інформацією+тощо

СПІЛКУВАННЯ - тип відносин, що характеризується ставленням партнерів один до одного як до істот, наділених ознаками суб'єктивності. Оскільки презумпція такого ставлення не обмежена рамками людського світу, учасниками С. здатні поставати як люди, так і інші живі істоти; ми також спілкуємося зі світом загалом, текстами і цінностями культури тощо. Водночас не всі міжлюдські стосунки можна визначити як С., а тільки такі, що ґрунтуються на взаємному визнанні суб'єктивності і, отже, певною мірою набувають характеру самоцілі, формують внутрішню духовну спільність учасників. У перспективі такої спільності здобувають конкретний ціннісний смисл ті процеси обміну діяльністю, її продуктами, інформацією, досвідом, вміннями тощо, котрі складають реальний зміст С. за тих або тих умов. В історії філософії осягнення суті С. йшло поряд із висвітленням природи людської особистості. Так, відоме визначення Аристотелем людини як істоти політичної супроводжується акцентуванням політичного аспекту С. і визнанням політики найдовершенішою формою С. як такого З. агалом концепція С. в античному світі налаштовує особу на відкрите громадське співіснування, принциповими моментами якого постають як дружба, так і розбрат, війна. Тема вимушеного С., що долає, але й приховує в собі стан граничного розбрату, знаходить розвиток у соціальній філософії Нового часу З. окрема, Гоббс доводить, що неминучим наслідком реалізації природних схильностей людини виявляється "війна всіх проти всіх", котра спонукає до утворення держави як гаранта регульованих і безпечних стосунків між людьми на правовій основі. Типологічно близькі підходи до висвітлення С. в основному розвивають й інші мислителі XVII - XVIII ст., від Греція до Канта, що, зрештою, відбиває процес становлення новочасного індивідуалізму й соціального атомізму. Натомість релігійний світогляд, вимагаючи від людини внутрішньої зверненості до Бога, постійно інспірує й підтримує в європейській культурі орієнтацію на душевно-духовні смислотворчі чинники С. і позитивний досвід буття з Іншими і заради Інших. Світське філософське осмислення С. з Іншими як внутрішньої інтенції людського буття репрезентують в думці XVII - XIX ст. Гемстергойс, Шляєрмахер, Фоєрбах. С. в його позитивному значенні - одна з основних категорій філософсько-антропологічного вчення молодого Маркса; згодом людинотворчу роль "форм спілкування" Маркс передоручає більш об'єктивованим "суспільним відносинам". Погляд на С. в усьому різноманітті його аспектів як на вирішальну сферу формування людської особистості знайшов відображення в філософії XX ст. Передусім тут слід назвати філософію діалогу Ебнера, Розенцвайга і, особливо, Бубера; згідно з Бубером, діалогічне відношення "Я - Ти" (що протистоїть відношенню "Я - Воно") цілісно визначає як саме людське "Я", так і весь спектр його стосунків зі світом. Визначальна роль С. наголошується й низкою філософів екзистенційного й персоналістичиого напряму, зокрема Марселем, Ясперсом, Муньє, Больновим. Вагомий внесок у висвітлення цієї ролі С. роблять представники рос. гуманістики XX ст. - Бахтин, Ухтомський, Батищев, Каган та ін. Серед новітніх філософських течій найбільш істотними в цьому відношенні є комунікативна етика Апеля, Габермаса та ін., "філософія свідоцтва" Левінаса тощо. За конкретним змістом С. поділяють на матеріальне й духовне, хоча певний елемент духовності властивий йому неодмінно. Так само будь-якому С. притаманний символічний аспект, виражений у різний спосіб і різною мірою. Розрізняють знакове і предметне, вербальне і невербальне С. С. здійснюється як за допомогою зовнішніх образів або внутрішнього впливу (сугестія), так і шляхом безпосереднього дотику у спектрі від насильства до ласки. Відсутність або послаблення настанови на вербальне, знакове, екзистенційне вираження розкриває обрій мовчання як істотної форми С. (Бубер) або як життєвого символу його духовно-смислових основ (розуміння "без слів", "мовчазне єднання" тощо). Реалізуючи сутнісні виміри діалогу і комунікації, С. загалом не тотожне жодному з цих своїх моментів. Можливе як С., що не є діалогом або комунікацією, так і діалогічні або комунікативні процеси, які не являють собою справжнього С. Вільне діяльне людське С., зорієнтоване на реалізацію певних смисложиттєвих цінностей, - осердя культури як особливого типу реальності; відповідно кризи культури значною мірою є кризами С. Зокрема, сучасна людина стикається з відчуженням у галузі С., втратою його ціннісно-смислового потенціалу, який є необхідною умовою взаєморозуміння З. датність до автентичного С. розхитується сучасними маніпуляційними технологіями, а також поширенням субститутів С., зокрема внаслідок комп'ютеризації. Тим часом поза повноцінним С. неможливими є людська творчість, самореалізація особистості, інноваційний розвиток суспільства. Своєрідним "акумулятором" творчих потенцій С. постає, зокрема, мистецтво. Екзистенційні й моральнісні обриси С. визначаються проблематикою відкритості й замкненості, діалогічності, налаштованості на сприйняття іншого, толерантності, поваги, співчуття, любові та ін.

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.

(ad; advert)

n рек., марк. реклама; рекламне оголошення; оголошення; повідомлення; анонс; a рекламний

оплачена форма повідомлення, що використовується для просування товару (promotion¹), послуг (service¹), ідей, осіб і т. п. за допомогою засобів масової інформації (mass media) з метою ознайомити споживачів (consumer) з новим товаром, домогтися їхньої прихильності до послуг певного підприємства, привабити нових споживачів до товару певної марки (brand) тощо

═════════■═════════

air advertisement повітряна реклама; all-copy advertisement чисто текстове оголошення; alternative advertisement альтернативне оголошення; announcement advertisement повідомлення-оголошення; bargain-sales advertisement реклама розпродажу; billboard advertisement щитова реклама; black-and-white advertisement чорно-біла реклама; blind advertisement анонімне оголошення; borderless advertisement оголошення без рамки; boxed advertisement оголошення в рамці; broadcast advertisement передача оголошення; broadside advertisement широкоформатна реклама; challenged advertisement заперечне оголошення • спірне оголошення; charity advertisement благодійне оголошення; cinema advertisement кінореклама; classified advertisement згруповані за тематикою оголошення; classified display advertisement тематична вітринно-виставкова реклама; colour advertisement кольорове оголошення; coloured advertisement кольорова реклама; commercial advertisement комерційне оголошення • оголошення від імені організації; competing advertisement оголошення конкурента; consumer advertisement реклама, розрахована на споживачів; conventional advertisement звичайна реклама • загальноприйнята реклама; convincing advertisement переконливе оголошення; cooperative advertisement спільна торговельно-промислова реклама; corporate advertisement оголошення престижної реклами • корпоративна реклама; coupon advertisement оголошення з купоном • оголошення-купон; cover advertisement оголошення на обкладинці; cut-in advertisement оголошення-врізка; deceptive advertisement облудне оголошення • неправдиве оголошення • нечесна реклама • реклама неякісних товарів; direct-action advertisement оголошення прямої дії; direct-mail advertisement пряма поштова реклама; directory advertisement оголошення для довідника; display advertisement advertisement вітринно-виставкова реклама; effective advertisement ефективне оголошення; exchange advertisement обмінне оголошення; false advertisement фальшиве оголошення; film advertisement кінореклама; film-based advertisement рекламний кіносюжет; finished advertisement закінчене рекламне оголошення; flexform advertisement оголошення довільної форми; follow-up advertisement повторне оголошення; food advertisement реклама харчових продуктів; fractional-page advertisement оголошення на частину сторінки; framed advertisement оголошення в рамці; free advertisement безплатне оголошення; front page advertisement реклама на титульній сторінці; full-page advertisement рекламне оголошення на всю шпальту; gender advertisement оголошення тендерного змісту; half-page advertisement оголошення на півшпальти; hard-sell advertisement агресивне рекламне оголошення; house advertisement реклама торгового дому; illuminated advertisement світлова реклама; illustrated advertisement ілюстроване оголошення; image-building advertisement оголошення, розраховане на створення образу • оголошення, розраховане на створення іміджу; industrial advertisement реклама для промислових замовників; inferior advertisement оголошення низької якості; informational advertisement інформаційне оголошення; informative advertisement інформативне оголошення • оголошення з великим обсягом інформації; insurance advertisement оголошення про страхування; introductory advertisement вступне оголошення; intrusive advertisement настирливе оголошення • надокучлива реклама; job advertisement оголошення про приймання на роботу • оголошення про вакансії; keyed advertisement позначена реклама • кодифікована реклама; local advertisement місцеве оголошення • місцева реклама; magazine advertisement журнальна реклама; mail-order advertisement реклама, що закликає замовляти товари поштою • оголошення через пошту; mobile advertisement реклама на транспортному засобі; monotone advertisement одноманітна реклама • чорно-біле оголошення; newspaper advertisement газетна реклама; open advertisement відкрите оголошення; outdoor advertisement вулична реклама; paid-for advertisement оплачене оголошення • платна реклама; personal advertisement особисте оголошення; personalized advertisement уособлена реклама; pop-up advertisement реклама, що спливає (комп.); poster advertisement плакатна реклама; press advertisement оголошення в пресі; printed advertisement друкована реклама; product-centred advertisement реклама продукції • оголошення, яке націлює на певний товар; promotional advertisement реклама, що стимулює просування товару; proposed advertisement пропоноване оголошення; public-interest advertisement оголошення, яке викликає громадське зацікавлення; quarter-page advertisement оголошення на чверть сторінки; radio advertisement рекламне оголошення через радіо • радіореклама; reader advertisement оголошення, яке розраховане на читача; recruitment advertisement оголошення про приймання на роботу • оголошення про набір робочої сили; reminder advertisement оголошення-нагадування; repeat advertisement повторне оголошення; retail advertisement оголошення про роздрібну торгівлю; run-of-paper (ROP) advertisement оголошення, розміщене на розсуд видавця; sample advertisement рекламне оголошення з допомогою зразків; scented advertisement ароматизоване оголошення; screen advertisement екранна реклама; semi-display advertisement тематична вітринно-виставкова реклама; small-space advertisement малоформатне оголошення; soft-sell advertisement стримана, ненав'язлива реклама; spin-off advertisement похідне оголо-шення-реклама як побічний продукт чогось іншого; structured advertisement структурно оформлене оголошення • оголошення з простою структурою; supermarket advertisement реклама для супермаркету; supporting advertisement допоміжне оголошення; television advertisement телевізійна реклама; test advertisement пробне оголошення; testimonial advertisement реклама-рекомендація; tie-in advertisement супровідне оголошення; tombstone advertisement стримане оголошення; trade advertisement торгова реклама; transit advertisement рекламне оголошення на транспорті; user-centred advertisement оголошення, спрямоване на споживача; walking advertisement ходяча реклама; wall advertisement настінне рекламне оголошення

═════════□═════════

advertisement canvasser рекламний агент; advertisement copy текст рекламного оголошення; advertisement panel рекламна вивіска; advertisement positioning розміщення реклами; keying an advertisement шифрування рекламних оголошень; to place an advertisement давати/подати рекламу; to put in an advertisement поміщати/помістити рекламу; to take out an advertisement брати/взяти рекламу

═════════◇═════════

реклама < фр. réclamer < лат. reclāmāre — поставити вимогу, вигукувати, кликати (Фасмер З: 465; СІС: 579)

▹▹ advertising

ОПИС НАУКОВИЙ - спосіб характеристики сукупності ознак, властивостей, поведінки досліджуваного об'єкта (або об'єктів) чи подання, збереження та трансляція інформації про нього, яка ідентифікує цей об'єкт. О.н. співставляє з предметом опису певний "знаковий текст", складений засобами наукової мови (систем позначення, схем, графіків, малюнків чи фотографій, символів, формул тощо), який акумулює і репрезентує інформацію щодо вказаного предмета, надає їй достатньої, з точки зору вимог науковості, визначеності і точності. О.н. може розглядатися як процедура (система дій, операцій) суб'єкта наукового дослідження і як результат цієї процедури Х. арактер О.н. залежить від характеру тих процедур (сукупності дій та операцій), за допомогою яких він здійснюється. Розрізняють О.н. на емпіричному рівні дослідження (емпіричний О.н.) і О.н. на теоретичному рівні дослідження (теоретичний О.н.). Емпіричний О.н. здійснюється як операція перекладу на мову науки інформації, одержаної за допомогою емпіричних процедур (спостереження, вимірювання, експерименту), завдяки вивченню документів ("свідоцтв") в історичних науках. Теоретичний О.н. полягає у формулюванні логіко-гносеологічної системи уявлення даної сфери явищ, в побудові абстрактної ідеалізованої (зокрема, математичної) моделі досліджуваного фрагмента реальності і здійснюється за допомогою процедур теоретичного характеру.

ФІЛОСОФІЯ ТЕХНІКИ - галузь філософії, яка досліджує феномен техніки в його виникненні, історичному становленні та повноті всіх його соціокультурних вимірів. Ф.т. набуває в 60 - 70-ті рр. XX ст. статусу самостійної галузі філософії, яка має свою власну стратегію і проблематику. Головні особливості її стратегії: свідома відмова від практики спекулятивно-метафізичних інтерпретацій феномена техніки; відхід від вузькоспеціальних досліджень методологічної проблематики технічних наук; перехід до комплексного, трансдисциплінарного осмислення техніки як відкритого багатомірного антропогенного середовища, яке динамічно змінюється, характеризується складною нелінійною динамікою і дедалі активніше, глобально і амбівалентно впливає на хід людської історії. Проблемне поле Ф.т. охоплює коло проблем, які стосуються: долі людини, культури, науки в епоху інформаційно-технологічної революції; самозбереження цивілізації в технотронну добу; моральних засад техногенної цивілізації; духовної свободи особистості в інформаційно-технологічному суспільстві; коеволюції фізичного Космосу, біосфери і антропосфери; становлення космо-біо-етики; гуманізації технологічного росту; пошуку ефективних стратегій усунення технологічного детермінізму, технократизму, технофобії та подолання глобальних наслідків НТП та ін. Ф.т. акцентує увагу на логіці експансіонізму, яка притаманна техніці і пронизує собою соціальний і людський вимір історії. Головну небезпеку технократизму Ф.т. вбачає не в самій техніці, не в технологофікації розмаїтих сфер людської життєдіяльності, не в демонії інформаційно-комп'ютерної техніки, а в неадекватній інтерпретації суті техніки З. відси її невтомні пошуки стратегій: позатехніцистського розуміння та обґрунтування феномена техніки; визначення її статусу та істинних перспектив в історії людської культури; спростування концепцій технологічного детермінізму епохи Модерну; подолання розмаїтих версій фетишистського ставлення до техніки та супровідної йому тенденції нестримної експлуатації природи тощо.

- collection agency

- submittal

ВЛАДА - здатність спрямовувати процеси, події, дії та поведінку людей у бажаному напрямі. В. передбачає наявність, по-перше, суб'єкта В. (того, хто застосовує В.), по-друге, об'єктаВ. (до чого чи до кого В. застосовують), по-третє, засоби, з допомогою яких досягають В., і, по-четверте, мету, заради якої В. застосовують С. уб'єктом В. може бути окрема людина, група людей або й усе людство. Об'єктом В. можуть бути окремі люди або групи людей. Вимога, щоб суб'єкт В. усвідомлено застосовував В. і виявляв волю до В., так само як вимога, щоб об'єкт В. усвідомлював себе об'єктом В., є радше ідеальним типом владних взаємин: усвідомлення себе суб'єктом чи об'єктом В. у багатьох випадках є тільки частковим або відсутнім взагалі. Зокрема, у випадку замаскованого використання В. об'єкт В. може не усвідомлювати, що його поведінку спрямовують за допомогою певних технологій; так само переконання суб'єкта В. у тому, що він є дійсним суб'єктом В., може бути помилковим. У всіх цих випадках ідеться про самоусвідомлення або про міру усвідомлення сторонами справжньої ролі, яку вони відіграють у владних взаєминах. Переносне застосування поняття "В." має місце тоді, коли говорять, що інстинкти, почуття, ідеї, ідеології, гроші чи речі і т.п. "мають В. над людьми". Насправді тут маємо справу тільки із залежністю (яка, зокрема, визначає межі свободи будь-якого суб'єкта). Але тільки деякі різновиди залежності є виявами В. Об'єктом В. може бути також сам суб'єкт В., хоча при цьому він розрізняє себе - суб'єкта, на відміну від себе - об'єкта. У випадку В. особи над собою (своїм тілом, психічними станами) чи, напр., у випадку самоврядування народу (де держава виступає засобом самоврядування) суб'єкт В. використовує В. щодо самого себе. Існує багато різновидів особистої та колективної В., залежно від того, хто є суб'єктом та об'єктом В., які засоби використовує суб'єкт В. для досягнення В. і для чого (з якою метою) він використовує її: В. батьків над дітьми, В. вчителя над учнем, В. еліт, адміністративна, державна, судова В., В. масової інформації, В. окремих осіб у тих чи тих колективах (навіть дитячих), В. окремих осіб чи груп осіб в організованих злочинних угрупованнях тощо. Колективну В. часто здійснюють не безпосередньо, а з допомогою певних установ - держава, різного роду адміністрації тощо. Це уможливлює відчуження В. від суб'єкта В.: так, у випадку демократії (самоврядування) "суверен В." (народ) за певних умов стає більшою мірою об'єктом В., ніж її суб'єктом. У владних концепціях політику визначають як застосування В. з метою спрямовувати поведінку осіб та суспільних груп таким чином, щоб забезпечити деякий стан колективного цілого (див. політика). Державна В. тоді виступає тільки одним із різновидів політичної В. Оскільки про "В. над природою" можна говорити тільки у випадку спрямування природних процесів у бажаному для людства напрямі, то екологічна криза та деякі інші наслідки технологічного поступу свідчать, що в дійсності В. людини над природою обмежена: по-перше, можливістю передбачати віддалені наслідки і, подруге, можливістю контролювати застосування різних технологій. Найглибші антропологічні джерела В. полягають у заміні дії природних механізмів, які регулюють зв'язок усіх інших живих організмів з природою, свідомо контрольованими процесами. Втім було б помилковим розглядати В. людини над людиною (та одних суспільних груп над іншими) поза контекстом певної культури. Допустимий обсяг В., засоби досягнення В., мета, заради якої В. використовують, - усе це передусім залежить від особливостей культури та тих цінностей, які побутують в даному суспільстві (звичаїв, етичних та правових норм тощо). Використання політичної В. (поза випадком, коли В. тотожня використанню сили або погрози силою) залежить насамперед від способів легітимізації В., від типів держави, загальної масової політичної культури та культури професійних політиків.

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ - зміна станів суспільства в загальних структурах темпоральності (тобто порядку подій перетворення минулого у прийдешнє), що характеризується зрушеннями в долі, способі життя народів, їх діяльності і цінностях у площині збагачення загальнолюдського досвіду. В.і. розкриває єдність певних чинників життєдіяльності її суб'єктів (народів, соціально-політичних спільностей та особистостей) через багатоманітність форм, шляхів і варіантів здійснення людської присутності у світі. Такі чинники В. і. виступають у вигляді універсальних структур економічного розвитку (ринкової самоорганізації, грошового обміну, вироблення додаткової вартості, відношень власності тощо); виробничого процесу (росту продуктивних сил суспільства, організації виробничих відносин, розділу форм праці та її усуспільнення, оречевлення робочої сили тощо); політичної активності (механізмів влади, форм демократії чи деспотії, основ державно-правового будівництва); культурної творчості (загальних архетипів, категорій діяльності, її символічного морфогенезу й інформаційної результативності); пізнавальної діяльності (парадигм та форм наукової картини світу, підстав науково-технічного прогресу, форм становлення базису безумовності в осягненні істини тощо); смисложиттєвого затвердження буття (трансценденції абсолюту, моральних імперативів, істини - добра - краси, кохання, зв'язку поколінь, екологічних принципів олюднення довкілля). Ці універсальні структури виникають не водночас, а розгортаються у часі, детермінуючи певні епохи В. і. На її перших фазах першорядне значення мають географічне середовище та ріст народонаселення; потім (з неолітичною революцією) зростає значення аграрного виробництва, а згодом і чинники ранніх цивілізацій, що пов'язані з державою та міжнародними відносинами. В епоху "вісьового часу" (III - VIII ст. до н. е.) дедалі більшого значення (поряд із попередніми структурами) набувають духовні стимули історичного процесу. З формуванням індустріального суспільства вирішального значення набувають усі форми економічної стимуляції. В XX ст. на хвилі науково-технічної революції та зародження постіндустріального суспільства духовне виробництво починає конкурувати з матеріально-виробничою діяльністю, відбувається інформатизація усієї техносфери людства. Вже з появою перших універсальних структур історичного розвитку виникають потенції та тенденції формоутворення В. і., яка актуально самоздійснюється з виникненням планетарного простору взаємовідносин народів на початку індустріальної доби. Розгортання історичних підстав єдності В. і. дозволяє ставити питання про її стадії, тобто типологічні риси певних епох, які визначають історичний поступ. Ці типологічні стадії Маркс характеризував як суспільно-економічні формації, що пов'язані з різними рівнями розвитку продуктивних сил та відповідних відносин власності. В узагальненому вигляді Маркс поділяє формації на докапіталістичні та власне капіталістичну, яку - шляхом революційного стрибка із "царства необхідності" у "царство свободи" - повинно замінити комуністичне майбутнє усього людства. Для В. і. характерною є також фундаментальна культурна диференціація людства, яка втілюється у т. зв. локальних цивілізаціях, котрі поєднують як діахронні, так і синхронні аспекти історичного процесу. І хоч локальні цивілізації (напр., антична чи буддійська в її індійському та далекосхідному варіантах) мають не стадіальні, а культурні відмінності, цивілізаційний підхід до В. і. не заперечує рівнів розвитку соціальності. Вони позначаються первісним суспільством, що змінюється епохою ранніх цивілізацій із наступним переходом до традиційних суспільств. Після них виникає індустріальне суспільство, яке у XX ст. трансформується у постіндустріальне. Ці суспільні перетворення визначають історичний поступ. Але внаслідок нерівномірності історичного процесу суспільства (у вигляді реліктів, муміфікованих форм соціальності, укладів чи нереалізованих можливостей) продовжують співіснувати з прогресивними тенденціями трансформації соціальних відносин на індустріальній та постіндустріальній основах. Процеси глобалізації, які розкривають планетарний масштаб В. і., виступають також як парадигмація (набуття зразковості західноатлантичної цивілізації) і тому породжують фундаментальні соціальні та національні суперечності. В. і. розгортається через суперечності, конфлікти, революції, війни, навіть катастрофи і має багатовекторне здійснення. Розрізняються, напр., східний та західний шляхи розвитку соціальності. Перший характеризує поєднання влади і власності, а другий - їх розділення в напрямі затвердження приватної ініціативи та економічної свободи. З певною мірою умовності розрізняється також індустріальна Північ та світовий Південь. За таким розрізненням криються колізії В. і. Сучасний світовий процес характеризується прискоренням історичного розвитку, що породжує парадокси "футурошоку", спричиненого неузгодженістю швидких змін з адаптацією людей до майбутнього, що насувається надто швидко. Постає питання про ліміти розвитку згідно з лінійним зростанням виробництва матеріальних благ, котре викликає екологічні потрясіння та потребує посилення "вертикалі" ціннісного, духовного наповнення. Доконечним є також персоналістський аспект, який характеризується розвитком людських сутнісних сил - від первісного родового існування до можливостей індивідуального господарювання (з появою залізних знарядь праці) і далі - до соціокультурного розкриття особистості в її національній ідентифікації та гуманістичної цінності. В. і. формує багатоманітність біографій людей та розширює спектр рольових структур їх діяльності.

ДЕМОКРАТІЯ - тип держави або політичної системи управління, що ґрунтується на принципі народовладдя. Поняття "Д." змінювалося історично; у сучасних політичних концепціях його тлумачення також мають значні відмінності. Ці відмінності зазвичай пов'язані з відповіддю на два чільні питання: а) що позначають словом "народ"?; б) у який спосіб "народ" здійснює самоврядування? Вперше термін "Д." був уведений в обіг в Афінах у V ст. до н. е. Словом "народ" ("demos") тоді позначали частину дорослого населення міста-держави (поліса), яке мало право брати безпосередню участь в обговоренні питань, що стосувалися життя міста-держави (цієї участі були позбавлені раби, жінки та люди, що у будь-якому поколінні переселилися у місто-державу). Розмежування на загальні (суспільні, політичні) питання і такі, у розв'язанні яких особа має діяти, виходячи з особистого рішення, стало однією з важливих ознак демократії. Розуміння Д. як безпосередньої участі громадян у розв'язанні спільних справ (а це вимагало, щоб територія держави була невеликою) є характерним для Руссо. Одначе поява в Європі національної держави супроводжувалася тим, що поняття народу стало поняттям нації, а великі територіальні розміри новочасних держав зробили неможливою безпосередню участь великого загалу людей в управлінні. Внаслідок цих змін Д. набуває ознак "представницької". Цей новий тип Д. став предметом аналізу та різноманітних оцінок - позитивних, скептичних та різко негативних. На противагу переважно оптимістичній оцінці представницької Д. в ліберальній політико-філософській традиції, консервативна традиція наголошувала на таких її вадах, як індивідуалізм, утилітаризм, просвітницький конструктивізм (див. консерватизм). Різко негативна оцінка Д. була притаманна соціальній філософії марксизму, який вважав будь-яку державу знаряддям класового гноблення Н. егативно оцінювали представницьку Д. також прихильники анархізму, оскільки вважали, що за фасадом такої Д. приховане всевладдя бюрократичного централізму. Скептична оцінка представницької Д. характерна також для елітарних концепцій. Прихильники цих концепцій вважають, що вибір представників народу контролюється елітою або елітами - політичними, військовими, економічними, культурними тощо (див. еліта). Починаючи з серед. XIX ст. на Заході почав установлюватися сучасний тип Д., засад ничими прикметами якого є інституційний та ідеологічний плюралізм (вільне змагання різних політичних ідеологій). Суть інституційного плюралізму полягає у фактичному існуванні та узаконенні різноманітних асоціацій та автономних організацій. До останніх, окрім політичних (політичні партії, лобістські групи та інші групи тиску, незалежні центри політичного аналізу та політичної інформації тощо) належать також профспілки, автономні освітні, культурні, гуманітарні та ін. організаційні утворення. Той факт, що інститут представницької Д. різко зменшив число громадян, здатних брати безпосередню участь у виробленні та прийнятті політичних рішень, спонукав до появи ідеї (та відповідної практики), відомої під назвою "Д. участі". Суть цього різновиду Д. полягає в орієнтації на те, щоб якомога більше рішень, в тім числі політичних, приймалося не централізовано (на верхніх щаблях державної влади), а внизу, на рівні місцевих та інших організацій; практика "Д. участі" включає також проведення різного роду опитувань та референдумів. Поняття "Д. участі" близьке до поняття т. зв. "прямої Д.", для якої характерними є акції "прямої дії" (страйки, вияви громадянської непокори тощо). Одним із напрямів поглиблення Д. деякі політичні філософи вважають "економічну Д.": збільшення участі працівників в управлінні підприємствами. Проте, як показав досвід (зокрема в колишній комуністичній Югославії), збільшення такої участі зазвичай не сприяє економічній ефективності. Історія розвитку суспільства засвідчує, що Д. сама по собі не є ідеальним засобом, що розв'язує всі проблеми (соціальні, політичні, управлінські та ін.). Вона доконечно потребує існування відповідних культурних, економічних та соціальних передумов. Це було відомо ще Аристотелю, який у "Політиці" показав, що наслідки демократичного управління залежать від того, з якою саме Д. в кожному окремому випадку ми маємо справу. Сучасна Д. спроможна виявляти свої переваги за відповідного рівня загальної культури суспільства, відносно високого рівня добробуту та наявності широкого середнього класу. Вона передбачає високий рівень здатності людей до самоконтролю, виконання своїх громадянських обов'язків, до розумного поєднання індивідуальних та групових інтересів з інтересами інших людей та суспільних верств, отже, зрештою, до забезпечення спільного добробуту. Цими здатностями повинні насамперед володіти представники політичної еліти. Якщо ця умова не зреалізована, то Д. може зазнавати змін або у бік бюрократичної централізації або диктатури В. ірогідність такого повороту зростає в міру того, як Д. перетворюється на прикриття безвладдя та хаосу. Чим менше люди здатні до самоконтролю, тим більшої ваги набуває зовнішній контроль над їхньою поведінкою. Це фундаментальний закон суспільного життя О. тже, міра свободи в сучасних суспільствах прямо залежить від того, наскільки самі люди шанують моральні та правові цінності. Сучасна укр. Д. також має серйозні вади, найглибшою причиною яких є стан масової свідомості, успадкований від комуністичного минулого. Саме це дозволило колишній комуністичній номенклатурі зберегти впливові позиції в економічних та владних структурах, що призвело до формування посткомуністичної неономенклатури і, як наслідок цього, до гіпертрофії бюрократичних структур та регламентацій.

ЗНАК - матеріальний предмет (явище, подія), що в процесі спілкування людей виступає як представник якогось іншого предмета, властивості, відношення й використовується для придбання, зберігання, перетворення, передачі інформації. Сукупність З., упорядкованих за певними правилами, створює знакову систему. Прикладом З. є звичайна літера, а знакової системи - звичайна природна мова. З. (а також і знакова система) відіграє пізнавальну роль лише тоді, коли з ним зіставляється певний зміст, який називають значенням З. Значення З. - це "невласний", або його функціональний, зміст. "Власний" зміст З. - це його фізичні властивості: розмір, колір, конфігурація; незмінність, розрізнювальність тощо. Матеріальний предмет може функціювати як З. лише завдяки єдності "власного" й "невласного" змісту З. У філософській, лінгвістичній, логічній літературі є найрізноманітніші класифікації З. Вони поділяють З. на прості й складні, мовні й немовні тощо. З. увійшли в суспільно-історичну практику в результаті розвитку абстрагуючої діяльності людини, здатності пізнавати предмети, оперуючи не з самими предметами, а із З., що їх представляють. Застосування З. і знакових систем дає змогу спростити процеси нагромадження, зберігання й передачі людського знання; завдяки цьому в науці досягають точності й однозначності в оперуванні поняттями, вдосконалення способів доведення та виразності формулювань наукових положень, спрощення структури наукових теорій тощо. Проте надмірне використання З., особливо тоді, коли в цьому немає практичної необхідності, може призвести до відриву мислення від дійсності, внести в процес пізнання непотрібний елемент агностицизму. На сучасному етапі З. є предметом дослідження семіотики (див. ім'я в логіці, знання).

ІНТЕЛІГЕНЦІЯ (від. лат. intelligens (intelligentis) - обізнаний, розсудливий; знавець, фахівець) - мисляче творче ядро "освіченого прошарку" або "освіченого класу" суспільства, яке характеризується великою розумовою, естетичною та моральною активністю, ініціативою і творчістю. Термін "І", з'явився в Росії в 60-ті рр. XIX ст. Його ввів у вжиток письменник Боборикін. Термін "І." був тісно пов'язаний з русофільськими настроями рос. учених та діячів мистецтва, із загальним релігійно-філософським, моралізаторським та гуманістичним спрямуванням рос. науки, філософії та мистецтва. Тому, хоча термін "І." й було запозичено іншими мовами та діячами культури інших країн, він не набув там значного поширення та значення. Натомість навіть найвищі, найкваліфікованіші, найкультурніші категорії людей розумової праці, що зайняті найскладнішою творчою працею, західна філософія, соціологія, історіографія розглядає як "інтелектуалів". Ця тенденція поглиблюється та набуває подальшого розвитку за притаманних НТР та становленню інформаційного суспільства умов механізації, автоматизації, комп'ютеризації процесів розумової праці. І. є смислотворчою, розумово ініціативною потугою кожної нації і суспільства в цілому В. она є тією "творчою меншістю" (за Тойнбі), до якої підтягується "пасивна більшість". Хоча І. кожної нації належить до суспільної еліти, на ній позначається загальний рівень культури, досягнутий суспільством. Розвиток суспільного розподілу праці приводить до подальшої диференціації прошарку І. Зокрема, ускладнюється її професійнокваліфікаційна структура, яка охоплює науковців, інженерно-технічних працівників, діячів культури, охорони здоров'я, апарату управління тощо. Існує також поділ за місцем проживання (сільська, міська, І. розвинених країн, І. країн, що розвиваються тощо), сферами діяльності (виробнича, наукова, мистецька, сфери послуг), ступенем творчого характеру праці, за рівнем кваліфікованості тощо.

ПІЗНАННЯ - суспільно-історичний процес здобування, нагромадження і систематизації знання про природу, суспільство, людину та її внутрішній світ. В узагальненій формі П. подається як процес взаємодії суб'єкта і об'єкта. В суб'єктоб'єктному відношенні суб'єкт виступає активною стороною процесу - він вибирає об'єкт, визначає щодо нього свою мету, спрямовує на об'єкт свої пізнавальні здатності і відображає, трансформує та відтворює його в своїй свідомості у вигляді чуттєвих або раціональних образів, понять і суджень. У свою чергу об'єкт вимагає адекватних його природі засобів відображення, спричиняє зміст своїх ідеальних образів, що є визначальною умовою істинності знання. Тому внутрішніми складовими процесу П. виступають: суб'єкт з його пізнавальними здатностями; пізнавальна діяльність, що урухомлює засоби П. та реалізує пізнавальні цілі суб'єкта; об'єкт, що є першоджерелом знання; саме знання, що є результатом та безпосередньою метою пізнавального процесу. Оскільки суб'єкт намагається отримати не просто знання, а обґрунтовано істинне знання, то кінцевою метою процесу П. є досягнення об'єктивної істини. Основою П. виступає, по-перше, спостереження, коли має місце безпосередній контакт суб'єкта та об'єкта, а останній дається через органи відчуття і сприймання, які є джерелом первинної інформації про об'єкт; по-друге, мислення та розум, які опосередковують об'єкт і надають осмислення відчуттям та сприйманням. Взаємодія чуттєвого та раціонального складає механізм генерування знання про навколишній світ З. алежно від характеру цієї взаємодії виділяють два рівні П.: емпіричний, де домінує чуттєвий компонент творення знання, а саме знання набирає форми різноманітних фактів та їхніх систем (емпіричне знання); теоретичний, де домінує раціональний компонент, а утворене знання формується у вигляді абстракцій та їхніх систем різної сили узагальнення (теоретичне знання). Мотиви та спонукальні чинники П. визначаються частково людською допитливістю, яка є невід'ємною якістю кожної особистості, та внутрішніми потребами розвитку П. Однак головною рушійною силою П. є суспільно-історична практика, в сфері якої формуються запити на знання, інституційні та організаційні передумови, матеріальні та духовні ресурси П. Практика є адресатом і споживачем здобутого знання. Отже, в абстрактному вигляді процес П. становить собою поєднання чуттєвого і раціонального, емпіричного і теоретичного, практичного і теоретичного. П. виникло разом з виникненням людства і виступає необхідною складовою частиною будь-якої діяльності людини - перетворювальної, виробничої і споживчої, духовної тощо. Однак в подальшому розвитку суспільства внаслідок суспільного розподілу праці П. виокремлюється в особливий вид життєдіяльності і починає розвиватися на своїй власній основі. З цією обставиною пов'язують виникнення науки. Тому виділяють донаукове П., яке забезпечує отримання знання про об'єкт у процесі щоденної життєдіяльності і закріплює його в буденному досвіді, та наукове П., що здійснюється завдяки діяльності окремої спеціально підготовленої соціальної групи - наукового співтовариства, вчених - і стає їхньою професійною справою. Конкретний акт такого П. з конкретно визначеними об'єктом, метою, методикою, який націлений на отримання конкретного результату, називають науковим дослідженням. Здобуте в процесі наукового дослідження знання знаходить свій вираз в емпіричних і теоретичних побудовах, наукових абстракціях, гіпотезах, теоріях, системах теорій, що об'єднуються в окремі наукові дисципліни, які в свою чергу синтезуються в цілі галузі наукового знання і в своїй сукупності утворюють науку. Виокремлюють також позанаукове П., яке здійснюється в інших професійних сферах діяльності, зокрема художній, політичній, правовій тощо. Його результати закріплюються в формах суспільної свідомості. Вирізняють також особливий різновид П., пов'язаний із засвоєнням кожною особистістю та суспільством в цілому всієї суми раніше здобутого і нагромадженого знання. Його називають навчанням, у суспільно значущому розумінні - освітою. Процес П. вивчають теорія пізнання, логіка, методологія і філософія науки, епістемічна психологія, наукознавство, соціологія, дидактика тощо.

- keep a bank account

1) просочення інформації

2) просочуватися ( про відомості тощо); робити витік ( інформації)

•

- leak information

розм.; = tip-off

1) конфіденційна інформація

2) розм. наводити на слід наданням інформації; повідомляти попередньо (злочинців про операцію, що готується тощо)

- withhold tax

(mkt)

ком., марк. n ринок; a ринковий

1. система відносин, які виникають між покупцем і продавцем та завершуються операціями купівлі-продажу товарів чи послуг; ♦ поняття «ринок» можна охарактеризувати з погляду просторового аспекту (місцевий, регіональний, міжнародний та ін. ринки); функціонального (роздрібний продаж, оптова торгівля); видів продукції тощо; 2. група покупців даного товару чи послуги

═════════■═════════

active market активний ринок • жвавий ринок; agricultural commodities market сільськогосподарський ринок • ринок сільськогосподарської продукції; American market американський ринок; apparel market ринок одягу; auction market аукціонний ринок; Australian market австралійський ринок; bear market біржовий ринок, на якому спостерігається тенденція до зниження курсів • ринок «ведмедів» • біржа, на якій спостерігається тенденція до зниження курсів; bid market ринок продавця; black market чорний ринок; blocked market заблокований ринок • заморожений ринок; bond market ринок облігацій • ринок довгострокового позикового капіталу; brand-loyal market ринок, прихильний до марки; brisk market активний ринок • жвавий ринок; broad — активний ринок • жвавий ринок; bull market біржовий ринок, на якому спостерігається тенденція до підвищення курсів • ринок «биків» • біржа, на якій спостерігається тенденція до підвищення курсів; buoyant market ринок, який характеризується зростанням цін • зростаюча ринкова кон'юнктура; business market діловий ринок • ринок ділових підприємств; buyer's market ринок покупців • ринок, який характеризується зниженням цін; call money market ринок онкольних позик; Canadian market канадський ринок; capital market ринок капіталу; captive market захоплений ринок; cash market касовий ринок; central market центральний ринок; central wholesale markets оптові ринки сільськогосподарської продукції; closed market закритий ринок; commercial market торговельний ринок • комерційний ринок; commodity market товарний ринок • ринок товарів; common market спільний ринок; competitive market конкурентний ринок • ринок продавців, що конкурують; concentrated market концентрований ринок; congested market перевантажений ринок • переповнений ринок; consumer market ринок споживчих товарів; consumer goods market ринок споживчих товарів; control market контрольний ринок; conventional market традиційний ринок; core market первинний ринок • основний ринок; corn market ринок збіжжя • зернова біржа; credit market кредитний ринок • ринок кредитів; crowded market перенасичений ринок; curb market чорний ринок • неофіційний ринок цінних паперів; currency market валютний ринок; customer market ринок клієнтів; dead market млявий ринок • мертвий ринок; debt market ринок боргових зобов'язань; demographic market демографічний ринок • ринок демографічної групи; depressed market млявий ринок; deregulated market нерегульований ринок; desirable market перспективний ринок; developed market розвинений ринок; diet market ринок дієтичних продуктів; discount market обліковий ринок • дисконтний ринок; discount retailing market ринок роздрібної торгівлі за зниженими цінами; distant market віддалений ринок; domestic market внутрішній ринок; donor market ринок пожертводавців; dual exchange market валютний ринок з подвійним режимом (фіксованого і вільного валютного курсу); dull market млявий ринок; easy market легкодоступний ринок; editorial market редакційний ринок; educational market ринок навчальних послуг; employment market ринок робочих місць; entertainment market ринок розваг; equity market ринок акцій; established market стабільний ринок • сформований ринок; Eurocurrency market євровалютний ринок; expanding market зростаючий ринок • ринок, що розростається; exploratory market пробний ринок; export market експортний ринок; external market зовнішній ринок; farmer's market сільськогосподарський ринок • ринок сільськогосподарської продукції; fast-food market ринок продуктів швидкого приготування; financial market фінансовий ринок; flea market товчок • тандитний ринок (діал.) • блошиний ринок; food market ринок харчових товарів; foreign market закордонний ринок • зовнішній ринок; foreign exchange market ринок закордонної валюти; fourth market ринок четвертого ступеня; free market вільний ринок; freight market фрахтовий ринок; futures market ф'ючерсний ринок; global market всесвітній ринок • світовий ринок; gold market ринок золота; government market збут товарів та послуг державними установами; grain market ринок збіжжя • зернова біржа; grey market «сірий» ринок • неконтрольований грошовий ринок; growing market зростаючий ринок • ринок, що розростається; hard-sell market ринок з високою конкуренцією продавців; health care market ринок засобів охорони здоров'я; heterogeneous market неоднорідний ринок; high income market ринок покупців з високим доходом; home market внутрішній ринок; home video market ринок побутової відеоапаратури • ринок програм для побутової відеоапаратури; homogeneous market однорідний ринок; housing market ринок житла; illegal market нелегальний ринок; imperfect market недосконалий ринок; inactive market млявий ринок • застій на ринку; individual market окремий ринок; industrial market ринок товарів промислового значення • ринок промислових підприємств; information market ринок інформації; initial market початковий ринок; institutional market ринок організацій; insurance market страховий ринок; interbank market міжбанківський ринок; intermediate market проміжний ринок; internal market внутрішній ринок; international market міжнародний ринок; international monetary market міжнародний валютний ринок; introductory market ринок, на який виставляється новий товар; investment market інвестиційний ринок; job market ринок робочих місць; kerb market чорний ринок • неофіційний ринок цінних паперів; labour market ринок праці • ринок робочої сили; large market великий ринок; large-volume market ринок великого обсягу; legal market офіційний ринок; license market ринок ліцензій; lifestyle market ринок товарів, які відповідають різним стилям життя; limited market обмежений ринок; liquid market ліквідний ринок; livestock market ринок худоби; loan market ринок позик; loanable funds market ринок позичкового капіталу; local market місцевий ринок; locked market закритий ринок; low-end market ринок дешевих товарів і послуг; lucrative market прибутковий ринок; main market головний ринок • основний ринок; major market головний ринок • основний ринок; manpower market ринок робочої сили; mass market масовий ринок; mature market повністю сформований ринок; media market ринок засобів реклами; merchandise market товарний ринок; middle-class market ринок покупців середнього класу; mid-range market ринок товарів середньої вартості • ринок послуг середньої вартості; military market ринок продукції військового призначення; money market грошовий ринок; monopolistically competitive market ринок монополістичної конкуренції; monopolized market монополізований ринок; narrow market обмежений ринок • вузький ринок; national market національний ринок; nationwide market загальнонаціональний ринок; offered market ринок пропозицій; oligopolistic market олігополістичний ринок; one-sided market односторонній ринок; open market відкритий ринок; open-air market ринок під відкритим небом; organized market організований ринок; outside market зовнішній ринок; overseas market закордонний ринок; overstocked market перевантажений ринок; overt market відкритий ринок; parallel markets паралельні ринки; pegged market регульований ринок; perfect market ідеальний ринок • досконалий ринок; peripheral market периферійний ринок; personal market ринок товарів особистого споживання; potential market потенційний ринок; price-sensitive market ринок, чутливий до цін • ринок, який чутливо реагує на зміни цін; primary market первинний ринок • основний ринок • ринок сировини; produce market товарний ринок • базар; producer market ринок виробників • ринок товарів промислового призначення; productive market продуктивний ринок; professional market ринок професій; profitable market прибутковий ринок; property market ринок нерухомості; prospective market потенційний ринок; protected market захищений ринок; public market відкритий ринок; purchasing market ринок покупців; pure market чистий ринок; ready market ринок, на якому швидко продаються товари; real estate market ринок нерухомості; receptive market місткий ринок; recession-hit market застійний ринок • ринок зниження продажу; regional market місцевий ринок • регіональний ринок; regulated market регульований ринок; repurchase market вторинний ринок цінних паперів; resale market ринок перепродажу; reseller market ринок проміжних продавців • ринок перепродажу; residential market ринок домовласників • ринок житлових приміщень; restrictive market ринок з обмеженим попитом • ринок з тенденцією до монополії; retail market роздрібний ринок • ринок продажу в роздріб; rigged market маніпульований ринок; rural market сільський ринок; sales market ринок збуту; saturated market насичений ринок; secondary market вторинний ринок цінних паперів • другорядний ринок; securities market; selected market вибраний ринок; selective market вибірковий ринок; sellers' market ринок продавців • ринок, який характеризується підвищенням цін; sensitive market нестійкий ринок; services market ринок послуг; share market фондовий ринок • ринок акцій; shrinking market звужений ринок • ринок, що звужується; sluggish market млявий ринок; small market невеликий ринок; soft market ринок, який характеризується падінням цін; soft-drink market ринок безалкогольних напоїв; specialized market спеціалізований ринок; speculative market спекулятивний ринок; spot market ринок наявного товару; stagnant market млявий ринок; steady market стійкий ринок; stock market фондова біржа; strong market стійкий ринок; target market цільовий ринок; technical market ринок промислових товарів • промисловий ринок; territorial market територіальний ринок; test market пробний ринок; thin market неактивний ринок; third market ринок третього ступеня; tight market ринок з обмеженим попитом; tight money market ринок, який характеризується підвищеною ставкою відсотка; top market провідний ринок; total market загальний обсяг ринку • увесь ринок; trade market ринок сфери торгівлі • торговельний ринок; traditional market традиційний ринок; transport market транспортний ринок; two-tier market валютний ринок з подвійним режимом • двоярусний ринок; uncertain market нестійкий ринок; unsettled market нестійкий ринок; untapped market неосвоєний ринок; upbeat market ринок з аукціонним продажем; upscale market ринок споживачів, вищих від середнього рівня; urban market міський ринок; video market відеоринок • ринок відео-продукції; village market сільський ринок; volatile market нестійкий ринок • ринок, на якому ціни швидко змінюються; weak market «слабкий» ринок; wholesale market оптовий ринок; widely dispersed market розгалужений ринок; youth market

═════════□═════════

at the market за ринковою ціною • з урахуванням ринкової ціни; at today's market на сьогоднішній біржі; in line with the market відповідно до ринкового курсу; in the market на ринку; market access доступ до ринку; market analysis аналіз ринку; market and pricing policy ринкова і цінова політика; market area місце ринку; market capitalization ринкова капіталізація; market competition ринкова конкуренція; market concentration концентрація ринку • ринкова концентрація; market conditions ринкова кон'юнктура; market conduct ринкова поведінка; market crash біржовий крах; market development освоєння ринку • розширення ринку; market dominance провідне становище на ринку; market economy; market entry вихід на ринок • входження в ринок; market entry strategy стратегія виходу на ринок; market equilibrium ринкова рівновага; market exchange rate ринковий обмінний курс • ринковий валютний курс; market exit вихід з ринку; market factor фактор збуту • ринковий фактор; market failure недоліки ринкової системи • хиби ринкової системи; market fluctuation коливання цін на ринку • кон'юнктурне коливання; market fluctuation equalization fund фонд стабілізації ринку; market forces ринкові сили; market forecast прогноз ринкової кон'юнктури; market form форма ринку; market-geared за обліком ринку; market glut затоварювання ринку • перенасичення ринку; market grouping формування ринку; market information інформація про ринок; market interest rate ринкова ставка відсотка; market intervention ринкова інтервенція; market investigation кон'юнктурне дослідження; market leader товар, який має питому вагу в обороті ринку • ринковий лідер; market level рівень ринку; market maker особа, що реально впливає на стан справ на валютному чи фондовому ринку; market making scheme план впливу на ринок; market mechanism ринковий механізм; market monitoring моніторинг ринку • обстеження ринку; market niche ринкова ніша; market observer оглядач ринку; market operations ринкові операції; market operator біржовий маклер; market organization структура ринку; market-orientated орієнтований на ринок; market outlet канал реалізації • ринок збуту • торговельна точка; market penetration проникнення на ринок; market performance ефективність ринку • функціонування ринку; market place місце торгівлі • ринкова площа • ринок; market position стан ринку • становище ринку • ринкова кон'юнктура; market potential потенціал ринку; market power ринкова влада; market preview реклама товарів, які вступають на ринок; market price ринкова ціна • курс біржі • ринковий курс цінних паперів; market profile зріз ринку • аналіз потенційного ринку збуту за індивідуальною характеристикою; market promotion просування товару на ринок; market prospects перспективи ринку; market quotation біржове котирування • біржовий курс; market rate ринкова ставка • біржовий курс • ринкова норма • ринковий курс; market reaction ринкова реакція; market rent ринкова рента; market report огляд ринкової кон'юнктури • огляд стану ринку • ринковий звіт; market research аналіз стану ринку • вивчення ринкової кон'юнктури • дослідження ринку • аналіз ринкового потенціалу нового продукту • вивчення можливості ринку; market researcher дослідник ринку; market saturation насичення ринку; market section ринковий сектор; market segment ринковий сегмент • частина ринку; market segmentation сегментація ринку; market segregation відокремлення ринку; market-sensitive чутливий до коливання ринкової кон'юнктури; market share питома вага товару в обороті ринку • питома вага компанії в обороті ринку; market sharing поділ ринку • спеціалізація ринку; market sharing agreement угода про поділ ринку; market situation становище на ринку • стан ринку • ринкова кон'юнктура; market structure ринкова структура; market surveillance обстеження ринку • вивчення ринку; market survey обстеження ринку • вивчення ринку; market system ринкова система • ринкова економіка; markettarget price ринкова планова ціна • ринкова цільова ціна; market tendencies ринкові тенденції; market testing перевірка товару ринком • ринкові випробування; market transactions ринкові операції; market trend ринкова тенденція; market value ринкова вартість • курсова вартість • біржова вартість; on the market на ринку; to affect a market впливати/вплинути на ринок; to assess a market оцінювати/оцінити ринок; to bear the market грати на пониження ціни; to be in market продаватися; to be in the market for something бути потенційним покупцем чого-небудь • мати намір купити що-небудь; to branch out into a new market поширюватися/поширитися на новий ринок; to break into the market проникати/проникнути на ринок; to bring something on the market випускати/випустити що-небудь на ринок; to broaden a market розширяти/розширити ринок; to build up a market створювати/створити ринок; to bull the market грати на підвищення цін; to come into the market виходити/вийти на ринок; to come onto the market виходити/вийти на ринок; to command a market контролювати ринок; to congest a market переповнювати/переповнити ринок; to conquer a market завойовувати/завоювати ринок; to corner a market монополізувати ринок; to create a market створювати/створити ринок; to cultivate a market освоювати/освоїти ринок; to develop a market розвивати/розвинути ринок; to divide the market розділяти/ розділити ринок; to dominate the market переважати на ринку • домінувати на ринку; to enter the market виходити/вийти на ринок; to evaluate a market оцінювати/оцінити ринок; to expand a market розширяти/розширити ринок; to explore a market досліджувати/дослідити ринок; to find a market шукати/знайти ринок збуту; to find a ready market шукати/знайти швидкий збут; to flood the market наповнювати/наповнити ринок товарами; to force the market справляти/справити тиск на ринок; to gain access to the market одержувати/одержати доступ на ринок; to get access to the market одержувати/одержати доступ на ринок; to glut the market перенасичувати/перенаситити ринок; to hold a market підтримувати/підтримати ринок; to investigate a market досліджувати/дослідити ринок; to launch on the market випускати/випустити на ринок • пускати/пустити в хід; to manipulate the market впливати/вплинути на ринок; to meet with a ready market шукати/знайти швидкий збут; to monopolize the market монополізувати ринок; to open up new markets відкривати/відкрити нові ринки; to oust from the market витискати/витиснути з ринку; to overstock the market переповнювати/переповнити ринок; to preempt the market заздалегідь опановувати/опанувати ринок; to penetrate the market проникати/проникнути на ринок; to play the market спекулювати на біржі; to price oneself out of the market встановлювати/встановити підвищені ціни на ринку • визначати/визначити занадто високі ціни на ринку • переоцінювати/переоцінити що-небудь на ринку • встановлювати/встановити підвищені ціни на ринку і таким чином втратити своє місце на ринку; to put on the market випускати/випустити на ринок; to regain the market повертати/повернути ринок • знову оволодівати/оволодіти ринком; to retain the market зберігати/зберегти ринок; to rig the market впливати/вплинути на ринок • штучно знижувати/знизити ціни на ринку; to rule the market домінувати на ринку; to secure a market забезпечувати/забезпечити ринок; to seize a market захоплювати/захопити ринок; to segment a market розподіляти/розподілити ринок; to sound out the market випробовувати/випробувати ринок • перевіряти/перевірити ринок; to split the market розподіляти/розподілити ринок; to study the market вивчати/вивчити ринок; to sweep the market завойовувати/завоювати ринок; to take over a market захоплювати/захопити ринок; to test a market розвідувати/розвідати ринок; to win a market завойовувати/завоювати ринок; to withdraw from the market вилучити/вилучати з ринку • виходити/вийти з ринку

* * *

марк., рек., збут n маркетинг; організація збуту; реалізація; збут; система збуту; торгівля; a маркетинговий; збутовий

система організації підприємницької діяльності, що орієнтується на врахування вимог ринку та активний вплив на попит з метою розширення збуту товарів; ♦ на організаційному рівні маркетинг охоплює великий спектр діяльності, пов'язаний з рекламуванням (advertising¹), стимулюванням збуту (promotion¹), плануванням (planning), стимулюванням сфери торгівлі (merchandising), реалізацією (sales¹) товарів чи послуг, їх популяризацією (publicity¹) тощо

═════════■═════════

agricultural marketing сільськогосподарський маркетинг • маркетинг сільськогосподарської продукції; brand — маркетинг товарної марки; competitive marketing конкурентний маркетинг • маркетинг конкурентів; concentrated marketing концентрований маркетинг; consumer marketing маркетинг на споживчому ринку; consumer-orientated marketing маркетинг з орієнтацією на споживача; cooperative marketing спільний маркетинг • збут через систему кооперативів; corporate marketing маркетинг корпорацій • корпоративний маркетинг; counteractive marketing протидіючий маркетинг; data-driven marketing маркетинг, керований потоком даних; direct marketing прямий маркетинг • збут без посередників; domestic marketing маркетинг на внутрішньому ринку; domicile marketing маркетинг житла; electronic marketing електронний маркетинг; export marketing маркетинг експорту; foreign marketing маркетинг на закордонних ринках; full-scale marketing повномас-штабний маркетинг; generic marketing маркетинг немарочних товарів; global marketing; industrial marketing промисловий маркетинг; innovative marketing новаторський маркетинг; integrated marketing інтегрований маркетинг; international marketing міжнародний маркетинг; joint marketing спільний маркетинг; local marketing маркетинг на місцевому рівні; mass marketing масовий маркетинг; media marketing маркетинг засобів поширення інформації • маркетинг засобів реклами; multistep marketing багатоступеневий маркетинг; national marketing загальнонаціональний маркетинг; niche marketing; non-profit marketing маркетинг некомерційних організацій • маркетинг у сфері некомерційної діяльності; one-step marketing одноступеневий маркетинг; political marketing політичний маркетинг; product marketing товарний маркетинг; product-differentiated marketing товарно диференційований маркетинг; publishing marketing маркетинг видавничої діяльності • книжковий ринок • видавничий маркетинг; regional marketing місцевий маркетинг • регіональний збут • маркетинг регіонального масштабу; retail marketing роздрібний маркетинг • маркетинг у сфері роздрібної торгівлі; scientific marketing науковий маркетинг; service marketing маркетинг послуг; social marketing суспільний маркетинг; target marketing цільовий маркетинг; test marketing пробний маркетинг; video marketing відеомаркетинг; world marketing всесвітній маркетинг • маркетинг у світовому масштабі

═════════□═════════

marketing activities діяльність у галузі маркетингу • маркетингова діяльність; marketing agreement угода про збут продукції; marketing analysis аналіз збуту; marketing association збутова асоціація; marketing audit перевірка збуту • ревізія збуту; marketing board рада з маркетингу; marketing budget бюджет маркетингу • маркетинговий бюджет; marketing campaign кампанія організації й стимулювання збуту; marketing cartel картель у сфері збуту продукції; marketing competition конкуренція за ринки збуту; marketing concept маркетингове поняття; marketing contribution сприяння збуту продукції; marketing contol регулювання збуту • керування маркетингом; marketing cooperative збутовий кооператив; marketing costs витрати збуту • маркетингові витрати; marketing department комерційний відділ • відділ збуту; marketing director директор відділу збуту • завідувач відділу збуту; marketing effort маркетинговий захід • захід у сфері організації і стимулювання збуту; marketing environment маркетингове середовище; marketing executive спеціаліст у галузі маркетингу; marketing exhibition торговельна виставка; marketing expenses витрати збуту; marketing information system система маркетингової інформації; marketing manager завідувач відділу збуту; marketing method метод збуту продукції; marketing mix; marketing organization збутова організація; marketing plan план збуту продукції; marketing policy політика в галузі збуту • стратегія в галузі збуту; marketing possibilities можливості маркетингу • можливості збуту; marketing potential сподівана реалізація • потенціал маркетингу; marketing practice методика маркетингу; marketing purpose мета маркетингу; marketing research маркетингові дослідження • аналіз можливостей збуту; marketing scheme програма збуту продукції • система маркетингу; marketing strategy маркетингова стратегія • стратегія маркетингу; marketing syndicate синдикат у сфері збуту • маркетинговий синдикат; marketing team маркетингова команда; marketing technique методи маркетингу

marketing ‡ business organization (384)

═════════◇═════════

маркетинг < англ. marketing < market — ринок, збут

* * *