-
61 расстилаться
несов.2) җәелү, җәелеп китү, җәелеп яту3) перен.; разг. ( раболепствовать) табанын ялау, ялагайлану4) страд. от расстилать -
62 сходить
I несов.1) см. сойти I2) ( с отрицанием)II сов.[он] не сходит с постели — [ул] урыныннан тормый [ята]
1) барып кайту, барып килү2) ( за кем-чем) барып алып кайту (килү) -
63 таиться
несов.1) ( скрывать от других) яшерү, эчендә саклау2) (прятаться, скрываться) яшеренү, посу, яшеренеп (посып) яту3) ( в ком-чём) бар булу, яту -
64 тлеть
несов.1) (гнить, разлагаться) черү, череп бетү2) ( гореть без пламени) пыску, пыскып яну; сүнми яну, сүнми яту3) перен. сүнмәү -
65 трепыхаться
несов.; разг.1) ( судорожно дёргаться) тыпырчыну, тыпырчынып яту, бәргәләнү2) (дрожать, трепетать в воздухе) җилфердәү, лыпылдау, селкенү -
66 ахиллесов
\ахиллесов ва пята́ — перен. ахілле́сова п'ята́
-
67 брат
брат, (мн.) брати, браття, братове; (ласк.) братік, братічок, братонько, братечко, братко, братуньо, братусь, братусик, братуха, братило; (соб.) братва. [Сьогодні в мене гості, братва приїхала - всі троє (Крим.)]; (двоюродный, троюродный) двоюрідний, брат у перших; троюрідний, брат у других. [Він мені доводиться брат у перших: наші батьки були рідні брати]. (Соб.) братья и сёстры двоюр. - братителі; (б. крёстный) хрещений; (названный, крестовый) побратим, побратимець (р. -мця). -тья сводные - зведенюки, зведенята, зведені брати. Брат по отцу, но не по матери - мачушенко. Брат (ближний, товарищ, собрат по званию, ремеслу, занятиям) - брат. [У ляхів - пани, на Москві - реб'ята, а в нас брати. Товаришу, рідний брате, виклич мені дівча з хати]. Братья милые - брати любі, браття любе. [Ой щасливі, браття любе, ви такую мавши долю]. Брат (член братства) - братчик; наш брат (солдат, пахарь и т. п.) - наш братчик (салдат, хлібороб і т. и.). [Було там багато нашого братчика].* * *1) брат2) (член братства, монах) бра́тчик, брат -
68 вдвоём
нар. удвох, удвійзі, у парі. [Тому добре, хто вдвох. А ми удвійзі з бабою сидимо в хаті. Все в парі та й у парі немов голуб'ята].* * *нареч.удво́х; удві́йці; диал. удві́йку, удві́йзі -
69 восемь
вісім (р. восьми и вісьмох) (с род. пад. един. или множ, ч.). [Вісім чоловіка]. Восемь душ, голов - восьмеро душ, голів, восьмеро люду. Восемь с половиною - півдев'ята.* * *ві́сім, род. п. восьми́ и вісьмо́х -
70 вспоминать
-ся, вспомнить, -ся, вспомянуть, -ся згадувати, -ся, згадати, -ся, пригадувати, -ся, пригадати, -ся, нагадувати, -ся, нагадати, -ся, спогадувати, -ся, спогадати, - ся, здумувати, -ся, здумати, -ся, споминати, -ся, спом'янути, -ся, спам'ятати, -ся. А теснее - вспоминаться: вставати (встати) в думці, спадати (спасти) на пам'ять, зринути в голові. И не вспомнит - ні згаду, ні спогаду.* * *несов.; сов. - всп`омнитьзга́дувати, згада́ти, спомина́ти, спом'яну́ти; спога́дувати, спогада́ти, сов. зду́мати, спам'ята́ти; ( припоминать) прига́дувати, пригада́ти и мног. поприга́дувати -
71 голубёнок
голубеня (р. -яти, мн. голубенята), голуб'я (р. -яти, мн. голуб'ята), голубенятко, голубеняточко, голуб'ятко, голуб'яточко.* * *голубеня́, -ня́ти, голуб'я́, -б'я́ти, уменьш.-ласк. голубеня́тко, голуб'я́тко -
72 голубок
1) см. Голубь, Голубки (любящаяся чета) - голуб'ята, люба пара (парка, паронька, парочка). [Що дівчина та козак - люди кажуть: парка];2) бот. (Aquilegia vulgaris) - голубки, дзвіночки, орлики, оксамит.* * *1) уменьш.-ласк. голубо́к, -бка́, голубе́ць, -бця2) см. голубчик -
73 голубчик
1) см. Голубь;2) (ласк. назв. мужчины) голуб (с уменьшит. - см. Голубь), сокіл (р. сокола) (со всеми уменьшит.), лебедик, лебедонько (-дочко), серце (с уменьшит.). Голубчики (= милые) - небожата, лебедики и пр.; см. Голубь. [Прости мені, мій голубе, мій соколе милий (Шевч.). Мій таточку, мій лебедочку! Дітки мої голуб'ята!].* * *ласк.голу́бчик, голу́бонько и голубо́нько, лебе́дик, лю́бчик; ( в обращении к постороннему мужчине) ба́тенько, ба́течко; ( в устах старшего о младшем) не́біж, -божа и небі́ж, -бо́жа; зват. голу́бчику, голу́боньку, лебе́дику, лю́бчику; ба́теньку, ба́течку; не́бо́же -
74 душа
1) душа (ум. душка, душечка, душиця). [Людина з великою душею. Це чоловік без душі. Він був душею нашого товариства. В його творах багато душі]; (обращение к любим. человеку) душа (ум. душечка, дуся), серце (ум. серденько). [Жінко-душечко! Марусю- дусю!];2) (особа, кто-нибудь) душа, (иногда) дух. [Забере з собою приятелів душ трицять (Куліш)]. Ни души - ані душі, ані душечки, ні духа[у], ні хуху ні духу, нікогісінько. Ни -ши живой - ні духу[а] живого, ні живого духу[а], ані живої душечки. Нет ни -ши - нема ні духа[у]. [У цілому замку немає ні духа (Л. Укр.)]. Село Корчовате - чимале село, але з панів - ні духа (Кониськ.)];3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа. [Застебнеться під саму душу (Квітка)]. Без души - не тямлячи себе, не тямлячись. [Не тямлячись з радощів]. Быть без -ши от кого, -ши не слышать (не чаять) в ком - коло кого всією душею упадати, дух за ким ронити. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Грінч.)]. Отвести -шу - спочити душею, (поэтич.) душу відволожити. Отдать богу -шу (умереть) - богу душу віддати. До глубины -ши - до живого, до самого серця, аж до дна душі. Душа в -шу - як одна душа, як один (їден) дух. [Років з три жили, як одна душа (Васильч.)]. За милую душу - залюбки, з дорогою душею. От -ши - з душі, від [з] щирого серця. От всей - ши - з усієї душі, від [з] щирої душі. [З душі бажаю (Кул.)]. Дякую тобі з усієї душі (Крим.). Від щирої душі готовий я віддати (Сам.)]. Всей -шой - від [з] душі (щирого серця), з дорогою душею, з цілого серця. [Люблю тебе з цілого серця]. По -ше - до душі, до серця, до в[с]подоби, до мисли. Приттись (приходиться) по -ше - припасти (припадати) до душі, до серця, до в[с]подоби, пристати (прийтися) до душі. Сколько -ше (-шеньке) угодно - скільки душа (душечка) забажає, досхочу. Трогать -шу - порушувати душу, доходити до душі, до серця. Хватать за -шу - брати (хапати, торкати) за душу. [Так і бере тебе за душу]. Чего -ше угодно - чого душа забажає. В душу не идёт - в душу не лізе. На душе мутит - з душі верне, нудить, млосно. Душа в пятки ушла - на [у] душі похололо, душа не на місці. Чуть душа держится - тільки душа в тілі, (фамил.) тільки живий та теплий.* * *душа́; (в сочетании с числ.) осо́бабез души́ — (в восторге от. чего-л.) у за́хваті, у захо́пленні; ( без памяти от страха) не тя́млячи (не пам'ята́ючи) себе́, не тя́млячись
в душе́ — ( мысленно) у душі́, у ду́мці, у думка́х; ( по своим склонностям) у душі́
говори́ть, поговори́ть по душа́м (по душе́) — говори́ти, поговори́ти (побала́кати) щи́ро (по щи́рості, щиросе́рдо, щиросерде́чно, відве́рто)
-
75 завет
заповіт, завіт (-ту), заповідання. [Біблія, або книги старого й нового заповіту. Доню, пам'ятаєш ти мій завіт тобі? (М. Вовч.). Заповідання господнє занедбали (Куліш)].* * *запові́т, -у, заві́т, -у -
76 замечать
заметить1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбовувати, закарбувати що, класти, покласти карб на чім, (сов.) закмітити, (отмечать) нотувати, занотовувати, занотувати що, (помечать) значити, позначити що. [Неписьменні люди закарбовують на палічці хрещиками або карбами, скільки і чого кому продано (Єфр.). Позначив диню, щоб хлопці не зірвали. Закміть у голові собі. Як художник - нотує й записує він, часто несвідомо, всі життьові з'явища «як матеріял» (Єфр.)];2) (примечать, подмечать) помічати, помітити, при[за]мічати, при[за]мітити, прикмічати, прикмітити, кмітувати, кмітити (кметити), покмітити, у(к)мічати, у(к)мітити, (наблюдать) (с)постерегати, (с)постерегти, зауважати, зауважити, уважати, уважити; (видеть) бачити, побачити, убачати, убачити, добачати, добачити, за(в)бачати, за(в)бачити, доглянути, догледітися, (распознать) угадати. [Крадуть з-під носа, а він не помічає (Звин.). Уже давно я мовчки помічаю: захмарює нудьга твоє чоло (Грінч.). Як се він не примітив такої гарної дівчини? (Коцюб.). Люди укмічали, що погане діється в їх у хаті (Н.-Лев.). Я й не вкмітив, як він увійшов (Сл. Гр.). Постерегав він, що в його в серці ворушиться кохання (Коцюб.). І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовч.). Довго сиділа у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались (Полтавщ.). Вбачаю - марніє та й марніє Парася моя (М. Вовч.). Доглянули мене собачі діти (жандарі), пустилися навздогін (Франко). Зо мною зустрінуться, мов не добачають (Шевч.)]. -тить за кем что - доглянути що, підзорити, пристрітити кого. [Чи мене коли хто підзорив, що я чуже вкрав? (Бердянськ. п.)]. Дать -тить кому - дати навзнаки кому. [А як звістки ми будем подавати, щоб ворогам не дати навзнаки? (Грінч.)]. И не -чает кто - і не в замітку кому, невмітно, невкміту кому. [Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало (Сл. Гр.)]. Сам того не -чая - не в замітку собі. [Отак, не в замітку собі, він дійшов до млина (Звин.)]. И не -чать, и не -тить как - і не зчуватися, і не зчутися, як; і не зогле[я]дітися, як. А сама і не зчувається, як сльози старе її обличчя росять (М. Вовч.)];3) (отмечать) зауважати, зауважити, зазначати, зазначити, запримічати, запримітити що. [Зауважу, що в обох циклах віршів немає нічогісінько автобіографічною (Крим.)]. Следует -тить - треба (или варто) сказати, зауважити, зазначити, запримітити;4) (поставить на вид кому) зауважати, зауважити кому. [Я йому зауважив, що так робити не годиться (Київ)]. Замеченный - закарбований, позначений, помічений, покмічений, постережений, зауважений и т. д. -ный в чём дурном - підзорений, (пров.) пристрічений. Он ни в чём дурном не -чен - за ним нічого негарного не помічено, немає; (пров.) він не пристрічений.* * *несов.; сов. - зам`етить1) ( воспринимать зрением) поміча́ти, помі́тити, -мі́чу, -мі́тиш; ( примечать) приміча́ти, примі́тити, запримі́тити сов., підстеріга́ти, підстерегти́, -режу́, -реже́ш; ( видеть) забача́ти, заба́чити, сов. угляді́ти, -джу, -диш, угле́діти; (сов.: досмотреть) додиви́тися, -дивлю́ся, -ди́вишся; (сов.: о людях со слабым зрением) ви́сліпати; (преим. с отрицанием) добача́ти, доба́чити; (подмечать, наблюдать) спостеріга́ти, спостерегти́, -режу́, -режеш, заува́жувати, -жую, -жуєш, заува́жити, завва́жувати, завва́житидать \замечать тить — да́ти зрозумі́ти; ( намекнуть) натякну́ти
\замечать тьте — в знач. вводн. сл. візьмі́ть до ува́ги, заува́жте
2) ( воспринимать слухом) чу́ти, почу́ти3) ( запоминать) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; ( ставить в счёт кому-л) карбува́ти и закарбо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, закарбува́ти4) ( делать метку) поміча́ти, помі́тити5) (высказываться по поводу чего-л.) заува́жувати, заува́жити, завва́жувати, завва́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, -значу́, -значиш и зазна́чити, -зна́чу, -зна́чиш -
77 запечатлевать
несов.; сов. - запечатл`еть1) лит., иск. (передавать, отражать) відбива́ти, відби́ти (відіб'ю́, віді́б'єш и відіб'є́ш); ( воплощать) уті́лювати, уті́лити; (закреплять, рисуя, фотографируя) фіксува́ти, зафіксува́ти2) (закреплять, сохранять) зберіга́ти, зберегти́, -режу́, -режеш, закарбо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, закарбува́ти; ( запоминать) запам'ято́вувати, запам'ята́ти3) (отмечать, ознаменовывать) відзнача́ти, відзна́чити и відзначи́ти4) (свидетельствовать чем-л.) засві́дчувати, засвідчити5) ( класть печать) пропеча́тувати, пропеча́тати -
78 запечатлеваться
несов.; сов. - запечатл`еться1) (закрепляться, сохраняться) зберіга́тися, зберегти́ся, -режеться, закарбо́вуватися, -бо́вується, закарбува́тися, -бу́ється; ( надолго) урі́зуватися (-зується) в па́м'ять, урі́затися (урі́жеться) в па́м'ять; ( запоминаться) запам'ято́вуватися, -то́вується, запам'ята́тися; (западать - о мыслях, словах) запада́ти, запа́сти (в що)2) (отражаться, находить выражение) відбива́тися, відби́тися, -ді́б'ється и -діб'є́ться3) страд. несов. відбива́тися; уті́люватися, -люється; фіксува́тися, -су́ється; відзнача́тися -
79 запоминаться
запомниться1) (забываться) забуватися, забутися;2) затямлюватися, затямитися, вбиватися, вбитися в помку, в тямки, вдатися в тямку. Это мне хорошо -нилось - це мені добре затямилося, в тямки (в помку) вбилося (удалося).* * *несов.; сов. - зап`омнитьсязапам'ято́вуватися, -то́вуюся, -то́вуєшся, запам'ята́тися, па́м'ятний -
80 зарубать
зарубливать, зарубить1) зарубувати, зарубати, (посекать) стинати, стяти, (многих) постинати. [Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають (Чуб. V). По всьому царству постинать малих дітей (Шевч.)];2) -ть на бирке, -ть для памяти - закарбовувати, закарбувати, накарбовувати, накарбувати. [Неписьменні люди закарбовують на палічці хрещиками або карбами, скільки йому хто винен, або скільки й чого кому продано (Єфр.)]. - бить себе на носу - закарбувати собі на носі (Куліш); (запомнить) затямити. [Зрозумійте й затямте собі (Франко)];3) -бить дорогу в лесу для воен. целей - засікти, (во множ.) позасікати (шляхи). [Шляхи лісові позасікали і за тими засіками на ворога чатували (М. Грінч.)]. Зарубленный - зарубаний; закарбований.* * *несов.; сов. - заруб`ить1) зару́бувати, заруба́ти и мног. позару́бувати2) горн. зару́бувати, заруба́ти3) (сов.: запомнить) затя́мити; [до́бре] запам'ята́ти\зарубать би́ть [себе́] на носу́ (на лбу) — закарбува́ти (заруба́ти) [собі́] на но́сі
См. также в других словарях:
Ята Али — (р. 25.8.1920, Танжер), деятель национально освободительного, рабочего и коммунистического движения Марокко. Закончил филологический факультет Алжирского университета. Преподаватель арабского языка, журналист. Я. ‒ один из основателей (1943)… … Большая советская энциклопедия
Ята Али — (р. 1920), деятель национально освободительного, рабочего и коммунистического движения Марокко. Родился в Танжере в семье служащих. Окончил филологический факультет Алжирского университета. Преподаватель арабского языка, журналист. Один из… … Энциклопедический справочник «Африка»
ята — см. ятка … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Ята — Али (р. 25.8.1920, Танжер), деятель национально освободительного, рабочего и коммунистического движения Марокко. Закончил филологический факультет Алжирского университета. Преподаватель арабского языка, журналист. Я. один из основателей… … Большая советская энциклопедия
ЯТА — Али (р. 25.VIII.1920) деятель рабочего и коммунистич. движения Марокко. Образование получил в мусульм. школах Танжера и Касабланки, затем на филологич. ф те Алжирского ун та. По профессии преподаватель араб. языка. Трудовую деятельность как… … Советская историческая энциклопедия
ята-тора — Я. ЙӨРҮ – Чирләү сәбәпле еш урынга ятып алгалау … Татар теленең аңлатмалы сүзлеге
п'ята — Нижня опорна частина арки чи склепіння або верхній камінь підпори, що несе арку чи склепіння. Мають місце наступні: п ята виносна (випускна) така, що спирається на горизонтальні ряди мурування, стесані краї якої плавно продовжують дугу арки. п… … Архітектура і монументальне мистецтво
п'ята — и/, ж. 1) Задня частина ступні. || Частина панчохи, шкарпетки, взуття, яка закриває цю частину ступні. •• Ахілле/сова п ята/ дошкульне місце, вразливий бік кого , чого небудь. Під п ято/ю бу/ти (сиді/ти, залиша/тися і т. ін.) у кого, чиєю а)… … Український тлумачний словник
п'ята — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири п яти … Орфографічний словник української мови
крута м'ята — ж. Вр. М ята, пахуча трава … Словник лемківскої говірки
чорна м'ята — ти, ж. М ята (Mentha piperita L.) … Словник лемківскої говірки
