Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

Жалю

  • 1 жалю

    • bodám
    • píchám
    • štípu
    • pálím

    Русско-чешский словарь > жалю

  • 2 жалость

    сострадание сожаление к кому, чему) жаль (р. -лю, м. р.) до кого, до чого, для кого, для чого, про кого (о ком), жалощі (р. -щів), (редко) жалість (р. -лости). [Жаль сповняв її серце = ж. наполняла её сердце. І відчув він невимовний жаль до бідолашної дівчини (Крим.). Для мене в твоєму серці нема жалю! Глянь на мене привітніше, ну з жалощів одних (Тоб.)]. Без -сти - без жалю, без жалощів. Жалость охватывает кого - жаль бере (пориває) кого. Ж. охватила кого - жаль узяв (обняв) кого. Возбудить -лость в ком - викликати жаль у кому. Какая жалость - який жаль, як жаль (жалко), яка шкода! Из -лости к кому - з жалю, з жалощів до кого; жаліючи, шкодуючи кого.
    * * *
    жаль, -лю и -лю́, жа́лість, -лості, жа́лощі, -щів

    какая \жалость ть! — яки́й жаль!, яка́ шко́да!

    Русско-украинский словарь > жалость

  • 3 сожаление

    1) жаль, род. п. жа́лю и жалю́

    без \сожаление ния — без жалю́

    из \сожаление ния к кому́ — з жалю́ до ко́го, жалі́ючи кого́

    к [вели́кому, глубо́кому] \сожаление нию — на превели́кий жаль

    2) ( сочувствие) співчуття́; (жалость, сострадание) жалкува́ння, жа́лощі, -щів, жа́лування, жалі́ння

    Русско-украинский словарь > сожаление

  • 4 горе

    I. 1) (сущ.) горе, (ум. горенько, горечко), лихо, біда. См. ещё Печаль, Тоска, Бедствие, Несчастье. Горе не свой брат - журба не матінка. Предаваться горю - в тугу вдаватися. Жгучее горе - пекуча журба, живий жаль, пекучий жаль. Горе охватывает - жаль (журба) бере, обнімає, обгортає. С горя - з жалю, з журби, з горя. Причинять (причинить) горе кому-л. - завдавати, робити, чинити (сов. завдати, наробити, начинити) кому жалю, туги, (диал.) загорчити, завгорити кому. Не оберёшься горя (хлопот) - не збудешся халепи. Жить с горем пополам - жити лиха прикупивши. Горе горькое - лихо тяжке, горе-скрута, горювання-бідування. Себе на горе - на лихо собі, собі на безголов'я, собі на горе. И горя мало ему о том, и горюшка мало - байдуже (байдужки, байдужечки) йому про те, за те, а він на те байдуже, йому дарма, мале йому горе, йому ні гадки, він ні гадки про те, за те, і гадки не має, думки-гадоньки не має, був-би й горе (лихо) покотив. Мыкать горе, терпеть горе - горе терпіти, поневірятися, горювання приймати, бідувати. Изведать, претерпеть горе - набратися горя, лиха, перегорювати. Испытать много горя - зазнати багато лиха, випити ківш лиха, випити повну, чималу, скоштувати гіркої, спити гіркої. [Наталя вип'є чималу та ще й повну від такої свекрухи (Мирн.)]. Помочь, пособить горю - запобігти лихові, зарадити лихові. Постигло горе кого-л. - упало горе на кого, спобігло горе кого, спіткало лихо кого. Приключилось горе - сколотилося лихо, склалося лихо, спобігло лихо. Стряхнуть с себя горе - ударити лихом об землю, покотити горе. [Вдармо-ж об землю лихом-журбою, щоб стало всім веселіше]. С горем пополам раздобыть (заработать) что- л. - розгорити що, розгорювати що, розгорюватися на що, загорювати що. [Розгорювавсь на десять рублів (Мирн.). Загорюй снажно, та їж смачно]. С горем добытый (тяжело заработанный) - загорьований. Не знающий горя - безнапасний, безжурний. Не зная горя - безнапасно, безжурно. Горе-профессор, горе-ученый и т. д. - біда, а не професор, біда, а не вчений, кепський з нього професор, учений і т. ин. Горе-музыкант - цигикач. Горе- мастер - попсуй-майстер. Горе-богатырь - ґанджа-андибер (в думе, с турецк.);
    2) горе, межд. - ой, леле! лелечко! О, горюшко - ой, лишко, лишенько, лишечко, горенько, горечко, недоленька тяжка, лишко тяжке, падку мій, смутку мій, ой, мій упадоньку!
    II. ц.-слав. горѣ) угору, до неба, догори, (гал.) горі; угорі, високо.
    * * *
    I сущ.
    го́ре; (зло, несчастье) ли́хо; ( беда) біда́; безголі́в'я, безголо́в'я; приту́га; и

    го́ря ма́ло кому́ — і го́ря ма́ло кому́, ба́йдуже кому́, і горенько покоти́в хто

    помо́чь (пособи́ть) го́рю — зара́дити го́рю (ли́ху)

    II нареч.
    догори́, уго́ру

    Русско-украинский словарь > горе

  • 5 жалкий

    1) (растрогивающий) жалісний, жалібний, жалісливий, сердечний, зворушливий [Плаче жалісна мати. Жалібна пісня. Жалісливі слова. Несповита заплакана сердечна дитина (Шевч.)]; (вызыв-щий сострад. внешн. своим видом или внутрен. слабостью: плохой, плохенький) нужденний, злиденний, мізерний, жалю го[і]дний, благий. [Вигляд в його був нужденний: обличчя змарніло, очі позападали (М. Лев.). Нужденна хата. Злиденне становище (жалкое положение). Ох, мізерні жарти! Така мізерна дитина. Мізерне світло. На ньому блага одежина. Жалю годний професор];
    2) (несчастный, беззащитный) бідолашний, нещасний, бідний. [Вовк задавив біделашну овечку];
    3) (ничтожный, презренный, пустой) нікчемний, убогий, хирний, хирющий. [Нікчемна людина. Що ті Римляни убогі! (Шевч.). Їхнє хирне діло (Єфр.). Мовчи, хирюща дівчино!].
    * * *
    1) (вызывающий жалость, достойный сострадания) жалюгі́дний; ( страдальческий) жа́лібний и жалі́бний, жа́лісний; ( беспомощный) безпора́дний
    2) (невзрачный, неказистый, убогий) жалюгі́дний, злиде́нний, нужде́нний, убо́гий, ми́ршавий; ( ничтожно малый) мізе́рний; ( ничтожный) нікче́мний
    3) (выражающий скорбь, тоску, страдание), диал. жа́лібни́й, жа́лісний

    Русско-украинский словарь > жалкий

  • 6 огорчать

    огорчить кого завгорювати, завгорити кому, загорчати, загорчити кому, смутити, засмучувати, засмутити кого, жалю, туги кому завдавати, завдати, прикрості чинити кому. Чем он её -чил? - чим він їй завгорив (загорчив)? Меня очень -чают эти ссоры - мене дуже болять оці сварки, великого жалю завдають мені оці сварки. Огорчённый - засмучений, зажурений, вражений.
    * * *
    несов.; сов. - огорч`ить
    засму́чувати и смути́ти, засмути́ти и позасму́чувати и посмути́ти, завдава́ти бо́лю (жа́лю́, при́крості), завда́ти бо́лю (жа́лю́, при́крості), при́кро вража́ти, при́кро вра́зити

    Русско-украинский словарь > огорчать

  • 7 Кручинить

    (кого) журити кого, завдавати жалю кому, крушити кого; срвн. Печалить. [Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю (Пісня). Журба сушить, журба крушить козаченька молодого (Пісня)].

    Русско-украинский словарь > Кручинить

  • 8 Наделывать

    наделать
    1) что - см. Надделывать;
    2) чего - а) (изделий) нароблювати и наробляти, наробити, (о мног.) понароблювати, понаробляти чого, (неумело, без толку, сов.) напартачити, набазграти, напорати, (пров.) награмузляти чого. [Ляльок наробили (Богодух.). Понароблював вил та грабель і повіз продавати (Канівщ.). Чого оце ти тут награмузляв? (Липовеч.)]; б) чего, что (о поступках) - нароблювати и наробляти, наробити, начинити, (натворять) натворювати, натворити чого, що, накоювати, накоїти, наброїти чого, нашкодити, (о мног.) понароблювати, понаробляти, понатворювати, понакоювати чого. [Доню моя, що ти наробила? (Шевч.). Дурниць чимало наробила (Київ). Не малого колоту ся новина по всіх селах і городах начинила (Куліш). Багацько погани накоїв (Крим.). Тепер- же на мене звертає, сама наброївши біди (Котл.). Багато за свій вік нашкодив (Канівщ.)]. -лать себе беды - напитати (наробити) собі лиха (біди). -лать зла кому - наробити зла (лиха) кому, (пров.) зазлостити кому. [Почне каламутити в громаді, може лиха наробити (Грінч.). Він так зазлостив громаді, що вона йому нічого не зробить, чого-б він хотів (Черкащ.)]. -лать печали кому - жалю (суму) завдати (наробити) кому. [Та жалю наробила, та серце засмутила (Грінч. III)]. -лать хлопот - завдати клопоту (турбот(и)). [Я вашій щирості турботи завдала (Самійл.)]. -дать шуму (крику), тревоги - наробити галасу (ґвалту), нагаласувати, наґвалтувати, збити бучу, (образно) шелесту великого наробити.

    Русско-украинский словарь > Наделывать

  • 9 жалкий

    бездапаможны; жаласны; нікчэмны
    * * *

    жалок тот, в ком совесть нечиста — варты жалю той, у каго нячыстае сумленне

    2) (ничтожный, убогий) мізэрны, убогі
    (с оттенком презрения) нікчэмны, няшчасны

    Русско-белорусский словарь > жалкий

  • 10 сострадание

    жаль; спагада; спагадлівасць; спагадлівасьць; спараджэнне; спараджэньне; спогад
    * * *
    ср. спачуванне, -ння ср., спагада, -ды жен., жаль, род. жалю муж.

    возбудить в ком-либо сострадание — выклікаць у каго-небудзь спачуванне (жаль), абудзіць у кім-небудзь жаль

    Русско-белорусский словарь > сострадание

  • 11 золоуловитель

    το σύστημα κατακράτησης της τέφρας
    η παγίδα της τέφρας

    Русско-греческий словарь научных и технических терминов > золоуловитель

  • 12 бездушный

    1) бездушний, мертводушний, нечулий;
    2) неживий, мертвий, бездушний [Бездушне тіло];
    3) немилосердний, лютий, нежалісливий. Бездушно - бездушно, немилосердно, без жалю.
    * * *
    1) безду́шний; ( мёртвый) ме́ртвий, неживи́й
    2) ( лишённый чуткости) безду́шний, нечу́лий; ( бессердечный) безсерде́чний; ( безжалостный) безжа́лісний, безжа́льний, немилосе́рдний, немилосе́рдий, лю́тий
    3) ( холодный) безду́шний, холодний

    Русско-украинский словарь > бездушный

  • 13 безжалостно

    нареч.
    безжа́лісно, безжа́льно, без жалю́ и без жа́лю, немилосердно, немилосе́рдо; ( жестоко) лю́то

    Русско-украинский словарь > безжалостно

  • 14 безжалостный

    нежалісливий, немилосердний, безжальний, немилостивий, живоїд. -но - немилосердно, немилостиво, без жалю.
    * * *
    безжа́лісний, безжа́льний, немилосе́рдний, немилосе́рдий; ( жестокий) лю́тий

    Русско-украинский словарь > безжалостный

  • 15 выпивать

    выпить
    1) випивати, випити; (с жадностью) видудлювати, видудлити, вижлу[о]ктати, спивати, спити (іспити). [Запале насіння, коріння пускає і силу чужую без жалю спиває]; (часть) надпивати, надпити;
    2) (о хмельном) випивати, випити, чаркати, чаркуватися, чарчину вкинути, хилити, вихиляти, хильнути, вихилити, кубрячити, торкати, торкнути, клюкати, смикати, смикнути, хлебеснути, укутати; (сразу, очень быстро) черкнути, дмухнути, видмухнути, хильцем ковтнути. Выпивать много (шутливо) - палю забивати. Выпить следует - по чарці треба. Выпить по случаю чего - покропити що, запити могоричі. Выпить в заключение - на потуху; (на дорогу) випити на коні, гладити дорогу; (за чьё здоровье, счастье) пити до кого, перепивати кого. Выпить лишнее - перебрати через край, добре перехилити. Есть постоянные случаи выпить - (шутл.) нашим усе чарчина ворочається. Любить выпить - (шутл.) не проливати, частенько до скляного бога прикладатися;
    3) выпивать (иметь привычку) - запиватися, у горілку вкидатися, заживати чарку, не розминатися з чаркою, закидати, хилити чарку, куликати. Быть выпивши - бути на підпитку, на підпитках, бути підпилим, підпитим, під чаркою, підчарченим, підп'яним; у голові було, у голові джмелі гули.
    * * *
    несов.; сов. - в`ыпить
    1) випива́ти, ви́пити и мног. повипива́ти
    2) (несов.: иметь склонность к спиртным напиткам) випива́ти; чаркува́ти

    Русско-украинский словарь > выпивать

  • 16 выплакивать

    выплакать
    1) виплакувати, виплакати, проплакати, сплакати, виливати (вилити) сльозами. [Виплакала карі очі. Висохну од жалю і проплачу очі. Сплакала очі];
    2) (добыть плачем) виплакати. [Виплакала в матери, щоб не віддавала за нелюба]. Выплаканный - виплаканий.
    * * *
    несов.; сов. - в`ыплакать
    випла́кувати, ви́плакати

    Русско-украинский словарь > выплакивать

  • 17 доставлять

    доставить
    1) привозити, привезти, довозити, довезти, приставляти, приставити, пристановити; спроваджувати (провадити), спровадити (гал.). [Законтрактувався довозити будівельне дерево до військового депо (Франко). Вони дрова продають дешево, та не приставляють. Ми вас у город пристановимо поцінно. Аж з Рейну і з Угорщини бочками провадили рейнське і всякі налитки (Стор.)];
    2) (поставлять) постачати, постачити, достачати, достачити, вистачати, вистачити, достарчати, достарчити; (угощение) поставлятися, поставитися. -ть вдоволь - настачати, -ся, настачити, -ся. [Галичина постачала культурних робітників на всю Україну (Н.-Лев.). На всіх і страви не настачиш. За се їм харч злиденну вистачають (Куліш). Хоч застався, а постався! (Ном.). Прядива на верівки не настачилися];
    3) (причинить) завдавати, завдати, спричиняти, спричинити чого кому. [Великого клопоту завдав мені син. Слаба дитина багато ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. Доставить неприятность, огорчение - завдати прикрости, завдати жалю. Доставлять утешение, радость кому - тішити, потішити кого, завдати втіхи кому. [Потішила ти мене, донечко, онуком].
    * * *
    несов.; сов. - дост`авить
    1) ( препровождать к месту назначения) доставля́ти, доста́вити, приставля́ти, приста́вити и мног. поприставля́ти (кого-що); достача́ти, доста́чити; диал. достарча́ти, доста́рчити (що, чого); доправля́ти, допра́вити (кого-що)
    2) (давать, предоставлять) дава́ти, да́ти (що), надава́ти, нада́ти (що, чого)
    3) (причинять, вызывать) завдава́ти, завда́ти (чого́)

    Русско-украинский словарь > доставлять

  • 18 жалеть

    1) (сожалеть кого-чего и о ком-чём) жалувати кого-чого, за ким, за чим, жаліти кого-чого, жалкувати, шкодувати кого-чого, за ким, за чим [Тато нас не жалує. Жалує за мною. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. Не вовка, а овець тут треба жалкувати. Усі його шкодують. Тепер шкодувала, що так зробила (Грінч.)], бідувати за ким. [Всі люди за їм бідують, що хороший був чоловік (Переясл. п.)];
    2) (беречь, щадить, скупиться) жалувати и проч. що, чого, кого, шанувати. [Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Грошей не жалувала. Хоче купити, а гроші (грошей) шкодує. За роботою не шанував Грінченко свого здоров'я (Єфр.)]. Не жалея - не жалкуючи, не жаліючи, без жалю, без ощадку. [Проливали вони свою гарячу кров без ощадку (Кул.)].
    * * *
    1) ( испытывать жалость) жалі́ти, жа́лувати, -лую, -луєш
    2) (о ком-чём, чего - печалиться, сокрушаться) жалкува́ти, -ку́ю, -ку́єш (за ким-чим, про що), шкодува́ти, -ду́ю, -ду́єш (за ким-чим), жа́лувати (за ким-чим, про що, чого́)
    3) ( скупиться) шкодува́ти, жалкува́ти, жалі́ти, жалува́ти; (щадить, беречь) шанува́ти, -ну́ю, -ну́єш, берегти́, -режу́, -ш
    4) ( любить) диал. жа́лувати

    Русско-украинский словарь > жалеть

  • 19 жалеющий

    прич.
    яки́й (що) жалі́є; сповнений жалю́; прил. жа́лісливий, жа́лісний, співчутли́вий

    Русско-украинский словарь > жалеющий

  • 20 замолчать

    1) см. Замалчивать (что), Умалчивать (о чём);
    2) (умолкнуть) замовкнути и замовкти, змовкнути, умовкнути, заніміти, замкнути уста (рота), (утихнуть) з(а)нишкнути, затихнути, ущухнути, (шутл.) укуситися за язик, (грубо) стулити губу (писок), заткнути каглу (писок). -лчи - цить! (грубо) замкни (стули) губу и т. д. -чишь ли ты? - чи ти замовкнеш? (грубо) чи тобі заціпить? Заставлять заставить -чать кого - замикати, замкнути кому уста, (грубо) губу, (окриками) зацитькувати, зацитькати кого. [Якби вона знала, що я приїхала до неї з жалю над її долею нещасливою, то се замкнуло-б їй уста (Г. Барв.)].
    * * *

    Русско-украинский словарь > замолчать

Страницы

См. также в других словарях:

  • Жалю — Эдмон (Edmond Jaloux, 1878 ) современный французский писатель, известен гл. обр. как лит ый критик и постоянный сотрудник «Nouvelles Litteraires», где помещает еженедельно обзоры текущей лит ры («L’Esprit des Livres»). Начал свою деятельность как …   Литературная энциклопедия

  • без жалю — прислівник незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

  • жалити — жалю/, жа/лиш, недок., перех. і без додатка. Викликати відчуття жару, свербежу, колючи чим небудь отруйним. || Колоти, ранити, впиваючись жалом …   Український тлумачний словник

  • зажалити — жалю/, жа/лиш, док., перех. Жалячи, довести до тяжкого стану або загибелі …   Український тлумачний словник

  • жалючий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • жля — олицетворение скорби (1): О! далече заиде соколъ, птиць бья, къ морю. А Игорева храбраго плъку не крѣсити. За нимъ кликну Карна, и Жля поскочи по Рускои земли, смагу людемъ мычючи въ пламянѣ розѣ. Жены Рускія въсплакашась, аркучи: „Уже намъ… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • Коверзнев, Константин Леонидович — Константин Леонидович Коверзнев укр. Коверзнєв Костянтин Леонідович Дата рождения: 10 января 1975(1975 01 10) (37 лет) Место рождения: Киев …   Википедия

  • каяття — я/, с. 1) Почуття жалю з приводу зробленого вчинку. 2) Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини. 3) церк. Зізнання у своїх гріхах; сповідь …   Український тлумачний словник

  • жалібний — (про слова, голос, погляд тощо який виражає почуття жалю, сповнений жалю), жалісний, жалісливий, журливий, тужливий, тужний, слізний, плачний …   Словник синонімів української мови

  • кут — род. п. а угол, тупик , укр., блр. кут, цслав. кѫтъ, болг. кът, сербохорв. ку̑т, род. кута, словен. kǫt, чеш. kout, слвц. kut, польск. kąt, род. п. kąta, в. луж., н. луж. kut. Отсюда кутень, род. п. тня клык , укр. кутний зуб. Родственно греч …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • ЖАЛИТЬ — ЖАЛИТЬ, жалю, жалишь, несовер. (к ужалить), кого что. 1. Ранить жалом. Пчелы больно жалят. || Кусать (неточно о змее, слепне, оводе; см. жало). 2. перен. Колоть, обжигать (обл.). Крапива больно жалит. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935… …   Толковый словарь Ушакова

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»