-
61 одна із дружин
( у полігамному шлюбі) co-wife -
62 покидати іншу сторону
( у шлюбі тощо) abandon the other partyУкраїнсько-англійський юридичний словник > покидати іншу сторону
-
63 порушувати
( вірність) abandon, (право, норму) contravene, (закон, право, норму) be in breach, ( шлюб тощо) break up, break, ( справу) bring, commence, dislocate, encroach, ( право тощо) entrench, frustrate, impair, infringe, institute, offend, overturn, rupture, ( закон тощо) transgress, ( суб'єктивне або об'єктивне право) trespass, (в т. ч. порядок, плани) upset, violate -
64 розірваний
broken, cancelled, disrupted, (про контракт, шлюб) dissolved, severed -
65 укладений
(про шлюб, контракт) celebrated, compiled, ( про угоду тощо) concluded, ( про документ) drafted, drawn, effected, framed, made -
66 другий
1) secondдруга година — past one; two o'clock
другий голос муз. — second part
другий екземпляр — duplicate copy, duplicate
-
67 зареєструвати
to register; (про прилад тж.) to recordзареєструвати шлюб — to register smb.'s marriage
-
68 зареєструватися
2) ( оформити шлюб) to register smb.'s marriage -
69 морганатичний
морганатичний шлюб — morganatic ( left-handed) marriage
-
70 недійсний
1) юр. invalid; null, null and void; ( банківська помітка) no effectsзробити недійсним — to invalidate, to nullify
2) (вигаданий, нереальний) unreal -
71 нерівний
1) ( неоднаковий) unequal2) ( про поверхню) uneven, rough, rugged3) ( нерівномірний) irregular, unsteady4) -
72 одностатевий
-
73 оспорений
оспорений шлюб — contested marriage, questioned marriage
-
74 розлучати
= розлучити1) ( роз'єднувати) to part ( from), to separate ( from); літ. to sever ( from)2) ( розривати шлюб) to divorce -
75 розлучатися
= розлучитися1) ( розставатися) to separate, to part ( with)2) ( розривати шлюб) to divorce, to get divorced; to split -
76 розписуватися
= розписатися1) ( ставити підпис) to sign; to acknowledge receipt ( for)розписатися на звороті (документа, векселя) — to endorse, to indorse
2) ( реєструвати шлюб) to register one's marriage -
77 розривати
I = розірвати1) to tear, to lacerate, to rend, to disrupt, to break apart2) (про угоду, договір) to cancel, to dissolve, to annul, to terminate, to denounce, to abrogate; to break off, to severрозривати договір — to abrogate/dissolve a treaty/convention
II = розритирозривати контракт — to cancel (to annul, to terminate) a contract
-
78 сторона
ж(мн. сторони)1) side2) (місцевість, країна, держава) country, land, place, part, regionрідна сторона — native land, birthplace
3) мат. side4) (у судовій справі, договорі, шлюбі) party, side; ( у судовій справі) litigantстати на чиюсь сторону — to take smb.'s part ( side); to side with smb
воююча сторона — belligerent, combatant
5)стороною — sideward(s), sideways
довідатися стороною — to know by hearsay ( indirectly), to know by a side-wind
обходити стороною — to avoid smth., to pass smth. by
-
79 таємний
secret; subreptive; ( таємничий) mysterious, cryptic; ( прихований) covert; hidden; ( зроблений нишком) clandestine, stealthy; ( з негативним відтінком) underhand; hugger-mugger; privy; філос. esotericтаємний агент — counterspy, intelligencer
-
80 фактичний
фактичний стан справи — present ( actual) state of affairs
См. также в других словарях:
ШЛЮБ — муж., южн., зап. свадьба, бракосочетание, венчанье. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
Шлюб — гэта каханне, якое папрасілі яшчэ пра што нішто … Слоўнік Скептыка
шлюб — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
шлюб — у, ч. Родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Цивільний шлюб. Церковний шлюб. •• Морганати/чний шлюб книжн. офіційно не визнаний шлюб особи царського роду з особою нижчого походження, який не давав їхнім дітям прав… … Український тлумачний словник
шлюб — род. п. а свадьба, женитьба, венчание , зап., южн. (Даль), укр., блр. шлюб из польск. slub – то же, относительно которого см. Брюкнер 531 и сл … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Шлюб — див. Таїнство Шлюбу … Словник церковно-обрядової термінології
шлюб — Союз чоловіка й жінки, що прийняли Таїнство Шлюбу … Словник церковно-обрядової термінології
шлюб — 1) (спільне родинне життя чоловіка й жінки), подружжя, союз; заміжжя (життя одруженої жінки); мезальянс (нерівний); співжиття (на віру, без вінчання й запису); партія (корисливий) 2) (шлюбна церемонія), одруження, вінчання, вінець, розпис … Словник синонімів української мови
брати шлюб — Приймати Таїнство Шлюбу; вінчатися; шлюбуватися … Словник церковно-обрядової термінології
давати шлюб — Здійснювати Таїнство Шлюбу; вінчати; шлюбувати … Словник церковно-обрядової термінології
брати шлюб — Пр. Одружуватись … Словник лемківскої говірки