-
1 на душу населення
per capita лат.Українсько-англійський юридичний словник > на душу населення
-
2 розкладати душу
-
3 прибуток на душу населення
-
4 Люби жінку як душу, а труси як грушу
Si amas a una mujer, ámala como el alma y sacúdela como el peralІспансько-український та українсько-іспанський пареміологічний словник > Люби жінку як душу, а труси як грушу
-
5 Шабля ранить голову, а слово душу
Іспансько-український та українсько-іспанський пареміологічний словник > Шабля ранить голову, а слово душу
-
6 вчення про душу
doctrine about soul [psyche]Короткий українсько-англійський словник термінів із психології > вчення про душу
-
7 душа
ж1) soul; heartу глибині душі — at heart, in one's heart of hearts
2) ( особа) head; personна душу населення — per head; лат. per capita
душа в душу — at one, in harmony
ні душі — not a mortal man, not a soul to speak to
3) feeling, spirit, emotionз душею — with spirit/feeling/zeal
4) (натхненник, головна особа) ( the) soul, moving spirit, inspiration -
8 оказіоналізм
ОКАЗІОНАЛІЗМ ( від лат. ocassio - випадок, нагода, привід) - філософське вчення, згідно з яким Бог є опосередкувальною ланкою між душею і тілом. Виникло на ґрунті характерного для картезіанства (див. Декарт) різкого розмежування субстанції, яка мислить (розум, свідомість), та субстанції матеріальної (річ, тіло), що, на відміну від першої, існує у просторі і часі. Дуалізм душі (або розуму, свідомості) й тіла породжував потребу у з'ясуванні проблеми їхньої взаємодії, спробою вирішення якої у XVII ст. і був О. Основний філософський зміст цього вчення полягав в обґрунтуванні твердження, що у кожному випадку, коли душа виявляє схильність чи налаштованість вчинити якусь дію, Бог надає тілу можливість рухатися (тобто діяти); крім того, Бог безпосередньо спонукає душу до усвідомлення (у кожному окремому випадку) тих фізичних змін, що їх зазнає тіло. Попередником вчення О. в XI ст. був араб, філософ Аль-Газалі (1058 - 1111), який тлумачив зв'язок причини і наслідку як такий, що безпосередньо залежить від волі Бога. Бельг. філософ Гейлінкс (1625 - 1669) надав вченню 0. системного та логічно послідовного характеру. Він порівнював тіло і душу із двома годинниками, хід яких є обопільно синхронним завдяки втручанню Бога К. ожне свідоме рішення - це лише оказія (нагода, випадок) для того, аби Бог спричинився до певних фізичних змін у тілі (чи тіла); і, навпаки, якесь явище фізичного характеру також становить не що інше, як оказію для створення Богом відповідного душевного (або розумового) стану. Ще один чільний представник О. у XVII ст. Мальбранш у своєму філософському вченні наголошував на цілковитій залежності будь-якого прояву руху від волі Бога, яку він розглядав як єдину дієву причину руху - як тіл поміж собою, так і взаємовпливу душі і тіла. До відомих оказіоналістів XVII ст. належать також нім. філософ Клауберг (автор терміна "онтологія") та франц. філософ Форж, який ідею О. про зв'язок душі і тіла тлумачив у дусі напередвизначеної гармонії Ляйбніца.Н. Поліщук -
9 Порфирій
Порфирій (234, Тир - після ЗОЇ) - античний філософ, неоплатонік, учень і систематизатор вчення Плотина. Автор коментарів багатьох творів Платона й Аристпотеля, праць із риторики, граматики, природничих питань. Виступав як критик християнства ("Проти християн"). Зібрав, відредагував і видав твори Плотина, розташувавши їх за "дев'ятками" (енеадами). У філософському вченні розвиває ідеї Плотина, зосереджується на проблемі повернення людини до першовитоку буття (Бога, Нуса). Цей процес є своєрідною інверсією Плотинової еманації Єдиного у Нус (Розум), світову Душу і Космос. Його основою є відсторонення від усього тілесного, очищення душі від чуттєвих потягів та її зростання у "гнозисі" (знанні достеменно сущого) Ч. ерез сходження до Бога людина рятує свою душу, звільняючи її з полону чуттєвого буття. Це сходження унаочнюється у розвитку доброчесності, в якому П. виділяє чотири щаблі. Перший - громадянські чесноти, що передбачають приборкання пристрастей і прагнень, які призводять до конфліктів між людьми, підриваючи їх спільність і солідарність Д. ругий - чесноти, метою яких є звільнення душі від зовнішніх впливів і забезпечення її спокою. Третій - душевні чесноти, завдяки яким очищена душа звертається до вищого змісту буття і його першопочатку. Четвертий - духовні, або розумові, чесноти, що спрямовують життя душі в інтелігібельному світі. На цій стадії людина стає духовною і уподібнюється Богові. Оскільки весь процес наближення до Бога здійснюється у людській душі і шляхом її метаморфоз, то богопізнання невід'ємне від самопізнання людини, запорукою якого є любов. Ідея духовного зростання у подальшому стала одним із визначальних компонентів християнського світогляду (особливо у середньовічній містиці - Бонавентура), одначе місце "знання" у наближенні До Бога посідає віра. Окрім етичних найбільший вплив мали логічні праці П. Його "Вступ до "Категорій" Аристотеля", де він виокремлює п'ять головних логічних ознак поняття (рід, вид, вирізняльна, суттєва і випадкова ознаки), за часів Середньовіччя був однією з основ логіки і викладів логічного вчення Аристотеля. У цій праці П. також сформулював питання про природу універсалій (залишивши його поза розглядом), розв'язання якого стало головним завданням середньовічної схоластики і породило її основні напрями - реалізм та номіналізм. Не менше значення мала розроблена П. логічна процедура класифікації і субординації понять ("древо П."), яка стала одним із головних принципів середньовічного мислення. -
10 преанімізм
ПРЕАНІМІЗМ ( від лат. ргае - до, попереду; anima - душа) - одна з теорій походження релігії, що була розроблена в кін. XIX - на поч. XX ст. Мареттом та іншими дослідниками. Виникла як реакція на анімістичну концепцію Тейлора, згідно з якою віра в душу є найдавнішою формою релігії. Преанімісти вважали, що вірі в душу передують уявлення про безлику духовну силу - "ману", яка керує світом. -
11 Шеллінг, Фридрих Вільгельм Йозеф
Шеллінг, Фридрих Вільгельм Йозеф (1775, Леонберг - 1854) - нім. філософ, представник класичної нім. філософії. В 1790 р. вчився в Тюбінгенському теологічному ін-ті разом з Гельдерліном і Гегелем. У 1798 - 1803 рр. - проф. в Ієні, з 1806 р. - в Мюнхені; у 1820 - 1826 рр. - проф. Ерлагенського, з 1827 р. - Мюнхенського, з 1841 р. - Берлінського ун-тів. В філософії Ш. виокремлюють кілька періодів: натурфілософський (од серед. 1790-х рр.), трансцендентальний, або естетичний, ідеалізм (1800 - 1801 рр.), "філософія тотожності" (до 1804 р.), філософія свободи (до 1813 р.), "позитивна філософія", або "філософія міфології та одкровення" (до 1854 р.). Значний вплив на Ш. справив Фіхте. Ш. розглядав природу як цілеспрямоване ціле, форму або вияв позасвідомого життя розуму Р. озвиток абсолютного розуму відбувається спочатку у вигляді еволюції природного світу від неорганічної природи до органічної, а потім розкривається в історії людського духу. Проблема співвідношення свідомих і позасвідомих форм життя абсолютного розуму - одна з чільних на всіх етапах його творчості. Для аналізу природних процесів Ш. використовує діалектичний метод Фіхте, намагаючись виявити паралелізм, що існує між різними рівнями розвитку природи і ступенями розвитку людської свідомості. Природне тіло Ш. розглядав як продукт взаємозв'язку протилежно спрямованих сил (напр., позитивних і негативних зарядів тощо). Виступав з критикою механіцизму, доводячи, що всі природні форми можуть бути пояснені за допомогою принципу цілеспрямованості. В натурфілософії Ш. прослідковується традиція неоплатонізму, особливо у праці "Про світову душу" (1798). "Я" людини, що, за Ш., є проявом абсолютного розуму, проходить у своєму розвиткові наступні форми діяльності: відчуття, споглядання, уявлення, судження і, нарешті, досягає рівня, де усвідомлює себе самостійним і самодіяльним, тобто стає практичним "Я", або волею. У філософії Ш. естетичне постає як гармонійна рівновага свідомої та позасвідомої діяльності, як тотожність природи та свободи, чуттєвих та моральних основ. Отож, філософія мистецтва для Ш. - це своєрідний органон філософії та її завершення. В філософії тотожності Ш. великої ваги надавав інтелектуальній інтуїції, яка є формою самоспоглядання абсолюту. Як тотожність суб'єктивного і об'єктивного абсолют є точкою "байдужості", ніщо, в якій закладена можливість будь-якого визначення. Реалізація потенцій абсолюту - це і є Всесвіт. Ш. порушив питання - як і чому відбувається народження світу із абсолюту, яке виходить за межі філософії тотожності. Він стверджував, що походження світу не можна пояснити раціонально: це - ірраціональний первинний факт, закорінений не в розумі, а у волі із властивою їй свободою. Історія людства - важливий етап цілеспрямованого розвитку абсолюту, метою якого є не тільки поєднання людства із абсолютом, але і єдність самого абсолюту. Цієї мети неможливо досягнути остаточно, її потрібно сприймати як регулятивну ідею.[br]Осн. тв.: "Про світову душу" (1798); "Система трансцендентального ідеалізму" (1800); "Філософія мистецтва" (1802 - 1803); "Філософія і релігія" (1804); "Філософські дослідження про сутність людської свободи" (1809).Філософський енциклопедичний словник > Шеллінг, Фридрих Вільгельм Йозеф
-
12 виливати
-
13 вимотувати
= вимотати( виснажувати) to exhaust, to do up; військ. тж. to wear out ( down)вимотувати душу (нерви) — to annoy, to worry one's life out of one, to (over)strain one's nerves
-
14 витрясати
-
15 відводити
= відвести1) ( вести із собою) to take, to lead3) ( переміщати) to remove, to shift, to displaceвідводити назад війська — to draw off (to withdraw, to take back) the troops
4) ( відвертати) to divert; to deflect; to ward offвідводити удар — to parry ( to deflect) a blow; to remove a blow
5) (відкидати, відхиляти) to reject; юр. (присяжних, свідків) to recuse, to challenge6) ( виділяти для користування) to allot, to set aside -
16 гріх
ч1) ім., рел. sin; transgression, evil, fault; ( провина) peccancy2) (pred.) ( непорядно) it is a sin, it is sinful3)є такий гріх — I own it; I have to admit I do
-
17 лізти
1) (на стіну, кручу) to climb, to clamber, to creep, to scale; (по мотузці, на жердину) to swarm2) (набридати, втручатися) to intrude, to thrust oneself upon3) ( про волосся) to come out, to fall off4)лізти зі шкіри — to go all out; to lay oneself out; to leap out of one's skin
лізти комусь в душу — to worm oneself into smb.'s confidence
лізти в зашморг — to expose oneself to danger aimlessly, to stick one's neck out
лізти на очі (кому-небудь) — to hang round; to make a nuisance of oneself (to)
лізти на рожен — to ask for trouble, to kick against the pricks
лізти на стінку — to climb up the wall; to be beside oneself; to go into a frenzy
-
18 на
I прийм.1) (при позначенні місця: зверху, на поверхні чогось) on, upon2) (при позначенні місцевостей, регіонів, вулиць) in; (при позначенні закладів, занять тощо) atна березі — on shore, ashore; on the beach; on the (river-)bank
на вулиці — in the street; out of doors, outdoors
на безпечній відстані — clear (of), at a safe distance ( from)
на невеликій відстані — at a short distance, a short way off; at close range, in close proximity (to)
4) ( при позначенні напрямку) to, towardsкласти на місце — to put back in place, to replace
на схід від — to the east of, eastward(s) of
5) ( при позначенні часу) on, at; ( протягом) during; ( при позначенні строку) for; ( при позначенні крайнього строку) by, towardsна початок 20-го ст. — by 20th century
на другий день — ( the) next day
на той час — by that time, by then
на цей час — by this, by now
7) ( при позначенні хвороби) with8) (згідно з, відповідно до) by, in, toна мою думку, на мій погляд — in my opinion
9) (y значенні "для") for10) ( при позначенні одиниці виміру) by11) ( при множенні і діленні) by12) ( при позначенні результату ділення) in, into, toрізати на шматки — to cut in ( into) pieces
13) ( при позначенні кількісної різниці) byна метр коротший — a metre shorter, shorter by a metre
14) ( при позначенні засобів до існування) on15) ( при позначенні засобу пересування) by16) (при позначенні зміни, переходу до іншого стану) into, to17)на щастя — fortunately, luckily
на біду (на жаль) — unfortunately, unluckily, unhappily, alas
на вагу — by weight; specific gravity
на вибір — for choice, of one's choice, at one's discretion
на віру — on trust, on faith
на всіх вітрилах — under/in full sail, with all sails set
на всякий випадок — just in case, to make sure; to be on the safe side
на голодний шлунок — on an empty stomach/belly
на душу (населення) — per head, per capita
на межі — on the verge of, on the brink of
на око — approximately, by eye
на моїй совісті — on ( upon) my conscience
IIна вигляд — by sight/appearance; in appearance, by sight, to judge from appearances
( візьми) here; here you are; here, take it -
19 надривати
= надірвати1) ( розривати трохи) to begin to tear, to tear a little2) to overstrain, to overtaxнадривати свої сили — to overtax one's strength; to knock oneself up
надривати душу — to rend smb.'s heart; to harrow smb.'s soul
-
20 покаяння
сconfession; ( каяття) repentance, penitence; церк. penance
См. также в других словарях:
Душу отвести — (иноск.) успокоиться. Ср. Я требую малаго, очень малаго ... только немножко мнѣ нужно участія, только, чтобы не отталкивали бы меня, душу дали бы отвести. Тургеневъ. Дымъ. 13. Ср. Тургеневъ очень хорошій человѣкъ, и я легко сближаюсь съ нимъ. Это … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)
Душу выложить — (говорить всю правду). Ср. А ты намъ душу выложи! «Не скрою ничего!» Некрасовъ. Кому на Руси жить хорошо. Крестьянка. См. Изливать душу свою … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)
Душу вымотать — (иноск.) измучить, изнурить. Ср. Душа не на мѣстѣ не жива. Ср. Онъ чувствовалъ, что жена своимъ поступкомъ всю душу вымотала изъ него... Б. М. Маркевичъ. Бездна. 3, 1. Ср. Душу ты мнѣ всю вымоталъ, мучитель ты мой, злодѣй.... Маркевичъ. Чадъ… … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)
душу положить — душу выворотить (положить) за (для) кого (иноск.) жизнью пожертвовать Ср. За то (за жалость его ко мне) душу свою для него выворочу. И.И. Лажечников. Ледяной дом. 1, 9 … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона
Душу выворотить — положить за (для) кого (иноск.) жизнью пожертвовать. Ср. За то (за жалость его ко мнѣ) душу свою для него выворочу. И. И. Лажечниковъ. Ледяной домъ. 1, 9 … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)
Душу выматывать — (изъ кого) послѣдніе животы (иноск.) отымать послѣднія силы, огорчая (мучая) изнурять. Ср. Какъ начнетъ онъ... душу изъ меня выматывать. Салтыковъ. Благонамѣренныя рѣчи. См. Живот положить. См. Вымотать … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)
Душу соблюсти — (иноск.) спасаться отъ грѣховной жизни. Ср. (Гдѣ) живешь ты? «Въ монастырѣ». Что жъ ты душу свою соблюсти хочешь? вмѣшался хозяинъ. И. Ѳ. Горбуновъ. Изъ Моск. захолустья. 1 … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)
Душу тянуть (вытягивать, мотать) — ДУША, и, вин. душу, мн. души, душ, душам, ж. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
душу отвести — (иноск) успокоиться Ср. Я требую малого, очень малого... только немножко мне нужно участия, только, чтобы не отталкивали бы меня, душу дали бы отвести. Тургенев. Дым. 13. Ср. Тургенев очень хороший человек, и я легко сближаюсь с ним. Это человек… … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона
душу вымотать — (иноск.) измучить, изнурить Ср. Душа не на месте не жива. Ср. Он чувствовал, что жена своим поступком всю душу вымотала из него... Б.М. Маркевич. Бездна. 3, 1. Ср. Душу ты мне всю вымотал, мучитель ты мой, злодей... Маркевич. Чад жизни. 1, 2. Ср … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона
Душу вон — Прост. Экспрес. 1. Угроза жестоко наказать, убить кого либо. Когда вас найдут здесь, расскажите всё, как было. Какой с вас спрос! Но если что, если кто трепыхнётся сейчас, раньше времени, прибью, как щенят. Душу вон! Тихо лежите (Ч. Айтматов.… … Фразеологический словарь русского литературного языка