xvii+в

ПРОСВІТНИЦТВО - а) хронологічний період кін. XVII - XVIII ст., який позначається поняттям "доба П."; б) філософська та ідейна течія, поширена в Зх Є. вропі у XVII - XVIII ст., що охопила фактично всі сфери культури. Отже, П. - це загальнокультурне явище процесу історичного розвитку Європи. Термін "П." зустрічається у працях Вольтера, Гердера, але остаточно входить у вжиток після опублікування праці Канта "Відповідь на запитання: що таке Просвітництво?" (1784). Історичним ґрунтом становлення просвітницької ідеології став інтенсивний розвиток наукових знань у XVII ст І. деал наукового знання, що невіддільний від раціональності та оптимізму, сприяв реалізації можливостей пізнання. Важливою складовою просвітницької ідеології стала розробка суспільно-політичних теорій, зорієнтованих на розбудову раціонально організованого суспільства В. основу просвітницьких суспільно-політичних теорій було покладено поняття незмінної людської природи, зміст якого включав ідею про рівність людей від природи, а також про існування низки невідчужуваних прав і свобод людини й громадянина. Одним із засобів утвердження ідеалів П. їхні прихильники вважали розвиток історичної науки ("школи моралі й політики"). При цьому просвітницький погляд на історію характеризувався наступними властивостями: відмова від теологічного способу пояснення історичного процесу, різко негативне ставлення до Середньовіччя, ідеалізація Античності, історичний оптимізм та віра в прогрес, визнання існування єдиних історичних закономірностей розвитку всього суспільства. В органічному зв'язку зі всією системою знань мислителів П. були проблеми виховання. Значний внесок у розвиток педагогічної науки внесли Локк.Дидро, Гельвецій, Руссо. Розвиток П. мав і свою незаперечну національну специфіку, в контексті чого, як правило, виділяють англ., франц., нім., італ. П. тощо. Серед основних течій англ. П. вирізняють: а) ідеалістичну: Шефтсбері, Берклі, Г'юм, шотланд. школу здорового глузду (Рід, Бетті, Оствальд); б) матеріалістичну: Коллінз, Гартлі, Пристлі, Толанд, Ньютон. Розвиток франц. П. охоплює ранній етап (XVII ст. - Лабрюєр, Ларошфуко, Декарт, Гассенді) та високе П. (XVIII ст. - Монтеск'є, Маблі, Вольтер, Кондильяк, Руссо, Ламетрі, Дидро, Гельвецій, Гольбах, Марешаль, Мельє та ін.) О. днією з центральних подій розвитку франц. П. стало йидання "Енциклопедії" (1751 - 1780), асоціально-політичним завершенням - події Французької революції 1789 р. П. у Німеччині розпочалося доволі пізно - у XVIII ст., що було зумовлено економічною відсталістю та відсутністю національної єдності; соціально-політичні та філософські пошуки цієї єдності стали однією з найпотужніших сполук нім. П. До чільних представників нім. П. належать Крузій, Чирнгауз, Томазій, Баумгартен, Гаман, Якобі, Гердер, Гете, Лессинг. П. в Італії було щільно поєднано з боротьбою за національне об'єднання. Важливе місце у працях італ. просвітників займало питання про єдину літературну італ. мову. Ідеї італ. П. рельєфно відбились у працях Чезаротті, Веррі, Беккаріа, Філанджері, драматургії Гольдоні.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ - процес зародження і розвитку філософських знань; наукова галузь, що вивчає історію філософського мислення. Зародження філософських ідей в культурі Китаю, Індії, країн Близького Сходу і Стародавньої Греції дослідники датують поч. - серед І. тис. до н. е. З цього часу починається відлік історії філософії як процесу. Перші спроби зібрання свідчень про знання, здобуті в результаті філософської рефлексії, здійснюються в культурі Стародавнього Сходу й Єгипту. Більш спеціалізовано осмислення процесу розвитку філософської думки розпочинається в античності Аристотелем й грецьк. доксографами (Теофраст,Діоген Лаертський, Секст Емпірик). їх творчість започатковує розвиток І. Ф. як наукової дисципліни. В II - III ст. здійснюється перехід від опису і класифікації філософських текстів, - чим переважно обмежувався підхід доксографів, - до екзегези, коментування, витлумачення їх. Початок цьому етапові в розвитку І. ф. було покладено в Александрійській школі, на здобутки якої спираються представники історико-філософської науки доби Середньовіччя, що осмислюють переважно досвід античної філософії (Юстін Філософ, Іполіт, Тома Аквінський та ін.) С. уттєвий внесок в історико-філософське вивчення античної спадщини належить араб, вченим. Першим значним араб, істориком філософії був Шахрастані (XII ст.), твір якого "Релігійні секти та філософські школи" являє одну з ранніх спроб викладу всесвітньої І. ф. Аналогічний твір в Європі належить учневі Дунса Скота - Берлі ("Книга про життя і нрави давніх філософів і поетів", близько 1330 р.). Інтерес до осмислення античної філософської спадщини, філологічної критики й перекладу творів Платона, Аристотеля, Цицерона, Лукреція, Плотіна, Прокла та ін. визначає спрямованість історико-філософських досліджень доби Відродження. Переважні зусилля дослідників у цей час спрямовані на розробку фактографічного рівня історикофілософської науки (Йоанн Баптист Буонасеньї "Листи про знаменитіші секти філософів та їх відмінності між собою" (1458); Фриз "Хронологічна бібліотека класичних філософів" (1592). Суттєвий поворот до поглиблення методології історико-філософського дослідження здійснюється в XVII ст. (Бекон, Бейль) й наступному XVIII ст. (Бруккер "Критична історія філософії від створення світу до нашого часу" (1742 - 1744), Теннеман "Історія філософії" (1798 - 1819), Аст "Нарис історії філософії" (1807) та ін.) А. ктивізація історико-філософських досліджень в XVII - XVIII ст. створила передумови для переходу на новий етап розвитку, що позначений зверненням від методичної рефлексії до власне методологічного, теоретичного обґрунтування І.ф. Стимулом для такого переходу стала "критична філософія" Канта. Власне, підсумком, першим результатом його є історико-філософська концепція Гегеля С. уть гегелівської концепції - в обґрунтуванні погляду на І. ф. як закономірний процес розвитку, де всі філософські системи необхідно пов'язані одна з одною. Послідовність філософських систем обумовлена внутрішньою логікою виведення філософської ідеї. Кожна філософська система не зникає в історії, зберігаючись як момент єдиного цілого. Являючи специфічний вираз абсолютного, філософська система, згідно з Гегелем, належить своєму часові. Вона є "думкою своєї епохи", виражаючи її дух. Подальший поступ історико-філософської науки переважно спрямований на розвиток і подолання недоліків, властивих гегелівській концепції І. ф. У зв'язку з цим здійснюються спроби уточнити розуміння суб'єкта філософського розвитку. Якщо Гегель розглядав І. ф. як процес самопізнання абсолютного духа, то в концепціях кін. XIX - XX ст. реальним суб'єктом філософування вважається індивід (філософія життя, екзистенціалізм), суспільні класи (марксизм), нації (націоналізм) тощо. Всупереч гегелівському уявленню про І. ф. як однолінійно спрямований процес прогресивного розвитку, обґрунтовуються підходи, згідно з яким І. ф. являє плюралістичну сукупність самоцінних філософських систем (постмодернізм), аналізується діалогічний зв'язок між окремими системами як спосіб реального буття філософії (філософія діалогу, комунікативна філософія). Спеціально досліджуються процедури історикофілософського витлумачення тексту (герменевтика). Об'єктом дослідження І. ф. є тексти, що містять відображення філософськи значимих ідей, наявних у культурі. Загальна сукупність їх утворює зміст філософської культури суспільства на певному етапі його розвитку. Особливість предмета історико-філософської науки зумовлена специфікою співвідношення І. ф. із власне філософією. Філософія є не лише предметом історикофілософського вивчення, вона включає І. ф. як свій органічний компонент, завдяки якому здійснюється самопізнання й саморозвиток філософії. І.ф. як галузь наукового дослідження являє складне структурне утворення, що реалізує свої завдання на фактографічному, теоретичному та історіографічному рівнях. У процесі вивчення об'єкта історико-філософського дослідження здійснюється аналіз передумов його виникнення (генетичний аналіз), сутності (есенціональний аналіз) і особливостей функціонування філософських ідей в історії культури (функціональний аналіз). Історико-філософське дослідження здійснюється з огляду вимог логічного аспекту (де досліджується внутрішня логіка розгортання філософської ідеї в історії), соціологічного (досліджуване явище розглядається як результат діяльності філософських і нефілософських спільнот - філософські школи, напрями, течії, соціальні класи, нації тощо) та культурологічного аспекту (рух філософських ідей розглядається в контексті історії культури, в якій ідеї формуються й зазнають певних трансформацій в процесі функціонування). В межах, передусім, культурологічного аспекту здійснюється дослідження історії національної філософії як духовної квінтесенції культури певного народу. Історико-філософські дослідження особливо активізуються на кризових етапах історії, коли нагальною стає потреба переосмислення нагромадженого досвіду з огляду нових завдань філософського осягнення дійсності. Цим пояснюється зростання ролі історикофілософської науки на нинішньому етапі розвитку людства, зважаючи на корінні зміни, що відбуваються на поч. III тис З. добуття Україною державної незалежності фундаментально вплинуло на активізацію досліджень в галузі історії укр. філософії, суттєво розширило коло досліджуваних проблем, надало поштовху осмисленню й застосуванню як традиційних для укр. філософії, так і нових методологічних парадигм. Зародження укр. філософії охоплює тривалий період від V по IX ст. Воно тісно пов'язане з розвитком міфологічних уявлень давньоукр. племен. Середньовічний період розвитку укр. філософії починається від Княжої доби (XI - XIII ст.) і триває до серед. XIV ст.; він репрезентується філософськими ідеями (джерелом яких була філософія патристики, насамперед, східної), що утворили підґрунтя нефілософської (релігійної, мистецької) творчості, політичної діяльності тощо. Від серед. XIV ст. до кін. XVII ст. тривав ранньоновітній період в історії укр. думки, що характеризувався розвитком ренесансно-гуманістичних, реформаційних ідей, а також бароковою схоластикою в її православній версії. Від останньої започатковується професійна укр. філософія. Новітній період розвитку укр. філософії (XVIII - XIX ст.) пов'язаний із Просвітництвом, релігійною філософією, преромантичними і романтичними тенденціями, рецепцією нім. ідеалізму (Канта, Гегеля, Фіхте, Шеллінга), філософією мови (з опертям на ідеї Гумбольдта, Лотце і Штайнталя), позитивізмом; в суспільно-політичній думці розроблялись ідеї лібералізму, консерватизму, націоналізму. В укр. філософії XX ст. (на теренах колишнього СРСР) домінувала марксистсько-ленінська філософія; в Галичині переважали семіотичні і логіко-методологічні дослідження, автори яких дотримувалися матеріалістичної, позитивістської і неотомістської орієнтації (див. Львівсько-Варшавська логіко-філософська школа). Систематичне вивчення історії укр. філософії і суспільно-політичної думки почалося у XIX ст. Воно спиралося на панівний тоді в Україні народницький світогляд, джерелом якого була романтична філософія з характерною для неї ідеалізацією простого люду і сільської культури як підґрунтя національної самобутності (див. Куліш). В дослідженнях Антоновича, Грушевського, Лесі Українки, Франка домінувала методологія і філософія Просвітництва, частково - позитивізму. Історико-філософська концепція Чижевського ґрунтується на понятті національної філософії, передбачає виклад І. ф., в тому числі й укр., в історико-культурному контексті. Вагомим внеском у вивчення історії укр. філософії, зокрема політичної філософії, є праці Лисяка-Рудницького. У радянський час історія укр. філософії розглядалась переважно як складова частина всесвітнього розвитку філософії, що відбувався у формі боротьби матеріалізму з ідеалізмом. Помітним здобутком тогочасних укр. учених була підготовка тритомної "Історії філософії на Україні" (К., 1987), два томи якої були опубліковані. Незважаючи на обмеження і перешкоди, що їх створювала на шляху дослідницької праці марксистсько-ленінська методологія, вітчизняні історики філософії зробили чималий внесок у розвиток укр. історико-філософської науки, особливо щодо вивчення філософської думки Княжої доби, ренесансно-гуманістичних і реформаційних ідей, філософії барокової доби, насамперед, філософії КМА, спадщини Сковороди та видання його творів (дослідження Шинкарука, Горського, Іваньо, Нічик і очолюваної нею дослідницької групи). Нині, спираючись на різні методологічні підходи (герменевтику, структурний аналіз текстів, компаративно-історичний аналіз тощо), укр. історики філософії працюють над відтворенням цілісної картини історії укр. філософії, розуміючи її як невід'ємну частку загальноєвропейського духовного процесу, як плюралістичне поєднання різноманітних напрямів, течій, шкіл, що, взаємодіючи між собою, утворюють підвалини самобутнього побуту укр. філософії і культури (дослідження Лісового, Бадзьо, Забужко, Сирцової та ін.).

НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ - складова частина західноєвропейської філософії Нового часу, в яку входять, крім нім., також англ., франц., нідерланд. філософії. Засновником англ. класичної філософії є Бекон, франц. - Декарт, нідерланд. - Спінова. Рівна їм велика постать у Німеччині з'являється лише після Тридцятирічної війни у друг, пол. XVII ст. в особі Ляйбніца. Термін "класична філософія" має подвійний зміст. По-перше, це - філософія розуму, свідомості і самосвідомості, пізнання В. она виникає з Декарта і Бекона і завершується вченням Гегеля. В такому широкому розумінні Н.к.ф. поділяється на чотири періоди: 1) філософські пошуки в межах Реформації і містики Н. айбільш видатною фігурою тут є Беме; 2) засвоєння беконівського емпіризму, картезіанства, спінозизму і матеріалізму, філософії права Греція і Гоббса, а також початок вироблення власної думки (Юнгій, Штурм, Пуфендорф, Вольф та ін., XVII ст.); 3) період нім. просвітництва XVIII ст., на який припадає і поява основних творів Ляйбніца та його учнів, котрі згуртувалися навколо Вольфа і утворили школу, яка відіграла основну роль в нім. просвітництві; 4) філософська думка від Канта до Фоєрбаха. По друге, "класична філософія" означає зразкова. Таким у нім. історії є переважно четвертий період - починаючи "з Канта". Поділ історії філософії на філософію до Канта і од Канта проведено Віндельбандом, Гартманом і продовжено в марксизмі. Основну рису цього періоду становлять різноманітні варіанти діалектичного світорозуміння, заснованого на поєднанні фундаментальних протилежностей. Потяг до такого синтезу помітний і в попередній думці. Найбільш характерним у Беме є його діалектика в тлумаченні Бога, природи, людини. Головні зусилля Ляйбніца були спрямовані на примирення і узгодження конкуруючих ідей і концепцій: раціоналізму і сенсуалізму, апріорного та апостеріорного, телеології і механіцизму, аж до об'єднання церков різних конфесій та численних нім. князівств в одну державу. Потяг до синтезу стає всеохопним у четвертий період, який і визначає всі основні особливості Н.к.ф. Саме тепер діалектика як така була усвідомлена і піддана всебічному аналізу, розробці і критиці. Головні його представники: Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах. Н.к.ф. має цілий спектр загальних властивостей Н. а першому місці - установка на розум і як об'єкт пізнання, і як пізнавальну здатність. Такими є Кантові "Критики" чистого і практичного розуму, відповідні дві основні частини "Науковчення" Фіхте та "Системи трансцендентального ідеалізму" Шеллінга, всі великі твори Гегеля ("Феноменологія духу", "Логіка", "Енциклопедія філософських наук"), в яких розум постає або у своїй власній формі, або ж як сутність духу. Головна функція розуму регулятивна: подати знання у вигляді системи. Всі філософи від Канта до Гегеля свідомо будують свої вчення як системи. Це важлива відмінність від попередників. Коли в останніх і знаходимо системи, напр., "Етику" Спінози чи "Систему природи" Гольбаха, спосіб береться або з іншої науки, або ж ототожнюється з повнотою висвітлення матеріалу з певних проблем. Для побудови системи потрібен певний метод. У Канта загалом це метод трансцендентальний, в який входять декілька складових.Усе вчення, викладене в трьох "Критиках", базується на "системі найвищих здібностей душі": пізнавальна, почуття задоволення і незадоволення, бажання. "Критика чистого розуму" в цілому структурується трьома питаннями: Як можлива чиста математика? Як можливе теоретичне природознавство? Як можлива метафізика як наука? На перший відповідає "трансцендентальна естетика": апріорні простір і час обумовлюють геометрію та арифметику. Можливість другого покладається таблицею апріорних понять розсудку - категорій. Цілісність метафізики утворюється системою суперечностей: антиномій, паралогізмів, ідеалу чистого розуму. Аналогічно відбувається структурація інших творів Канта. Фіхте назвав свій метод синтетичним, бо він полягає у поєднанні парних категорій - суб'єкта й об'єкта, причини і наслідку, субстанції й акциденції завдяки їх кількісній подільності, і в певній послідовності самих пар. Новий варіант діалектичного способу мислення знаходимо у Шеллінга: суть його в переході однієї крайності в іншу. Найбільш розвинутим є метод Гегеля, який він спеціально дослідив у "Передмові" до "Феноменології духу", в "Науці логіки", "Історії філософії". Завдяки цьому врешті-решт було відкрито перший специфічно філософський метод, відмінний від математичних та емпіричних методів знання Н. аслідком великої уваги до методології дослідження і викладу стала висока теоретичність, проблемність і проблематичність даних вчень, через які вони справили надзвичайний вплив на сучасність і майбутнє. Висновком було і таке явище, як піднесення філософії над спеціальнонауковим знанням, погляд на неї як на взірець для інших його галузей, тлумачення філософії як науки наук. Таке становище виникає тоді, коли певна наука досягає помітних успіхів в збагаченні своїх змісту і форми. Так було з математикою, на яку свого часу із заздрістю дивилися філософи і вважали за благо користуватися її досягненнями; з науками досвідними, методи яких переймали у XVII - XVin ст. Як на зворотний приклад можна послатися на Евкліда: метод побудови його "Начал" був запозичений із творів Аристотеля - з логіки і метафізики. З цим пов'язана і така риса розглядуваних вчень, як перевага загального над одиничним, цілісного над окремим. Системним вважалося не лише філософське знання, а й сама природа і суспільство. Особа поставала моментом чи елементом суспільно-державної тотальності. Така установка особливо притаманна концепціям Гегеля Н. арешті, з усього наведеного випливає переважно ідеалістичний зміст філософії даного періоду. У Канта маємо певне поєднання суб'єктивного ідеалізму з елементами матеріалізму. Фіхте у першому варіанті "Науковчення" - суб'єктивний ідеаліст у чистому вигляді. Поступово його система переросла у пантеїзм релігійно-моральнісного ґатунку. Шеллінг подолав суб'єктивний ідеалізм, додавши до нього натурфілософію як другу філософську перінонауку, а потім - через "філософію тотожності". Він перший в історії думки усвідомив обмеженість і матеріалізму, й ідеалізму, намагався стати на більш загальну точку зору, яку він, як і згодом Гегель, називав абсолютним ідеалізмом. Тільки Фоєрбах був у другий період творчості (од 1839 р.) послідовним матеріалістом.Всі зазначені загальні риси Н.к.ф. були сконцентровані в творах Гегеля, які і стали предметом дружньої і всебічної критики з боку різних опонентів. Шопенгауер протиставив розуму волю, пізній Шеллінг "негативній філософії" розуму - "позитивну філософію" релігійного типу, Конт філософській метафізиці - позитивні науки, Фоєрбах ідеалізму - матеріалізм, Маркс теоретичній спекуляції - практику, а К'єркегор захищав занедбану особу. Всі разом відкидають системність, більшість - діалектику. Такий суцільний напад свідчив про перехід до нової, післякласичної доби філософування. Останнє мало і свої переваги, але і недоліки в культурно-світоглядному відношенні. Цим пояснюється відродження й оновлення, переробка Н.к.ф. в XIX - XX ст.

ОКАЗІОНАЛІЗМ ( від лат. ocassio - випадок, нагода, привід) - філософське вчення, згідно з яким Бог є опосередкувальною ланкою між душею і тілом. Виникло на ґрунті характерного для картезіанства (див. Декарт) різкого розмежування субстанції, яка мислить (розум, свідомість), та субстанції матеріальної (річ, тіло), що, на відміну від першої, існує у просторі і часі. Дуалізм душі (або розуму, свідомості) й тіла породжував потребу у з'ясуванні проблеми їхньої взаємодії, спробою вирішення якої у XVII ст. і був О. Основний філософський зміст цього вчення полягав в обґрунтуванні твердження, що у кожному випадку, коли душа виявляє схильність чи налаштованість вчинити якусь дію, Бог надає тілу можливість рухатися (тобто діяти); крім того, Бог безпосередньо спонукає душу до усвідомлення (у кожному окремому випадку) тих фізичних змін, що їх зазнає тіло. Попередником вчення О. в XI ст. був араб, філософ Аль-Газалі (1058 - 1111), який тлумачив зв'язок причини і наслідку як такий, що безпосередньо залежить від волі Бога. Бельг. філософ Гейлінкс (1625 - 1669) надав вченню 0. системного та логічно послідовного характеру. Він порівнював тіло і душу із двома годинниками, хід яких є обопільно синхронним завдяки втручанню Бога К. ожне свідоме рішення - це лише оказія (нагода, випадок) для того, аби Бог спричинився до певних фізичних змін у тілі (чи тіла); і, навпаки, якесь явище фізичного характеру також становить не що інше, як оказію для створення Богом відповідного душевного (або розумового) стану. Ще один чільний представник О. у XVII ст. Мальбранш у своєму філософському вченні наголошував на цілковитій залежності будь-якого прояву руху від волі Бога, яку він розглядав як єдину дієву причину руху - як тіл поміж собою, так і взаємовпливу душі і тіла. До відомих оказіоналістів XVII ст. належать також нім. філософ Клауберг (автор терміна "онтологія") та франц. філософ Форж, який ідею О. про зв'язок душі і тіла тлумачив у дусі напередвизначеної гармонії Ляйбніца.

n стр. страхування; гарантія; a страховий

система заходів відшкодування за певних обставин в житті людини, зокрема при досягненні пенсійного віку, настанні хвороби чи смерті

═════════■═════════

children's endowment assurance страхування дітей до визначеного терміну; endowment assurance довічне страхування • страхування-вклад • страхування до визначеного віку; life assurance страхування життя

═════════□═════════

assurance company страхова компанія; assurance policy страховий поліс

assurance — ім. асекурація, прикм. асекураційний (зах. укр.)

═════════◇═════════

асекурація < польс. asekuracja — забезпечення < лат. assecuratio — забезпечення, убезпечення (Фасмер 1: 93); форма «асекурація» засвідчується у писемних пам'ятках з XVII ст., напр. з 1616 р.: «На... що и асекурацию, на часъ поменений заплати гроший таковыхъ пѣнязий, паномъ брацтву на себе далъ» (ISUJ: 38); форма «ассекурація» засвідчується у писемних пам'ятках з XVIII ст., напр. «Заходить насъ въ тихъ вашихъ панскихъ ассекурацияхъ и облѣgахъ нѣякаясь вонтпливость» (ISUJ: 38); пор. рос. «ассекурация», що засвідчується у XVII ст. (Фасмер 1: 93)

▷ insurance

* * *

(ince)

стр., фін. 1. n страхування; a страховий; 2. страховий поліс

1. система заходів оберігання власності (property²) окремою особою, компанією (company) тощо від збитків, втрат чи пошкоджень, які виникають через непередбачені обставини, напр. банкрутства (bankruptcy¹), аварії, втрату працездатності, стихійні лиха, втрату майна, смерть тощо, що відшкодовується відповідно до умов за рахунок страхових внесків (premium²); 2. угода (contract) про відшкодування втрат чи збитків, що встановлюється між двома сторонами, а саме страхувачем (insurer), який несе відповідальність за відшкодування, користуючись створеним грошовим фондом, і страхувальником (insured), який вносить страхові внески (premium) у фонд

═════════■═════════

accident insurance страхування від нещасних випадків; aircraft insurance авіаційне страхування; all-loss insurance страхування від усякого ризику; all-risk insurance страхування від усякого ризику; annuity insurance пенсійне страхування; automobile insurance страхування автотранспорту; automobile liability insurance страхування громадської відповідальності власників автотранспорту; aviation insurance авіаційне страхування; baggage insurance страхування багажу; blanket insurance групове страхування • загальне страхування; block insurance страхування кількох видів ризику; burglary insurance страхування від крадіжки зі зломом; business insurance страхування від простою виробництва • страхування торговельної діяльності; capital insurance страхування капіталів; car insurance страхування автомобіля; cargo insurance страхування морського вантажу • страхування карго; children's endowment insurance страхування дітей до визначеного терміну; collateral insurance додаткове страхування; collective insurance групове страхування; comprehensive insurance загальне страхування; compulsory insurance обов'язкове страхування; concurrent insurance подвійне страхування; construction risks insurance страхування будівельного ризику; contingency insurance страхування на випадок виникнення надзвичайних обставин; contract guarantee insurance страхування на випадок невиконання однією зі сторін контрактних зобов'язань; cooperative insurance кооперативне страхування; credit insurance страхування кредитів • страхування від несплати боргу; credit life insurance кредитне страхування життя; credit risk insurance страхування кредитного ризику; currency risk insurance страхування валютного ризику; deposit insurance страхування депозитів; disability insurance страхування на випадок втрати працездатності; double insurance подвійне страхування; employer's liability insurance страхування допомоги, що виплачується робітникам за втрати працездатності в результаті нещасного випадку; employment insurance страхування службовців • страхування робітників; endowment insurance страхування до визначеного строку • страхування-вклад; export insurance експортне страхування; export credit insurance страхування експортних кредитів; fidelity insurance страхування від фінансових втрат, пов'язаних зі зловживаннями службовців; fidelity guarantee insurance страхування від фінансових втрат, пов'язаних зі зловживаннями службовців; fire insurance страхування від пожежі; fleet policy insurance страхування автотранспорту, що належить компанії; floater policy insurance страхування рухомого майна; freight insurance страхування фрахту; full insurance страхування від усякого ризику; group insurance групове страхування; group creditor insurance поліс групового страхування боржників, що видається кредиторові; group life insurance групове страхування життя; guarantee insurance гарантійне страхування; health insurance страхування на випадок хвороби; home owner's policy insurance комплексне страхування домашнього майна; hospitalization insurance страхування медичних витрат; household insurance комплексне страхування домашнього майна; industrial insurance виробниче страхування; liability insurance страхування відповідальності; life insurance страхування життя; limited policy insurance страховий поліс, обмежений конкретними страховими випадками; livestock insurance страхування худоби; loan insurance страхування позик; luggage insurance страхування багажу; malpractice insurance страхування на випадок судового переслідування; marine insurance морське страхування; medical insurance страхування медичних витрат; miners' insurance страхування шахтарів; mortgage insurance страхування іпотечної заборгованості; motor vehicle passenger insurance страхування автопасажирів; mutual insurance взаємне страхування; national insurance державне страхування; no-fault insurance страхування транспортного засобу незалежно від винуватця аварії; obligatory insurance обов'язкове страхування; ocean insurance морське страхування; ocean marine insurance морське страхування; old age insurance страхування на старість; open insurance страхування рухомого майна; ordinary insurance звичайне страхування життя; partial insurance часткове страхування; participating insurance страхування з участю в прибутках компанії; partnership insurance страхування життя учасників фірми; personal insurance особисте страхування; personal accident and sickness insurance страхування від нещасних випадків і хвороби; personal liability insurance страхування особистої відповідальності; pluvial insurance страхування від збитків у результаті поганої погоди • страхування від збитків у результаті дощу; private insurance індивідуальне страхування; private health insurance індивідуальне медичне страхування; products guarantee insurance страхування на випадок претензій з боку покупців у зв'язку з низькою якістю або дефектами товару; products liability insurance страхування відповідальності за вироблену продукцію; professional indemnity insurance страхування професійної відповідальності; property insurance майнове страхування; property damage insurance страхування майна від ушкодження; public liability insurance страхування відповідальності за збитки споживачів; real estate insurance страхування нерухомого майна; reciprocal insurance взаємне страхування; rent insurance страхування ренти; replacement insurance страхування майна, за якого відшкодування виплачується в розмірі вартості нового майна; residence contents insurance страхування домашнього майна; retirement income insurance страхування пенсії за віком; social insurance соціальне страхування; stock insurance страхування акціонерної компанії • страхування товару; strike insurance страхування від страйку; supplementary insurance додаткове страхування; technical risk insurance страхування технічного ризику; term insurance страхування на обмежений термін; theft insurance страхування на випадок крадіжки; third party insurance страхування третьої сторони; third party liability insurance страхування для можливого відшкодування третьої сторони; transit insurance транзитне страхування; transport insurance транспортне страхування; travel insurance страхування туристів; traveller's accident insurance страхування туристів; unemployment insurance страхування на випадок безробіття; voluntary insurance добровільне страхування; worker's compensation insurance страхування компенсацій у випадку травматизму; workmen's compensation insurance страхування допомоги, що виплачується робітникам у випадку втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві

═════════□═════════

insurance activities страхова діяльність; insurance adjuster оцінювач розміру страхового збитку; insurance against all risks страхування від всякого ризику; insurance against breakage страхування від поломки; insurance against burglary and theft страхування від крадіжки; insurance against commercial risks страхування від комерційного ризику; insurance against damage by dry rot страхування від ушкодження деревним грибком; insurance against damage by xylophaga страхування від ушкодження дерева деревним жучком; insurance against default страхування від невиконання зобов'язання; insurance against inheritance tax страхування від податку на спадщину; insurance against loss by redemption страхування від курсових втрат при викупленні цінних паперів; insurance against natural calamities страхування від стихійного лиха; insurance against risk страхування ризику; insurance against third party risks обов'язкове страхування громадянської відповідальності; insurance against total loss страхування від повної загибелі; insurance agent страховий агент; insurance amount загальна сума страхування; insurance application заява про страхування; insurance Association страхова асоціація; insurance bonus страхова премія; insurance broker страховий маклер; insurance business страхова справа; insurance certificate страхове свідоцтво; insurance claim страхова заява; insurance company страхова компанія; insurance contract контракт страхування • договір страхування; insurance costs страхові витрати; insurance cover обсяг страхової відповідальності; insurance document страховий документ; insurance expenditure витрати на страхування; insurance fraud шахрайство при страхуванні; insurance holder власник страхового полісу; insurance incorporating a waiting period страхування життя, що набуває чинності після визначеного періоду; insurance industry страхування (як галузь економіки); insurance in force чинний договір страхування; insurance inspector страховий інспектор; insurance law закон про страхування; insurance loss страховий збиток • збитки при страхуванні; insurance market ринок страхування; insurance monopoly монополія страхування; insurance number номер страхового договору; insurance on a contingency basis страхування на випадок виникнення надзвичайних обставин; insurance on a premium basis страхування з оплатою страхових внесків; insurance payment страховий платіж; insurance period термін страхування; insurance policy страховий поліс; insurance policy number номер страхового полісу; insurance portfolio портфель страхових документів • страхова книжка; insurance premium страховий внесок • страхова премія; insurance proposal пропозиція про страхування; insurance protection обсяг страхової відповідальності; insurance rate ставка страхової премії; insurance scheme система страхування; insurance sum сума страхування; insurance Supervisory Authority управління контролю за страхуванням; insurance syndicate страхова компанія • страховий синдикат; insurance tax податок на страхування; insurance technique спосіб страхування; insurance terms and conditions терміни й умови страхування; insurance with bonus страхування з участю в прибутках компанії; insurance with index clause страхування із застереженням про індексацію; insurance with medical examination страхування з попереднім медичним оглядом; insurance without medical examination страхування без попереднього медичного огляду; insurance with waiting period страхування з відстроченням відповідальності страхувача; insurance year рік страхування; to arrange insurance організовувати/організувати страхування; to cancel insurance анульовувати/анулювати страхування • скасовувати/скасувати страхування; to carry insurance бути застрахованим; to issue insurance видавати/видати страхування; to provide insurance давати/дати страхування; to suspend insurance припинити/припиняти страхування; to take out insurance страхуватися/застрахуватися; to undertake insurance брати/взяти на себе відповідальність за страхування

insurance¹ — ім. асекурація, прикм. асекураційний (зах. укр., діас.); insurance² — асекурація

═════════◇═════════

асекурація < польс. asekuracja — забезпечення < лат. assecuratio — забезпечення, убезпечення (Фасмер 1: 93); форма «асекурація» засвідчується у писемних пам'ятках з XVII ст., напр. 1616 р.: «...На що и асекурацию, на часъ помененый заплаты гроший таковыхъ пѣнязий, паномъ брацтву на себе далъ» (ISUJ: 38); форма «ассекурація» засвідчується у писемних пам'ятках з XVIII ст.: «...Заходить насъ въ тихъ вашихъ панскихъ ассєкурацияхъ и облѣгах нѣякаясь вонтпливость» (ISUJ: 38); пор. рос. форму «ассекурация», що засвідчується у XVII ст. (Фасмер 1: 93)

▹▹ assurance

* * *

БРАТСТВА - специфічні форми вияву реформаційного руху на укр. та білор. землях у друг. пол. XVI - на поч. XVII ст.; існували у Львові, Луцьку, Києві, Мінську та інших містах і селах. Б. - світські організації, що об'єднували здебільшого людей третього стану, які після переходу православних владик до унії виступили на захист батьківської віри, культури, мови, проти інституцій та ієрархії як католицької, так і православної церков. Б. засновували школи, друкарні, шпиталі, навколо них гуртувались відомі укр. й білор. вчені (М. Смотрицький, Карпович, Борецький, С. і Л. Зизанії та ін.), які створили значну полемічну літературу, виконали чимало перекладів, сприяли демократизації освіти і розвитку культури загалом. Ідеологія братських громад еволюціонувала від реформаційних тенденцій до гуманістичних. Але після того як православна церква почала виходити з тривалої кризи і спрямовувати свої зусилля на забезпечення духовної єдності укр. народу, що було необхідною передумовою його боротьби проти іноземного гноблення, Б., діяльність яких призводила до конфесійного розбрату, нерідко ставали національно деструктивною силою. З друг. пол. XVII ст. значення Б. занепадає.

Гусєв, Валентин Іванович (1947, Харків) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ їм Т. Шевченка. Канд. філософських наук (1978). Од 1985 р. - доцент кафедри історії зарубіжної філософії, од 1994 р.- доцент кафедри філософії і релігієзнавства НаУКМА, од 2000 р. - зав. кафедрою. Коло наукових інтересів: історія західної філософії Нового часу, метафізика. Автор понад 40 наукових досліджень.

[br]

Осн. тв.: "Історія західноєвропейської філософії XV - XVII ст.: Курс лекцій" (1994); "Західна філософія Нового часу XVII - XVIII ст." (1998).

ЕМПІРИЗМ ( від грецьк. έμπειρία - досвід) - філософський напрям, протилежний раціоналізмові, вважає чуттєвий досвід єдиним джерелом і критерієм вірогідного знання. Сильний бік Е. полягає в орієнтації на ретельний аналіз чуттєвості та її ролі у пізнанні. Досвід розглядається передусім як чуттєве пізнання, що виникає через взаємодію органів чуття із зовнішніми речами (зовнішній досвід), хоча більшість філософів - прибічників Е. - визнають важливість і досвіду внутрішнього, тобто усвідомлення душевних станів суб'єкта пізнання в акті інтроспекції (рефлексії). Близькі до Е., але не тотожні йому, два напрями у філософії: прагматизм і логічний Е. Незважаючи на те що обидва напрями ґрунтуються на Е., вони мають також власні, відмінні від нього філософські підходи. Елементи філософії Е., зокрема емпіричні пояснення процесу формування понять, пронизують всю історію філософської думки, починаючи від Античності. Але як цілісна гносеологічна концепція Е. сформувався у культурі Нового часу. Гассенді - франц. християнський мислитель XVII ст. - відродив емпіричне вчення Епікура. Але найвідомішим прибічником Е. в філософії цього періоду був англ. філософ Ф. Бекон. Центральною в його філософії була проблема наукового методу, який він розглядав як метод виведення теоретичних принципів (аксіом) із чуттєвого досвіду. Досвід трактується Ф. Беконом не як просте чуттєве споглядання, а як науковий експеримент, що має систематичний і цілеспрямований характер. На думку Ф. Бекона, дані досвіду ведуть до необхідного результату лише за умови їх раціональної обробки. Методом аналізу та узагальнення емпіричних даних він вважав наукову індукцію. Матеріаліст і номіналіст XVII ст. Гоббс поєднав крайній Е. у тлумаченні походження понять (які розглядав як результат фізичної дії зовнішніх речей на тілесні органи відчуттів) з раціоналізмом щодо знань. Для нього все достеменне знання має апріорний характер, оскільки воно на кшталт геометричних теорем є точним висновком із попередніх дефініцій. Найвпливовішу форму Е. в новій філософії створив Локк. У праці "Нариси про людський розум" він доводив, що всі знання походять із відчуттів або рефлексії. Спростовуючи теорію вроджених ідей, він розглядав стан свідомості немовляти як чисту дошку (tabula rasa). Аналізуючи джерела виникнення ідей, Локк прагнув показати, яким чином прості ідеї, що виникають у зовнішньому і внутрішньому досвіді, об'єднуються у складні. Головні способи утворення складних ідей, за Локком, - це поєднання, порівняння, абстрагування й узагальнення. Подальша еволюція британського Е. полягала у послідовному дотриманні цього принципу і звільненні філософії від залишків метафізики. Так, Берклі, виходячи багато в чому із теорії пізнання Локка, надав їй більш переконливого ідеалістичного характеру. Він попередньо накреслив лінію, яка зрештою привела до феноменалізму - погляду, згідно з яким реальність поза нашими відчуттями є "ніщо". Важливий крок у цьому напрямі було зроблено також Г'юмом. У Франції, завдяки зусиллям таких філософів, як Вольтер, Кондильяк, Гельвецій, Е. Локка став підґрунтям сенсуалізму, в межах якого всі складові духовного життя людини пояснюються через чуттєвий досвід. Послідовним прихильником Е. в англ. філософії XIX ст. був Дж. С. Мілль. Він дотримувався думки, що всі знання., в т.ч. математичні, мають емпіричне походження і спираються на метод індукції. Такий підхід характерний також для Спенсера, хоч він пропонував також пояснення іншого типу, зокрема щодо людських переконань. Останні, вважав він, значною мірою ґрунтуються на успадкуванні від попередніх поколінь. Точку зору радикального Е. в філософії науки обстоювали відомі математики та основоположники філософії сучасної фізики Кліффорд та Пірсон. У філософії XX ст. найвідоміший представник Е. - британський філософ і логік Рассел, який, наслідуючи Г'юма, вважав, що завданням філософії є аналіз усіх понять у термінах, які можуть бути безпосередньо віднесені до чуттєвих вражень. Теорії, обґрунтовані Расселом, а також Вітгениїтайном, сприяли розробці варіанта логічного позитивізму нім. філософом Карнапом. Е., характерний для логічного позитивізму в цілому, виразно виявився у такому фундаментальному принципі, як> принцип верифікації.

Кашуба, Марія Василівна (1941, с. Деревно Львівської обл.) - укр. філософ. Докт. філософських наук (1990). Зав. кафедрою теорії та історії культури ЛНУ ім. І. Франка, зав. відділом філософії культури Ін-ту українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ. Працює в галузі історії укр. духовної культури та укр. філософії.

[br]

Осн. тв.: "З історії боротьби проти унії (XVII - XVIII ст.)" (1976); "Георгій Кониський" (1979); "Георгій Кониський - світогляд та віхи життя" (1999). Відп. редактор та співавтор колект. праць: "Філософія Відродження на Україні" (1990); "Проблема людини в українській філософії XVI - XVIII ст." (1998). Перекладач філософських текстів з лат. та старослов. мов: "Кониський Г. Філософські твори". У 2 т. (1990); розділи етики професорів Києво-Могилянської академії: "Пам'ятки етичної думки в Україні XVII - першої половини XVIII ст." (1987); філософського курсу Т. Прокоповича (у 2 т.). Переклад у співавт. "Сковорода Григорій. Твори". У 2 т. (1994)та ін.

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ - загальнонаціональний інтелектуальний центр, перший вищий навчальний заклад, де впродовж двох сторіч формувалася церковна та світська укр. еліта; наукова інституція, що об'єднувала тогочасний учений світ України і водночас осередок мистецтв, що притягував до себе діячів культури. Заснована 1632 р. як Києво-Могилянський колегіум (на базі злиття Київської братської школи та Лаврської школи) з ініціативи Київського митрополита Петра Могили. 1658 р., відповідно до Гадяцької угоди між Україною і Польщею, колегіум набув статусу академії. Цей статус 1670 р. було підтверджено польськ. королем Корибутом Вишневецьким і 1701 р. - рос. царем Петром І. КМА існувала до 1817 р. Значення КМА для подальшого духовного розвитку України полягає насамперед у здійсненні її інтелектуальними силами важливого за своїми наслідками культурного синтезу, метою якого було включення в українізовану греко-слов'янську духовну систему переосмислених надбань західної вченості і входжень України в європейський інтелектуальний процес як самобутньої культурної одиниці. Діяльність КМА спричинилася до зміни способу філософування в Україні (традиційне тяжіння до містичного споглядання змінилося переважною орієнтацією на схоластичний і новітній раціоналізм), до відокремлення філософії від релігії, до утвердження розуміння філософії як окремої системи теоретичних знань, що складається з раціональної, натуральної і моральної філософії Ф. ілософія КМА стала підґрунтям доби укр. бароко. Її можна було б визначити як укр. версію схоластики барокової доби, яка органічно поєднала характерні для укр. традиції ідеї з філософським змістом; синтезувала ідеї, що становили підґрунтя духовної творчості попередніх епох, з філософськими здобутками латинського Заходу, вписала в цю систему елементи таких різних філософських і світоглядних станів, як Ренесанс, Реформація, раннє Просвітництво; поряд з властивою цій філософії ретроспективністю й традиціоналізмом уможливила пошук шляхів включення елементів новітньої філософії, а також започаткувала формування ідей наукового знання. До сфери наукових інтересів вчених-могилянців входила антична спадщина (Платан, Аристотель, Плутарх, Сенека, Цицерон, Псевдо-Тален, Діоген Лаертський, Боецій), патристика (Августин, Климент Александрійський, Ориген, Діонісій Ареопагіт, Максим Сповідник, Василій Великий, Григорій Ниський, Григорій Назіанзин та ін.), схоластика (Петро Ломбардський, Тома Аквінський, Бонавентура, Альберт Великий, Туго Сент-Вікторський, Абеляр, Дуне Скот, оккамісти XIV ст., Раймунд Лумій, Авіценна, Аверроес, Суарес, Братиславський та ін.). З представників новітньої філософії в академії вивчали Мак'явеллі, Кардано, Галілея, Тихо де Браге, Коперника, Декарта, Ляйбніца, Вольфа, Баумайстера, Ліпсія, Греція, Спінозу, Гассенді, Ф. Бекона. Домінуюча в укр. думці неоплатонівська традиція (з характерною для неї етико-релігійною інтерпретацією смислів буття) від поч. XVII ст. доповнюється теоретично викінченою системою аристотелізму. Особливості рецепції західної філософії в лекційних курсах викладачів КМА відстежуються у доборі й інтерпретації ними філософських ідей західних мислителів, у їх тяжінні до тих філософів, які у своїх вченнях поряд з натурфілософськими питаннями чільне місце відводили з'ясуванню проблем метафізики, схилялися до концептуалізму як більш поміркованого варіанту західної середньовічної реалістичної традиції. У XVII ст. філософія КМА забезпечила належний розумовий вишкіл і повагу до теоретичної думки, підготувавши ґрунт до осмислення і подальшого розвитку (хоч і в схоластичному оформленні) новітньої філософії в Україні. Починаючи від XVIII ст. вчені-могилянці включають у свої курси системний виклад основних положень античних атомістів, а також ідей Гассенді й Ф. Бекона (хоч і дають їм негативну оцінку). Неабияку схильність вони виявляють до філософських ідей Декарта й Ляйбніца. Останні засвоювалися переважно з поширених тоді в Україні творів популяризатора й систематизатора вчення Ляйбніца Вольфа та через підручник представника вольфіанської школи Баумайстера. Не менш популярним був у КМА підручник професора Сорбонни Пурхоція, відомого як радикального послідовника Декарта. В КМА найбільш послідовним прихильником картезіанської системи був Щербацький. У дусі духовних тенденцій епохи бароко вчені-могилянці поряд з питаннями теології велику увагу приділяли логіко-гносеологічній і натурфілософській проблематиці. В галузі етики найбільша увага зосереджувалася на проблемах взаємозв'язку волі і розуму, самопізнання, сенсу життя та вибору шляху досягнення щастя. Сенс життя вбачався у творчій праці, спрямованій на власне й громадське добро, а досягнення щастя розглядалось як компромісне поєднання задоволень тілесних та духовних потреб людини. До останніх належав також пошук пізнання істини, себто природи і Бога. Проблему взаємозв'язку волі і розуму могилянці розв'язували, спираючись на концепцію етичного інтелектуалізму, що утверджувала пріоритет розуму над волею, його моральний вплив на волю (через надання останній різних варіантів вибору між добром і злом). КМА увійшла в історію розвитку філософії в Україні також завдяки такій яскравій постаті, як видатний укр. філософ Сковорода, який тут навчався у роки 1734 - 1735 та 1744 - 1745. У галузі політико-правової думки чільні представники і вихованці академії - Петро Могила, Сильвестр Косов, Йосиф Тризна, Мілетій Дзик, Варлаам Ясиневський, Пилип Орлик - зробили помітний внесок у розвиток державотворчих ідей. Це стосується розмірковувань Петра Могили про роль церкви в державі, про необхідність утвердження в Україні влади сильного православного володаря, "філософа на троні"; спроб в академічних інтелектуальних колах обґрунтувати божественне право Богдана Хмельницького з метою розв'язання проблеми легітимності гетьманської влади в Україні; статей "Конституції" Пилипа Орлика та політико-правових ідей його ж меморіалу під назвою "Вивід прав України". Група вчених-могилянців, що працювала на терені Росії (Прокопович, Яворський та ін.), узагальнювала і розвивала досвід рос. політичних традицій. Так, Прокопович створив рос. просвітницько-абсолютистську версію теорії природного права й суспільного договору, а Яворський та Лопатин обґрунтували концепцію розмежування світської і церковної влад, обстоювали автономію церкви.

ПІЄТИЗМ ( від лат. pietas - благочестя) - 1) Течія в лютеранстві XVII ст. Актуалізувала ідеї "Нового благочестя" і протестантської містики, пошуки Живого Бога і безпосереднього зв'язку з ним, повернення до апостольського братерства і суспільних перетворень у дусі Євангелія П. ов'язана з діяльністю Шпенера, котрий заснував домашні біблійні гуртки, і Франке, який на засадах П. організував ун-т у Галле. 2) Рух оновлення в протестантизмі XVII - XVIII ст. Стимулював піднесення культури, освіти, науки В. плинув на Гете, Гердера, Лессинга, Шляєрмахера, Канта, сприяв розвитку нім. романтизму, персоналізму, екзистенціалізму. Рецепції П. відчутні у квієтизмі, вченні Сведенборга. Активізував радикальний протестантизм, утворення нових течій (штундизм).

СОЦИНІАНСТВО (антитринітаризм, аріанство, "брати польські") - один із найрадикальніших напрямів загальноєвропейського реформаційного руху друг, пол. XVI - пер. пол. XVII ст. Назву одержав від імені його засновників та ідеологів - Фауста і Лелія Социнів. Мав антифеодальний та антицерковний характер. Социніани боролися проти інституцій та вчень пануючої католицької церкви під гаслом захисту істинної віри та відродження засад релігійного життя ранньохристиянських громад. Визнаючи єдиним джерелом віри Одкровення, викладене у Священному Писанні, яке вважали доступним для розуму кожного віруючого, С. відкидало значення церковних переказів, таїнств, обрядів і церемоній, священних реліквій, ікон, кліру і духівництва у справах спасіння і заперечувало необхідність посередництва священнослужителів у спілкуванні людини з Богом С. оциніани були антитринітаріями, тобто заперечували догмат про Трійцю, вважали Христа не Богом, а людиною, який був взірцем моральності і терпимості, вказав шлях для спасіння та набув божественних властивостей після Воскресіння. Социніани не визнавали існування первородного гріха, а тому й потребу викуплення, заперечували кальвіністське вчення про напередвизначення. Социніанський рух та його ідеологія здобули найбільшого поширення в Польщі В. идатними представниками С. були Симон Будний, Чезовиць, Вишоватий. Але після вигнання їх у 40-х рр. XVII ст. з Польщі вони розсіялися по всій Європі, значна частина їх перебазувалась в Україну. Це трапилося і з їх знаменитою Раківською академією, що знайшла притулок на Волині у Киселині, який належав до маєтностей родини укр. магнатів Чапличів-Шпановських. Викладання в цій академії здійснювалося на високому рівні, особливо в галузі математики, астрономії, філософії, етики, права. Видатними її професорами були Штегман, Крель, Руар та ін., які справили суттєвий вплив на розвиток освітньої справи в Україні. У Раківській академії навчалися Немирич, його брати та численні представники роду Чапличів. Майже всі вони продовжували освіту в західноєвропейських ун-тах - Падуї, Болоньї, Парижа, Оксфорда, Амстердама, Альтдорфа, Гамбурга та ін. Ідеї социніан були відомі багатьом видатним тогочасним вченим, зокрема Толанду, Локку, в бібліотеках яких були книги нольськ. антитринітаріїв. Викладені в них вчення знаходилися на порубіжжі ідей Реформації, та Просвітництва і сприяли переходу до нового типу світогляду. Секуляризуючи духовне життя суспільства, звільняючи людський розум від тиску і диктату церкви, С. розширювало простір для вільної інтелектуальної діяльності і наукової творчості кожної людської особистості.

СПІЛКУВАННЯ - тип відносин, що характеризується ставленням партнерів один до одного як до істот, наділених ознаками суб'єктивності. Оскільки презумпція такого ставлення не обмежена рамками людського світу, учасниками С. здатні поставати як люди, так і інші живі істоти; ми також спілкуємося зі світом загалом, текстами і цінностями культури тощо. Водночас не всі міжлюдські стосунки можна визначити як С., а тільки такі, що ґрунтуються на взаємному визнанні суб'єктивності і, отже, певною мірою набувають характеру самоцілі, формують внутрішню духовну спільність учасників. У перспективі такої спільності здобувають конкретний ціннісний смисл ті процеси обміну діяльністю, її продуктами, інформацією, досвідом, вміннями тощо, котрі складають реальний зміст С. за тих або тих умов. В історії філософії осягнення суті С. йшло поряд із висвітленням природи людської особистості. Так, відоме визначення Аристотелем людини як істоти політичної супроводжується акцентуванням політичного аспекту С. і визнанням політики найдовершенішою формою С. як такого З. агалом концепція С. в античному світі налаштовує особу на відкрите громадське співіснування, принциповими моментами якого постають як дружба, так і розбрат, війна. Тема вимушеного С., що долає, але й приховує в собі стан граничного розбрату, знаходить розвиток у соціальній філософії Нового часу З. окрема, Гоббс доводить, що неминучим наслідком реалізації природних схильностей людини виявляється "війна всіх проти всіх", котра спонукає до утворення держави як гаранта регульованих і безпечних стосунків між людьми на правовій основі. Типологічно близькі підходи до висвітлення С. в основному розвивають й інші мислителі XVII - XVIII ст., від Греція до Канта, що, зрештою, відбиває процес становлення новочасного індивідуалізму й соціального атомізму. Натомість релігійний світогляд, вимагаючи від людини внутрішньої зверненості до Бога, постійно інспірує й підтримує в європейській культурі орієнтацію на душевно-духовні смислотворчі чинники С. і позитивний досвід буття з Іншими і заради Інших. Світське філософське осмислення С. з Іншими як внутрішньої інтенції людського буття репрезентують в думці XVII - XIX ст. Гемстергойс, Шляєрмахер, Фоєрбах. С. в його позитивному значенні - одна з основних категорій філософсько-антропологічного вчення молодого Маркса; згодом людинотворчу роль "форм спілкування" Маркс передоручає більш об'єктивованим "суспільним відносинам". Погляд на С. в усьому різноманітті його аспектів як на вирішальну сферу формування людської особистості знайшов відображення в філософії XX ст. Передусім тут слід назвати філософію діалогу Ебнера, Розенцвайга і, особливо, Бубера; згідно з Бубером, діалогічне відношення "Я - Ти" (що протистоїть відношенню "Я - Воно") цілісно визначає як саме людське "Я", так і весь спектр його стосунків зі світом. Визначальна роль С. наголошується й низкою філософів екзистенційного й персоналістичиого напряму, зокрема Марселем, Ясперсом, Муньє, Больновим. Вагомий внесок у висвітлення цієї ролі С. роблять представники рос. гуманістики XX ст. - Бахтин, Ухтомський, Батищев, Каган та ін. Серед новітніх філософських течій найбільш істотними в цьому відношенні є комунікативна етика Апеля, Габермаса та ін., "філософія свідоцтва" Левінаса тощо. За конкретним змістом С. поділяють на матеріальне й духовне, хоча певний елемент духовності властивий йому неодмінно. Так само будь-якому С. притаманний символічний аспект, виражений у різний спосіб і різною мірою. Розрізняють знакове і предметне, вербальне і невербальне С. С. здійснюється як за допомогою зовнішніх образів або внутрішнього впливу (сугестія), так і шляхом безпосереднього дотику у спектрі від насильства до ласки. Відсутність або послаблення настанови на вербальне, знакове, екзистенційне вираження розкриває обрій мовчання як істотної форми С. (Бубер) або як життєвого символу його духовно-смислових основ (розуміння "без слів", "мовчазне єднання" тощо). Реалізуючи сутнісні виміри діалогу і комунікації, С. загалом не тотожне жодному з цих своїх моментів. Можливе як С., що не є діалогом або комунікацією, так і діалогічні або комунікативні процеси, які не являють собою справжнього С. Вільне діяльне людське С., зорієнтоване на реалізацію певних смисложиттєвих цінностей, - осердя культури як особливого типу реальності; відповідно кризи культури значною мірою є кризами С. Зокрема, сучасна людина стикається з відчуженням у галузі С., втратою його ціннісно-смислового потенціалу, який є необхідною умовою взаєморозуміння З. датність до автентичного С. розхитується сучасними маніпуляційними технологіями, а також поширенням субститутів С., зокрема внаслідок комп'ютеризації. Тим часом поза повноцінним С. неможливими є людська творчість, самореалізація особистості, інноваційний розвиток суспільства. Своєрідним "акумулятором" творчих потенцій С. постає, зокрема, мистецтво. Екзистенційні й моральнісні обриси С. визначаються проблематикою відкритості й замкненості, діалогічності, налаштованості на сприйняття іншого, толерантності, поваги, співчуття, любові та ін.

(agcy; agy)

1. n ком. агентство; посередництво; організація-посередник; установа; бюро; служба; a посередницький; агентський; 2. n ком. агентство; бюро; служба

1. посередницька організація, яка виконує ділові доручення з допомогою агента (agent), призначеного діяти від імені довірителя (principal²); 2. організація, установа або підприємство, що надає спеціальні послуги (service¹), пов'язані з різними напрямами господарської діяльності (industry²), напр., туризмом, рекламою (advertising), страхуванням (insurance) і т. д.

═════════■═════════

advertising agency рекламне агентство; clearing agency клірингова установа • розрахункова палата; contracting agency підрядна організація-посередник; credit agency кредитбюро • агентство кредитної інформації; debt collection agency агентство з інкасування боргів • інкасаторське агентство; employment agency служба працевлаштування • агентство з найму; Foreign Investment Review Agency Управління регулювання закордонних інвестицій; forwarding agency транспортно-експедиційне агентство; government agency урядове державне агентство; insurance agency страхове агентство; law enforcement agency судова виконавча установа • судовий орган; market research agency агентство з вивчення ринку; mercantile agency торговельне агентство; news agency агентство новин; port agency портове агентство; press agency інформаційне агентство; private agency приватне агентство; procurement agency агентство з постачання • закупівельна організація; public relations agency агентство з громадських зв'язків; publicity agency рекламне агентство; purchasing agency торговельне агентство • торговельне посередництво; real estate agency агентство з нерухомості; sales agency збутова організація • торговельне агентство; sales promotion agency агентство зі стимулювання збуту; shipping agency агентство з пакування і відправлення вантажу; technical agency технічне агентство; tourist agency туристичне агентство; trade agency торговельне агентство; transport agency транспортне агентство; travel agency агентство подорожей • туристичне агентство • бюро подорожей; universal agency універсальне агентство

═════════□═════════

advertising agency network мережа рекламних агентств; agency by ratification представництво з наступним підтвердженням повноважень агента; agency commission комісійна винагорода посереднику • агентська комісія; agency fee агентський гонорар • комісійна винагорода посереднику; agency relationship посередницькі відносини; to establish an agency створювати/створити агентство; to run an agency керувати агентством; to use an agency користуватися послугами агентства

agency¹ — відпоручництво (діал.)

═════════◇═════════

агент/агентський/агентство < фр. agent чи нім. Agent < лат. agere — діяти, agens — адвокат; фіксується уже на початку XVII ст.; зах. укр. форми: аєнція/аєнт, аґент < польс. agencja, agent (ЕС-СУМ 1: 33)

* * *

n бірж. арбітражна операція; арбітраж; a арбітражний купівля цінних паперів (securities), валюти (currency) або товарів (commodity) з наступною зворотною угодою для одержання прибутку (profit) внаслідок різниці відсоткових ставок (interest rate), ринкових цін або курсу (exchange rate) валюти у часі чи на різних ринках; ♦ арбітражними операціями займаються арбітражери (arbitrageur/arbitrager), які використовують різницю між продажною і купівельною цінами, одержуючи чистий прибуток після відрахування витрат за операцію

═════════■═════════

compound arbitrage складний арбітраж; covered interest arbitrage захищений відсотковий арбітраж; currency arbitrage валютний арбітраж; geographic arbitrage географічний арбітраж • просторовий арбітраж; interest arbitrage відсотковий арбітраж; risk arbitrage ризикований арбітраж; simple arbitrage простий валютний арбітраж

═════════□═════════

arbitrage in bills of exchange арбітражні операції з переказними векселями; arbitrage in bullion арбітражні операції із золотом; arbitrage in goods арбітражні операції з товарами • товарний арбітраж; arbitrage in securities арбітражні операції з цінними паперами; arbitrage in stocks арбітражні операції з акціями; arbitrage market арбітражний ринок; arbitrage of exchange валютний арбітраж; arbitrage pricing model арбітражна модель ціноутворення arbitrage profit — прибуток від продажу за вищою ціною; arbitrage transaction арбітражна операція; arbitrage tunnet «арбітражний тунель», різниця між цінами, що допускає арбітраж; direct arbitrage of exchange двосторонній валютний арбітраж

═════════◇═════════

арбітр/арбітраж < фр. arbitre — третейський суддя, arbitrage — третейський суд < лат. arbiter — свідок, посередник, мировий суддя; фіксується з XVII ст. у формі арбитеръ (ЕС-СУМ 1: 80; ЕСУМ 1: 82); третейський < третій, третина, третя частина чогось у значенні «суддя» або «посередник»; третейський суд — справа, здійснена по-третейському (Даль 4:430; СДМ: 225)

* * *

(Cr; cr)

n 1. ком. кредит; борг; кредитування; 2. бухг., рах. кредит; права сторона рахунка; a кредитовий; кредитний; v кредитувати

1. позичка, яка надається окремій особі або підприємству у власність (це — товари, послуги або гроші); ♦ покупці (purchaser), які користуються таким кредитом, одержують його переважно на умовах повернення вартості в певний строк і з виплатою відсотка (interest); 2. сума, яка записана на правій стороні рахунка (account²) в бухгалтерському реєстрі (ledger); ♦ якщо кредит знаходиться на активному рахунку, то це свідчить про зменшення грошових коштів, а на пасивному — про збільшення заборгованості

═════════■═════════

acceptance credit акцептний кредит; accomodation credit кредит для покриття тимчасових потреб у коштах; agricultural credit сільськогосподарський кредит; anticipatory credit акредитив для оплати невідвантажених товарів; averaged rate credit кредит за усередненою ставкою; back-to-back credit компенсаційний кредит • компенсаційний акредитив; bank credit банківський кредит; blank credit бланковий кредит • кредит без забезпечення; blocked credit заморожений кредит • блокований кредит; book credit комерційний кредит у формі відкритого рахунка; bridging credit кредит на тимчасові потреби; buyer credit кредит покупця; capital market credit кредит, одержаний на ринку довгострокового капіталу; cash credit готівковий кредит • кредит готівкою • овердрафт; clean credit бланковий кредит; clearing credit технічний кредит; collateral credit кредит під забезпечення • ломбардна позика; commercial credit комерційний кредит; company credit підприємницький кредит; consumer credit споживчий кредит • підтоварний кредит • товарний акредитив; currency credit валютний кредит; current account credit кредит за контокорентним рахунком • контокорентний кредит; deferred credit відстрочений кредит • відстрочене зарахування на рахунок • доходи майбутніх періодів; direct credit прямий кредит; discount credit дисконтний кредит • кредит у формі обліку; dividend credit податкова пільга, яку отримує одержувач дивідендів; dollar credit кредит у доларах; draft credit кредит у формі тратти; earned income credit податкова пільга на зароблений дохід; export credit експортний кредит • кредит на експорт; extended credit продовжений кредит • пролонгований кредит; external credit зовнішній кредит • міжнародний кредит; external trade credit зовнішньоторговельний кредит; farm credit сільськогосподарський кредит; Federal Reserve credit кредит федеральних резервних банків; financial credit фінансовий кредит; fixed credit кредит на встановлену суму; foreign tax credit пільга на закордонний податок • знижка на закордонний податок; frozen credit заморожений кредит; government credit державний кредит; guaranteed credit кредит з гарантією • гарантований кредит; immediate credit негайне зарахування грошей на рахунок; import credit імпортний кредит • кредит на імпорт; income tax credit податкова пільга з прибуткового податку; industrial credit промисловий кредит; instalment credit кредит з погашенням окремими частинами; insurer's credit кредит страхувача; intergovernmental credit міждержавний кредит • міжурядовий кредит; interim credit тимчасова позика • проміжна позика; investment credit кредит для фінансування довгострокових вкладень • інвестиційний кредит; investment tax credit (ITC) податкова знижка для капіталовкладень; limited credit обмежений кредит; lombard credit ломбардний кредит; long-term credit довгостроковий кредит; low-interest credit кредит з низьким відсотком • дешевий кредит; maximum credit максимальний кредит; medium-term credit середньостроковий кредит; mercantile credit торговельний кредит; minimum credit мінімальний кредит; monetary credit грошовий кредит; mortgage credit іпотечний кредит; noninstalment credit разовий кредит • кредит з разовою сплатою; noninterest bearing credit безвідсотковий кредит; on-call credit кредит на вимогу; open credit необмежений кредит • бланковий кредит; overdue credit прострочений кредит; packing credit акредитив для оплати невідвантажених товарів; personal credit індивідуальний кредит • індивідуальна позика; preferential credit пільговий кредит; public credit державний кредит; rediscount credit кредит у формі переобліку • кредит у формі обліку; reserve credit резервний кредит; retail credit кредит роздрібній торгівлі; revolving credit автоматично поновлений кредит; roll-over credit кредит з періодично переглядуваною відсотковою ставкою; rural credit сільськогосподарський кредит; secured credit забезпечений кредит; self-liquidating credit самоліквідний кредит; short-term credit короткостроковий кредит; soft credit пільговий кредит; standby credit резервний кредит • кредит, використовуваний у разі потреби; starting credit початковий кредит; state credit державний кредит; state-guaranteed credit державний кредит з гарантією; store credit відкритий кредит • кредит, наданий крамницею; supplier's credit кредит постачальника;/syndicated bank credit кредит, наданий кількома банками; tax credit податкова знижка • податкова пільга • відстрочення оплати податку; temporary credit тимчасова позика • проміжна позика; term credit строковий кредит; tied credit зв'язаний кредит • кредит, обмежений щодо цілей його використання; total credit сума кредиту • підсумок кредиту; trade credit торговельний кредит; uncollectible credit кредит, який не може бути стягнений; unlimited credit необмежений кредит; unsecured credit незабезпечений кредит • кредит без спеціального забезпечення; unused credit невикористаний кредит; used credit використаний кредит; working credit кредит підприємства • кредит для підсилення оборотного капіталу позичальника

═════════□═════════

against credit на рахунок кредиту; credit abuse зловживання кредитом; credit account рахунок з кредитним сальдо • рахунок пасиву балансу; credit activities кредитування; credit advice кредитове авізо; credit against goods підтоварний кредит; credit against securities кредит під цінні папери; credit against shipped goods кредит під відвантажені товари; credit against tax податкова пільга • податкова знижка; credit agency бюро інформації про кредит; credit agreement угода про кредитування; credit application заява про надання кредиту; credit approval згода видати кредит; credit at a reduced rate of interest кредит за зниженою відсотковою ставкою; credit at the bank кредит у банку; credit balance кредитовий баланс • кредитний баланс • негативне сальдо • залишок кредиту • кредитове сальдо; credit bank кредитний банк; credit buyer покупець товарів у кредит; credit buying купівля в кредит; credit by way of guarantee гарантійний кредит у формі аваля; credit ceiling граничний розмір кредиту • верхня межа на банківські кредити; credit conditions умови кредитування; credit constraint обмеження кредиту; credit-drawing facility можливість одержання кредиту; credit entry запис на кредитовому рахунку • кредитовий запис; credit evaluation оцінка кредиту; credit extension надання кредиту; credit facilities джерела кредитування; credit fee комісійні за кредит; credit finance фінансування кредиту; credit financing кредитне фінансування; credit for a limited period кредит на обмежений строк; credit for an unlimited period кредит на необмежений строк; credit fund кредитна каса; credit granting надання кредиту; credit granting system система кредитування; credit guarantee кредитова запорука • кредитне поручительство; credit information інформація про кредитоспроможність; credit injection надання кредиту; credit institution кредитна установа; credit instruments кредитові зобов'язання; credit insurance страхування кредитів • страхування від несплати боргу; credit insurance scheme план страхування кредитів; credit insurance system система страхування кредитів; credit interest відсоткова ставка кредиту; credit investigation дослідження кредитоспроможності; credit item кредитовий запис; credit journal журнал обліку кредитів; credit length строк кредиту; credit line гранична сума кредиту; credit market ринок кредиту; credit measures методи кредитування; credit on easy terms кредит на пільгових умовах; credit on favourable terms кредит на пільгових умовах; credit on goods кредит на товар • товарний кредит; credit on mortgage кредит на нерухомість; credit period строк кредиту; credit policy кредитна політика; credit purchase купівля в кредит; credit rating оцінка кредитоспроможності; credit rating agency кредитно-рейтингове агентство; credit reference довідка про кредитоспроможність • інформація про кредитоспроможність; credit report звіт про кредитні операції; credit requirement потреба у кредиті; credit restriction обмеження кредиту; credit risk кредитний ризик; credit sale продаж у кредит; credit slip кредитний квиток; credit society кредитне товариство; credit squeeze обмеження кредиту • кредитовий тиск • кредитна рестрикція; credit standing кредитоспроможність; credit stop припинення кредиту; credit supply постачання кредиту; credit system кредитна система; credit terms умови кредиту; credit trade торгівля в кредит; credit transaction кредитна угода • кредитна операція; credit transfer кредитовий переказ; credit undertaking кредитна угода; credit with the bank кредит у банку; on credit в кредит; to advance credit авансувати кредит; to allot credit розподіляти/розподілити кредит • давати/дати кредит; to apply for credit звертатися/звернутися по кредит; to arrange credit домовлятися/домовитися про надання кредиту; to block credit затримувати/затримати кредит • заморожувати/заморозити кредит • блокувати кредит; to buy on credit купувати/купити в кредит; to call in a credit сплачувати/ сплатити кредит; to establish credit встановлювати/встановити кредит • відкривати/відкрити кредит; to give credit давати/дати кредит; to grant credit давати/дати кредит; to obtain credit отримувати/отримати кредит; to refuse credit відмовляти/ відмовити в кредиті; to run out of credit втрачати/втратити кредит; to sell on credit продавати/продати в кредит; to suspend credit припиняти/припинити кредит; to tighten credit стримувати/стримати зростання кредиту; to use credit користуватися кредитом; to withdraw credit закривати/закрити кредит; under credit на основі кредиту

credit²: debit²

═════════◇═════════

кредит < італ. credito — віра, довір'я; кредит, борг, через посередництво нім. Kredit або фр. crédit < лат. crēditum — позичка, борг < credo — вірю, довіряю; засвідчено в писемних пам'ятках XVIII ст. (ЕСУМ 3:81; ІУМ: 463); борг — засвідчено в писемних пам'ятках XVI-XVII ст. у значенні «кредит»: «За тій гроши да еще и на боргъ у Марка Кулябченка носаток пят горѣлки купили» (ІУМ: 463)

пр. debit²

* * *

(Dr)

n ком., фін. боржник; дебітор; a дебіторський

юридична (entity) чи фізична особа, яка має фінансову заборгованість (debt) підприємству, організації, установі тощо

═════════■═════════

acceptance debtor боржник за векселем • дебітор векселя; bill debtor боржник за векселем • дебітор векселя; claim debtor боржник за позовом; defaulting debtor боржник, який порушив зобов'язання; insolvent debtor неплатоспроможний боржник; joint debtor спільний боржник; judgement debtor боржник за постановою суду; loan debtor позичальник • позичальниця; net monetary debtor чистий грошовий боржник; primary debtor основний боржник • першочерговий боржник; principal debtor головний боржник; secondary debtor другорядний боржник; sundry debtors різні дебітори; trade debtor торговельні дебітори

═════════□═════════

debtor-creditor relation відносини кредитора і дебітора; debtor nation країна-дебітор • країна-боржник; debtor quota дебіторська квота; debtor's default невиконання зобов'язань дебітором • невиконання зобов'язань боржником; debtor's delay затримка платежів дебітором • затримання платежів боржником • відтермінування сплати боргу; debtor on mortgage іпотечний боржник; to sue a debtor подавати/подати на дебітора до суду; to take action against a debtor починати/почати судову справу проти дебітора

debtor: creditor; debtor — довжник (діал.)

═════════◇═════════

дебітор < лат. debitor — зобов'язаний; у XVII ст. «дебиторъ» має значення «кредитор», «вірник»: «Ѳедорь, дочувшися о прибытю дебитора своєго, умыслне где, скрился». Прот. спр. пот. 6. «Должникъ... доброволне знался, что зостаєт дебиторови своєму девет копъ винень». Акт. Старод. кн. 6. (ISUJ: 685)

пр. creditor

* * *

викор. з дiєcл. у мн.; peл. аманіти; секта американських менонітів; послідовники єпископа Аммана (XV cт.)