-
1 Мальбранш, Школа
Мальбранш, Школа (1638, Париж - 1715) - франц. філософ; головний представник оказіоналізму. Вивчав філософію в College de la Marche і теологію в Сорбонні; в 1664 р. прийняв сан священика і вступив до Конгрегації ораторіан, де й залишався до смерті. В особі М. поєднались філософ-вчений і глибоко віруючий християнин, а створена ним система є спробою синтезу філософії й релігії в єдиному світорозумінні. На формування світогляду М. помітний вплив здійснила традиція августиніансько-неоплатонічного християнського мислення, що панувала на той час в Конгрегації С. тавлення М. до філософії та науки в перші роки перебування в Конгрегації було не тільки байдужим, а й упередженим. Докорінний злам у його світорозумінні відбувся тоді, коли 26-річний М. випадково натрапив на "Трактат про людину" Декарта і прочитав його. Од цього часу він цілковито присвятив себе філософії. Прагнення здійснити синтез картезіанства і християнського неоплатонізму визначило увесь подальший філософський розвиток М. Як і Декарт, М. теж виходить із дуалізму матерії й духу, протяжності й мислення, тіла та душі, причому розглядає ці дві субстанції як цілком незалежні, неспроможні взаємодіяти чи впливати одна на одну. В людині єдність і взаємодія цих субстанцій (душі, тіла) досягається лише завдяки Богові, волею якого між модифікаціями обох субстанцій у кожному випадку встановлюється відповідність З. гідно з філософським вченням оказіоналізму, створеним М., тільки Бог становить дієву причину руху речей, включаючи тіло людини, а також взаємодію душі і тіла. Хоча душі людини і притаманний імпульс вільного волевиявлення, воля людини - це лише підстава, привід для оприявнення всеохопної волі Бога. М. відмежовував Бога від наявного у світі зла, вважаючи, що останнє пов'язане лише з окремішним індивідуальним існуванням; в обширах універсуму навіть зло слід розглядати як добро.[br]Осн. тв.: "Пошуки істини". У 3 т. (1674 - 1675); "Трактат про мораль" (1684); "Бесіди про метафізику й релігію" (1688); "Бесіди про розуміння Бога у китайській філософії" (1708).
См. также в других словарях:
marché — 1. (mar ché) s. m. 1° Vente, achat de ce qui se débite dans un lieu déterminé. Le marché n a rien valu aujourd hui. • Quand j aurai l honneur de vous faire parvenir mes rêveries, qui ne sont pas encore tout à fait prêtes, je ferai avec vous… … Dictionnaire de la Langue Française d'Émile Littré
marche — 1. (mar ch ) s. f. Frontière militaire d un État. • L empereur confirme le vasselage de la Bohême et y établit la religion chrétienne ; tout ce qui était au delà était encore païen, excepté quelques marches de la Germanie, VOLT. Ann. Emp. Othon … Dictionnaire de la Langue Française d'Émile Littré
marché — MARCHÉ. s. m. Lieu public où se vendent les denrées & marchandises. Il y a un beau marché en cette ville là. on a abbatu les maisons pour faire un marché. le grand marché. le petit marché. le marché au bled. le marché au bestail. le marché aux… … Dictionnaire de l'Académie française
marché — Marché, m. acut. Emporium, Forum nundinarium, Mercatus. Le lieu du marché, Forum. Le marché où se vendent toutes sortes de vivres, Macellum. Le marché où on vend le vin, Forum vinarium. Marché de rotisseurs et de chair cuictiers, Thermopolium… … Thresor de la langue françoyse
marche — Marche, f. penac. C est une contrée de païs, Regio. Selon ce on dit, il est venu habiter en ces marches, c est à dire en ce païs, In hanc regionem demigrauit. Et la marche du pais qu un lievre tient, c est à dire le circuit de païs ou il hante et … Thresor de la langue françoyse
Marche — Marche, 1) [marʃ] die, historisches Gebiet in Mittelfrankreich, entspricht etwa dem heutigen Département Creuse und dem Nordteil von Haute Vienne, umfasst die Nordabdachung des Limousin und des Plateau de Millevaches, wird fast ausschließlich… … Universal-Lexikon
Marche [2] — Marche (spr. Marsch), 1) sonst Provinz u. Grafschaft in Frankreich, jetzt Theile der Departements Creuse u. Haute Vienne; 2) (La M.), Stadt im Arrondissement Neufchâteau des französischen Departements Wasgau, an der Mouzonquelle; Eisenhammer;… … Pierer's Universal-Lexikon
Marche — Nom que l on rencontre à la fois dans les Deux Sèvres et dans la Corrèze. Désigne celui qui est originaire d une localité ou d un lieu dit ainsi appelé. En ancien français, le mot marche signifiait frontière, limite … Noms de famille
Marché — On rencontre ce nom dans l Indre et Loire. Peut être celui qui habitait près du marché, ou encore le surnom d un marchand. Mais il peut s agir d une variante de Marchais, toponyme désignant un lieu marécageux … Noms de famille
Marche [1] — Marche (fr., spr. Marsch), s. Marsch … Pierer's Universal-Lexikon
Marche [3] — Marche (spr. Mahrsch, Mark). M. hatte seinen Namen, weil es die Grenze zwischen Poitou u. Berri machte, u. hieß auch M. Limosine, weil sie vor der Mitte des 10. Jahrh. einen Theil von Limousin bildete. Der erste bekannte Graf ist Boso I. der Alte … Pierer's Universal-Lexikon
