-
1 карб
-у1) зару́бка, насе́чка; спец. надсе́чка; ме́ткакла́сти ка́рби — де́лать зару́бки (насе́чки; надсе́чки)
2) (перен.: след от раны) рубе́ц, зару́бка -
2 карбід
-у; хим.карби́д -
3 карбіж
-бежу́би́рки -
4 карбід
-
5 карб
см. караб -
6 карбідка
карбідка, -і ж. разм.Карбидная лампа.Маркін адарваўся ад папер, разы два міргнуў - яго твар з густаватай шчэццю пры скупым святле карбідкі выглядаў амаль чорным. Быкаў. У думках не раз пасылала (Алеся) вітанне Андрэю свайму. Пры цьмянай карбідцы вязала зімой рукавічкі яму. Прыходзька.Беларуска-расейскі слоўнік безэквівалентнай лексікі > карбідка
-
7 карбідний
= карбі́довий; хим.карби́дный -
8 карбідовий
см. карбідний -
9 карбівка
-
10 карбівничий
-ого; сущ.лесни́к; диал. полесо́вщик -
11 карбідизація
-їкарбидиза́ция -
12 карбідка
-
13 carbas
carbās, ae m.карб, сев.-вост. ветер Vtr -
14 perma-carb
-
15 затинати
1) ударя́ть, уда́рить, ( гибким) хлеста́ть, хлестну́ть2)затина́ти карб — де́лать зару́бку, сде́лать зару́бку
3) ( с увлечением что-нибудь исполнять) зажа́ривать, зажа́рить; ( о пляске) отка́лывать, отколо́ть; (о музыке несоверш.) ная́ривать -
16 затяти
1) уда́рить, уда́рить, ( гибким) хлеста́ть, хлестну́ть2)затя́ти карб — де́лать зару́бку, сде́лать зару́бку
3) ( с увлечением что-нибудь исполнять) зажа́ривать, зажа́рить; ( о пляске) отка́лывать, отколо́ть; (о музыке несоверш.) ная́ривать -
17 perma-carb
Англо-русский словарь текстильной промышленности > perma-carb
-
18 carbide
Беларуска (лацінка)-рускі слоўнік і слоўнік беларускай кірыліцы > carbide
-
19 carbideca
кір. карбідкаБеларуска (лацінка)-рускі слоўнік і слоўнік беларускай кірыліцы > carbideca
-
20 carb(o)-
- 1
- 2
См. также в других словарях:
карб — карбон, карбюлятор – карбюратор. EdwART. Словарь автомобильного жаргона, 2009 … Автомобильный словарь
карб — Карб: зарубка, рубчик [51] … Толковый украинский словарь
карб — іменник чоловічого роду зарубка, рубець; палиця, на якій зроблені позначки для рахунку; слід, спогад минулого … Орфографічний словник української мови
карбід — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
карбіди — карбиды carbide, carbonide *Karbide сполуки вуглецю з металами й неметалами (напр., карбід заліза, карбід кальцію). Тверді речовини, нерозчинні без руйнування в жодному з розчинників. Застосовують у виробництві металокерамічних і вилитих твердих… … Гірничий енциклопедичний словник
карб — у, ч. 1) Виїмка, рівчак, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого небудь; зарубка, рубець. || Знак, позначка, тавро. 2) Палиця, на якій зроблено позначки для рахунку, для лічби; бирка (див. бирка II 1)). •• Ста/вити кому… … Український тлумачний словник
карбівка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
карбівничий — іменник чоловічого роду, істота лісник рідко … Орфографічний словник української мови
Карбівське — іменник середнього роду населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
карбівський — прикметник … Орфографічний словник української мови
карбідка — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови