Зобов

зобов'язування, сов. зобов'язання. [Їй надається право… вступати в зобов'язання]. -во письменное - зобов'язання на письмі, писане зобов'язання. -во долговое - зобов'язання боргове. -ва взаимные - зобов'язання взаємні, обопільні. Принять на себя -ва по отношению к кому - взяти на себе зобов'язання до кого. Исполнить свои -ва - виконати свої зобов'язання, додержати своїх зобов'язаннів. Давать -во, брать -во - см. Обязываться.

* * *

обязать обов'язувати, обов'язати, зобов'язувати, зобов'язати. Это ни к чему не обязывает - ні до чого це не обов'язує. Договор обязывает - умова зобов'язує. Вы меня много обяжете, исполнив мою просьбу - буду вам дуже вдячний, якщо задовольните моє прохання. Обязанный - обов'язаний, зобов'язаний. См. Обязан.

* * *

несов.; сов. - обяз`ать

обязаться зобов'язуватися, зобов'язатися, обов'язуватися, обов'язатися, брати, взяти на себе обов'язок. -ся письменно - законтрактуватися, підписатися. [Законтрактувався довозити будівельне дерево (Франко). Підписалися (турки) до Почаїва що-году дань давати].

* * *

несов.; сов. - обяз`аться

вменить в обязанность ставити, поставити що-неб. комусь за обов'язок. Вменять, вменить в вину - ставити, поставити за вину, привиняти, привинювати, (сов.) привинити кому що. Этой кражи ему не вменили - цієї крадіжки йому не привинено.

* * *

несов.; сов. - вмен`ить

короткотерміновий, короткостроковий, на короткий (малий) термін (реченець, строк). -ное обязательство - короткотермінове зобов'язання; зобов'язання на короткий термін. -ный кредит - короткотерміновий (короткостроковий) кредит. -ные курсы - недовгочасні (короткочасні) курси. -ный отпуск - відпустка недовгочасна (на короткий час).

* * *

см. Обязан, Обязывать.

* * *

1) зобов'я́заний; (должен) пови́нен, -ви́нна, -ви́нне

2) (в кратк. ф. - признателен, благодарен) пови́нен (має) дя́кувати, пови́нен (має) бу́ти вдя́чним, завдя́чений

3) в знач. сущ. ист. зобов'я́заний, -ого

1) обов'язковий, доконечний, невідмінний. [Маю обов'язкову роботу. Той звичай не був доконечний. Красу маю за невідмінний складовий елемент усякої парости в мистецтві (Єфр.)]. -ная одновременная дляг всех работа - шарварок (-рку). [Як уся громада рушить шарварком, то і недовго триватиме та праця (Л. Укр.)];

2) -ный человек - готовий, охочий до послуги кому, ладен до послуги кому. Обязательно -

1) обов'язково, доконче, доконечне, невідмінно. [Доконче мушу в три години там бути];

2) люб'язно. [Люб'язно пояснив мені все].

* * *

1) обов'язко́вий; ( непременный) неодмі́нний, доконе́чний, коне́чний

2) ( услужливый) послу́жливий; ( любезный) люб'я́зний

3) ( обязательственный) зобов'яза́льний

понудить понукати, (с)понукувати и спонукати, спонукати, примушувати, примусити, силувати, присилувати, призводити, призвести, приганяти, пригнати, наглити, кого до чого. Нужда его к этому -ла - убозтво його до цього призвело. -дить кого к выполнению обязательства - примусити кого виконати зобов'язання (до виконання зобов'язаннів). -дать кого к работе - приганяти кого до роботи. -дать кого к торопливости - наглити кого до поспіху. Понуждаемый - понукуваний, пертий. [Часто добувався до пустих хат, пертий голодом, і шарив на-потемки по кутах (Франко)]. Понуждённый - спонуканий, примушений, призведений. Понуждающий - спонук(ув)альний, понукувальний.

* * *

несов.; сов. - пон`удить

1) ( побуждать) спонука́ти и спону́кувати, спону́кати и спонукну́ти; ( принуждать) приму́шувати, приму́сити, си́лувати, приси́лувати, несов. прину́кувати, пону́кувати, принука́ти; ( торопить) підганя́ти и підго́нити, підігна́ти

2) ( лошадей) поганя́ти, погна́ти, підганя́ти, підігна́ти, несов. пону́кувати

незобов'язаний, вільний від зобов'язання (від зобов'язань), вільний від обов'язку (від обов'язків). -ные платить налог - незобов'язані платити податок. -ные присутствовать могут покинуть собрание - вільні від обов'язку бути присутніми можуть залишити збори.

борговий. [Боргове зобов'язання]. Долговое отделение - в'язниця для винуватців.

* * *

1) ( обязан) пови́нен, -нна, -нне, зобов'я́заний, пови́нний; (при высказывании предположения, с оттенком обязательности или вероятности) ма́ю; ( принуждён) му́шу

2) ( кому) ви́нен

1) (имеющий в виду особу, относ. к лицам, особам вообще) особовий. -ный состав - особовий склад (-ду). -ный вред - ушкодження особи. -ное задержание - заарештування особи. -ный наём - найми (-мів);

2) (необщий, частный) особистий, персональний, (собственный) власний, (индивидуальный) індивідуальний. [Дивився на Германа, як на свого особистого ворога (Франко). Особисті почування самого автора (Єфр.). Щирі патріоти забудуть про особисті сварки (М. Левиц.). Не слід оддаватися власному горю (Крим.)]. -ная выгода - особиста користь (-ти). -ная безопасность - а) безпечність особи; б) (собственная) особиста безпечність (-ности). -ный дворянин - особистий (персональний) дворянин. -ные дела - власні (особисті) справи (р. справ). Это мое -ное дело - це моя власна (особиста) справа. По своим -ным делам - у своїх власних (особистих) справах, за своїми -ними (-тими) справами. -ное достоинство - особиста гідність (достойність) (- ности). -ная жизнь - особисте (індивідуальне) життя. -ные интересы - особисті інтереси. - ный кредитор - особистий кредитор (-ра). -ная обида - особиста образа. -ные обстоятельства - особисті обставини (-вин). По -ным обстоятельствам - з особистих обставин. -ное обязательство - особисте зобов'язання. -ная ответственность - особиста (власна) відповідальність (-ности). Под свою -ную ответственность - на свою власну (особисту) відповідальність. -ные счёты - особисті рахунки (-ків). [Доводять особисті рахунки до найбільшої сили (Грінч.)];

3) грам. - особовий. -ный глагол - особове дієслово. - ное местоимение - особовий займенник (-ка).

* * *

1) (относящийся к личности, персональный) особи́стий, персона́льний

2) ( относящийся к лицам) особо́вий

3) грам. особо́вий

-ся см. II. Накладывать, -ся.

* * *

несов.; сов. - налож`ить

отлучиться

1) от чего (отторгаться отделяться) - відлучатися, відлучитися від чого, від кого, вилучатися, вилучитися з чого, з кого;

2) (удаляться, оставлять) відлучатися, відлучитися, відгоджатися, відгодитися, відбавлятися, відбавитися від чого, звідки (з хати), (на короткое время) відвихатися, відвихнутися, відвертатися, відвернутися, відскакувати, відскочити, (сов.) відхибнутися від чого, звідки. -читься на часок из дому - вискочити (відвихнутися) на годинку з дому, з хати. Он обязан подпиской не -чаться из города - він зобов'язався листовно не відбавлятися з міста.

* * *

несов.; сов. - отлуч`иться

1) вихо́дити, ви́йти ( уходить на время); ( уезжать) виїжджа́ти, ви́їхати; відлуча́тися, відлучи́тися

2) строит. (несов.) відлуча́тися

1) (действ.) підписування, підпис, оконч. підписання;

2) (обязательство на бумаге) підписка, обіцянка на письмі. Обязать -кою кого - зобов'язати кого на письмі. Обязаться -кою - підписатися, дати підпис на що. Об'явить ему о сем с -кой - оповістити йому про це під розписку;

3) (на издание) передплата, (устар.) пренумерата (на видання). [Передплата на журнал, на часопис]. По -ке - за передплатою. [Видання розійшлось за передплатою].

* * *

1) підпи́ска; підпи́сування

2) (на газету, журнал) передпла́та (чого, на що)

принять

1) что - приймати, прийняти, (зап.) приймити, (брать) брати, взяти, (получать) відбирати, відібрати, отримувати, отримати то. [Гроші на пошті приймають до другої години (М. Гр.). Подарунків не прийняв. Прийми мою мову немудру та щиру (Шевч.). Вони прийняли і зрозуміли, що я зійшов од тебе (Єванг.)]. Кто -нял почту? - хто прийняв, отримав пошту?;

2) кого - приймати, прийняти кого, (о мн.) поприймати; (приветствовать) вітати, привітати кого. [Нікого він до себе не приймав (Мирн.). Його на сім світі ніхто не прийма (Шевч.)]. Приймай мою вірную дружину за рідну дитину (Пісня). Журилися муж з жоною, що дітей не мали; далі взяли та й під старість сироту прийняли (Рудан.). Ой ти тихий Дунай, моїх діток поприймай (Пісня). Президент прийняв послів, делегатів. Добре, коли Господь прийняв: перестала жити, та й терпіти перестала (М. Вовч.). Його й земля не приймає. І ти вітаєш його в свойому домі? (Мова)]. -мать, -нять гостей (с угощением) - вітати, при[по]вітати, приймати, прийняти, гостити, при[по]гостити, шанувати, по[при]шанувати кого (гостей) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбувати, відбути кого (гостей). [Раз багаті хазяї цигана приймали і тут йому на біду щільник меду дали (Руд.). Чим-же він буде гостей гостити? (Грінч.)]. -нять как гостя - прийняти як гостя, пригостити кого. У меня нет времени -мать (угощать) этих гостей - мені ніколи з цими гостями гоститися. -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. - приймати, прийняти прохання, скаргу, заяву и т. п. -ть работу, заказы - приймати, брати роботу, замовлення. [В одній світлиці шили та приймали роботу (Кониськ.)]. -нять дела, товар, дрова - прийняти справи від кого, крам, дрова. [Привозили дрова і треба було приймати (Коцюб.)]. -ть лекарство (вообще) - заживати, зажити ліків; (пить) пити, випити; (глотать) ковтати, ковтнути ліки. -нять кого по делу - прийняти кого у справі. Доктор -ет от -трёх до шести - лікар приймає від третьої години до шостої. Он -нял меня холодно - він прийняв мене непривітно. -ть во внимание - брати (взяти) кого, що до уваги, на увагу, під розвагу, на думку, з[у]важати, з[у]важити на кого, на що; срв. Внимание. -ть в соображение, в расчёт - брати (взяти) до уваги (на увагу), до рахуби що, оглядатися и оглядуватися на кого, на що; срв. Соображение, Расчёт. -ть к сведению - брати (взяти) до відома, брати (взяти) на замітку що; срв. Сведение. -ть в хорошую, дурную сторону - за добре, за зле (лихе) брати, взяти що. -ть на свой счёт - а) (расходы) брати (взяти) на себе, брати (взяти) кошти на себе, брати (взяти) на свій кошт; б) (отнести к себе) брати (взяти) на свій карб, прикладати, прикласти до себе, приймати, прийняти на себе. [Моя байка ні бійка, ні лайка: нехай ніхто на себе не приймає (Боров.)]. -ть план, проект - ухвалювати, ухвалити план, проєкт (и проєкта). -нять закон, резолюцию - ухвалити закон, резолюцію. -ть известное решение, решение что сделать - ухвалювати, ухвалити певну постанову (см. Решение), ухвалювати, ухвалити, урадити, покласти що зробити. -ть намерение - брати, взяти намір; (намериваться) намірятися, наміритися (що зробити). -мать меры - уживати (ужити) заходів, робити заходи що-до кого, що-до чого, проти кого, проти чого. -мать соответствующие меры - уживати належних заходів. -ть меры предупреждения - уживати, ужити запобіжних заходів; (предупреждать) запобігати, запобігти чому. -ть чью-л сторону - ставати, стати на чий бік, тягти, потягти за кого, тягти, потягти за ким (и за кого), руч, руку тягти, потягти на ким и за кого. -мать под своё покровительство - брати (взяти) під свою опіку, під свою руку кого. -нять что (труд) на себя - взяти що (працю) на себе. [Увесь клопіт він узяв на себе (М. Грінч.)]. -ть на себя обязательство - взяти на себе зобов'язання. -нять вину на себя - взяти на себе провину, перейняти на себе вину (провину), на себе сказати. [Параска на себе сказала і батько не лаяв (Грінч.)]. -нять смерть, муки - прийняти смерть, муки за кого, за що. -ть к сердцу что - брати, взяти до серця що. -мать к сердцу чью участь (заботиться о ком) - журитися ким. -ть участие в чём-л. - брати, взяти участь у чому. [Вся вона (природа) бере участь у подіях і переживаннях людських (Єфр.)]. - ть в шутку - брати, взяти що за жарт. -ть в серьёз - брати, взяти що за правду. -нять как должное - прийняти як належне. -ть на службу - приймати, прийняти кого на службу (посаду). -нять место (должность), команду - об(ій)няти посаду, уряд, команду, стати на посаду, заступити посаду. -нять в школу, на курсы - прийняти до школи, на курси, записати до школи, на курси кого. -нять в союз, в партию - прийняти до спілки, до партії и у спілку, у партію кого. -нять кого в своё общество - прийняти кого до свого гурту (товариства). -нять кого в товарищество (в компанию) - прийняти кого у товариство (у спілку), до товариства (до спілки). -нять предложение - прийняти, (одобрить) ухвалити пропозицію. - мите уверение в чём - прийміть у[за]певнення, будьте певні що-до… -нять на квартиру кого - у сусіди пустити кого, прийняти в комірне кого. -ть у родильницы - брати, взяти дитину у кого, бабувати, бабити в кого. [Баба Оксана у мене усіх дітей брала (Черніг.). Бабувала у його жінки (Рудч.)]. -нять крещение, причастие - хрест (святий) прийняти (на себе), хре[и]ститися, запричаститися. -нять веру, православие - уступити у віру, у православну віру. -нять учение, закон (последовать им) - понимати, поняти науку, закон від кого. [А люди приходили молитися до його, вони од його поняли закон (Кримськ.)]. Душа не -мает (противно) - душа не приймає чого, з душі верне. [Їв-би очима, так душа не приймає (Чуб.)];

3) (брать во внимание) что - зважати, зважити, уважати, уважити на що. [Зважаючи на те, що національний нелад у Австрії спиняє усякий політичний поступ… (Грінч.). Ти знатимеш, яка у мене думка, уваживши, що тут мене спіткало (Куліш)]. Добрые советы -май - на добрі поради зважай, добрі поради приймай;

4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) - набирати, набрати, прибирати, прибрати чого (певних форм, вигляду, значення і т. п.). [Криза певних і виразних форм ще не прибрала (Н. Рада). Він раптом набирає гоноровитого вигляду (Крим.). Він не сподівався, що розмова набере такого характеру (Крим.). Дим розвіється, і речі знов приберуть справжніх натуральних форм (Єфр.)]. -нять серьёзный вид (о человеке) - споважніти. Дело, разговор -мает, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот - справа, розмова повертає, повернула на инше, на добре, на лихе. -ть направление, течение - набирати напрямку, течії;

5) -ть кого, что, за кого, за что - вважати, вважити кого, що за кого, за що, брати, взяти кого, що за кого, за що, приймати, прийняти що за що. [Мене часто вважають за мого брата. Вигадку вважив за правду (Яворн.). Кум був у жупані, так він і взяв його за пана (Кониськ.). Я хтів вивідати в баби, за кого вона нас бере (Кониськ.). За зневагу старий боярин візьме, як не вийдеш (Л. Укр.). Захарові слова він узяв за посміх із себе (Кримськ.). І стільки розуму в себе в голівці мала, що за живу тарань солоної не брала (Куліш). Як не прийме біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато (Ном.)]. -нять за иностранца - взяти кого за чужоземця. -ть за правило - брати, взяти за правило; срв. Поставлять правилом. -мать за основание - брати як основу (як підвалину), класти основою. [Провідною думкою своїх нарисів кладу принцип громадського слугування письменства народові (Єфр.)];

6) (убирать) приймати, прийняти, при[за]бирати, при[за]брати, (многое) поприймати, попри[поза]бирати що; срв. Убирать, Взять. [Прийми звідси стілець (и стільця). Хліб лежить, - от я зараз поприймаю (Грінч. I). Забери книгу з столу]. -мать что с дороги - приймати що з дороги. Принимаемый - прийманий. Принятый и принятой - прийнятий; привітаний; пригощений; (о лекарстве) зажитий; узятий (до уваги, на себе); ухвалений (закон, проєкт), ужитий; з[у]важений; уважений за кого, за що; прийнятий, при[за]браний звідки. -няты решительные меры - ужито рішучих заходів проти кого, проти чого.

* * *

несов.; сов. - прин`ять

1) прийма́ти, прийня́ти и диал. приня́ти и прийми́ти

2) ( брать) бра́ти, взя́ти

3) ( встречать) зустріча́ти, зустрі́ти и зустрі́нути

4) (закон, проект) ухва́лювати, ухвали́ти, прийма́ти, прийня́ти

5) (что - получать форму, название) набира́ти, набра́ти (чого), прибира́ти, прибра́ти; ( приобретать) набува́ти, набу́ти (чого)

6) (присваивать себе, брать на себя) перейма́ти на се́бе, перейня́ти на се́бе, прийма́ти на се́бе, прийня́ти на се́бе

7) ( считать) вважа́ти (несов.), прийма́ти, прийня́ти; ( признавать) визнава́ти, ви́знати; ( воспринимать) сприйма́ти, сприйня́ти; ( предполагать) припуска́ти, припусти́ти

8) (убирать, уносить) забира́ти, забра́ти

9) ( впитывать) вбира́ти, увібра́ти; \принимать

прост., неодобр.

lit. have come through fire, water, and copper pipes; cf. have been (go) through fire and water (flood) < and hell upon earth>; have been through the mill; have been through very hell