Перевод: с латинского на все языки

infamia

  • 1 infamia

    infāmĭa, ae, f. (infamis], ill fame, ill report of a person or thing; bad repute, dishonor, disgrace, infamy (class.; cf.:

    ignominia, opprobrium): hominum immortalis est infamia,

    Plaut. Pers. 3, 1, 27:

    in infamiam populo ponere,

    id. Trin. 3, 3, 11:

    atque indignitas rei,

    Caes. B. G. 7, 56:

    haec res est mihi infamiae,

    Ter. And. 2, 6, 13:

    illa indicia senatoria operta dedecore et infamia,

    Cic. Clu. 22, 61:

    ignominiam et infamiam ferre,

    id. Tusc. 4, 20, 45:

    in summa infamia esse,

    Ter. Heaut. 2, 3, 18:

    flagrare infamiā,

    Cic. Att. 4, 18, 2:

    infamia notatur qui ab exercitu ignominiae causa dimissus erit,

    Dig. 3, 2, 1:

    ictus fustium infamiam non importat,

    ib. 3, 2, 22:

    aspergi,

    Nep. Alc. 3:

    urgeri,

    Cic. Verr. 1, 12, 36:

    ex infamia eripere,

    id. ib. 2, 3, 60, §

    140: de re aliqua infamiam capere,

    Hirt. B. G. 8, 30:

    colligere,

    Just. 3, 4:

    habere,

    Caes. B. G. 6, 22:

    irrogare alicui,

    Dig. 3, 2, 13:

    inferre,

    Cic. Lael. 18, 42:

    movere,

    Liv. 44, 25, 12:

    ferre alicui,

    Tac. A. 14, 22:

    sarcire,

    to repair, Caes. B. C. 3, 74:

    libellos ad infamiam alicujus edere,

    Suet. Aug. 55:

    trahere aliquid ad infamiam,

    to bring into disrepute, to give a bad name to a thing, Tac. A. 12, 4:

    Cacus Aventinae timor atque infamia silvae,

    Ov. F. 1, 551:

    saecli,

    disgrace of the age, id. M. 8, 97:

    pecuniae,

    the disgrace of avarice, Vell. 2, 33, 2:

    quid enim salvis infamia nummis?

    Juv. 1, 48.— Plur.:

    si ad paupertatem admigrant infamiae, Gravior paupertas fit,

    Plaut. Pers. 3, 1, 19; Tac. A. 4, 33.

    Lewis & Short latin dictionary > infamia

  • 2 infamia

    īnfāmia, ae, f. (infamis), der üble Ruf, das üble Gerücht, worin ein Mensch od. eine Sache steht, u. die daraus entstehende Schande, der Schimpf, die Schmach (während ignominia die Beschimpfung, der mit Schande verbundene Verlust äußerer Ehre u. Ehrenzeichen), I) eig.: α) absol.: res est mihi infamiae, Ter.: in infamia esse, Ter.: infamiā aspergi, Nep.: infamiā flagrare, Cic.: infamiam capere, Hirt. b. G.: infamiam habere, Caes.: subire infamiae maculam, Iustin.: subire infamiam sempiternam, Cic.: infamiam inferre, Cic., od. movere, Liv., verursachen: infamiam delere, Cic.: infamiam sarcire, Caes. – Plur., Plaut. Pers. 347. Arnob. 6, 1: infamias subire, Tac. ann. 4, 33. – β) m. obj. Genet.: duarum legionum, der Schimpf wegen der beiden Legionen, Caes.: pecuniae, die Schmach, Schande (wegen) der Geldgier, Vell. 2, 33, 2. – II) meton., a) das Gefühl der Schmach, das Schmachgefühl, rubore et infamiā, im Scham- u. Schmachgefühle, Tac. hist. 4, 62. – b) von dem, der etwas in üblen Ruf setzt, Schimpf, Schande, infamia silvae, v. Kakus, Ov. fast. 1, 551: nostri infamia saecli, Ov. met. 8, 97. – / Nbf. infamium s. bes.

    lateinisch-deutsches > infamia

  • 3 infamia

    infamĭa, ae, f. [st2]1 [-] mauvaise réputation. [st2]2 [-] honte, opprobre, déshonneur, infamie, ignominie.    - infamiam alicui facere: jeter le discrédit sur qqn.    - infamiae esse, Ter.: être déshonorant.    - trahere aliquid ad infamiam, Tac. A. 12, 4: jeter le discrédit sur qqch.    - infamiam sarcire, Caes. B. C. 3, 74: effacer la honte.    - flagrare infamiâ, Cic. Att. 4, 18, 2: être couvert d'infamie.    - Cacus infamia silvae, Ov.: Cacus, honte de la forêt.
    * * *
    infamĭa, ae, f. [st2]1 [-] mauvaise réputation. [st2]2 [-] honte, opprobre, déshonneur, infamie, ignominie.    - infamiam alicui facere: jeter le discrédit sur qqn.    - infamiae esse, Ter.: être déshonorant.    - trahere aliquid ad infamiam, Tac. A. 12, 4: jeter le discrédit sur qqch.    - infamiam sarcire, Caes. B. C. 3, 74: effacer la honte.    - flagrare infamiâ, Cic. Att. 4, 18, 2: être couvert d'infamie.    - Cacus infamia silvae, Ov.: Cacus, honte de la forêt.
    * * *
        Infamia, infamiae. Terent. Mauvais bruit et renom de deshonneur, Diffame, Infamie, Esclandre.
    \
        - cauit ne vnquam infamiae Ea res sibi esset. Terent Qu'il ne fust deshonoré de cela.

    Dictionarium latinogallicum > infamia

  • 4 infamia

    īnfāmia, ae, f. (infamis), der üble Ruf, das üble Gerücht, worin ein Mensch od. eine Sache steht, u. die daraus entstehende Schande, der Schimpf, die Schmach (während ignominia die Beschimpfung, der mit Schande verbundene Verlust äußerer Ehre u. Ehrenzeichen), I) eig.: α) absol.: res est mihi infamiae, Ter.: in infamia esse, Ter.: infamiā aspergi, Nep.: infamiā flagrare, Cic.: infamiam capere, Hirt. b. G.: infamiam habere, Caes.: subire infamiae maculam, Iustin.: subire infamiam sempiternam, Cic.: infamiam inferre, Cic., od. movere, Liv., verursachen: infamiam delere, Cic.: infamiam sarcire, Caes. – Plur., Plaut. Pers. 347. Arnob. 6, 1: infamias subire, Tac. ann. 4, 33. – β) m. obj. Genet.: duarum legionum, der Schimpf wegen der beiden Legionen, Caes.: pecuniae, die Schmach, Schande (wegen) der Geldgier, Vell. 2, 33, 2. – II) meton., a) das Gefühl der Schmach, das Schmachgefühl, rubore et infamiā, im Scham- u. Schmachgefühle, Tac. hist. 4, 62. – b) von dem, der etwas in üblen Ruf setzt, Schimpf, Schande, infamia silvae, v. Kakus, Ov. fast. 1, 551: nostri infamia saecli, Ov. met. 8, 97. – Nbf. infamium s. bes.

    Ausführliches Lateinisch-deutsches Handwörterbuch > infamia

  • 5 īnfāmia

        īnfāmia ae, f    [infamis], ill fame, ill report, bad repute, dishonor, disgrace, infamy: rei, Cs.: ne infamiae Ea res sibi esset, T.: indicia operta infamiā: mendax, calumny, H.: infamiam ferre: infamiā aspergi, N.: se eripere ex infamiā: latro cinia nullam habent infamiam, Cs.: movere, L.: sarcire, repair, Cs.: quid enim salvis infamia nummis? Iu.—A reproach, disgrace: Cacus silvae, reproach, O.: nostri saecli, O.
    * * *
    disgrace, dishonor; infamy

    Latin-English dictionary > īnfāmia

  • 6 infamia

    infamia infamia, ae бесчестье, позор

    Латинско-русский словарь > infamia

  • 7 infamia

    infamia infamia, ae f дурная молва

    Латинско-русский словарь > infamia

  • 8 infamia

    īnfāmia, ae f. [ infamis ]
    1) дурная молва, бесславие, бесчестье Ter, Nep, C, Cs etc.
    trahere aliquid ad infamiam T — распустить о чём-л. дурные слухи
    2) срам, позор (i. nostri saeculi O)

    Латинско-русский словарь > infamia

  • 9 infamia

    1) позор, срам: infamare, опозоривать, обесславливать (1. 5 § 9. 1. 15 § 12. 25. 27 D. 47, 10. 1. 37 pr. eod. 1. 14 § 1 D. 48, 5. 1. 9. 10 C. 9, 35. 1. 7 pr. D. 4, 2. 1. 9 pr. D. 40, 2);

    infamatus s. infamis, опороченный, известный по: natio non infamata - magis infamis (1. 31 § 21 D. 21, 1).

    2) бесчестие, т. е. упадение гражданской чести, как последствие известных позорных действий;

    inf. наступала или в силу закона, или в силу судебного приговора (tit. D. 3, 2. C. 2, 12. 10, 57. cf. 1. 2 D. 1, 22. 1. 65 D. 47, 2. 1. 1. 7 D. 48, 1. 1. 8 D. 48, 2. 1. 1 pr. 1. 8 D. 48, 7. 1. 10 § 2 D. 48, 19. 1. 4 § 4 D. 49, 16. 1. 12 D. 50, 2. 1. 104 D. 50, 17. 1. 1 § 1 C. 1, 1);

    infamare, лишать кого гражданской чести (1. 66 pr. D. 23, 2. 1. 18 0. 2, 12).

    3) вообще=ignominia, turpitudo, стыд, напр. licet verbis edicti non. habeantur infames ita condemnati, re tamen ipsa et оpinione hominum non effugiunt infamiae notam (1. 2 pr. D. 37, 15. 1. 3 § 5 D. 22, 5).

    Латинско-русский словарь к источникам римского права > infamia

  • 10 infamia

    , ae f
      дурная молва, дурная слава; бесславие, позор

    Dictionary Latin-Russian new > infamia

См. также в других словарях:

  • infamia — sustantivo femenino 1. (no contable) Cualidad de infame: la infamia de su conducta. 2. Pérdida de la honra, el buen nombre o la estimación: Que viva en la infamia para siempre. 3. Acción o palabra infame: No le alteraron tus infamias …   Diccionario Salamanca de la Lengua Española

  • Infamia —    • Infamia, в общем смысле называлось дурное слово, скверные слухи о ком либо, в тесном смысле ignominia, высказанная преторским эдиктом, вследствие чего лица, этому подвергшиеся, терпели большой ущерб в своих правах. Infamis терял ius… …   Реальный словарь классических древностей

  • infamia — /in famja/ s.f. [dal lat. infamia, der. di infamis infame ]. 1. [condizione di disonore e di biasimo pubblico] ▶◀ abiezione, abominio, (lett.) disdoro, disonore, ignominia, (pop.) infamità, (lett.) onta, vergogna. ◀▶ onorabilità, onore, stima. 2 …   Enciclopedia Italiana

  • infamia — (Del lat. infamĭa). 1. f. Descrédito, deshonra. 2. Maldad, vileza en cualquier línea …   Diccionario de la lengua española

  • infamia — index discredit, disgrace, dishonor (shame), disrepute, ignominy, infamy, notoriety, shame …   Law dictionary

  • infâmia — s. f. 1. Ato ou dito que revela sentimentos vis. 2. Descrédito. 3. Desonra, ignomínia. 4. Calúnia, aleive …   Dicionário da Língua Portuguesa

  • infamia — {{/stl 13}}{{stl 8}}rz. ż IIb, lm D. infamiamii {{/stl 8}}{{stl 7}} w dawnym prawie polskim: pozbawienie szlachcica praw obywatelskich, ochrony prawnej i czci na podstawie wyroku sądowego; niesława, hańba; także: czyn niegodny szlachcica : {{/stl …   Langenscheidt Polski wyjaśnień

  • infamia — in·fà·mia s.f. 1a. CO condizione di disonore e di pubblico biasimo in cui si trova qcn. dopo avere commesso azioni vergognose: macchiarsi, coprirsi di infamia, cadere nell infamia, bollare d infamia, procurare, causare infamia a qcn. Sinonimi:… …   Dizionario italiano

  • Infamia — La Infamia en la Antigua Roma, es lo que se conceptúa como la Degradación del honor civil , que consiste en la pérdida de reputación o descrédito en la que caía el ciudadano romano una vez efectuado el Censo por parte del magistrado competente… …   Wikipedia Español

  • infamia — (Del lat. infamia.) ► sustantivo femenino 1 Acción infame y ruin cometida contra una persona: ■ estaba enojado por las infamias y acusaciones de que fue objeto. SINÓNIMO afrenta abyección 2 Situación del que ha perdido la reputación y el honor: ■ …   Enciclopedia Universal

  • infamia — {{#}}{{LM I21734}}{{〓}} {{SynI22285}} {{[}}infamia{{]}} ‹in·fa·mia› {{《}}▍ s.f.{{》}} {{<}}1{{>}} Deshonra, descrédito o pérdida de la buena fama o de la estimación: • La infamia cayó sobre la familia cuando se descubrió el escándalo.{{○}}… …   Diccionario de uso del español actual con sinónimos y antónimos

Книги



Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»

Мы используем куки для наилучшего представления нашего сайта. Продолжая использовать данный сайт, вы соглашаетесь с этим.