Доман

ви(й)няток (-тку), виїмок (-їмку), (процесс) виключення, вилучення, вийняття. [Поки людині вірю, то вірю в усьом без винятку (Грінч.). Основним мотивом усіх історичних праць Антоновича (за деякими лише виїмками) єсть протиставлення двох чинників (Доман.). Вилучення з селянських громад поодиноких осіб - явище вже дуже давнє (Доман.)]. Без -ния - без винятку, без виїмку. Всё без -ния - всі без винятку, геть усі, всі огулом. Всё без -ния - все без винятку, все загалом, геть усе. За -нием кого, чего - з винятком, за виїмком кого, чого, вийнявши що; поминувши, виключивши кого, що. За -нием (отчислением) такой-то суммы - вирахувавши (відвернувши) таку-от суму. За небольшими -ниями - за невеличкими винятками, за малим не все (вся, всі). [В Норвегії за малим не вся земля в руках дрібних або середніх власників (Доман.)]. За -нием этого - поминувши це; по-за цим. [Та по-за цими хибами оповідання се гарне (Грінч.)]. Как -ние - як виняток, як (за) виїмок, винятково, виїмково. Представлять, составлять -ние - являти (собою), давати виняток, бути за виняток. -ние целого числа (из дроби), мат. - вилучення цілого числа (з дробу).

* * *

1) ( действие) ви́ключення, (неоконч.) виключа́ння; ви́ведення, (неоконч.) виво́дження; ви́лучення, (неоконч.) вилуча́ння

2) (уклонение от нормы, отступление от правила) ви́няток, -тку, ви́йняток, -тку

догляд, нагляд (-ду) за (над) ким, за (над) чим и (реже) кого, чого, дозір (-зору) за ким, за чим и (реже) кого, чого; доглядання кого, чого и за ким, за чим, наглядання, назирання за (над) ким, за (над) чим и кого, чого, пильнування кого и за ким, чого. [Догляд за виконанням законів (Наш). Поза межами цензурного догляду (Рада)]. Без -ра - без догляду (нагляду), (о скоте и перен.) самопас. [Щоб діти самі без догляду не пустували (Крим.). Коні ходять самопас (Поділля). Такої циганської голоти не можна пускати самопас (Франко)]. Под -ром - під доглядом (під наглядом, під дозором, під оком). [Чи не той, часом, се Гавриленко, що був під доглядом? (Коцюб.). Щоб усі урядовці були під наглядом рад (Доман.). Під суворим дозором свекрухи (Ор. Лев.). Худоба під пильним (тщательным) дозором (Мова). Купа дітей під оком няньок (Франко)]. Быть под -ром полиции - бути під поліційним доглядом (наглядом). Под -зор - під догляд (нагляд, дозір), на догляд. [Кидаю Настусю на твій догляд (Н.-Лев.)]. Отдать под -зор - віддати під догляд (нагляд, дозір). [Антоновича віддано під догляд поліції (Доман.). Оддавати під поліційний нагляд (Крим.). Віддаю юстицію під дозір в поліцію (Франко)]. Иметь -зор над (за) кем, чем - мати догляд (нагляд) за (над) ким, за (над) чим, доглядати кого, чого (що) и за ким, за чим, пильнувати кого и за ким, чого. [Мати нагляд над бібліотекою (Київ)]. Прокурорский -зор - прокурорський догляд (нагляд). Технический -зор - технічний нагляд.

* * *

кӯтоҳдоман; короткополая шинель шинели кӯтоҳдоман

бари доман

бӯй

доман, бар канор

возбудить

1) збуджувати, будити кого, збудити. См. Пробуждать;

2) зворушувати кого, що, зворушити, розворушувати, розворушити [Вино розворушило обох (Неч.-Лев.)], дратувати, роздратувати кого, що [Уся природа, пишна й зелена, дратувала мрії в молодої дівчини (Неч.-Лев.)], збуджувати, будити, сов. збудити [Будить правий гнів (Сам.). Збуджує солодкі почуття], розбурхувати, розбурхати, збаламучувати, збаламутити, викликати, викликати. [Викликати ненависть] дражнити, здіймати, сов. зрушити кого, на що [Зрушив їх на боротьбу (Єфр.)], підганяти (підгонити), підігнати (кого до праці). -ждать, -дить кого против кого - бурити [Бурити народ], обурювати, сов. обурити [Дуже вже проти себе обурювала слухачів (Грінч.)], збурювати, збурити [Кого не збурював він проти себе (Грінч.)], підбурювати кого проти кого, чого і кого на кого, підбуряти, сов. підбурити [Підбурює людей проти школи (Грінч.). Вони його підбуряли на Турчина (Куліш). Хтіли підбурити народ та перерізати дворян (Доман.)], наструнчувати, наструнчити, настренчити кого проти кого [Не наструнчуй других проти мене (Мирн.)], дратувати, піднімати кого на кого, на що [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство (Куліш)], піді[о]грівати кого на кого [Ченці та попи людей на ляхів іще більше підогрівали (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збуджувати жагу, жадобу, дрочити, роздрочити, ятрити, роз'ятрити, дратувати, роздратувати. Возбуждать, -будить охоту, желание в ком - заохочувати кого до чого, заохотити, підохочувати, підохотити. -ать отвращение, омерзение - викликати огиду, мерзити (безл.). -ать гнев - гнівити кого, будити в кім гнів. -ать негодование в ком - обурювати, обурити кого. -ать чью-либо жизнен. энергию - підживляти, підживити кого. Возбуждать, возбудить вопрос, речь - піднімати (знімати, порушувати) питання, річ, сов. підняти (зняти, порушити) питання, річ. -дать, -дить дело - порушувати (розпочинати, заводити) справу, діло, сов. порушити (розпочати, завести) справу, діло. Возбуждать, -дить сомнение, подозрение, удивление - викликати (сов. викликати) сумнів, підозріння, здивування.

* * *

несов.; сов. - возбуд`ить

1) (пробуждать мысль, чувство) збу́джувати, збуди́ти; ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати; ( распалять) розпа́лювати и розпаля́ти, розпали́ти; (служить причиной чего-л.) поро́джувати, породи́ти

2) (предлагать что-л. на обсуждение) пору́шувати, пору́шити

3) ( волновать) хвилюва́ти, схвилюва́ти, звору́шувати, зворуши́ти; збу́джувати, збуди́ти

4) ( подстрекать) підбу́рювати, підбу́рити, збу́рювати, збу́рити, під'ю́джувати, під'ю́дити; настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити

1) видержка, витривалість. [Є в нього хист, та нема витривалости];

2) (цитата) цитата, випис, виписка; (извлечение) витяг; (отрывок) уступ. [Я навмисне подав чималий витяг з цеї сповіди (Доман.). Прочитав кілька уступів з поеми]. Случайная в. - вихвачений уступ, вихват. [Навів два вихвати із статті (Кр.)]. На выдержку - навманя.

* * *

1) ( умение владеть собой) ви́тримка, ви́держка; ( самообладание) володі́ння собо́ю, самовлада́ння; ( выносливость) витрива́лість, -лості, ви́триманість, -ності

2) (выдерживание, хранение продукта) ви́тримка, ви́держка

3) фото ви́тримка, насві́тлення

дарствовать что кому дарувати кому що, кого чим, обдаровувати кого чим надавати, надати. [Обдарував мене своєю ласкою й прихильністю. Щедра українська природа надала йому дар поезії і музики (Куліш). Дворянам надано було усяких привилеїв (Доман.)].

* * *

несов., сов.

гроші, гріш (р. гроша), (средства) кошт, (шутл.) купило, платило, побрязкачі. Большие деньги - великі гроші, великий гріш, великі кошти; (деньжищи) грошва; (деньжонки) грошенята, грошики. [З грошима куди схочеш - доскочиш. З грішми легше жити на світі. Пропали усі кошти громадські - рублів може 400 - 500, а як на ті часи і для таких людей незаможних, - то то був гріш не аби-який (Доман.). Усе село перевішай - такої грошви не збереш. Та вже чим хоч, а тільки зведи її - я кошту не пожалію (Квітка). Хитро- мудро і невеликим коштом (Котл.) = не за большие деньги. Чом не купиш? - Бо купила не маю. Платити треба, а платила ніде взяти (Конис.). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Ном.)]. Деньги медные, серебряные - мід(н)яки, срібняки, срібні. Мелкие деньги - дрібняки. Наличные деньги - готові гроші, готівка, (редко) готовизна, готовик. Кормовые деньги - харчове, харчові гроші. Прогонные деньги - прогони. Деньги не заработанные, доставшиеся даром - дурні гроші, легкий гріш. Обратить в деньги - повернути в гроші, згрошити. [Як їхатимуть уже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать]. За деньги - за гроші, заплатно. Без денег - беззаплатно, за дурно, за так гроші (грошей), за спасибі. Недостаток в деньгах - сутужно на гроші, грошова скрута. Денег нет (шутл.) - на гроші сухо, в кешені гуде, в кешені вітри віють (дюдя свистить). Вот уже и нет денег - от і по грошах. Быть при деньгах - мати гроші. Не имеющий денег (шутл.) - безгрішний. [Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо]. Денег куры не клюют - грошей до смутку, до біса, до чорта. Любящий деньги - грошолюбний, грошолюб.

* * *

доказать доводити, довести, (подтверждать данными) доказувати, доказати; (свидетельствовать) свідчити (досвідчати), досвідчити. [Доведено, що з посланцем еспанським, Мендозою, змовлялись ви (Грінч.). Коли він неправду говорить, то ви доведіть це йому. Скажім і докажім, що ми бойці (Л. Укр.). Маю безперечні дані, які свідчать, що Кониський помилявся (Доман.). А ти-ж теє, що кажеш, досвідчиш? - Досвідчу, бо певні докази маю]. На деле доказать - ділом довести. [Я ладен вам ділом довести, що ваша гадка про мене помилкова (Крим.)]. Доказывать свои права на что - доводити (свідчити) свої права до чого, (вести дело) справуватися за що. [Справується за землю]. Доказанный - доведений, доказаний, досвідчений (доказами, доводами).

* * *

несов.; сов. - доказ`ать

1) дово́дити, довести́, дока́зувати, доказа́ти

2) ( доносить) дока́зувати, доказа́ти; доно́сити, донести́

винуватець (р. -тця), позичальник. [Оце по винуватцях ходив, щоб повіддавали, хто скільки позичав, так нема - не молотили. Вони, звичайно, були неоплатними винуватцями (Доман.). І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим].

* * *

домочься домагатися, домогтися, допоминатися, допевнятися, допевнитися, доправлятися, доправитися, намагатися, намогтися, вимагати, вимогти чого. [Селяни почали своїх прав допоминатися (Доман.). Іди, допевняйся, нехай тобі віддасть. Треба свого права доправлятися. Таки вимогли, щоб заведено в нас школу].

* * *

занести

I. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;

2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;

3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];

4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;

5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].

II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.

* * *

1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити

2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти

3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти

1) заплатити, (уплатить) сплатити, оплатити, (о мног.) поплатити, позаплачувати, посплачувати. [Він тобі заплатить багато грошей (Рудч.). Ми гордощами сплатили по заслузі (Куліш). Як я тобі за наймичку, то за годи поплати, як я тобі за хазяйку, то босої не води (Гнед.)]. Мой сын вам должен, но я -чу за него - мій син вам винен, але я вам за нього заплачу. -тить долг - сплатити борг, позичку. -тить подушное - оплатити подушне. -тить платежи - поплатити оплатки, оплатитися. [А через це селяни ніколи оплатитися та з біди виплутатися не могли (Доман.)]. -тить по счёту - оплатити рахунок. -тить следуемое - заплатити належне, оплатитися. [Я оплачусь, ще й дякувати буду (Куліш). Буде впиться, прохмелиться, шинкарочці оплатиться (Чуб. V)]. -тить лишнее - проплатитися, (при покупке) прокупитися. Заплаченный - заплачений, сплачений, оплачений, поплачений, (о мн.) посплачувані, пооплачувані;

2) см. Заплачивать.

* * *

1) (подпись и т. п.) засвідчити, посвідчити, посвідувати, посвідкувати, присвідчити, визнати що (підпис). [Засвідчив мій підпис. Посвідчив, що справді так було. Се вам посвідкують обидва мої вуха (Куліш). А свідки визнали в суді, що ти був тверезий (Кониськ.)]. -вать показаниями свидетелей - засвідчити свідками. [Умову заведено до книги, засвідчено свідками, припечатано печаткою волосного старшини (Доман.)]. -вать подлинность подписи - засвідчити власноручність підпису. -вать документально - задокументувати. [В першій половині XIV віку воно вже задокументоване (Крим.)];

2) -вать почтение, уважение кому - (словами) висловити (освідчити), (показать) виявити пошану, повагу кому. Засвидетельствованный - засвідчений, посвідчений, задокументований.

* * *

защитить

1) (оборонять) боронити и обороняти, оборонити, відбороняти, відборонити, убороняти, уборонити, з(а)бороняти, з(а)боронити кого, (о мн.) пообороняти, повідборонювати. [Предки наші славні боронили волю (Куліш). Ніякий закон не боронить людських прав крепака (Доман). Оборони мене й мою матінку од лютого ворога (Стор.). Ну, спасибі, дядьку, що ти мене од смерти відборонив, відбороню і я тебе (Рудч.). Не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана (Л. Укр.). Не зборонить тебе ні отець, ні мати (Зб. Морд.). Працював один за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (Стор.)]. -щать крепость, отечество - обороняти, боронити фортецю, рідний край. -щать кого в суде - боронити (обороняти) кого на (в) суді. -щать диссертацию - обороняти, оборонити дисертацію. [Лаговський встиг уже оборонити в Москві публічну дисертацію (Крим.)];

2) (охранять, заслонять) захищати, захистити, охороняти, охоронити, заступати, заступити, покривати, покрити, хистити; срвн. Охранять. [Захищаючи (сірника) рукою, щоб не погас, парубок глянув по хаті (Грінч.). Стала перед Гната, наче собою хотіла захистити його від лютого ворога (Єфр.). Поміркувать, щоб бідне птаство заступить (Шевч.). Молім Михайла святого, - нехай нас заступить від шайтана злого (Федьк.). Хто мене (без матери) буде тепер заступать? (Милор.)]. -щать (представлять) ч.-л. интересы - заступати чиї інтереси. -щать своё, свои интересы - стояти за своїм, за своїми інтересами. -тить кого от собак - одборонити од собак, обігнати кого від собак. -щать от ветра, солнца - заслоняти, захищати від вітру, від сонця;

3) (отстаивать) боронити кого, що, стояти за ким, за чим (за кого, за що), обстоювати, обставати, обстати за ким, за чим (за кого, за що), відстоювати кого, що. [А инші обставали за Дениса, кажучи, що такого як Роман милувати не можна (Грінч.). Обстоюючи за права «віри благочестивої», наші прадіди боролись разом і за права рідної національности (Єфр.)]. Защищённый - оборонений, відборонений, з(а)боронений, захищений, охоронений и т. д.

* * *

несов.; сов. - защит`ить

1) захища́ти, захисти́ти, -хищу́, -хисти́ш; ( кого-что) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш; ( оборонять) обороня́ти и борони́ти, -роню́, -ро́ниш, оборони́ти, ( от кого-чего) відбороня́ти, відборони́ти

2) несов. юр. оборони́ти, захища́ти

заявить кому

1) (сообщать) заявляти, заявити кому, завідомляти, завідомити кого, освідчувати, освідчити кому, ознаймувати, ознаймити кого, (предлагать) загадувати, загадати кому. [Моя любая дитино, заявляю тобі свою волю (Стор.). По закону 1781 р. пани повинні були пристати на викуп, як тільки про це їм селяни загадають (Доман.). В «Крашанці» Куліш ознаймує; що всі українські історичні джерела брехливі (Грінч.)];

2) (проявлять) виявляти, виявити, проявляти, проявити. -ть себя чем - заявлятися, заявитися чим, визначатися, визначитися як хто, як що; (сторонником ч.-л.) признаватися, признатися до чого. -ть себя, о себе (обнаруживать своё присутствие) - показуватися, показатися кому, зголошуватися, зголоситися у (до) кого, подавати, подати свій голос, об'являтися, об'явитися, оповіщатися, оповіститися ким (через кого), чим, озиватися, озватися. [Хто хоче працювати в комісії, має зголоситися у (до) секретаря. Досі зголосилося нових членів дев'ятеро. Коли-б не Галичина, то (українство) фізичної не мало-б змоги подавати свій голос, як окрема нація (Єфр.). Піп нічим не об'являвсь, і Раїса трохи заспокоїлась (Коцюб.). Дає почин тій індивідуалістичній поезії, що останніми часами починає у нас озиватись (Єфр.)];

3) (документ) засвідчувати, засвідчати, засвідчити. Заявленный - заявлений, завідомлений, освідчений; виявлений, проявлений; зголошений; засвідчений. Проживает с незаявленными документами - мешкає з незасвідченими документами. Незаявленный жилец - незаявлений (незголошений) пожилець.

* * *

несов.; сов. - заяв`ить

1) заявля́ти, заяви́ти, -явлю́, -я́виш

2) ( показывать) пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (обнаруживать, проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти

злоупотребить чем и (устар.) что зловживати, зловжити, надуживати, надужити чого и що, уживати, ужити чого, що на зле. [Надуживати його добрости (Крим.). Він зловживає їх боязкість та полохливість для своїх жартів (Н.-Лев.). Уживали свого звичаю на зле (Доман)]. -блять чьим-либо доверием, своим правом - зловживати, надуживати чийого довір'я, свого права или чиє довір'я, своє право. Злоупотреблёний - зловжитий, надужитий. -ться - зловживатися, надуживатися; бути зловжитим, надужитим від кого.

* * *

несов.; сов. - злоупотреб`ить

ярмо, (редко) ярем (-рма), (тяжолое правление) кормига; (тягота) тягота, тягар (-ра), тяжар (-ра). [Важке ярмо твоє, мій рідний краю, не легкий твій тягар (Франко). Минула безславна кормига чужая, прокинулась воля (Грінч.). Селяни стогнали під тягаром праці (Доман.)]. Сбросить с себя иго - скинути з себе ярмо, кормигу. Иго бо мое благо и бремя мое легко - бо ярмо моє любе і тягар мій легкий (Єв. Мт.). Монгольское иго - монгольське ярмо.

* * *

1) ярмо́, корми́га, і́го, нево́ля; диал. яре́м, род. п. ярма́

2) (бремя, тяжесть) тяга́р, -я

3) ( ярмо) ярмо́

1) (действие) - см. Извлекание;

2) -ние из книги рукописи, доклада и т. п. - витяг (-гу), випис (-су), виписка, виїмка з книги, з рукопису, з доповіди то-що. [Виписи (виписки) з старих літописів (Київ). Подано й виїмки з обох частин цієї рукописної збірки (Крим.). Видрукувано витяг з досліду київської жандармерії (Доман.)];

3) матем. -ние корней - добування коренів.

* * *

1) ( действие) витяга́ння, витя́гування, ви́тягнення; видобува́ння, добува́ння; вийма́ння; добува́ння, здобува́ння, здобуття́; вибира́ння, витяга́ння, витя́гування, ви́тягнення; дістава́ння, здобува́ння, здобуття́; виклика́ння; добува́ння

2) (выдержка, выписка) ви́тяг, -у, ви́писка