Коровай

см. Каравай.

βλ. каравай.

и Коровай

1) (цельный хлеб) хліб (-ба), хлібина, бухан (-на) (зап. бохан), буханець (-нця), (зап. боханець), буханка. -вай хлеба - хліб (хлібина), бухан хліба;

2) (свадебный хлеб) коровай (-ваю). [Через тиждень молодиці коровай місили на хуторі (Шевч.)]. Делать (загибать) -вай - коровай бгати. На чужой -вай рта не разевай - на чужий коровай очей не поривай (Приказка).

* * *

1) хліб, хліби́на, буха́н, -а, бухане́ць, -нця́, буха́нка

2) ( свадебный хлеб) этногр. корова́й

-ся робити, -ся; а отвлечённее - діяти, -ся, продіяти, -ся, чинити, -ся; виробляти, -ся. [Що він, старий, тепер діятиме за світі? (Грінч.). Мати дуже турбувалася: що таке продіється з її сином? (Крим.). Ой, боже, що чинити? Благословіть нас, мамо, коровай виробляти]. Делать плохое что-либо - коїти, витворяти. [Спусти їм, то таке закоють! (Котл.)]. Делать своё дело исправно - справляти, -ся, правити. [Ат собі чоловічок був; а проте - своє діло правив (Конис.)]. Делать усердно - робити щиро, припадати до роботи, пильнувати. Делать лениво - робити як не своїми. Делать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело - партачити, партол[р]ити, базграти, поганити, паскудити, (реже) капарити, кремсати, глемуздати. [Роби добре, не паскудь]. Изо всех сил делает - як не перерветься! Делать очень энергично (шутл.) - перцювати. Делать медленно, мешкотно - длубатися, марудитися, мацатися, момсатися, робити як мокре горить, як через пень колоду тягти. Делать легко, как бы играя - за играшки робити. [Та це вона за играшки зробить!]. Делать иначе - иначити, переиначувати, переинакшувати. Делать не спеша, с толком - покладаючи робити. Делать с оглядкой (шутл.) - позирати на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)]. Делать по своему - чинити свою волю, своїм робом (ладом) ходити, своїм богом робити (піти), узяти свою волю, робити по- вподобі. Делать кому приятное - догоджати, чинити кому втіху. Делать наперекор - насупереки йти з ким, бороздити кому, що. Делать по примеру - у слід іти. [У слід старої попаді йде (Конис.)]. Он может делать, что хочет - йому вільний світ (вільно) робити що хоче. Что будешь делать? - що маєш робити? Ничего не делать - байдики бити, лежня (лежники) справляти, посиденьки справляти, ханьки м'яти, бимбувати. [Бимбує, як жид у шабаш]. Решительно ничего не делает - і за холодну воду не береться (не візьметься), ані до холодної води, ні кує, ні меле. От нечего делать - знічев'я, від нічого робити. Делать кого чем - наставляти, настановити кого за [на] кого. [Настановлено його за соцького]. Делать, -ся, сделать, -ся - ставати, -ся, стати, -ся (о многих - постати). [Хто стається вівцею, того вовк з'їсть (Ном.). Ходім, сестро, лугами та постанем квітками (Чуб.)]. Делаться каким-л. - …ішати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурнішати - делаться глупым, гладшати - д. жирным, гіршати - д. хуже. Делающий, -щая всё по своему - своєумець, -мка. [Така вона своєумка, непокірлива (М. Вовч.)]. Делающий, -щая за раз несколько дел - семидільник, -ниця.

* * *

загнуть загинати, загнути, заломлювати, заломити, (скрючивать) закарлючувати, закарлючити. -бать тесто - бгати тісто (коровай и пр.). -гнуть цену - загнути, загилити, заломити ціну. Загнутый - загнений и загнутий. -тый клюв - закандзюблений, кульбастий дзюб (-ба).

* * *

несов.; сов. - загн`уть

1) загина́ти, загну́ти и мног. позагина́ти

2) ( свёртывать в сторону) заверта́ти, заверну́ти; загина́ти, загну́ти; ( поворачивать) поверта́ти, поверну́ти

1) (целый хлеб) хліб, хлібина, бухан, (зап.) бохон, (небольшая) хлібеня (-няти), хліб'я (-б'яти), буханець (-нця) (зап. бохонець), буханка, кулидка; срвн. Коровай. [Борошна тільки на раз, та й то хлібини на дві (Грінч.). Собака взяв з столу буханець хліба (Грінч.). Візьми з собою буханку хліба (Липовеч.)];

2) (ломоть хлеба) скиба, партика, шмат хліба.

* * *

чикрижити, кремсати, батувати, чимисувати що. [Навіщо так чикрижити? Треба- б до ладу порізати. Не батуй хліба такими великими скибками (Харківщ.). Бере дружко ніж- колодій й чимисує той коровай на шматочки (Полтавщ.)].

* * *

в прям. и перен. знач.) сухозлітка, сухозлотиця, сухозлотник (-ку), позлітка, призолота, шумиха. [Коровай золотять сухозлотицею (Чернігівщ.). Франсова рука, обдираючи блискучі шати, сухозлотник і фініфть із звичних наших ідолів, показує нам на наше серце (Ніков.). Здерти ту позлітку, що нею вони свої не зовсім чисті вчинки приоздобляли (Єфр.). Короваї бгали і шумиху зверху накладали (Макар.)].

* * *

1) сухозлітка, сухозлотиця, мішура; ( сусальное золото) шуми́ха

2) перен. мішура́; ( обманчивость) облу́дність, -ності

I. обноситься

I. 1) (о новой одежде или обуви) обношуватися, обноситися;

2) (совершенно износить платье) обношуватися, обноситися, доношуватися, доноситися до чого, обдиратися, обідратися, обдертися, обшарпуватися, обшарпатися, (о мног.) пообношуватися, пообдиратися. [Доносилась до того, що звязує рубець до рубця (Рудч.). Як старці пообшарпувалися, а справити одежу ні за що]. Обносились - (опис.) з одежі всі повилинювали.

II. Обнашивать и обносить, обнести и обнесть -

1) (носить кругом) обносити, обнести, (яства, вина) обносити, обнести що кому или кого чим. [Почали обносити коровай гостям. Він так щиро всіх обносить горілкою];

2) (миновать, обходить кого при угощении) проносити, пронести, минати, минути кого. [Не пронесе нікого і себе не забуває (Кв.). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають (Ном.)]. Его -несли жарким - його минули печенею;

3) что чем (огораживать, окружать) - обводити, обвести, обкладати, об(і)класти, обкидати, обкидати що чим; (камен. стеной) обмуровувати, обмурувати (муром), (о мног.) пообмуровувати; (оградою, плетнём) обгороджувати, обгородити, обтинити чим, упарканити, заділувати; (окопами) ошанцювати. [Хоч-би латами було обкидати леваду. Обмурував місто (город) муром]. -нести сад забором - обгородити сад. Город обнесен рвом - місто обведено ровом;

4) (оклеветать, очернить кого) клепати, оклепати, обплескати кого перед ким, облихословити кого, обносити, обнести, (гал.), виславити кого чим. См. Оклеветать, Очернить, Оговаривать;

5) (обобрать) обнести що, (о мног.) пообносити. [Горожу (ограду) кругом обнесено на топливо (Конис.). Дітиська усі садки пообносили] - см. Обирать;

6) безл. Небо обносит, обнесло - обкладає, обклало небо. Обнесённый - обнесений; пронесений, проминутий; обведений, обкладений, обмурований, обгороджений; оклепаний, обплесканий.

II. и Обноситься обнестись

1) (вокруг) обноситися, обнестися (круг, навкруги чого);

2) (при угощении) проносити, пронести, минати, минути кого. Досель и я не обнашивался в людях - досі й мене не минали в (на) людях;

3) обводитися, обвестися, обкладатися, об(і)кластися чим, (камен. стеной) обмуровуватися, обмуруватися, обмуруватися муром, (оградою, плетнём) обгородитися чим, (окопами) ошанцюватися чим. Небо -сится тучами - хмари небо облягають. Крыльцо -сётся ещё перилами - ґанок буде ще обведено поруччями.

* * *

несов.; сов. - обнос`иться

бот. Tanacetum vulgare L. пижмо, навротич, приворотень, наворотень, коровай.

* * *

положиться

1) кластися, покластися, бути покладеним. [На підбійку бавовна кладеться];

2) належати(ся). -лагается на каждого по одному фунту хлеба - кожному належиться по одному фунтові хліба. -лагается выдавать пищу - належить видавати харчі;

3) (предполагаться) матися. [Тут малося стежку прорізати];

4) (на кого, на что) звірятися, звіритися на кого, на що, кому, здаватися, здатися, спускатися, спуститися, покладатися, покластися, впевнятися, впевнитися на кого, на що, убезпечатися, убезпечитися на кого, чим, дуфати (духвати) на кого. [Звіритись не можна ні на кого (Грінч.). На посвідчення сучасників звірилися (Корол.). Мали пани на Україні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті (Макс.). Я тобі кажу: ти на мене здайся (Л. Укр.). Пішли тайгою, на ласку божу спустившись (Корол.). На своє певне право надію кладу (покладаюся). Не впевняйся, сизий орле, на лейстрових дуже (Куліш). Не вбезпечившись на козаків, гетьманове коронні поспіль з ними і німецьку піхоту в човни посадили (Куліш). Та й на дядька не дуже духвайте (Свид.)]. -гаться на чей-л. авторитет - здаватися, здатися на чий авторитет. -гаюсь на вас, на ваше слово - здаюся (звіряюся) на вас, на ваше слово. -гаюсь во всём на вас - у всьому на вас здаюся (спускаюся). На его слова нельзя -житься - на його слова не можна звіритися (спуститися, здатися). -гаться на свои силы - на свою силу покладатися, покластися;

5) -гаться согласно обычаю, закону - годитися. -гается (по обычаю) - годиться, заведено. [У гостях годиться поводитися чемно. На весілля заведено пекти коровай]. По закону -гается, чтобы - закон велить (наказує), щоб… Так поступать (делать) не -гается (законом) - так чинити (робити) не вільно, не дозволено (закон не велить); (обычаем) так чинити не годиться, не заведено;

6) (взаимно условиться) поєднатися, постановити, покласти. [Поєдналися, щоб завтра й роботу почати. Поклали більше не сваритися].

* * *

несов.; сов. - полож`иться

1) ( на кого-что) поклада́тися, покла́стися; ( доверяться) звіря́тися и зві́рюватися, зві́ритися, здава́тися, зда́тися, спуска́тися, спусти́тися, упевня́тися, упе́внитися, склада́тися, скла́стися

2) (несов.: причитаться) нале́жати

3) (несов.: приличествовать) годи́тися; ( следует) слід; ( надо) тре́ба; ( в обычае) заве́дено; ( надлежать) нале́жати

4) (несов.: усматриваться) убача́тися; ( считаться) уважа́тися

5) страд. (несов.) кла́стися, поклада́тися; уклада́тися

растягивать) п'ясти (пну, пнеш), напинати, розпинати, натягати, розтягати що. Пялить, Выпялить глаза - витріщати, витріщити очі, лупити, вилуплювати, вилупити очі, вирячувати, вирячити очі, витріщатися, витріщитися, визиратися, торопіти, глупіти на кого, на що; срв. Пучить, Выпучивать, Таращить глаза. [Заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі (Коцюб.). Лупить (теля) налякані очі (Коцюб.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Дитина на свічку глупіє (Черкащ.). Та чого ти на мене визираєшся, наче не пізнав?]. -лить рот - роззявляти рота. На чужой кусок не пяль роток - на чужий коровай очей не поривай. Пяленный - пнутий, напинаний, тягнений.

* * *

1) Achillea nobilis L. - деревій, кривавник, серпоріз;

2) Tanacetum vulgare L. - навротич, приворотень (р. -тня); коровай, наворотень (р. -тня); наворотиш.

1) зрівна, нарівно, порівну. [Зрівна, дружбоньку, зрівна, край коровай здрібна (Гол.)];

2) (ровновато) рівненько, гладенько.

-ница коровайник, -вайниця, ум. коровайничка. [Хорошії коровайниці хороший коровай бгають (делают) (Номис)].

красен (-сна, -сне), гарний, хорош; прочие оттенки см. Красивый. [Хорош коровай, та порепався (Номис)].

прлг. (устар.)

I. князький, княжецький, княженецький. [Вже й коровай спекли княжецький калач на столі (Основа, 1862)]. -ный князь - молодий князь. -ный стол - князький (княжецький) стіл.

II. Новобрачный, сщ. - молодий (-дого), (в свад. обряде) князь (-зя), (молодожён) новоженець (-нця), молодожон, молодан, (-на); срв. Молодожён. Новобрачная, сщ. - молода (-дої) (в свад. обряде) княгиня. Новобрачные, сщ. - молоді (-дих), молодята (-дят), молодожони (-нів), (в свад. обряде) князь і княгиня, князі (-зів). [На весіллі бринять чарочки, - хай здорові живуть молодята! (Л. Укр.)].