привабний, сподобний, (щеголеватый) чепурний, чупарний. [Гарна, як квітка гайова (Номис). Я знав, що є у нас в селі дівчата гарні, що ся хороша, а ся краща (М. Вовч.). Красна теорія говорить у його одно, а прикра практика вимагає зовсім иншого (Єфр.). Жести його такі вимовні і красиві (Крим.). Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис). Така красна, коби рожа, як тополя така гожа (Пісня). Схудле чепурне обличчя було, як біль, біле (Грінч.). Ловка молодичка (Полт.). Вдовине личко красовите (М. Вовч.). Ой, паничу, паниченьку, гарний, бравий на личеньку! (Пісня). А лепський, кажуть, город (Мирн.). Кому то вже така краля не сподобна буде! (М. Вовч.)]. Более -вый - кращий. [Така дівка, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне, як панночка (Сторож.)]. Самый -вый - найкращий. Удивительно -вый - гарний напрочуд, гарний на диво (на продиво). [Вишию лишень я йому подушку гарну на продиво (Н.-Лев.). Хайка була напрочуд гарна з лиця (Н.-Лев.)]. -вый, как картина - гарний, як намальований (як мальований, як написаний). [А що вже гарна! Як намальована (Н.-Лев.). Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода, як написана (Грінч.). Йде було собі, як мальована (М. Вовч.)]. -вый собой, лицом - гарний із себе, красовитий із себе, гарний з лиця, на красу гарний, на вроду гарний. [Обоє молоді, гарні із себе (Грінч.). Він був не дуже то красовитий із себе (Яворн.)]. Становиться, стать более -вым - кращати, покращати, краси набиратися, краси набратися, гарнішати, погарнішати, чепурнішати; срвн. Хорошеть, Похорошеть. [Лице стає мрійне, кращає (Васильч.). Поки Явтух, ріс та краси набирався (Свидн.). Вона вдвоє покращала (Н.-Лев.)]. -вым делать, придавать красу - см. Красить 3. Не родись -сив, а родись счастлив - не родися красен, а родися щасен (Приказка).

* * *

1) га́рний, краси́вий; кра́сний; диал. файний; ( о внешности человека) вродли́вий, га́рний на вро́ду, хоро́ший, красови́тий, сподо́бний

2) (блестящий, эффектный) краси́вий

1) (красящее вещество) фарба, краска. [Віконниці помальовані ясно-синьою фарбою (Н.-Лев.). Краски мені подарували (Комар.)]. -ка акварельная - акварельна (акварельова) фарба. -ка белая - біла фарба, білило, біль (р. білю). -ка декоративная - оздобна фарба. Естественная -ка - природна фарба. Жёлтая -ка - жовта фарба, жовтило, жовтка. Зелёная -ка - зелена фарба, зелінка. Искусственная -ка - штучна фарба. Керамическая -ка - машляк (-ку). Клеевая -ка - фарба клейова, кольфарба. Красная -ка - червона фарба, червінка, червоне красило. Малярная -ка - фарбарська (красильна) фарба. Масляная -ка - олійна фарба. Огнеупорная -ка - вогнетривала фарба. Типографская -ка - друкарська фарба. Растительная -ка - рослинна фарба. Сухая -ка - суха фарба. Скоровысыхающая -ка - скоросохла фарба. Синяя -ка - синя фарба, синило. Эмалевая -ка - емальова (склицювата) фарба. -ка для позолоты - золотило. -ка яичная - яєчна фарба, темпера. Писать, написать -ми - малювати, намалювати. -ми вырисовывать - вимальовувати, вималювати, (о мног.) повимальовувати. Расписывать, расписать -ми - обмальовувати, обмалювати, помалювати, (о мног.) пообмальовувати;

2) (цвет) барва, колір (-льору). [Де ти береш такі пишнії барви, кольори блискучі (Мирн.)]. Светлые, тёмные -ки - ясні, темні кольори;

3) (румянец) краска, рум'янець (-нця). [Краска сорому кинулася в обличчя Лаговському (Крим.)];

4) см. Крашение. Отдать платье в -ку - віддати вбрання красити (фарбувати).

* * *

1) фа́рба, кра́ска

2)

3)

4) ( румянец) рум'янець, -нця, кра́ска

5) ( действие) фарбува́ння, кра́шення, красі́ння

фарбування, красіння.

* * *