чоло

техн. лицо́ ( лицевая сторона), фаса́д

р. лба)

1) лоб (р. лоба, м. (на) лобі, им. мн. лоби), чоло (им. мн. чола); срв. Чело. [Пани чубляться, а в мужиків лоби болять (Номис). Широкою долонею обтирав собі піт із чола (Франко). Він уклонився, торкнувшись чолом землі (Коцюб.)]. Лоб высокий, низкий - високий, низький лоб, високе, низьке чоло. [Мов хмарами було повите її високе біле чоло (Грінч.)]. С высоким лбом - високолобий, високочолий. [Мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять (Шевч.)]. С выпуклым, крутым лбом - горболобий. С большим лбом - см. Лобастый. Бить, ударить лбом (о баране) - буцати, буцнути. [І баран буцне, як зачепиш (Номис)]. Ударяться, удариться лбами - буцатися, буцнутися, битися, вдаритися (тріснутися) навлобки. [Тріснулися навлобки барани (Кролевечч.)]. Подкатывать глаза под лоб - пускати очі під лоба, (диал.) завірати очі. Медный лоб - мід(я)не чоло, безчільник, нахабний дурень. Лоб широк, а в голове тесно - під носом косити пора, а на розум не орано. Выше лба уши не растут - вище тину лобода не бува. Хлоп его в лоб, да в мешок - цок у лобок, та в писану кайстру. Как поленом по лбу - як обухом по голові. Лбом стены не прошибёшь - головою (лобом) муру не проб'єш. Будь он семи пядей во лбу - будь у нього розуму аж понад голову, будь він (з його) і наймудріша голова. Лоб забрили - зняли чуба. Всадить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба;

2) (фронтон) чоло - см. Перёд 1;

3) (бой в молоте) чоло, фана, (иногда) бана;

4) Лоб бараний, геол. - баранячий лоб, кучерява скеля.

* * *

1) лоб, род. п. ло́ба; (преим. - чело) чоло́ и чо́ло

2)

вітати, (сов.) привітати, повітати, звітати кого, що. [Вітаю вас в своїй господі щиро (Грінч.). Селяни привітали цей замір (Грінч.). Там словами привітала, там нагодувала (Шевч.)]. -вовать друг друга (взаимно) - вітатися, повітатися, привітатися з ким. -вать пальбой, салютом - салютувати, (стар.) ясу віддавати кому. -вать кого радостным восклицанием - вітати кого радісним покликом. Приветствованный - вітаний, (сов.) привітаний.

* * *

(кого) несов., сов. віта́ти, привіта́ти и повіта́ти (кого); віддава́ти чоло́м, відда́ти чоло́м, дава́ти чоло́м, да́ти чоло́м (кому); несов. диал. здоро́вкати, здоро́вити (кого)

зморш[щ]ка, морш[щ]ка и морш[щ]ок (-ш[щ]ка), (редко морщина), морщі (-щів, мн.), брижі (-жів, мн. редко в ед. ч. брижа). [Дві зморшки глибокі виразно лягли впоперек лоба (Грінч.). На виду такі зморщки вже, як у мене (Павлогр.). На виду у неї чимало брижів, але ще бадьорна (Сл. Гр.). Хазяйки наші дві - одна стара, у таких морщках і морщах, що й не сказати (М. Вовч.). Високе чоло з глибокою морщиною між очима (Стор.). Керсетку тобі погано пошито: уся в зморшках, а на мені як улита - ані зморщечки, ані брижика (Богодух.)]. Разглаживать -щины - вигладжувати (розгладжувати, розморщувати) зморшки и т. п. -ны на платье - змор[щ]ки (брижі, збори) на убранні. Лоб в -нах - чоло (лоб) у зморш[щ]ках. Изрытый -ми - поритий зморш[щ]ками, (образно) поораний покарбований зморш[щ]ками; срв. Морщинистый. [Лице худе, порите зморшками (Мирн.). З воза виставилося покарбоване обличчя бабусі (Мирн.)]. Покрываться, покрыться -ми - укриватися, укритися зморш[щ]ками (брижами), морщитися, з[по]морщитися; (о плодах) морхнути, поморхнути. [І чоло тобі нехай зморщиться (Рудан.)]. Покрытый -ми - укритий зморш[щ]ками (брижами), з[по]морщений, побрижений; (о плодах) поморхлий.

* * *

1) зерно (собир.); (одно) зернин(к)а; зерно; (семячко) насінина, (только хлебное) пашнина, (ореха) зерно, ядро, (пшеничное) пшеничина, (ржаное) житина, (маковое: мачина) мачина, (просяное) просина и т. д. [Ми просто йшли, - у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. Отборное -но - добірне, чільне зерно или просто чоло. [Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть (Сл. Гр.)]. Пустое, легковесное -но (чаще о конопле, просе) - пусте зерно, пужинувате зерно, пужина. [Переточи зерно, нехай пужина відійде (Сл. Ум.)]. Зеленоватое -но - свидувате, свидове зерно. Осыпавшееся -но - падалиця. Щуплое -но - заміркувате зерно. Проросшее -но - накільчене зерно. Хлеба ни -на - хліба ні зернин(к)и, ні зерна;

2) (зерновой хлеб) збіжжя, пашня, пашниця. -но для помола - меливо, мливо;

3) (жемчуга) перла (-ли, ж. р.), перлина, (собир.) перло.

* * *

1) (ср. ст. от Хороший) чем кто, что - кращий, ліпший, луччий за кого, за що, над кого, над що, від кого, від чого, проти кого, проти чого, як хто, як що, ніж хто, ніж що. [Хіба краща є за тебе? (Шевч.). Коли люди до тебе добрі, ти будь ліпший (Номис). Лучча солом'яна згода, як золота звада (Номис). Він кращий од Балабухи (Н.-Лев.). Добрий пес луччий, як злий чоловік (Номис)]. -шее враг хорошему - кращеє (ліпшеє) - ворог гарному. За неимением -шего, сойдёт и это - як немає кращого, то й це гаразд буде. Я ожидал -шего - я сподівався кращого. В ожидании -шего - сподіваючись кращого (ліпшого), маючи надію на краще (на ліпше). Он изменился к -му - він змінився на краще (на ліпше). Считаю за -шее - вважаю (маю) за краще (за ліпше);

2) -ший, как превосх. степень, самый -ший - найкращий, найліпший, (сильнее) як-найкращий, як-найліпший, що-найкращий, що- найліпший. Всего -шего! - всього найкращого! Это -ший из людей - це (з його) найкраща людина. Дайте мне -шего (самого -шего) вина - дайте мені (як-)найкращого вина. -шая (отборная) часть чего-л. - чоло, виборна частина (частка). [Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть (Грінч.). Історія письменства це виборна частка духового життя народу (Єфр.)].

* * *

1) сравн. ст. кра́щий, лі́пший

2) превосх. ст. найкра́щий, якнайкра́щий, щонайкра́щий, найлі́пший, якнайлі́пший, щонайлі́пший

1) морщити, наморщувати, зморщувати що. [Морщив своє молоде лице (Н.- Лев.). Сердито наморщував сіре в цеглястих плямах обличчя (Коцюб.)]. -щить лоб - морщити лоб(а) (чоло), (хмурить) насуплювати чоло, супитися. [Морщив лоба неначе сердився (Н.-Лев.)];

2) (делать сборочки) морщити, брижити, брижувати, набрижувати що. -щить ткань - морщити (брижувати, набрижувати) тканину. -щить воду - вкривати воду зморш[щ]ками, брижити (брижувати, набрижувати) воду. [Зворушився вітрець, воду зморшками вкрив (Самійл.)];

3) (безлично) морщитися, брижитися. На спине -щит - на спині брижиться.

* * *

наморщить

1) (делать морщины) наморщувати, наморщити, зморщувати, зморщити, (о мног.) понаморщувати, позморщувати що. -вать, -щить лоб, брови - наморщувати, наморщити лоб(а) (чоло), брови, (нахмуривать) нахмурювати, нахмурити, насуплювати, насупити чоло, брови, насуплюватися, насупитися,

2) (делать складки) наморщувати, наморщити, набрижувати, набрижити, побрижити, (о мног.) понаморщувати, понабрижувати що. [Халяви в чоботях треба понабрижувати (Грінч.)]. Наморщенный -

1) наморщений, зморщений, пона[поз]морщуваний; нахмурений, насуплений;

2) наморщений, набрижений, понаморщуваний, понабрижуваний. -ться -

1) (стр. з.) наморщуватися, бути наморщуваним, наморщеним, понаморщуваним и т. п.;

2) (покрываться морщинами) наморщуватися, наморщитися, зморщуватися, зморщитися, (складками) набрижуватися, набрижитися, побрижитися; (о мног.) пона[поз]морщуватися, понабрижуватися;

3) морщитися, наморщитися, зморщитися, (нахмуриваться) нахмурюватися, нахмуритися, насуплюватися, насупитися, (о мног.) понахмурюватися, понасуплюватися, посупитися.

* * *

несов.; сов. - наморщ`ить

добірний, відбірний, виборний, вибірний, передніший, (крупный, выдающийся) чільний. [Добірна пшениця. Чільне зерно. Передніших коней повибирали з табуна, а залишили саму ледач]. Что-л. самое -ное - чоло, ум. чільце. [Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть]; (насм.) спинковий. [Саме тобі спинкове панство (Мирн.)].

* * *

1) рит. чоло́

2) ( наружное отверстие русской печи) че́люсті, -тів

3) ( в плавильной печи) мет. че́люсті

1) чоло. [Пшениця - саме чоло];

2) жабуриння; срвн. Икра жабья;

3) (игра) скраклі (- лів и -кель); срвн. Городки (под Городок).

- боковой фасад

- боковой фасад

1) замислений, думливий, думний. [Замислений погляд = думный взор. І думнеє чоло похмарніло];

2) думський, стар. радний.

* * *

полит., ист.

заметить

1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбовувати, закарбувати що, класти, покласти карб на чім, (сов.) закмітити, (отмечать) нотувати, занотовувати, занотувати що, (помечать) значити, позначити що. [Неписьменні люди закарбовують на палічці хрещиками або карбами, скільки і чого кому продано (Єфр.). Позначив диню, щоб хлопці не зірвали. Закміть у голові собі. Як художник - нотує й записує він, часто несвідомо, всі життьові з'явища «як матеріял» (Єфр.)];

2) (примечать, подмечать) помічати, помітити, при[за]мічати, при[за]мітити, прикмічати, прикмітити, кмітувати, кмітити (кметити), покмітити, у(к)мічати, у(к)мітити, (наблюдать) (с)постерегати, (с)постерегти, зауважати, зауважити, уважати, уважити; (видеть) бачити, побачити, убачати, убачити, добачати, добачити, за(в)бачати, за(в)бачити, доглянути, догледітися, (распознать) угадати. [Крадуть з-під носа, а він не помічає (Звин.). Уже давно я мовчки помічаю: захмарює нудьга твоє чоло (Грінч.). Як се він не примітив такої гарної дівчини? (Коцюб.). Люди укмічали, що погане діється в їх у хаті (Н.-Лев.). Я й не вкмітив, як він увійшов (Сл. Гр.). Постерегав він, що в його в серці ворушиться кохання (Коцюб.). І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовч.). Довго сиділа у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались (Полтавщ.). Вбачаю - марніє та й марніє Парася моя (М. Вовч.). Доглянули мене собачі діти (жандарі), пустилися навздогін (Франко). Зо мною зустрінуться, мов не добачають (Шевч.)]. -тить за кем что - доглянути що, підзорити, пристрітити кого. [Чи мене коли хто підзорив, що я чуже вкрав? (Бердянськ. п.)]. Дать -тить кому - дати навзнаки кому. [А як звістки ми будем подавати, щоб ворогам не дати навзнаки? (Грінч.)]. И не -чает кто - і не в замітку кому, невмітно, невкміту кому. [Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало (Сл. Гр.)]. Сам того не -чая - не в замітку собі. [Отак, не в замітку собі, він дійшов до млина (Звин.)]. И не -чать, и не -тить как - і не зчуватися, і не зчутися, як; і не зогле[я]дітися, як. А сама і не зчувається, як сльози старе її обличчя росять (М. Вовч.)];

3) (отмечать) зауважати, зауважити, зазначати, зазначити, запримічати, запримітити що. [Зауважу, що в обох циклах віршів немає нічогісінько автобіографічною (Крим.)]. Следует -тить - треба (или варто) сказати, зауважити, зазначити, запримітити;

4) (поставить на вид кому) зауважати, зауважити кому. [Я йому зауважив, що так робити не годиться (Київ)]. Замеченный - закарбований, позначений, помічений, покмічений, постережений, зауважений и т. д. -ный в чём дурном - підзорений, (пров.) пристрічений. Он ни в чём дурном не -чен - за ним нічого негарного не помічено, немає; (пров.) він не пристрічений.

* * *

несов.; сов. - зам`етить

1) ( воспринимать зрением) поміча́ти, помі́тити, -мі́чу, -мі́тиш; ( примечать) приміча́ти, примі́тити, запримі́тити сов., підстеріга́ти, підстерегти́, -режу́, -реже́ш; ( видеть) забача́ти, заба́чити, сов. угляді́ти, -джу, -диш, угле́діти; (сов.: досмотреть) додиви́тися, -дивлю́ся, -ди́вишся; (сов.: о людях со слабым зрением) ви́сліпати; (преим. с отрицанием) добача́ти, доба́чити; (подмечать, наблюдать) спостеріга́ти, спостерегти́, -режу́, -режеш, заува́жувати, -жую, -жуєш, заува́жити, завва́жувати, завва́жити

2) ( воспринимать слухом) чу́ти, почу́ти

3) ( запоминать) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; ( ставить в счёт кому-л) карбува́ти и закарбо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, закарбува́ти

4) ( делать метку) поміча́ти, помі́тити

5) (высказываться по поводу чего-л.) заува́жувати, заува́жити, завва́жувати, завва́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, -значу́, -значиш и зазна́чити, -зна́чу, -зна́чиш

здоровкання до кого, вітання кого, привітання; чоломкання з ким.

* * *

с кем здоровкатися, вітатися до кого и з кем, на добридень давати кому; (вітати кого), на день-добрий давати кому; чоломкатися з ким; (рукопожатием) рукатися, ручкатися (снимая шапку) шапкуватися.

* * *

1) лицьовий. -вая кость - лицьова кістка. -вой угол - лицьовий кут (-та). -вой череп - череп (-па) обличчя (-ччя). -вое полотенце - см. Лицевик;

2) (о лице предмета) правий, лицьовий, зверхній. -вая сторона - правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку), лице; срв. Лицо 6. [В цеї хустки другий бік (изнанка) кращий за правий (за лице) (Брацлавщ.). Причепиш (дві каблучки золоті) до обох нарамників наплічника знизу, з лицьового боку його (Біблія)]. -вая сторона карты, монеты - лице карти, монети. [Грошам лиця нема (Номис)]. -вая сторона ткани - лице, правий, лицьовий (и т. д.) бік тканини;

3) (о лице здания) чільний; чоловий. -вая сторона дома - чоло, чільний бік (р. боку) будинку. - вой фасад - чолова фасада. -вой чертёж дома - чоловий рисунок (-нку) (план) будинку;

4) (снабжённый рисунками) лицевий, образовий (рукопис);

5) (персональный) особовий, особистий. -вой счёт - особистий рахунок (-нку). -вая книга, бухг. - особова книга (книжка), книга (книжка) особистих рахунків.

* * *

1) ( относящийся к лицу человека) лицьови́й, лице́вий

2) (наружный, передний) лицьови́й, лицеви́й; ( верхний) горі́шній, ве́рхній; (о ткани, одежде) пра́вий; ( о здании) чільний, чолови́й

3) ( личный) особо́вий

4) (о старинных рукописях, книгах) лице́вий