-
1 розстріл
( розстрільним підрозділом) execution by a firing squad, execution by shooting, shooting down, shooting -
2 розстріл
ч( про страту) ( military) execution, shooting; ( натовпу) fusillade, shooting down -
3 розстрілювати
-
4 розстріляти
-
5 розстрілювати
( засудженого до смертної кари) execute by a firing squad, execute by shooting, shoot down, (натовп, демонстрацію тощо) shoot -
6 розстрілювати без слідства
Українсько-англійський юридичний словник > розстрілювати без слідства
-
7 розстрілювати без суду
have smb. shot without a trial, shoot without a trialУкраїнсько-англійський юридичний словник > розстрілювати без суду
-
8 розстрілювати на місці
Українсько-англійський юридичний словник > розстрілювати на місці
-
9 розстрілювати як дезертира
Українсько-англійський юридичний словник > розстрілювати як дезертира
-
10 смерть через розстріл
( відділенням розстрільників) death by a firing squadУкраїнсько-англійський юридичний словник > смерть через розстріл
-
11 засуджувати до розстрілу
( когось) sentence to be shot, sentence to death by a firing squadУкраїнсько-англійський юридичний словник > засуджувати до розстрілу
-
12 присуджувати
= присудити1) ( до штрафу) to adjudge (to); ( до ув'язнення) to sentence (to), to condemn (to)присуджувати до смертної кари — to sentence/condemn to death
присуджувати до штрафу — to fine; to impose a fine (on)
присуджувати заочно — to sentence (smb.) in his absence
2) ( премію) to award; ( вчений ступінь) to conferприсуджувати премію — to give a purse, to put up a purse
См. также в других словарях:
розстріл — у, ч. 1) Дія за знач. розстрілювати, розстріляти 1 3). ||Смертна кара, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. 2) спец. Пошкодження каналу ствола вогнепальної зброї (від довгого користування, частої стрільби). 3) спец. Розпірка в рудному … Український тлумачний словник
розстрілюваний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розстрілювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
розстрілювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
розстріляний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розстріляння — іменник середнього роду рідко … Орфографічний словник української мови
розстріляти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розстріляний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розстріляти 1 3). || розстрі/ляно, безос. присудк. сл. || у знач. ім. розстрі/ляний, ного, ч.; розстрі/ляна, ної, ж. Людина, яку розстріляли. 2) у знач. прикм. Використаний при стрільбі (про гільзу від патрона і … Український тлумачний словник
розстрілюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. ч. до розстрілювати 1 3). || у знач. ім. розстрі/люваний, ного, ч.; розстрі/лювана, ної, ж. Людина, яку розстрілюють … Український тлумачний словник
розстрілювати — юю, юєш, недок., розстріля/ти, я/ю, я/єш, док., перех. 1) Піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. 2) Стріляючи з близької відстані, піддавати сильному обстрілу. 3) Стріляючи, витрачати, використовувати патрони,… … Український тлумачний словник
розстрілювання — я, с. Дія за знач. розстрілювати … Український тлумачний словник