1974-87

Ішмуратов, Анатолій Теміргалійович (1946, Ташкент) - укр. логік, методолог, філософ. Закінчив філософський ф-т Московського ун-ту (1974). У 1974 - 1977 рр. аспірант Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Докт. філософських наук (1987), проф. (1992). Од 1974 р. - в Інті філософії їм. Г. Сковороди НАНУ, од 1991 р. - головний наук, співр. Член Міжнародного кантівського тов-ва (од 1990 р.). Співзасновник і член Укр. філософського тов-ва (1997). Дійсний член Нью-Йоркської Академії наук (од 1997 р.). Працює над проблемами практичної логіки, феноменології, конфліктології, методології гуманітарних наук. Автор багатьох наукових праць, енциклопедичних статей, методичних програм, курсів лекцій, підручників і наукових монографій.

[br]

Осн. тв.: "Логічні теорії часових контекстів" (1981); "Логічний аналіз практичних міркувань" (1987); "Конфлікт і згода" (1996); "Вступ до філософської логіки" (1997).

Василенко, Володимир Лукич (1929, с. Леонівка Київської обл.) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1952). Докт. філософських наук (1976), проф. (1977), засл. прац. вищої школи України. У 1990 - 1992 рр. - проф. Київського ін-ту політології та соціального управління. Коло наукових інтересів - проблеми соціальної філософії, світогляду, пізнання. Автор багатьох статей та розділів у колективних монографіях.

[br]

Осн. тв.: "Людина і світогляд" (1974); "Людське пізнання у світлі діалектичного матеріалізму" (1974); "Світоглядна зрілість", у співавт. (1988).

Мамардашвілі, Мераб Костянтинович (1930, Горі - 1990) - груз. філософ З. акінчив філософський ф-т Московського ун-ту (1954). Докт. філософських наук (1970), проф. (1972). Працював у Празі, Москві, Тбілісі; у 1968 - 1974 рр. - заст. головного редактора ж. "Вопросьі философии"; від 1974 р. - голови, наук, співр І. н-ту філософії Академії наук Грузії О. бґрунтовані М. філософські ідеї, зокрема про природу філософського мислення, у 60 - 70-х рр. торували шлях до відкритого світового філософського простору. Оскільки філософія, як вважав М., є мисленням мислення, то його власна філософія також не може бути окреслена як певне філософське вчення, адже вона є процесом філософування, становлення філософської індивідуальності (як призначення долі, що зароджується у таїні невідомого і завершується невідомим). Доля філософа - продовжувати порушувати питання, повсякчас мовчати або мислити вголос, щоб відкрити наскрізний, "великий час" і відчути у цю мить муку народження слова. Філософський акт розгортається на рівні рефлексії, раціо (від лат. ratio - мислення, розмірковування). У філософії, згідно з М., треба мислити, щоб існувати. Той стан, коли трапляється судження як єдина подія, котру неможливо помислити самому мислячому (бо він у цей час говорить), М. умовно називає "трансцендуванням" - виходом за свої власні межі З. а такої "ситуації" в акті свідомості збігаються два сенси буття: "стан" та "знання". Ставлячи запитання перед видатними філософами світу минулих часів, М. постає як самобутній історик філософії, для якого зв'язок між старим та новим знанням існує начебто поза знанням, на підставі рефлексивної дії Я. к майстер філософського слова М. зажив широкого визнання, читаючи курси лекцій у 70 - 80-х рр. XX ст. на психологічному ф-ті Московського ун-ту та в інших навчальних закладах.

[br]

Осн. тв.: "Форми і зміст мислення: До критики гегелівського вчення про форми пізнання" (1968); "Класичний і некласичний ідеали раціональності" (1984); "Як я розумію філософію" (1990).

РИМСЬКИЙ КЛУБ - міжнародне неурядове науково-дослідницьке об'єднання інтелектуальної еліти Заходу, відомих вчених-глобалістів, громадських діячів та політиків (значна частина яких були лауреатами Нобелівської премії), засноване у Римі (1968) за ініціативою італ. економіста і менеджера Печчеї (засновник і перший президент клубу). Науково-дослідницькі напрями роботи Р. к. охоплювали наступне коло проблем: - критичний аналіз стратегій розвитку західної і загалом світової цивілізації в цілому; - обґрунтування неефективності й небезпечності неоколоніальної системи; - пошук можливих альтернатив розвитку людства та ефективних засобів гуманізації соціуму в сучасних умовах; - аргументація безперспективності й абсурдності гонки озброєнь; - об'єднання зусиль світової громадськості задля збереження довкілля й досягнення соціальної справедливості в глобальному масштабі. Значний резонанс світової громадськості викликали роботи, виконані в жанрі "Доповіді Римського клубу": "Межі росту" - 1972 (Деніс Л. Медоуз, Донела Медоуз та ін.); "Людство на роздоріжжі" - 1974 (Месарович, Пестель); "Перегляд міжнародного порядку" - 1976 (Тинберген); "За межами віку марнотратства" - 1976 (Коломбі, Габор); "Цілі для людства" - 1977 (Ласло); "Енергія: зворотний рахунок" - 1978 (Монбріаль); "Нема меж освіті: подолання розриву в рівні освіти людей" - 1979 (Маліца, Боткін, Ельманджрі); "Третій світ: три четверті світу" - 1980 (Гарньє); "Діалоги про багатство і добробут" - 1980 (Джоріні); "Дороговкази в майбутнє" - 1981 (Гаврилишин); "За межами росту" - 1987 (Пестель)та ін. Крім того, відомими й авторитетними у всьому світі стали роботи членів клубу Форрестера "Світова динаміка" (1971), Кінга "Новий поріг" (1973), Зиблера та Кайя "Доповідь із Токіо" (1974) та ін. Оприлюднення як першої, так і наступної "Доповідей" викликало бурхливу дискусію в усьому світі, яка продовжується й зараз, та суттєво активізувало обговорення порушених проблем. У "Доповідях" була створена глобальна математична модель дослідження "світового порядку", значно розширений діапазон досліджень, зокрема задіяні головні чинники соціогуманітарного характеру. Останнім часом особлива увага приділяється етнічним, економічним та культурним аспектам розвитку. Гаврилишин, зокрема, пропонує враховувати специфіку релігійних вірувань та "наснагу до праці" Д. ля визначення перспектив формування "нового світового порядку" залучається якісний аналіз стану освіти в тому чи іншому регіоні, всебічно досліджується науково-технічний потенціал планети і можливість його ефективного використання для розв'язання енергетичних, сировинних, продовольчих, демографічних та екологічних проблем. Головною стратегемою досліджень членів Р. к. стає пошук шляхів та засобів задоволення елементарних потреб населення Землі, забезпечення "гідного життя і помірного добробуту для усіх громадян світу" (Тінберген).

Сакада, Микола Онисимович (1936, с Ж. укин Київської обл.) - укр. філософ і соціолог. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1967). Канд. філософських наук (1974). В 1967 - 1979 рр. працював в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ наук, співр. Від 1991 р. - пров. наук, співр. Ін-ту соціології НАНУ. Фахівець у галузі соціології управління, соціології праці, мотивації людської діяльності. Має близько 120 друкованих праць.

[br]

Осн. тв.: "Колектив, керівник, управління", у співавт. (1974); "Соціальне управління і АСУ", у співавт. (1983); "Керівник - організатор і вихователь", у співавт. (1984); "Стимулювання праці на промисловому підприємстві", у співавт. (1986); "Керівник виробничого колективу і професійний зріст", у співавт. (1987)..

1) верхова їзда

2) дорога для верхової їзди

3) їзда; рух

4) райдінг

* * *

1) верхова їзда

2) дорога для верхової їзди

3) мop. стоянка

1) райдинг, одна з трьох адміністративних одиниць графства Йоркшир (до 1974 p.)

2) райдинг ( адміністративна одиниця або виборчий округ у Канаді е Новій Зеландії)

1) верхова їзда

2) дорога для верхової їзди

3) мop. стоянка

1) райдинг, одна з трьох адміністративних одиниць графства Йоркшир (до 1974 p.)

2) райдинг ( адміністративна одиниця або виборчий округ у Канаді е Новій Зеландії)

Аббаньяно, Ніколо (1901, Салерно - 1990) - італ. філософ, представник екзистенціалізму. Обстоював оптимістичний, або позитивний варіант екзистенціалізму. Екзистенцію розумів як можливість. Стверджував, що автентичний екзистенційний вибір є спробою знайти в теперішньому певну єдність між минулим і майбутнім, що виключала б неможливість подальшого вибору. Цій меті слугувала універсальна формула "можливість можливості". А. припускав поєднання наукового пізнання з релігійною вірою, емпіризму з ірраціоналізмом. Автор праць з історії філософії, історії наукового пізнання, соціології, естетики.

[br]

Осн. тв.: "Структура екзистенції" (1939); "Позитивний екзистенціалізм" (1948); "Історія філософії". В 3 т. (1974).

Азархін, Вілен Андрійович (1929, Дніпропетровськ - 1996) - укр. філософ, канд. філософських наук, засл. прац. культури України. Сфера наукових інтересів - історія філософської думки України, сприйняття геліоцентричної системи Коперника в філософській традиції України XVII - XVIII ст. Організатор видавничої справи в галузі філософії. Один з фундаторів ж. "Філософська та соціологічна думка". Од 1969 р. - вчений секретар редколегії ж. Сприяв організації публікацій філософської літератури, у 1977 - 1991 рр. - головний редактор вид-ва "Наукова думка". Один з засновників, перший директор вид-ва "Абрис".

[br]

Осн. тв.: "Коперник. Бруно. Галілей", у співавт. (1974); "Наукова істина і доля вченого", у співавт. (1989).

Буслинський, Володимир Андрійович (1930, с. Цапіївка Київської обл.) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1955). Захистив докт. дис. (1974). Від 1981р. - проф. У 1973 - 1986 рр. - зав. від. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди ПАНУ, від 1986 р. - проф. кафедри філософії КНУ ім. Т. Шевченка. Займається питаннями діалектики розвитку суспільства, соціального пізнання, соціально-філософських проблем праці. Автор і співавтор багатьох статей, монографій, словників, посібників із філософії.

[br]

Осн. тв.: "Діалектика розвитку соціалістичного суспільства" (1980); "Соціальне управління", у співавт. (1986); "Діалектика та її альтернативи. Філософія. Навчальний посібник" (1997).

Васильєв, Сергій Олександрович (1937, Волгоград) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1961). Канд. філософських наук (1970), ст. наук. співр. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Викладав філософію і логіку у вузах України. Фахівець у галузі філософії мови, семіотики, логіки. Досліджував проблеми знакової діяльності, механізмів утворення і розуміння текстів, процедур творчого мислення. Автор багатьох статей у наукових збірках та часописах, співавтор колективних монографій.

[br]

Осн. тв.: "Філософський аналіз гіпотези лінгвістичної відносності" (1974); "Синтез смислу при створенні й розумінні тексту" (1988).

Возняк, Степан Михайлович (1929, с Ш. арпанці Львівської обл.) - укр. філософ. Закінчив філологічний ф-т ЛНУ ім. І. Франка (1953). Докт. філософських наук (1986), проф. (1989). Від 1990 р. - проф. кафедри філософії ПУ ім. В.Стефаника. Наукові інтереси - історія філософії України, релігієзнавство. Автор понад 120 наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Іван Франко - поборник єднання народів" (1974); "У боротьбі за дружбу народів: Проблеми нації і національних відносин в ідеології української революційної демократії останньої чверті XIX - початку XX ст." (1981); "Духовні цінності українського народу", у співавт. (1999) та ін.

Воловин, Володимир Ілліч (1939, с М. ірча Київської обл.) - укр. філософ. Закінчив КНУ ім. Т. Шевченка (1969). Докт. філософських наук, проф. Від 1991 р. - декан ф-ту соціології та психології КНУ ім. Т. Шевченка. Президент Соціологічної асоціації України (1990 - 1998). Коло наукових інтересів - специфіка соціального пізнання, питання методологічного обґрунтування соціологічного дослідження, тенденції соціального розвитку суспільства за умов його трансформації. Фахівець у галузі загальної соціології та соціології політики, суспільної свідомості та методів вивчення громадської думки. Автор 12 індивідуальних монографій та численних розділів у колективних монографіях, підручниках та посібниках із соціології для вузів.

[br]

Осн. тв.: "Надійність інформації в соціологічному дослідженні" (1974); "Транзитна міграція в Україні", у співавт. (1994); "Політологія посткомунізму", у співавт. (1995); "Соціологія", у співавт. (1998); "Філософія", у співавт. (2000).

Глушков, Віктор Михайлович (1923, Ростов-на-Дону - 1982) - укр. вчений, математик, фахівець в галузі кібернетики та інформатики. Закінчив фізико-математичний ф-т Ростовського ун-ту (1947). Академік НАНУ (1961), академік AH СРСР (1964). Директор Ін-ту кібернетики НАНУ (1962 - 1982). Наукова творчість Г. охоплює - дослідження проблем сучасної алгебри, розбудову концептуально-теоретичних основ кібернетики, розробку теорії автоматів і теорії ЕОМ, конструювання ЕОМ і створення систем їх математичного забезпечення, розробку теорії АСУ та низки проблем у галузі економічної та біологічної кібернетики тощо. Вагомим є творчий внесок Г. у теорію і практику програмування (зокрема, дослідження алгоритмічних мов як ефективних засобів програмування). Велику увагу Г. приділяв проблемі штучного інтелекту, її філософським та епістемологічним аспектам; особливо його хвилювало питання про принципові можливості вирішення проблеми штучного інтелекту у світлі теореми Геделя про неповноту. Г. належить також комплекс ідей про безпаперову інформатику, зокрема, про створення засад інформаційного суспільства, яке має замінити постінд устріальне.

[br]

Осн. тв.: "Вступ до кібернетики" (1964); "Обчислювальні машини з різними системами інтерпретації", у співавт. (1970); "Алгебра. Мови. Програмування", у співавт. (1974) та ін.

Гончаренко, Микола Васильович (1924, с. Васильківка, тепер смт. Дніпропетровської обл. - 1993) - укр. філософ З. акінчив філологічний ф-т Харківського ун-ту (1949). Докт. філософських наук (1963), проф. (1967), чл.-кор. НАНУ (19 79). Од 1960 р. - в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ зав. від. естетики і етики, од 1962 р. - заст. директора. У 1973 - 1993 рр. - в ІМФЕ ім. М. Рильського НАНУ, од 1974 р. - зав. відділом теорії мистецтва. Г. належать дослідження з історії розвитку естетичної думки в Україні, з теорії естетичного виховання, з проблем впливу науково-технічного прогресу на розвиток мистецтва· прогресу духовної культури, місця укр. культури у світовому культурному контексті. Автор численних статей і монографій.

[br]

Осн. тв.: "Естетичніпогляди І.Я. Франка" (1950); "Геній в мистецтві і науці" (1991); "Культура і нація", у співавт. (1994).

Депенчук, Надія Павлівна (1920, смт. Гречани Хмельницької обл. - 1992) - укр. філософ. Закінчила біологічний ф-т КНУ їм. Т. Шевченка (1946). Докт. філософських наук (1972), проф. (1983). Від 1959 р. - в Ін-ті філософії НАНУ, від 1974 р. - зав. від. філософських питань природознавства, від 1984 р. - зав. сектором філософських проблем біології та екології від. логіки наукового пізнання та філософських питань природознавства. Досліджувала філософські питання біології та екології; зробила вагомий внесок як популяризатор науки.

[br]

Осн. тв.: "Симетрія і асиметрія в живій і неживій природі" (1963); "Матеріалістична діалектика і методи біологічних досліджень" (1973); "Матеріалістична діалектика і концепція доповняльності", у співавт. (1975); "Науково-технічна революція і сучасне природознавство", у співавт. (1978).

Дишлевий, Петро Сидорович (1927, с. Терешки Черкаської обл. - 1998) - укр. філософ. Закінчив фізико-математичний ф-т Черкаського педагогічного ін-ту (1947). Докт. філософських наук (1969), проф. (1969). Од 1954 р. - в Ін-ті філософії НАНУ; зав. від. філософських питань природознавства (1961 - 1972), заст. директора ін-ту (1968 - 1972). В 1972 - 1977 рр. - декан філософського ф-ту КНУ ім. Т. Шевченка і зав. кафедрою діалектичного матеріалізму на ф-ті В. ід 1980 р. - у Москві, зав. кафедрою філософії Ін-ту електронної промисловості. Д. - один із провідних укр. фахівців в галузі філософських проблем сучасної фізики і природознавства XX ст.

[br]

Осн. тв.: "Питання про простір і час в теорії відносності" (1959); "Матеріалістична діалектика і фізичний релятивізм" (1972); "Діалектичний матеріалізм і проблема реальності в сучасній фізиці", у співавт. (1974); "Матеріалістична діалектика і проблема наукових революцій", у співавт. (1981).