что+случилось+

1) (неудачный, неблагоприятный) нещасливий. -ный исход дела - нещасливий кінець справи. Случилось что-то -ное - сталося щось недобре (неладне), сталося якесь нещастя. [Щось неладне йому сталося (Звик.)];

2) ( опасный) небезпечний, (рус.) неблагополучний, (сомнительный) непевний. [Що там неблагополучного в житах? жук? муха? чи що? (Кониськ.)]. Местность -на по холере - місцевість небезпечна на холеру (холерно непевна). -ный в отношении эпидемии - небезпечний від пошести, пошесно непевний;

3) (о человеке: несчастный) нещасний, нещасливий, безталанний.

* * *

и Невиноват в чём (чему) перед кем невинний, невинуватий у чому и чому, супроти (проти) кого и кому; см. Невинный 1 а. Он в этом, в том -ват - він у цьому (и цьому), у тому (и тому) не винний (не винен). Я ничем перед вами -ват - я нічого вам не винний (не винен), я нічого (нічим) вам не завинив. Я же -ват, что так случилось - я-ж не винний (не винен, я-ж не причиною), що так сталося (трапилося, скоїлося).

* * *

незвичайний, (чрезвычайный, выдающийся) надзвичайний, видатний, неординарний, непересічний, (необычный) незвичний, (сверхъестественный) надприродни[і]й, (неслыханный) нечуваний, несвітський, несвітній, (от'явленный) несосвітенний, (странный) дивний, чудний, химерний, (особенный) особливий, (необыденный) нещоденний, небувалий. [Та королем коверзує, - не кажу Степаном або Яном Собієським, ті два незвичайні, а иншими (Шевч.). Якась незвичайна сміливість і духова міць (Мирний). Честь надзвичайна (Р. Край). При комуні буде надзвичайна техніка (Кирил.). Вона чула все з надприродньою вразливістю (Виннич.). Самому Кулішеві сяєво Шевченкового духа було чимсь надприроднім (Грінч.). Це визначає тільки, що обличчя в тії людини розумне або видатне (Крим.). Це вже несвітський сором сидіти в острозі (Харк.). Ото ще дурень несосвітенний! (Звин.). Кость засміявся, але якимсь особливим, чудним сміхом (Крим.)]. -ный талант - надзвичайний (видатний) талант. -ный человек - незвичайна (непересічна) людина. -ное явление - незвичайне явище, надприродне[є] явище, феноменальне явище. [Бачимо в Шевченкові феноменальне, може єдине явище у всесвітній історії (Грінч.)]. Случилось что-то -ное - сталося щось надзвичайне (незвичайне).

* * *

1) (способность помнить) пам'ять (-ти), (реже) тямка. -ть к числам - пам'ять на числа, до чисел. Твёрдая -ть - добра пам'ять. В здравом уме и твёрдой -ти - в добрій пам'яті і при розумі (или: в цілому і повному розумі) бувши. Дурная, слабая -ть - ледача пам'ять. Короткая -ть - коротка пам'ять. Врезаться (врезаться) в -ть - в тямки (в тямку) вбиватися (вбитися), в тямку вдаватися (вдатися), в помку даватися (датися), в пам'ять (в пам'ятку) впадати (впасти) кому. [Добре Московщина в тямку їй далася (Шевч.). Чимсь вона йому в тямки вбилася]. Выбрасывать, выбросить из -ти - викидати; викинути з пам'яти (з тямки, з голови). Держать в -ти - мати на пам'яті (в тямці), держати в голові. Не задержалось в -ти - не впало в пам'ятку, не вдержалося голови. Запечатлевать, запечатлеть в -ти - відбивати, відбити (закарбувати) в пам'яті, в пам'ятку. Запечатлеться в -ти - відбитися в пам'яті, впасти в пам'ятку, бути в тямку. Зараниваться, зарониться в -ть - западати, запасти в пам'ятку. Изглаживаться (изгладиться), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из -ти - виходити (вийти) з пам'яти, випадати (випасти) з пам'яти, зникати (зникнути) з пам'яти, викидатися (викинутися) з пам'яти, вилітати, вилетіти з пам'яти, кому, голови не держатися. [Вона ніколи в мене з пам'яти не виходила і до віку не вийде (Конис.)]. Изощрять, -рить -ть - виправляти (гострити), виправити пам'ять. Лишаться, лишиться -ти - тратити, утратити пам'ять позбуватися, позбутися пам'яти. Оставаться, остаться в -ти - пам'ятатися, запам'ятатися. Притуплять, притупить -ть - притирати, притерти пам'ять. -ть притупилась - пам'ять притерлася. Удержать в -ти - запам'ятати, запам'ятувати. [Він добре запам'ятував кожне слово]. Удерживаться в -ти - держатися голови. Это совсем вон у меня из -ти - це зовсім (геть) випало мені з пам'яти. На -ти вертится - на думці крутиться. Приводить, привести в -ть кого - опам'ятати кого. Приходить, прийти в -ть - до пам'яти приходити, прийти, опам'ятатися. Без -ти - непритомно, без помку. [Він непритомно впав на стілець. Плив без помку]. Не идёт из -ти - не йде з пам'яти, з думки кому що. Без -ти влюблён - шалено закоханий. -ть изменила кому - пам'ять зрадила кого. Если не изменяет мне -ть, то это случилось в прошлом году - коли (як) не зраджує мене пам'ять, то це сталося минулого року (торік). Учить на -ть (наизусть) - учити на пам'ять. С -ти, по -ти - з пам'яти, з голови. Сказать, прочитать по (с) -ти - по пам'яті, з голови проказати. Отшибло кому -ть - памороки забило кому;

2) (воспоминанье) пам'ять, пам'ятка, пам'ятання, згадка, спомин, споминок (-нку). [Небіжчик лишив добру по собі пам'ять. Пам'ятання про тебе час у мене не відніме (Куліш). Один по однім роки встають у спомині моїм (Черняв.)]. На -ть - на пам'ять, на пам'ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на згадування, на пам'ятання, на незабудь про кого, про що. [Я вам на незабудь спишу думки сумні (Л. Укр.)]. В -ть кого - на пам'ять (на спомин, на спогад) про кого, про що. За мою -ть, на моей -ти - за моєї пам'яти. [За моєї пам'яти такого не бувало]. Для -ти - на пам'ятку, на незабудь. [Запишу собі на пам'ятку]. Блаженной -ти - святої пам'яти. По старой -ти - за давньою звичкою. Дай бог -ть, -ти - дай, боже, на пам'ять. [Дай, боже, на пам'ять, у вівторок, чи що не діялось]. Я дам ему о себе -ть - я йому пригадаюся. Приводить, привести что кому на -ть - нагадувати, нагадати, пригадувати, пригадати кому що. [Усе пригадав собі, а того таки не згадав]. Приходить (прийти) на -ть - приходити (прийти) на згадку, навертатися (навернутися) на пам'ять, спадати (спасти) на думку кому, даватися (датися) на згадку, уставати (устати) в думці. [Прийшла йому на згадку давня розмова. Але той мотив ніяк не давався на згадку (Л. Укр.)]. Стёрлась -ть о ком - згладилася пам'ять про кого, слід загув на ким. [Їх давно на світі нема, і слід за ними загув].

* * *

1) па́м'ять, -ті

2) ( воспоминание) па́м'ять, спо́гад, -у, спо́мин, -у, зга́дка

3) (способность воспринимать действительность) па́м'ять