-
121 давать
дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.* * *несов.; сов. - датьдава́ти, да́ти и мног. подава́ти; ( предоставлять) надава́ти, нада́ти, подава́ти, пода́тидава́й, дава́йте — (как приглашение к совместному действию; в сочетании с повел. другого глаг. - как понуждение к действию) дава́й, дава́йте, дава́ймо, ну́мо, нум; ( ко многим) ну́те, ну́мте
дава́й — (с неопр. глаг. несов. в знач. "начал, стал, принялся") дава́й
-
122 двигать
-ся, двинуть, -ся1) рухати, -ся, рухнути, -ся, рушати, -ся, рушити, -ся, двигати, -ся, двигнути, -ся, здвигнути, -ся, порушати, -ся, порушити, -ся, совати, -ся, сунути, -ся, посувати, -ся, посовувати, -ся, посунути, -ся, совнути, -ся. [Вам не треба рухатися, а ви бач як соваєтеся! Не рухнеться, мов дзеркало, все озеро лежить (Грінч.). Поїзд рушає (рушив). Дві парі швидко рушалися серед натовпу - то вони танцювали (Грінч.). Та порушити рукою не дають мені кайдани (Л. Укр.). Віра, кажуть, горами двигає (Єфр.). Рука мечем і луком движе (Куліш). Ногами не здвигну (Коцюб.). Проворно совав заступом по землі (Неч.-Лев.). Діти сплять тихо, де-тільки-котре ногою совне або рукою махне. Закуреним шляхом тихо посувається валка (Коцюб.)];2) двинуться (отправиться) куда - податися. [Подавсь сьогодні на річку рибу ловити]. Двинуться в путь - рушити, вирушити. [У тяжку путь вирушили вони]. С места не двинусь - з місця не стенуся, не зрушуся. Двигаться (двинуться) массой - сунути, сов. сунути, плавом пливти. [Гляньте, як юрба суне. Дітвора, як той рій, так і сунула в двері. Люди плавом пливуть на ярмарок]. Двигаться медленно - посуватися звільна, сунутися, (о езде) плуганитися; (о ходьбе) чвалати. [Ніч сунулася тихо]. Тихо, еле двигаясь - посувом, (с прохладцей) лельом-полельом (гал.). [Посувом пливе човен (Неч.-Лев.). Лельом-полельом поводитеся (Франко)]. Двигать, -ся вперёд - посовувати, -ся, посувати, -ся наперед; -ся - поступати наперед, (реже) поступатися. [Той - більший, хто посуває світ наперед. Його минуле й досі не дає йому вільно поступатися наперед (Грінч.)]. Медленно двигаться вперёд (о культуре и т. п.) - звільна посуватися (наперед), іти тугим поступом (Куліш). Двигаться к чему - простувати до чого. Двигаться туда и сюда - вештатися, совманитися; срв. Вертеться. [Батько й мати засмучені совманяться по хаті (Г. Барв.)]. Двигать рукою, ногою по направлению к чему - посилати руку, ногу. [Став він крадькома до хліба руку посилати (Мирн.). Посилає вперед нога за ногою (Мирн.)]. Движущийся - ворушливий, рухомий, (с дрожанием) движучий. [Движучі груди ридали. Ворушливе жваве море (Неч.-Лев.). Вічно живого, вічно рухомого моря (Л. Укр.)]. Медленно движущийся - тихохід (р. -ходу), (шутл.) тихоплав. [А ну, ти, тихоплаве, швидче біжи! Кінь у мене тихоплав - швидко не побіжить, хоч як його жени]. Не двигаясь с места - нерушимо[е]. [Ми з прадіда живемо тут нерушимо]. О частях снарядов, машин - ходити. [Колесо в машинці легко ходить, бо помастила гасом].* * *несов.; сов. - дв`инуть1) ру́хати, ру́шити и однокр. рухну́ти, дви́гати, дви́нути и двигну́ти; ( перемещать) со́вати, су́нути, посува́ти и посо́вувати, посу́нути; (побуждать к чему-л.) спонука́ти и спону́кувати, спону́кати2) см. двигаться 2) -
123 девица
1) дівчина, (в песнях и обрядах) дівиця [Зоря-зоряниця, красная дівиця] (ум. дівонька, дівця, дівочка, дівча (р. -ати), дівчинонька, дівчиночка), панна (ум. панночка, панянка); соб. дівоцтво, дівота (ж.), дівчата (р. -чат). Девица взрослая - дівчина на порі, на відданню. Жить в девицах - дівувати, дівочити. [Це було ще тоді, як ми з тобою дівували. Їй таки довгенько довелося подівувати - двацять і п'ятого году заміж пішла]. Девица, родившая ребенка - покритка, (на)критка. Стать девицею - подівочитися. [Баби наче подівочилися, так виспівують];2) девица в зелени, бот. - нечесані панночки.* * *тж. д`евица; фольк.ді́вчина; діви́цяв деви́цах — ді́вчиною; ді́вкою, у дівка́х
кра́сная де́вица — фольк., шутл. кра́сна діви́ця (ді́вчина)
-
124 действие
1) дія, діяння;2) (поступок) учинок (р. -нку), чин, діло, акція, (о машине) хід (р. ходу). [Часом людей тільки гарними словами вмовляють, що-ж то дією власною можна? (М. Вовч.). Фізичне діяння й протидіяння. Дія - найперша умова драми, і без дії - драми не буває (Єфр.). Треба живого, діяльного чину (Єфр.). Акції мало в цій пієсі, а самі розмови]. Привести (машину) в действие - пустити (машину) в хід. Образ действий - поводіння, поводження, спосіб поводження, (гал.) поступування; роб. Подражать чьему образу действий - поводитися так само як хтось, робити чиїм робом. Оказывать, оказать действие, производить, произвести, возыметь действие на кого на что - діяти, (подіяти) на кого, (влиять) впливати (вплинути) на кого, на що; своє діло (силу) чинити, вчинити, (свою) силу мати над ким. [Діяти на широкі маси народні. Це прикро подіяло на мене. Погроза таки вплинула (мала силу). Брехні своє діло вчинили: неповинну людину викинуто з громади]. Какое действие произвело это на него? - який вплив, яке вражіння це на його мало (зробило, справило)? Як це на його подіяло? Какое действие оказало лекарство? - Як подіяли ліки на хорого? Лекарство оказало хорошее действие - від ліків помоглося, ліки мали добру силу. Уничтожать, -жить действие чар - відробляти, відробити. [Побіжу я в Хохітву до знахурки, - в нас є така баба, що одробить. Одробляє од пристріту]. Место действия - дійове місце, дійовище. [Криниця, дійове місце тієї легенди (Ол. Пчілка.)]. Действие в драмат. произведении - дія, акт, відслона. [Драма на три дії = в трёх действиях]. Действие арифметическое - аритметична дія;3) (юрид.) чинність (р. чинности), сила. [Найвища влада може продовжити чинність того тимчасового закону. Закон не має зворотної сили]. Военные -ия - військові дії (акції), воювання.* * *1) ді́я, ді́яння, чин -у; ( событие) поді́я; ( влияние) вплив, -у; ( пребывание в силе) чи́нність, -ності, си́ла; ( впечатление) вра́ження2)де́йствия — (мн.: поступки, поведение) дії, род. п. дій, вчи́нки, -ків
3) театр. ді́я, акт, -у4) мат. ді́я -
125 довершать
-ся, довершить, -ся довершувати, -ся, довершити, -ся, завершити, -ся, дороблювати, -ся, доробити, -ся, докінчати, -ся, докінчити, -ся, доводити (довести), -ся до кінця. (Срв. Завершить). [Довершилась України кривда стара, нам пора для України жить (Франко). Кілька книжок з української історії доробили діло (Грінч.)]. Довершённый - довершений, докінчений, викінчений, дороблений, доведений до кінця, до краю.* * *несов.; сов. - доверш`итьдове́ршувати, доверши́ти; сов. докона́ти -
126 долгий
довгий, (ум. довгенький, довгесенький; ув. довженний, довжелезний, довжезний). [Довгі літа. Не за довгий час це й сталося]. Довольно долгое время - чималий час. [Чималий час сиділи ми там - більше місяця (М. Вовч.)]. Более долгий - довший, ум. довшенький. Довольно долгий - довгенький, подовгий. Отложить в долгий ящик - одсунути на безрік. Вот и вся не долга - оце й усе, оце й по всьому. Ехать на долгих - їхати тими самими кіньми, їхати не міняючи коней. Долго - довго (ум. довгенько; ув. довг[ж]енно), довгий час. Дольше - довше, довшенько. Так долго - так довго, такі віки. Как бы долго ни - хоч-би як довго. Долго ли, коротко ли - чи довго, чи не довго. Приказал долго жить - казав довго жити, зійшов з цього світу.* * *до́вгий; ( длительный) трива́лий; ( затяжной) га́йнийбез до́лгих сбо́ров — ( в дорогу) недо́вго збира́ючись
-
127 должно
-
128 дружить
1) приятелювати, приязнувати, дружити з ким [З москалем дружи, а камінь за пазухою держи (Ном.)], товаришувати; (о женщинах) подругувати. [Катря вже подругувала з сільськими дівчатками (М. Вовч.)];2) -жить кому (желать, делать добро) - дружити кому. [Другу дружи, а другого не гніви (Ном.)].* * *1) дружи́ти, приятелюва́ти, товаришува́ти; подругува́ти2) ( делать друзьями) здру́жувати
См. также в других словарях:
житьё — житьё, я … Русский орфографический словарь
ЖИТЬ — ЖИТЬ, живать, о предмете одушевленном, существовать, быть, быть живым или в живых; ·противоп. умереть, быть мертвым. Человек живет телом на земле, духом на небесах. О растении: расти, не вянуть, не усыхать. | О человеке пребывать где, обитать,… … Толковый словарь Даля
жить — глаг., нсв., ??? Морфология: я живу, ты живёшь, он/она/оно живёт, мы живём, вы живёте, они живут, живи, живите, жил, жила, жило, жили, живущий, живший, живя 1. Жить означает существовать, быть живым. Жить долго. | Он жил сто лет. | Рыбы не могут… … Толковый словарь Дмитриева
ЖИТЬ — ЖИТЬ, живу, живёшь, прош. вр. жил, жила, жило, с отриц.: не жил, не жила, не жило, несовер. 1. без доп. О человеке и животном: Находиться в процессе жизни, существовать. Ему недолго остается жить. Пушкин жил около 38 лет. || О растении: расти, не … Толковый словарь Ушакова
жить — Проживать, пребывать, жительствовать, обитать, населять, ютиться, гнездиться, квартировать, зимовать; век вековать (коротать), прозябать, коснеть; благоденствовать, долгоденствовать; здравствовать, существовать, быть в живых (прот. : );… … Словарь синонимов
ЖИТЬЁ — ЖИТЬЁ, я, ср. (разг.). 1. То же, что жизнь (в 3 знач.). Привольное ж. Не ж. тебе здесь! (не сможешь, не будешь жить). 2. кому. Хорошая, приятная жизнь. Ж. нам будет в деревне! 3. Нахождение, пребывание где н., проживание. Место, удобное для житья … Толковый словарь Ожегова
житьё — и житие. В знач. «условия существования, жизненный уклад» житьё, род. житья. Деревенское житьё. Привольное житьё. Не житьё а мука. В знач. «жизнеописание какого либо святого, подвижника; их жизнь и деяния» житие, род. жития, твор. житием, предл.… … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
Жить — фильм Акиры Куросавы 1952 года. Жить фильм Чжана Имоу 1994 года. Жить фильм 2010 года. Жить фильм Василия Сигарева 2012 года … Википедия
жить — живу, живёшь; жил, ла, жило (с отриц.: не жил, не жила, не жило, не жили и не жил, не жило, не жили); живя; нсв. 1. Существовать, быть живым. Ж. долго. Жил сто лет. Рыбы не могут ж. без воды. Цветы не могут ж. в темноте. После операции он жил… … Энциклопедический словарь
ЖИТЬЁ — ЖИТЬЁ, житья, мн. нет, ср. (разг.). 1. То же, что жизнь в 7 знач. Житье его плохое. 2. Действие по гл. жить в 3 знач. Надоело вечное житье на чужой счет. 3. Обитание, проживание. Дом, вполне готовый для житья. ❖ Житья нет от кого чего (разг.)… … Толковый словарь Ушакова
ЖИТЬ — ЖИТЬ, живу, живёшь; жил, жила, жило; с отрицанием: не жил и не жил, не жила, не жило и не жило, не жили и не жили; несовер. 1. Существовать, находиться в процессе жизни, бытия. Жил сорок лет. Цветок не может ж. без солнца. Ж. поживать (жить, не… … Толковый словарь Ожегова