навостренный

навострить нагострювати, нагострити, (о мног.) понагострювати що; см. Наострять. -ть уши - наставляти и (редко) становити, наставити, насторочувати, насторочити, нашорошувати, нашорошити, наструнчувати, наструнчити, нащулювати, нащулити вуха, (о мног.) понаставляти, понасторочувати, понашорошувати, понаструнчувати, понащулювати вуха. [Щоб люди лучче наставляли вуха (Куліш). Прокоповичка насторочила вуха і повеселішала (Н.-Лев.). То він одно вухо нашорошить (Куліш). Наструнчив уха й позиркує на двері (М. Вовч.)]. -рить лыжи - лиги (тягу, дмухача) дати, накивати п'ятами, намастити п'яти, утекти. -рить на кого когти, зубы - нагострити на кого кігті, зуби. -рить язычок - нагострити язичок (жальце). -рить к чему руку - набити (наломити и наламати, наважити) руку до чого, наломитися и наламатися до чого, (вульг.) насобачитися в чому. [Він в цьому ділі набив руку (Сл. Ум.)]. -рить кого - обтерти, обговтати, вигладити кого; наломити, и наламати кого. Навостренный и Навострённый - нагострений, понагострюваний; наставлений, насторочений, нашорошений, наструнчений, нащулений, понасторочуваний и т. п.

* * *

несов.; сов. - навостр`ить

1) наго́стрювати, -рюю, -рюєш, нагостри́ти, -гострю́, -го́стриш и мног. понаго́стрювати; ( натачивать) нато́чувати, наточи́ти, -точу́, -то́чиш и мног. понато́чувати

2) см. вразумлять

-рю, -ришь, παθ. μτχ. παρλθ. χρ. навостренный, βρ: -рен, -рена, -рено ρ.σ.μ. (απλ.) οξύνω

- κάνω κάτι κοφτερό ή αιχμηρό.

навостриться

(απλ.)

επιτηδεύομαι, τα καταφέρω.