1721

gâteau

გაგზავნა

гарбуз

en\ \ stress corrosion cracking

boğmaq

ЛОГОС (грецьк. λόγοζ) - термін давньогрецьк. філософії, що одночасно означає "слово", "речення", "висловлювання", "мовлення", "розмова" і "смисл", "поняття", "судження", "думка", "основа" Ц. і паралельні ряди значень можна істотно продовжити, бо в словниках давньогрецьк. мови зафіксовано понад ЗО значень терміна "Л.", який не передається адекватно жодною іншою мовою, бо в ньому "слово" - це не чуттєво сприйманий комплекс звуків, а сама "думка", а остання розуміється як щось явлене і тому "словесне". Л. включає також чітке числове відношення - рахунок. Він - і смислова упорядкованість буття та свідомості, і протилежність безсловесному, безсенсовому та безформному у світі й людині. Термін "Л." введений у філософію Гераклітом, у якого він означав всезагальний закон і розумну основу світу, які є вічними, постійними і необхідними. Залишаючись рівним самому собі, Л. задає ритм невпинним змінам і взаємопереходам речей. Єдність цих протилежностей забезпечує стабільність і гармонію світу. У пізніших натурфілософів, софістів, Платона йАристотеля Л. втрачає онтологічне значення і вживається тільки у сфері мислення та пізнання, де він розуміється як "поняття", "основа", "розум", "доведення". У стоїків Л. трактується як "творчий вогонь", Божественний розум й універсальна доцільність, яким підпорядковані світ і людина. У неоплатонізмі Л. уже розглядався не як тонкі формотворчі матеріальні начала, а як еманації умосяжного світу, що творять і формують чуттєвий світ. У Філона Александрійського Л. зливається з уявленням про Бога у Старому Завіті. Відтепер Л. проявляється як вічна Божественна сила (розум), що є посередником між Богом і людьми. Він - Слово і думка Бога, котрий за допомогою Л. створив світ. Християнство розкрило своє розуміння Л. у початковому фрагменті Євангелія від Іоанна: "Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Бог був Слово" (в оригіналі - λογοζ). У рос. релігійно-ідеалістичній філософії Л. розуміється як поняття, за допомогою якого передається субстанціональна пронизаність світу Божественним Словом. Пізнання світу через Л. не може бути здійсненим тільки за допомогою логічного мислення. Всі сили душі людини беруть участь у пізнанні Л. - Слова Божого. При цьому Л. часто залишається невираженим у думці-слові.

Монтеск'є, Шарль Луї де (1689, замок Ла Бред, поблизу Бордо - 1755) - франц. філософ, есеїст. Був знатного походження (барон Лабреде); упродовж 20 років - голова парламенту Бордо; багато подорожував (Італія, Нідерланди, Англія). Одним із філософських підсумків його подорожніх спостережень була ідея про необхідність визнання різноманітності звичаїв, релігій, законів соціально-структурного впорядкування, географічних чинників, які зумовлюють своєрідність будь-якого народу й країни; отож і Франція не може претендувати на зверхність щодо інших країн. Гармонійне суспільство, вважав М., - це те, яке враховує усю сукупність чинників, що стосуються і власного, й усіх інших народів А. налізуючи походження суспільства, спирався на теорію природного права; доводив, що і в первісних суспільствах існувала нерівність, а також певні регулятиви щодо норм справедливості. В оцінці різних типів суспільного правління віддавав перевагу конституційній монархії, яка, на думку М., спроможна запобігти тиранії двох типів - одноосібного деспота та маси народу; з огляду на це, високо шанував англ. конституцію як "дзеркало свободи". Вірив в існування Бога та вплив Божої благодаті на обдарування людини здатністю до вільного вибору.

[br]

Осн. тв.: "Персидські листи" (1721); "Дух законів" (1748).