щёлкать+зубами

(языком, кнутом) заляскати, заляскотіти, залящати, (кнутом) затряскати, захвостати, (зубами, пальцами) заклацати; (орехи, подсолнухи) залускати; (о пении соловья) залящати, затьохкати. [Тьох-тьох! залящав коло мене співун-соловейко (Крим.)].

* * *

1) закла́цати; ( языком) зацмо́кати; ( каблуками и) зацо́кати; (кнутом, пальцами) заля́скати, усилит. заляскоті́ти

2) (начать грызть семечки, орехи) залуза́ти, залу́скати

3) ( о птицах) заляща́ти; ( о соловье) затьо́хкати

см. Пощёлкивать.

* * *

1) ( зубами) покла́цати; ( языком) поцмо́кати, покло́кати; ( каблуками) поцо́кати; (кнутом, пальцами) поля́скати

2) ( о птицах) поляща́ти, потріща́ти; ( о соловье) потьо́хкати

3) (погрызть семечки, орехи) полу́скати, злу́скати, полуза́ти, злуза́ти, полу́щити

несов.; сов. - щёлкнуть

1) (кого - давать кому-л. щелчки) дава́ти щигля́ (щи́глика), да́ти щигля́ (щи́глика) (кому)

2) (зубами, металлическими предметами) кла́цати, кла́цнути; ( языком) цмо́кати, цмо́кнути, цма́кати, цма́кнути, кло́кати, кло́кнути; ( каблуками) цо́кати, цо́кнути, несов. усилит. цокота́ти, цокоті́ти; (кнутом, пальцами) ля́скати, ля́снути, виля́скувати, ви́ляснути; ( кнутом) цьво́хати и цьво́хкати, цьво́хнути

3) (семечки, орехи) луза́ти, лузну́ти, несов. лу́скати, лу́щити

4) ( о птицах) ляща́ти несов., несов. тріща́ти, тріскоті́ти, тріскота́ти, ( щебетать) щебета́ти, щебетну́ти; ( о соловье) тьо́хкати, тьо́хнути

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

нащёлкать

1) (орехов, семячек) налускувати, налускати, налузувати, налузати, (о мног.) поналускувати, поналузувати (горіхів, насіння);

2) -кать - (кнутом, языком) наляскати, наляскотіти, налящати, (зубами) накла(н)цати, нацокати, (пальцами) наклокати, накла(н)цати; (о пении соловья) натьохкати, налящати; (надавать щелчков) надавати щигликів (лусканів, клаців). Нащёлканный -

1) налусканий, налузаний, поналускуваний, поналузуваний;

2) налясканий; накла(н)цаний, нацоканий; наклоканий, накла(н)цаний; натьохканий, налящаний. -ться -

1) налускуватися, налускатися, поналускуватися; бути налускуваним, налусканим, поналускуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) налускатися, пополускати (досхочу), (о мног.) поналускуватися и т. п., срв. Щёлкать.

* * *

несов.; сов. - нащелк`ать

1) (орехов, семечек) налу́зувати, -зую, -зуєш налу́зати и мног. поналу́зувати, налу́скувати, налу́скати и мног. поналу́скувати

2) (давать кому-л. щелчки) дава́ти (даю́, дає́ш) щи́глів (щи́гликів), надава́ти щи́глів (щи́гликів)

3) (сов. побить) наби́ти, -б'ю́, -б'є́ш

4) (несов.: щёлкать кнутом, пальцами) ля́скати

5) (несов.: о птицах) лящати ( о соловье) тьо́хкати

лёснуть

1) (хлопать, щёлкать) ляскати, ляснути, (бичом ещё) хвиськати, хвиснути, хля[ьо]стати, хля[ьо]снути. [Щука ляснула хвостом по воді (Основа). Батіг ляскав (Номис). Антосьо хльостав різкою по городі (Свидн.)];

2) (зубами) кла(н)цати, клацнути. [Зубами клацав мов-би пес (Котл.)];

3) (жрать) тріскати, лопати, лупити, жерти (жеру, -реш);

4) (чавкать) плямкати, плямкнути, цямкати, цямкнути, жвакати, жвакнути, чвакати, чвакнути.

Клацнуть клацати, клацнути; срвн. Щёлкать. [Так зубами й клацають (Рудч.)].

* * *

-ся

1) (нахлопать, -ся, нащёлкать, -ся) наляскати, -ся, (бичом ещё) нахвиськати, -ся, нахльо[я]стати, -ся;

2) (зубами) накла(н)цати, -ся;

3) (нажрать, -ся) натріскати, -ся, налопати, -ся, налупити, -ся, нажерти, -ся;

4) (начавкать, -ся) наплямкати, -ся, нацямкати, -ся, нажвакати, -ся, начвакати, -ся.

пощелкать и Пощё[о]лкать

1) (кнутом) виляскувати, поляскати, (только несов.) вихльоскувати, витрахкувати, (гал.) вилускувати батогом;

2) (пальцами, языком) викляскувати, кляскати, покляскати; (пальцами) клокати, поклокати; (только языком) поцмоктувати, поцмоктати; (зубами) клацати, поклацати, цокати (цокотіти), поцокати, клямцати, поклямцати, кланцати, покланцати; (чем-л. металлич. и т. п.) цокати, поцокати, вицокувати, клямцати, поклямцати. [Замки (колодки) цокають (клямцають). Ятіль (дятел) на дереві вицокує. Панотці тільки поцмоктували (Свид.)];

3) (потрескивать) лускати (иноді), полускати, лущати, полущати; см. Потрескивать. [Горіхи лущать під ногами];

4) (орехи, семячки) лускати, полускати, лузати, полузати (горіхи, насіння). [Дівчата лузають насіння та горіхи (Грінч.)];

5) (о соловье) витьохкувати, тьохкати, потьохкати;

6) (давать щелчки) давати щиглика, щигля (сапатки, цопки), надавати щигликів и т. д. кому.