БУХАР

1. отсюда; с (из, от) этого места, с этой точки

2. здесь; по этому месту, направлению; в этом направлении

3. отсюда; из сказанного (изложенного) перед этим, только что; исходя из этого

Г. тише́ц(ӹ н)

1. отсюда; с (из, от) этого места, с этой точки. Тышеч каяш уйти отсюда; тышеч мӱ ндырнӧ далеко отсюда; тышеч ӧ рдыжтӧ в стороне отсюда; тышечын умбакырак подальше отсюда.

□ Теве ял воктенак послымо каван. Тышеч олымым шупшыктат. А. Филиппов. Вот совсем рядом с деревней початый стог. Отсюда возят солому. Автобус кудалмеке, Миклай мӧҥгышкыжӧ ошкыльо, тудлан тышеч тора огыл. В. Дмитриев. Когда автобус уехал, Миклай зашагал домой, ему отсюда недалеко.

2. здесь; по этому месту, направлению; в этом направлении. Тышечын кудалаш проезжать здесь; тышечын палемден каяш делать метки в этом направлении. Чакнымына годым лач тышеч эртенна. В. Дмитриев. Когда мы отступали, прошли как раз здесь. “Мемнан обороно тышеч кая”, – полк командир картыште йошкар линийым ончыктыш. В. Иванов. “Наша оборона проходит здесь”, – командир полка показал на карте красную линию.

3. отсюда; из сказанного (изложенного) перед этим, только что; исходя из этого. Кӧ ӱдырамашлан мландым пуаш манеш, кидым нӧ лталеш, уке гын, ок нӧ лтал. Ме тышечын палена, кӧ кузе шона. С. Чавайн. Кто считает, что надо женщине дать землю, поднимет руку, если нет, не будет поднимать. Отсюда мы узнаем, кто как думает. Марий-влак Бухар лӱ ман татар толын шичме вереш илаш тӱҥалыныт. Тышечынак марий ял лӱ мжат Бухарово, Бухара лийын кодын. МЭЭ. Марийцы стали жить на том месте, где раньше селился татарин по имени Бухар. Отсюда и название марийской деревни осталось – Бухарово, Бухара.

1. полосатый, состоящий из полос или разноцветных линий

2. состоящий из рядов, рядков в виде параллельных линий (полос)

1. полосатый, состоящий из полос или разноцветных линий. Пӧръеҥ-влак корнан-корнан бухар халатым чиеныт. К. Васин. Мужчины одеты в полосатые бухарские халаты.

2. состоящий из рядов, рядков в виде параллельных линий (полос). – Тыгай корнан-корнан шӱльыжым шулын колтымет веле шуэш, – ышталеш Оляна. Я. Элексейн. – Такой овёс в ровных рядках так и хочется начать жать.

Фарабі, Абу Наср Мухаммед Ібн Тархан, ал- (870, Фараб на Сирдар'ї - 950) - середньоазійський і арабомовний вчений-епциклопедист, математик, астроном, лікар, філософ. Ф. - глибокий знавець спадщини Аристотеля, автор численних коментарів до його філософських та природничонаукових творів, сучасники називали його "Другим великим учителем" або "Аристотелем Сходу". Навчався в Бухарі і Самарканді, жив у Багдаді (тодішньому центрі Арабського Халіфату), останні роки життя провів у Каїрі, Алеппо, Дамаску. Багато подорожував. Знав 70 мов. Спадщина Ф. налічує близько 130 різноманітних трактатів з логіки, математики, медицини, астрономії, теорії музики, юриспруденції, філософії. Він вивчав і порівнював політику, психологію, етику, естетику, природознавство. Вчення Ф. охоплює майже всі філософські проблеми епохи раннього Середньовіччя: матерія і її форми, буття і його категорії, властивості органічного і неорганічного світу, форми і ступені пізнання. Подібно до більшості мислителів Середньовіччя Ф. сприймав Бога як першопричину буття, проте визнавав зовнішній світ таким, що існує самостійно і незалежно від надприродних сил. Матеріальний світ, на думку Ф., складається з шести природних тіл (прості елементи, мінерали, рослини, тварини, люди та небесні тіла). Світ пізнаваний, джерела пізнання - органи чуття, інтелект та умовивід. Перші два дають знання безпосереднє, а за допомогою останнього пізнається суть речей. У трактаті "Про класифікацію наук" Ф. усі відомі йому науки розподілив на п'ять розділів: науки про мову, логіка, математика, фізика і метафізика, суспільні науки. Основу логіки Ф. становлять закони та форми аристотелівського "Органону" О. дним із дискусійних моментів в історико-філософській науці є питання про те, чи володів Ф. самостійним і оригінальним мисленням, чи виступав як компілятор, роль якого зводилася до перекладу, уточнень і пояснень спадщини Платона і Аристотеля. На сьогодні його коментування визнане формою особливого вираження творчої думки. З іншого боку, позиція коментування обумовлена розумінням Ф. процесу становлення і розвитку філософської думки. Ф. - перший філософ середньовічного Близького Сходу, який включив у свою систему розгляд питань суспільного життя. "Трактат про погляди жителів доброчесного міста" (948) - один із останніх зрілих творів Ф. "Доброчесне місто" очолює філософ С. успільство, держава - це той же людський організм. За Ф., "Доброчесне місто" подібне до здорового тіла, всі органи якого допомагають один одному з метою збереження життя живої істоти. Вплив ідей Ф. на європейську науку можна порівняти із впливом Ібн Сіни (Авіценни) та Ібн Руиїда.

[br]

Осн. тв.: "Геми мудрості"; "Про класифікацію наук"; "Велика книга про музику"; "Трактат про погляди жителів доброчесного міста"; "Філософія Платона та її частини"; "Сутність законів Платона"; "Філософія Аристотеля"; "Промету Аристотеля в "Метафізиці"; "Діалектика"; "Софістика"; "Риторика"; "Про трактат великого Зенона з вищої науки" та ін.