-
1 spiritus
-
2 spiritus
-
3 spiritus
спирт -
4 спіритизм
СПІРИТИЗМ ( від лат. spiritus - душа, дух) - містична течія, послідовники якої вірять в існування потойбічного "світу духів" і можливість спілкування з ними за допомогою спеціальних ритуалів та через медіумів - посередників між людьми і духами. Бере початок із давніх демоністичних вірувань. Як масове явище С. сформувався в XIX ст. в США, перенесений з Америки в Зх. Європу у 1852 р. професійним медіумом Гайденом. У Росії С. поширився од поч. 70-х рр. XIX ст. У 80-х рр. комісія Санкт-Петербурзького ун-ту на чолі з Менделєєвим дослідила діяльність кількох медіумів і дійшла висновку, що С. не має реального підґрунтя, тобто є забобоном. Прибічники вважають за практичний доказ С. явище т. зв. "фізичного медіумізму" - зрушення та падіння предметів, виникнення незвичного світла, звуків тощо. Сучасна парапсихологія відносить окремі випадки С. до псіфеноменів. Існують міжнародний центр С. - Асамблея С. (заснована в 1936 р.), спеціальні видання (газети, журнали, книги).О. Карагодіна -
5 спіритуалізм
СПІРИТУАЛІЗМ ( від лат. spiritus - душа, дух) - 1) світоглядні уявлення, за якими дух (душа) є першоосновою світу; 2) філософський напрям, протилежний матеріалізму. Як і останній, виходить з апорії матеріальне - духовне, але розглядає матеріальне як похідну духовного, вторинне й підпорядковане духовному І. ноді С. ототожнюється з ідеалізмом. У сучасній англо-амер. філософії антитеза "С. - матеріалізм" вживається для онтологічної характеристики певного філософського вчення, а поняття "ідеалізм" і "реалізм" - для його гносеологічної характеристики. Як філософський термін уперше був уведений Кузеном (1792 - 1867). В подальшому С. стали називати школи і напрями у франц. та італ. філософії XIX - XX ст. Як спіритуалістичні можуть бути схарактеризовані різноманітні давні і нові філософські вчення. Спіритуалістичними за своєю суттю є й усі релігійні вірування в існування Бога і безсмертя душі; 3) те саме, що і спіритизм.О. Карагодіна
См. также в других словарях:
spiritus — spìritus m DEFINICIJA 1. lingv. znak u obliku apostrofa što se u grčkom jeziku bilježi iznad vokala na početku riječi 2. duh, duša SINTAGMA spiritus agens (izg. spȋritus ȁgens) usp. spiritus movens; spiritus asper (izg. spȋritus ȁsper) »oštri… … Hrvatski jezični portal
Spirĭtus [2] — Spirĭtus (hierzu Tafel »Spiritusfabrikation« mit Tert), mehr oder weniger reiner Alkohol (Äthylalkohol), aus zuckerhaltigen Flüssigkeiten durch Gärung und Destillation gewonnen. Bei der Gärung zerfällt der Zucker in Kohlensäure und Alkohol, und… … Meyers Großes Konversations-Lexikon
Spiritus — steht für: Ethanol (Alkohol) wird vergällt als Brennspiritus, unvergällt als Trinkspiritus bezeichnet. Spiritus (Album), Album der Band Caputt Spiritus (lateinisch für „Atem“) steht für: Geist Spiritus bezeichnet zwei diakritische Zeichen in der… … Deutsch Wikipedia
Spirĭtus [1] — Spirĭtus (lat.), das Wehen des Windes, die bewegte Luft; der Atem, Hauch und, weil dieser als das Belebende (Geistige) des Körpers oder als das erzeugende (Lebens ) Prinzip desselben gedacht wurde, alles Feine, Dünnflüssige, Flüchtige, das… … Meyers Großes Konversations-Lexikon
Spiritus — (Latin for breathing ), may refer to: *Spiritus lenis, the soft breathing in Byzantine Greek orthography *Spiritus asper, the hard breathing in Byzantine Greek orthography * Spiritus , an academic journal devoted to the study of Christian… … Wikipedia
SPIRITUS — (лат.) дух. Философский энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия. Гл. редакция: Л. Ф. Ильичёв, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В. Г. Панов. 1983. SPIRITUS … Философская энциклопедия
Spiritus — ist die volkstümliche Bezeichnung für vergällten Äthylalkohol, der zu technischen und medizinischen Zwecken verwendet wird; demgegenüber ist »Spiritus« in der Apothekerfachsprache die übliche Bezeichnung für »Weingeist, Alkohol«: Das auf lat.… … Das Herkunftswörterbuch
Spiritus — Sm (vergällter) Alkohol, Weingeist erw. fach. (15. Jh.) Entlehnung. Entlehnt aus l. spīritus Hauch , zu l. spīrāre blasen, wehen . In der Sprache der Alchimisten wurde mit diesem Wort die wesenhafte Flüssigkeit von Körpern bezeichnet, die sie… … Etymologisches Wörterbuch der deutschen sprache
spirituş — SPIRITÚŞ s.m. v. spiriduş. Trimis de LauraGellner, 13.09.2007. Sursa: DEX 98 SPÍRITUŞ s. v. alcool, etanol, spirt. Trimis de siveco, 13.09.2007. Sursa: Sinonime … Dicționar Român
spiritus — лат. (спиритус) спирт. Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина. М: Русский язык, 1998 … Словарь иностранных слов русского языка
Spirĭtus — (lat.), 1) das Wehen des Windes, bewegte Luft; 2) Duft; so S. rector, so v.w. Arom 2). 3) das Einathmen von Luft, sowie die eingeathmete Luft selbst, Athem u. Hauch; 4) (gr. Gramm.), S. asper (‛) u. S. lenis (’), der stärkere od. schwächere Hauch … Pierer's Universal-Lexikon