Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

що+до+чого

  • 121 натачивать

    натачать
    I. 1) чего - нашивати, нашити, (о мног.) понашивати чого;
    2) (наставлять тачкою) наштуковувати, наштукувати, на(д)точувати, на(д)точити, доточувати, доточити; (о мног.) понаштуковувати, пона(д)точувати, подоточувати що чим. Натачанный -
    1) нашитий, понашиваний;
    2) наштукований, на(д)точений, доточений, понаштуковуваний и т. п. -ться -
    1) нашиватися, нашитися, понашиватися; бути нашиваним, нашитим, понашиваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) нашитися, попошити (досхочу), (о мног.) понашиватися.
    II. Натачивать, наточить -
    1) (наострять что, чего) нагострювати що, чого, гострити що, нагострити що, чого, (на точиле) наточувати що, чого, точити що, наточити що, чого, о мног.) понагострювати, понаточувати що, чого; (косу) мантачити, намантачувати, намантачити (косу), (о мног.) понамантачувати (коси);
    2) (токарных изделий) наточувати, наточити, (о мног.) понаточувати чого. Наточе[ё]нный -
    1) нагострений, наточений, понагострюваний, понаточуваний; намантачений, понамантачуваний. [Стріла нагострена до бою (Франко). Наточений ніж (Коцюб.)];
    2) наточений, понаточуваний. -ться -
    1) нагострюватися, гостритися, нагостритися, понагострюватися; бути нагострюваним, гостреним, нагостреним, понагострюваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) нагостритися, наточитися, попогострити, попоточити (досхочу), (о мног.) понагострюватися, понаточуватися и т. п.; срв. Точить.
    * * *
    несов.; сов. - наточ`ить
    нато́чувати, наточи́ти, -точу, -точиш и мног. понато́чувати, сов. поточи́ти; ( острить) наго́стрювати, -рюю, -рюєш, нагостри́ти, -гострю, -гостриш и мног. понаго́стрювати, сов. ви́гострити, -рю, -риш и мног. повиго́стрювати; ( косу) манта́чити, наманта́чити и ви́мантачити

    Русско-украинский словарь > натачивать

  • 122 недоставать

    безл. гл. неставати, невистачати чого кому, чому, в чому, (чаще зап.) бракувати кого, чого и (редко) бракнути чого кому и (реже) в кого, чому, в чому, (при отрицании ещё, гал.) хибувати и хибнути чого, кого кому; срв. Нехватать. [I чого їм нестає! (Звин.). Невистачає двох копійок (Київщ.). Село чимале, але якесь невеселе: дерев бракує (Кониськ.). Як ростинам бракує життя в вогкій тьмі, так обом нам бракує простора (Л. Укр.). Дівчат у нас бракує, а хлопців сила (Сл. Левч.). Коли в тебе бракує того насіння, позич його (Стор.). В їх місті бракує добрих адвокатів (Грінч.). Лічила ранком військо, і багато найкращих вояків у ньому бракувало (Л. Укр.). Бракне копійки (Сл. Гр.). Не бракло Охрімові розваги (М. Вовч.). Не багато йому хибувало, аби всі хати обчитати (Стефаник). Йому ніколи слів не хибло (Франко)]. Чего тебе -таёт? - чого тобі нестає? чого тобі недостача? (Звин.). -таёт двух рублей до полной суммы - нестає (невистачає) два карбованці (двох карбованців) до повної суми. Только этого -вало - тільки цього (того) (й) неставало (бракувало). [Мені тільки цього бракувало (Н.-Лев.)].
    * * *
    безл.
    не става́ти (не стає́); ( не хватать) не вистача́ти, бракува́ти, -ку́є

    \недоставать стаёт слов, что́бы... — не стає́ (не вистача́є, браку́є) слів, щоб

    [э́того ещё, э́того то́лько] \недоставать ва́ло (\недоставать стаёт) — [ті́льки цього́, цього́ ще] бракува́ло (браку́є, не вистача́ло, не вистача́є)

    [ещё] \недоставать ва́ло (\недоставать стаёт), что́бы... — [ще] не вистача́ло (не вистача́є), щоб

    Русско-украинский словарь > недоставать

  • 123 ничего

    1) мест. - см. Ничто;
    2) нрч. - а) (сносно) нічого, (не плохо) не погано, не зле. [Якби сама (гинула), ще-б нічого, а то й стара мати… мусить погибати (Шевч.)]. «Каковы дела?» - «-го» - «Як справи?» - «Нічого (собі).» Он ведёт себя -го - він нічого собі (не погано, не зле) поводиться. Это вино -го - це вино нічого собі (нічогеньке, нічогеньке собі). -го себе - нічого собі, нічогенько, нівроку, (прлг.) нічогенький (собі). [Озимина нічогенько показує (Коцюб.). Ач яке (немовля), - нівроку! (Шевч.). Дочка у його нічогенька собі дівчина була (Гуманщ.)]; б) (пустяки) дарма, пусте, дурниця. [«Це далеко?» - «Дарма!» (Грінч.). Дарма, дітки, потерпіть ще (Загірня). Ну, це - дарма, це пройде (Гр. Григор.)]; в) дарма, байдуже; см. Нипочём 2.
    * * *
    I
    1) нареч. нічо́го, нічоге́нько, нівро́ку

    \ничего го́ себе́ — а) нареч. нічо́го собі́, нічоге́нько (нівро́ку) [собі́]; б) прил. нічо́го собі́, нічоге́нький (нівро́ку) [собі́]

    живёт \ничего го себе́ — живе́ нічого собі́ (нічоге́нько, нівро́ку)

    стари́к \ничего го — діду́сь нівро́ку (нічоге́нький, нічо́го собі́)

    2) (в знач. сказ.: всё равно) нічо́го, усилит. нічогі́сінько; ( не имеет значения) дарма́, да́рмо; (пусть, ладно) сі́лькісь

    \ничего го, что... — нічо́го (дарма), що

    3) ( нисколько) нічо́го, усилит. нічогі́сінько, анічо́го, анічогі́сінько
    II см. ничто

    Русско-украинский словарь > ничего

  • 124 освобождаться

    освободиться
    1) визволятися, визволитися з чого, відзволятися, відзволитися від чого, ослобонятися, ослобонитися з чого, від чого, (избавиться) позбуватися, позбутися чого;
    2) звільнятися, звільнитися від чого, (о помещении, посуде и т. п.) спорожнятися, спорожнитися від чого. -диться от оков - розкутися, увільнитися від кайданів (пут). Река -лась ото льда - річка опросталася, звільнилася від льоду, криги.
    * * *
    несов.; сов. - освобод`иться
    1) звільня́тися, звільни́тися; (от обязанностей, должности) увільня́тися, увільни́тися; ( избавляться) визволя́тися, ви́зволитися; ( высвобождаться) вивільня́тися, ви́вільнитися; несов. диал. опро́статися
    2) (избавляться от угнетения, бесправия или рабства) визволя́тися, ви́зволитися, звільня́тися, звільни́тися
    3) ( отделываться) збува́тися, збу́тися, позбува́тися, позбу́тися, звільня́тися, звільни́тися
    4) строит. (несов.) звільня́тися; увільня́тися; визволя́тися; вивільня́тися; звільня́тися, визволя́тися; визволя́тися

    Русско-украинский словарь > освобождаться

  • 125 откупаться

    откупиться от чего відкуплятися, відкупатися, відкуповуватися, відкупитися, (о мног.) повідкуплятися від кого, від чого или чого чим, викуплятися викупатися, викупитися з чого, від чого, окупатися, окупитися з чого, скупитися чого, (подкупом) відкуплятися, відкупатися, відкупитися від чого чим. [А я смерти не боюся, я від смерти відкуплюся. Викупивсь од панщини. Відкупалась тітка горіхами - не хоче і горіхів (Марко В.)].
    * * *
    несов.; сов. - откуп`иться
    ( выкупаться) викупо́вуватися и викупля́тися и викупа́тися, ви́купитися, відкупо́вуватися и відкупля́тися и відкупа́тися, відкупи́тися; (отделываться от кого-л. с помощью денег) відкупо́вуватися и відкупля́тися и відкупа́тися, відкупи́тися; строит. (несов.) відкупо́вуватися, відкупля́тися, відкупа́тися; закупо́вуватися, закупля́тися, закупи́тися; скупо́вуватися, скупля́тися, скупа́тися; викупо́вуватися, викупля́тися, викупа́тися, відкупо́вуватися, відкупля́тися, відкупа́тися

    Русско-украинский словарь > откупаться

  • 126 относиться

    отнестись
    1) відноситися, віднестися;
    2) матем. - стосуватися, бути супроти. [Два стосується до чотирьох, як три до шістьох; или два супроти чотирьох те саме, що три супроти шістьох];
    3) см. Обращаться к кому;
    4) -ся куда (подлежать чьему ведению, компетенции) - стосуватися до кого, до чого, належатися до кого, до чого. [Такі питання стосуються до археології. Ця справа належиться до вас]. Это ко мне не -сится - це до мене не стосується (не належиться). Не к тебе -сится - не до тебе річ, (шутл.) не твоє мелеться, не до тебе п'ють. Относящийся к чему - належний до чого. Неотносящийся к делу - сторонній. [Треба спинитись тут ще на одній ніби стороннй деталі (Єфр.)]. Село -сится к такой-то волости - село тягне, належить до такої волости. [Село Токарі тягне до Бешкинської волости];
    5) к кому, чему - ставитися, поставитися до кого, до чого; приймати, прийняти що; (редко) постать узяти до чого. [До мене ставляться як до рідного. Як поставилася до тієї звістки? Постать ворожу до святкування взяла найвища влада (О. Пчілка)]. -ся к чему с уважением - шанувати, пошанувати кого, ставитися, поставитися з пошаною (з повагою) до кого. -ся пренебрежительно, отрицательно - нехтувати кого, що, помітувати ким, чим. -ся легкомысленно - легковажити, злегковажити що. [Справи цієї не злегковажено]. -ся хладнокровно, спокойно - ставитися спокійно до чого, холодним оком дивитися, поглядати на що. [Холоднішим оком поглядає читачка на «Тарасову ніч» (Грінч.)]. -ся несправедливо к кому - кривдити кого; (свысока) згори позирати; (враждебно) ворогувати на кого, проти кого, ставати ворожо проти кого, чого, око на кого мати, проти кого зуб мати. [Ворожо стають проти прав української мови (О. Пчілка)]. -ся с любовью, заботливо - жалувати кого. [Батько жалував нас обох рівно: і брата, і мене (М. Вовч.)]; (добродушно) добре серце мати до кого; (с отчуждённостью) чужим оком позирати на кого. К вам -сятся, как к людям - вас за людей мають. -ся каким-л. образом к делу - брати справу як. [Автор бере справу занадто серйозно (Єфр.)].
    * * *
    I несов.; сов. - отнест`ись
    1) ( проявлять своё отношение) ста́витися, поста́витися
    2) (несов.: входить в состав, в разряд кого-чего-л.) нале́жати
    3) (несов.: иметь касательство) стосува́тися, обхо́дити; ( принадлежать) нале́жати; ( приходиться) припада́ти
    4) (высказывать своё мнение, отзываться) відгу́куватися и відгука́тися, відгукну́тися, відзива́тися, відізва́тися
    5) (обращаться с вопросом, просьбой) зверта́тися, зверну́тися, вдава́тися, вда́тися
    6) несов. мат. відно́ситися
    7) строит., несов. відно́ситися; перено́ситися; відстороня́тися; відставля́тися; зарахо́вуватися, залі́чуватися, відно́ситися; припи́суватися; поя́снюватися, поясня́тися; зверта́тися; спрямо́вуватися; відру́буватися, відтина́тися; відрі́зуватися
    II
    (сев.: износиться) зноси́тися; ( об обуви) стопта́тися

    Русско-украинский словарь > относиться

  • 127 отступать

    отступить
    1) (назад) відступати, відступити, відступатися, відступитися, о[у]ступатися, о[у]ступитися, поступатися, поступитися, подаватися, податися (назад) перед ким, перед чим или від кого, від чого. -пать в сторону - відсторонятися, відсторонитися. [То підійде до криниці, то знов одступає (Шевч.). Стала перед очима і не вступається (Свидн.). «Нас видно знадвору», сказала Онися, оступаючись од вікна (Н.-Лев.). Злякавшись, парубок поступився назад. Перед мечем назад не подається (Куліш)]. -пить назад на два шага - оступитися (поступитися) назад на два кроки (ступені); (при постройках) відступити (відійти) на два ступені. -пи, дай дорогу! - оступися, дай (пусти) дорогу! Неприятель -пил от города - вороги відступили від міста (уступилися з-перед міста). Татары начали -пать к берегу - татари почали оступатися до берега (Леонт.). -пать шаг за шагом - поступатися назад поступцем. Не -плю (не отстану), пока… - не відступлюся, поки… -пать поздно, дело решено - відступатися пізно, справу вирішено (скінчено);
    2) (отказываться) відступатися, відступитися від чого, відрікатися, відректися, зрікатися, зректися чого и від чого, поступатися, поступитися чим. -пить от веры - см. Отступиться;
    3) (уклоняться) віддалятися, віддалитися від чого, відбігати чого, від[у]хилятися, від[у]хилитися від чого. -пить от закона, от правил - порушити закон (право), правило. -пить от истины - відбігти правди, ухилитися від правди, розминутися з правдою. -пить от контракта - порушити контракт, умову.
    * * *
    несов.; сов. - отступ`ить
    відступа́ти, відступи́ти и повідступа́ти; (отходить назад, оставлять в покое) відступа́тися, відступи́тися, оступа́тися, оступи́тися, поступа́тися, поступи́тися, уступа́ти, уступи́ти, уступа́тися, уступи́тися; (нарушать что-л.) пору́шувати, пору́шити

    Русско-украинский словарь > отступать

  • 128 повод

    1) (у лошади) повід (-вода); мн. невода. -водья - поводи, повіддя; ум. повідець (- дця); (у рогатого скота) налигач. Отпустить -дья у лошади - попустити поводи коневі. Связывать лошадей -дьями - батувати коні. Вести лошадь за повод или в поводу - вести коня за повід, на поводі. Он на -ду у своей жены - він на поводі у своєї жінки. Пускай во все повода - поганяй в три батоги;
    2) привід, призвід (-воду), причина, притока, приключка, зачіпка, приклеп (-лепу), приклепка. Срв. Предлог, Причина. [Не давав я йому жадного приводу так говорити. З якої причини це сталося? Хоче знайти приключку, щоб вигнати його з хати (Звин.). Лишень притоки шукав, щоб за вітця помститися на хлопцеві (Франко). Дають зачіпку до такої розмови (Грінч.)]. По какому поводу - з якого приводу, з якої причини. По этому -ду - з цього приводу. По -ду чего - з приводу чого. По -ду этой ссоры - з приводу цієї сварки (суперечки). По всякому ничтожному -ду - будь з якого приводу (якої причини), будь з чого, аби з чого. Без всякого -да - без жадного (ніякого) приводу, без жадної (ніякої) причини (приключки), (шутл.) ні сіло, ні впало; гарма-дарма. Подавать, давать -вод к чему - давати, дати привід до чого. Я не давал никакого -да - я не давав ніякого (жадного) приводу, я нічим не спричинився, я не призводив до чого. Искать -да к чему - шукати приводу (приключки) до чого. От маловажного -да - з малого приводу, з малого чого. Это послужило (было) -дом к жалобе, кассации - це було приводом (це сталося за привід) до скарги, до касації.
    * * *
    I
    (ремень, верёвка) по́від, -вода; ( для рогатого скота) нали́гач

    пово́дья — мн. поводи́, -ді́в, пові́ддя

    II
    ( предлог) при́від, -воду; при́ключка; ( зацепка) зачі́пка

    кассацио́нный \повод — юр. касаці́йний при́від

    Русско-украинский словарь > повод

Страницы

См. также в других словарях:

  • чого — прислівник незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

  • чого-небудь — прислівник незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

  • чого — 1) займ., див. що I. 2) присл. Уживається на початку речення, в якому міститься запитання про причину або мету чого небудь. || у знач. сполучного сл. Приєднує підрядні додаткові речення. || у сполуч. з підсил. част. б, бо, би, ж. Уживається для… …   Український тлумачний словник

  • чого — займ. Вр. Чому, чого. Див. што …   Словник лемківскої говірки

  • чого-небудь — присл. З якої небудь причини …   Український тлумачний словник

  • нічого — I у знач. присудк. сл., з інфін. Не доводиться, не випадає. || Не варто; не треба; нема чого. •• Ні/чого й каза/ти без сумніву, дійсно, безперечно, насправді. II займ. запереч., з інфін. Уживається для позначення заперечного об єкта дії або його… …   Український тлумачний словник

  • нічого — присудкове слово не доводиться, не випадає незмінювана словникова одиниця нічого прислівник ніскільки; жодної речі, факту тощо; непогано розм. незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

  • натерпітися — (чого й без додатка зазнати, перенести в житті багато тяжкого, неприємного), намучитися (без додатка), настраждатися (без додатка), набідуватися (без додатка), нагорюватися (без додатка), назнатися (чого), наплакатися (без додатка),… …   Словник синонімів української мови

  • накоїти — (чого, у питальних зворотах що зробити, заподіяти що н. погане, варте осуду), скоїти, скоювати, наробити, у[в]чинити, у[в]чиняти (що), у[в]коїти, наброїти, наколобродити (чого й без додатка), поробити (що); відзначитися, відзначатися (у чому,… …   Словник синонімів української мови

  • позбавлений — (чого), вільний (від чого) …   Словник синонімів української мови

  • візничий — чого, ч., заст. Візник (у 1 знач.) …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»